Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №577/4385/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4385/26

Провадження № 2/577/2283/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі :

головуючого судді Логіна Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізниці понад 30 років, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, грошової винагороди з нагоди ювілею та (або) до досягнення пенсійного віку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 163 379,45 грн., додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізниці понад 30 років в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 98 027,67 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 30 990 грн., грошової винагороди з нагоди ювілею та (або) до досягнення пенсійного віку в сумі 11 393,52 грн., та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 64 880,52 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював на посаді машиніста тепловоза виробничого підрозділу Локомотивне депо Конотоп філії «Локомотивна компанія» , який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» 30 років 11 місяців 21день, звідки звільнився 05.05.2026 року на підставі наказу від 20.04.2026р., за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі статті 38 КЗпП України.

Між адміністрацією Локомотивного депо Конотоп «Південно-Західна залізниця» та профспілковим комітетом укладено Колективний договір, який пролонгований на 2011-2016 роки та діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію.

Однак при звільненні, йому роботодавцем безпідставно не було здійснено всіх належних виплат, зокрема передбачених пунктами 3.9, 8.7 , 3.18 Колективного договору, а саме одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, додаткової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки та грошової винагороди з нагоди ювілею. З врахуванням наведеного просить також стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, згідно ст. 117 КЗпП України, який станом на момент звернення до суду, згідно розрахунку позивача становить 64 880,52 грн. Останню вимогу просить задовільнити станом на день ухвалення рішення. Інформація про зобов`язання роботодавця здійснити вказані виплати відображена також у наказі про звільнення від 20.04.2026р.

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31.07.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено провести у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14.08.2026р. Представник відповідача АТ «Українська залізниця» подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги повністю заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач послався на особливості правового регулювання трудових відносин у період дії воєнного стану. Вказав, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, яка діяла на час прийняття відповідних рішень роботодавцем, дія окремих положень колективного договору могла бути зупинена за ініціативою роботодавця, при цьому отримання згоди іншої сторони колективного договору законом не вимагалося. Так, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022р., оформленим протоколом №Ц-54/31 Ком.т., на період дії правового режиму воєнного стану було, зокрема, призупинено здійснення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, у тому числі матеріальної допомоги, за винятком окремих її видів. Крім того, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024р. у частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення попереднє обмеження було скасовано з 01.07.2024р., однак починаючи з 01.04.2025р. та до прийняття окремого рішення керівництва виплату одноразової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті було знову призупинено у зв`язку з необхідністю оптимізації витрат та забезпечення фінансової стабільності товариства. Окремо відповідач заперечив проти вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 64 880,52 грн, посилаючись на компенсаційний характер відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а також на необхідність дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності. Також представник відповідача звернув увагу на особливий характер діяльності АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану, необхідність забезпечення безперебійної роботи залізничного транспорту, виконання завдань, пов`язаних із перевезенням військових та гуманітарних вантажів, евакуацією населення, відновленням пошкоджених об`єктів інфраструктури, а також на значні майнові втрати товариства внаслідок збройної агресії РФ.

Ураховуючи положення ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно Наказу № 134/ОС від 20.04.2026 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 05.05.2026 звільнено із посади машиніста тепловоза за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком , на підставі ст. 38 КЗпП.

Цим же наказом постановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, додаткову матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, передбачену р.8 п.8.7 колективного договору; матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року за 2022 рік, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року за 2023 рік, відповідно до п.3.9 Колективного договору, після отримання окремого рішення керівництва АТ "Укрзалізниця".

У наказі зазначено, що стаж роботи позивача у галузі становить 30 років 11 місяці 21 день (а.с.8).

Відповідно довідки філії виробничого підрозділу Локомотивне депо Конотоп регіональної філії «Піденно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», при звільненні ОСОБА_1 з посади машиніста тепловоза, посадовий оклад згідно Колективного договору становив 11 393,52 грн. (а.с.11).

Відповідно іншої довідки, заробітна плата ОСОБА_1 за період березень 2026 – квітень 2026 становить 54 416,15 грн., середньоденна – 1 046,46 грн. (а.с.12).

Згідно розрахунку оплати середньої зарплати ОСОБА_1 заробітна плата за період з травня 2025 – квітеень 2026 становить 308 215,32 грн., середня зарплата – 32 675,89 грн., вихідна допомога – 32 675,89 грн.(а.с. 13).

