Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №574/713/26 — Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/713/26

Провадження № 1-кп/574/116/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області кримінальне провадження №12026205450000136 від 13.05.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Суховерхівка, Буринського Району, Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з професійно-технічною освітою, не одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації 5 прикордонного загону військової частини НОМЕР_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілої – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 10.05.2026 року близько 18 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з мотивів ревнощів вчинив словесну сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 . У ході сварки у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи перевагу у своїй фізичній силі над потерпілою ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , знаходячись у спальній кімнаті будинку біля дивану, наніс один удар кулаком правої руки у ліве око ОСОБА_5 , від чого та відчула сильний біль і запаморочення та присіла на диван. Після чого через короткий проміжок часу. ОСОБА_3 наніс один удар кулаком правої руки в область тім`яної частини голови потерпілої та ще один удар у ліве око, від чого ОСОБА_5 відчула сильний біль та запаморочення.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді: контузії важкого ступеню, обширного субконьюктивального розриву склери з повною втратою вмісту очного яблука, забійної рани верхньої повіки зліва, гематоми що нагноїлась зліва».

Згідно висновку експерта № 240 від 19.06.2026 дані тілесні ушкодження спричинили повну безповоротну втрату зору лівого ока. Дані ушкодження оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження, так як спричинили розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою загальної працездатності не менш ніж на одну третину (згідно пунктів 2.1.1г «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.)

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив, що 10.05.2026 року близько 18 год., після спільного вживання алкогольних напоїв разом з його співмешканкою ОСОБА_5 у будинку за місцем їхнього проживання за адресою: АДРЕСА_2 , між ними виникла словесна сварка з приводу ревнощів, під час якої він наніс потерпілій три удари кулаком правої руки в область лівого ока та тім`яної частини голови, в наслідок чого завдав їй тілесних ушкоджень.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю погодилася з фактичними обставинами справи, зазначила, що претензій до ОСОБА_3 не має, оскільки він добровільно відшкодовує їй завдану шкоду, а також просила не позбавляти його волі та надати можливість продовжувати проходження військової служби.

Суд з`ясував, що фактичні обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників судового провадження, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведеною повністю та його дії кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України, так як своїми діями ОСОБА_3 заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_5 , тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину.

При призначенні покарання для обвинуваченого суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України, згідно зі ст.12 КК України є умисним тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше згідно ст. 89 КК України не судимий, не одружений, проходить військову службу за мобілізацією, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.

В якості обставин, що пом`якшують покарання суд враховує щире каяття обвинуваченого, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин та вибачився перед потерпілою, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, так як він правдиво повідомив про обставини його вчинення.

Обставинами, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням викладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, за який санкція статті передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі, відсутність підстав для застосування ст.69 КК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.121 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Однак, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який на даний час проходить військову службу за призивом під час мобілізації, позицію потерпілої, яка не має до обвинуваченого будь-яких претензій та просила не позбавляти його волі, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Строк дії обраного ОСОБА_3 під час досудового розслідування запобіжного заходу у виді домашнього арешту закінчився і клопотань про його обрання до набранням вироку законної сили до суду не надходило.

Разом з цим ч.7 ст.72 КК України передбачено, що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Таким чином, ОСОБА_3 у строк покарання необхідно зарахувати період застосованого до нього цілодобового домашнього арешту з 07.07.2026 року до 03.09.2026 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені певні обов`язки.

Враховуючи обставини справи, а також, що обвинувачений на даний час перебуває на військовій службі та не проживає разом з потерпілою, суд не вбачає підстав та необхідності для застосування до обвинуваченого обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-371, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч.7 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання період перебування під цілодобовим домашнім арештом з 07.07.2026 року до 03.09.2026 року включно з такого співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1