Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №576/886/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/886/26

Провадження № 2/576/605/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

06.04.2026 р. ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з нього заборгованість за кредитними договорами: № 4715604 від 07.06.2024 р. в розмірі 49800,00 грн., № 7868220 від 07.05.2024 р. в розмірі 29100,00 грн., а також 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.06.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4715604, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути позику, та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк договору 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,50% на день. В окремих випадках встановлених договором (що в свою чергу не передбачають неналежне виконання позичальником зобов`язань) може застосовуватися знижена (акційна) процентна ставка – 1,43% на день. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку останній вказав при оформленні кредиту. 24.01.2025 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-02/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 р., заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4715604 складає 49800,00 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за договором № 4715604 від 07.06.2024 р. становить 49800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту; 34800,00 грн. – заборгованість за відсотками; пеня, штраф – 5000,00 грн.; комісія – 0,00 грн.

07.05.2024 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7868220, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 10000,00 грн. на умовах строковості , зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредиту – 360 днів, стандартна процентна ставка – 1,50% на день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. 24.12.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-35/24, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до додатку (Реєстру боржників) до договору факторингу, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 7868220 складає 29100,00 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором № 7868220 від 07.05.2024 р. становить 29100,00 грн., з яких: 10000,00 грн. – заборгованість за основним боргом; 14700,00 грн. – заборгованість за відсотками; 4400,00 грн. – пеня.

06.04.2026 р. за результатами автоматизованого розподілу вищезазначену справу було передано до провадження судді Усенко Л.М.

09.04.2026 р. ухвалою судді Усенко Л.М. відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу позивачем була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

26.08.2026 р. на підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: у зв`язку з увільненням від виконання посадових обов`язків зі здійснення правосуддя (призовом на військову службу під час мобілізації) судді Усенко Л.М., справу передано до мого провадження.

28.05.2026 р. представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що матеріали справи не містять доказів узгодження умов кредитування. Факт укладення договорів в електронному вигляді між первісними кредиторами та відповідачем не підтверджується належними доказами. В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили, що відповідач виконав дії, передбачені ЗУ «Про електронну комерцію» для підписання електронного договору - а саме: не доведено, що відповідач отримував одноразові ідентифікатори; не доведено, що ці ідентифікатори були використані для підписання договорів; не надано технічних журналів, протоколів підтвердження акцепту чи доказів авторизації у системі. Сам факт надання одноразового ідентифікатора не доводить факту акцепту договору відповідачем, якщо немає підтвердження його використання. Заповнення інформаційних повідомлень від споживача фінансових послуг, паспортів споживчих кредитів або введення особистої інформації є лише попередньою дією, необхідною для створення технічної можливості формування пропозиції (оферти), але не свідчить про прийняття цієї пропозиції. Жодних належних доказів такого прийняття - у вигляді підписання одноразовим ідентифікатором, електронним повідомленням чи іншими передбаченими законом діями - позивач не надав. Не доведено факту підписання та укладення сторонами договорів про надання коштів на умовах споживчого кредиту №7868220 від 07.05.2024 та №4715604 від 07.06.2024 на тих умовах сплати відсотків, комісій, які вказані у наданих до суду документах. Відсутність доказів, які б підтверджували достовірність, цілісність і незмінюваність відповідних договорів, виключають підстави вважати погодженим позичальником істотних умов кредитування, таких як розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, а отже, їх стягнення в судовому порядку. Також, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують

належність відповідачу платіжних карток НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та перерахування коштів відповідачу згідно вказаних спірних договорів. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» (виписки з особового рахунку клієнта та ін.). Оскільки позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі по договорам про надання коштів на умовах споживчого кредиту №7868220 від 07.05.2024 та №4715604 від 07.06.2024, а також відповідно і користування цими коштами, то відсутні правові підстави для стягнення як тіла кредиту, так і відсотків та інших платежів по ньому.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Поряд з цим, позивач первинні бухгалтерські документи разом з позовом

не подав та не зазначив їх такими, що не можуть бути отриманні позивачем, згідно ст. 83 ЦПК України. Первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів відповідачу чи переказ коштів на рахунки, начебто вказані ним у договорі товариство

не надало. Крім того, відповідач, станом на час розгляду справи, має статус військовослужбовця та нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Розрахунок штрафу проведений позивачем в період дії в Україні воєнного стану. Також, позивачем не доведено право пред`являти вимогу щодо стягнення заборгованості за вказаними спірними договорами, оскільки не надано належних доказів на підтвердження відступлення права вимоги за договорами факторингу. Невід`ємні й обов`язкові додатки до договорів факторингу відсутні. Позивачем не надано належних актів прийому-передачі документації, так й інші додатки до договорів факторингу. Договорами факторингу передбачено механізм передачі документації, що включає в себе докази перерахування котів на рахунок боржника. У зв`язку цим позивач мав можливість самостійно отримати та надати судові докази, що стосується договорів про надання коштів на умовах споживчого кредиту №7868220 від

07.05.2024 та №4715604 від 07.06.2024, виконання яких є предметом позову.

Під час укладання вказаних договорів факторингу сторонами не було виконано своїх зобов`язань належним чином, а саме – первісними кредиторами не було передано фактору належні докази, що підтверджують факти перерахування грошових коштів товариствами за кожним кредитним договором та їх зарахування на карткові рахунки боржника. Просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаною з розглядом справи.

Відповіді на відзив на позовну заяву позивачем не надано.