Заявами від 27.12.2022 та 26.12.2023 ОСОБА_1 звертався до заступника начальника локомотивного депо Конотоп про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за згідно Колективного договору.(а.с.18) .

Наказом № 6 від 05.05.2026, ОСОБА_1 оголошено подяку та виплату (після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця») грошову винагороду врозмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) (а.с.19).

Згідно п. 8.7 Колективного договору між адміністрацією локомотивного депо Конотоп ПЗЗ та профспілковим комітетом на 2006-2010 роки, пролонгованого на 2011-2026 роки (зі змінами та доповненнями) , при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в залежності від стажу більше 15 років визначено виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків, а також при стажі роботи в галузі з 30 до 35 років визначено виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків. (а.с.15).

Пунктом 3.9 Колективного договору передбачено надавати працівникам депо один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на день подання заяви. (а.с.16).

Пунктом 3.18 Колективного договору передбачено працівникам депо з нагоди ювілею (50,60 та 70 років) або досягнення пенсійного віку, виплачвати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) (а.с.17).

Як вбачається з витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги

Згідно витягу із протоколу №Ц-82/39 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 р. на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 (зі змінами) починаючи з 01.07.2024 р., зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та іх структурних (виробничих) підрозділів , якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати за письмовою заявою працівників, які безперервно працювали в АТ «Укрзалізниця» шість і більше місяців при виході працівників у щорічну відпустку, тривалість якої становить не менше 14 календарних днів один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки.

Листом АТ «Українська залізниця» від 06.09.2022, повідомлено, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв?язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Повідомлено, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Водночас зазначають, що за працівниками, які після 14.03.2022 не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану.

Ст.43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Ч.1 ст.9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Ст.13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі ст.18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

В обґрунтування правомірності своїх заперечень, відповідач посилається на Витяг із протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 р., а саме: згідно з п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги .

Закон України від 15.03.2022 року № 2136-IX Верховною Радою України прийнято 15.03.2022 року, а набрав чинності 24.03.2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14.03.2022 року. Проте, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст.58 Конституції України), тому положення вказаного закону не можуть застосовуватися судом при розгляді цієї справи.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125099054).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні матеріальну допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 3 середньомісячних заробітків , що зазначені в наказі відповідача від 20.04.2026 (а.с. 8).

Щодо вимоги позивача стягнути матеріальну допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та одноразового заохочення до ювілейних дат, слід зазначити, що позивач звертався до правління з заявами по надання матеріальної допомоги за спірний період, про що вказано у наказі про звільнення. Однак про виплату грошової винагороди з нагоди ювілею не зазначено.

Оскільки п 3.18 Колективного договору передбачено працівникам депо з нагоди ювілею (50,60 та 70 років) або досягнення пенсійного віку, виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки), наказом № 6 від 05.05.2026 оголошено ОСОБА_1 подяку та виплату грошової винагороди, оклад на день досягнення пенсійного віку становив 11 393,52 грн., тому сума такого заохочення складає 11 393,52 грн. ,

Таким чином, вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомоги в сумі 163 379,45 грн., додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізниці понад 30 років в сумі 98 027,67 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 30 990 грн., грошову винагороду з нагоди ювілею та (або) до досягнення пенсійного віку в сумі 11 393,52 грн., та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 64 880,52 грн., а всього 368 671 грн.16 коп., підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Розрахунок з позивачем не проведено з 06.05.2026 р. Враховуючи, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1046,46 грн., сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, згідно розрахунку позивача становить 64 880,52 грн. При оцінці співмірності стягнутої на користь позивача суми відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, суд ураховує розмір заборгованості, яка не виплачена у день його звільнення, і яку не перевищує сума стягнутого середнього заробітку. Такий розмір середнього заробітку не суперечить принципами розумності, справедливості та пропорційності.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 141 , 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити .

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 163379,45 грн., додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізниці понад 30 років в сумі 98 027,67 грн., матеріальну допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 30 990 грн., грошову винагороду з нагоди ювілею та (або) до досягнення пенсійного віку в сумі 11 393,52 грн., та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 64 880,52 грн., а всього 368 671 (триста шістдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одну ) грн.16 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 686 (три тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 71 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Повне найменування сторін :

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (юридична адреса : 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815).

Суддя Логін Є. В.