05.10.2026 р. представник відповідача подала додаткові пояснення у справі, у яких зазначила, що після подання відповідачем вказаного відзиву на позовну заяву, позивач не вчинив жодних подальших процесуальних дій, спрямованих на обґрунтування заявлених вимог та спростування доводів, наведених стороною відповідача. Така процесуальна поведінка позивача свідчить про відсутність належного процесуального реагування на аргументи, покладені в основу відзиву. Просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» відмовити у повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю, та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2024 р. ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Лінеура Україна» договір № 4715604 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого, сума кредиту становить 10000,00 грн.; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати відсотків – кожні 20 днів; стандартна процентна ставка – 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; знижена процентна ставка – 1,43% за кожен день користування кредитом (а.с. 11-20).

Кредитний договір містить інформацію про узгодження сторонами реквізитів банківського рахунку, на який первісний кредитор мав перерахувати кошти – НОМЕР_4 (п. 2.1 договору).

Вказаний договір підписано 07.06.2024 р. електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «64212 Козел А.І.» (а.с. 20 зворот).

Однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження формування та надсилання засобами зв`язку ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора у вигляді смс-коду через інформаційно-телекомунікаційну систему первісного кредитора.

До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з врахуванням побажань споживача (сума кредиту 10000,00 грн.; строк кредитування, інформація стосовно орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 23-25).

Також, на підтвердження факту перерахування суми кредиту в розмірі 10000,00 грн. первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» позивачем надано повідомлення ТОВ «Пейтек» № 20250124-1458 від 24.01.2025 р., однак з вказаного повідомлення вбачається лише підтвердження факту перерахування коштів в сумі 10000,00 грн. 07.06.2024 р. на картку, маска картки № НОМЕР_1 , проте неможливо ідентифікувати на підставі якого кредитного договору відбувся даний переказ коштів, неможливо ідентифікувати отримувача цих коштів (а.с. 40).

Наданий первісним кредитором розрахунок заборгованості за договором № 4715604 від 07.06.2024 р., також не є належним доказом на підтвердження як факту укладення договору, так і видачі грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 , оскільки він повністю залежить від волевиявлення позивача (а.с. 36-39).

24.01.2025 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-02/25, відповідно до якого, первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 41-48, 49-52).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 р., який сформований позивачем, від ТОВ «Лінеура Україна» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4715604 від 07.06.2024 р. на загальну суму 49800,00 грн. (а.с. 55).

Наданий позивачем у якості доказу витяг з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025 р., також не є достатнім доказом на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача за кредитним договором.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 07.05.2024 р. ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» договір № 7868220 про надання споживчого кредиту, за умовами якого, сума кредиту становить 10000,00 грн.; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 15 днів; стандартна процентна ставка – 1,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; знижена процентна ставка – 1,05% в день (а.с. 56-64).

Вказаний договір підписано 07.05.2024 р. електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «А5608 ОСОБА_1 » (а.с. 64).

Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують формування та надсилання засобами зв`язку ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора у вигляді смс-коду через інформаційно-телекомунікаційну систему первісного кредитора.

Із паспорту споживчого кредиту вбачається, що у ньому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з врахуванням побажань споживача (сума кредиту 10000,00 грн.; строк кредитування, інформація стосовно орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 66-68).

На підтвердження факту перерахування суми кредиту в розмірі 10000,00 грн. первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» позивачем надано повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1047 від 26.12.2024 р., однак з вказаного повідомлення вбачається лише підтвердження факту перерахування коштів в сумі 10000,00 грн. 07.05.2024 р. на картку, маска картки № НОМЕР_2 , проте неможливо ідентифікувати на підставі якого кредитного договору відбувся даний переказ коштів, неможливо ідентифікувати отримувача грошових коштів (а.с. 90).

Наданий ТОВ «Авентус Україна» розрахунок заборгованості (Картка обліку Договору) не є належним доказом на підтвердження факту укладення договору, факту видачі грошових коштів відповідачу, оскільки він повністю залежить від волевиявлення позивача (а.с. 85-89).

24.12.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-35/24, відповідно до якого, первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 91-96, 97-103).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-35/24 від 24.12.2024 р., який сформований позивачем, від ТОВ «Авентус Україна», до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7868220 від 07.05.2024 р. на загальну суму 29100,00 грн. (а.с. 104).

Наданий позивачем у якості доказу витяг з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-35/24 від 24.12.2024 р., також не є достатнім доказом на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача за кредитним договором.

Як з`ясовано судом, матеріали справи не містять доказів, а саме: укладених відповідачем кредитних договорів № 4715604 від 07.06.2024 р. з ТОВ «Лінеура Україна» та № 7868220 від 07.05.2024 р. з ТОВ «Авентус Україна», а також видачу відповідачу кредитних коштів на виконання зазначених договорів, хоча саме на позивача покладено обов`язок довести дані обставини.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Також, матеріали справи не містять доказів реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавців або на їх офіційному сайті, доказів отримання відповідачем одноразових ідентифікаторів для підписання кредитних договорів.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Однак, як встановлено судом у ході розгляду справи, позивачем не надано жодного доказу, який би міг підтвердити факт передання відповідачу коштів за кредитними договорами: № 4715604 від 07.06.2024 р. та № 7868220 від 07.05.2024 р.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Водночас в ході судового розгляду справи позивачем не надано переконливих доказів, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, і враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами усі сумніви та припущення тлумачаться в даному конкретному випадку на користь споживача, який є «слабкою» стороною у цих відносинах, а відтак відповідач не має нести відповідальності за здійснення таких платіжних операцій.

Зважаючи на викладене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником відповідача не надано доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд не вбачає підстав стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141, 178, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон