Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №278/2837/26 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 278/2837/26 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф.

Категорія 38 Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Миколайчука П.В.,

суддів Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича

на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лотуги В.Ф.,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

15 червня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1912977 від 03 лютого 2020 року в сумі 15 400 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 400 грн заборгованість за відсотками. Також просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивований тим, що 03 лютого 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1912977, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу 10 000 грн. Договором встановлено знижену процентну ставку 1,35% за кожен день користування, яка застосовується у межах строку кредитування, що становить 30 днів, та стандартну процентну ставку 1,8% за кожен день користування. Позивач зазначав, що відповідач не вносила платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів та сплату процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 07 грудня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» за договором відступлення прав вимоги № ККАУ-07122020 відступило позивачу право вимоги за цим договором.

Житомирський районний суд Житомирської області ухвалою від 19 червня 2026 року передав цивільну справу на розгляд за територіальною підсудністю до Пулинського районного суду Житомирської області, куди вона надійшла 26 червня 2026 року.

Ухвалою від 10 серпня 2026 року Пулинський районний суд Житомирської області повернув без розгляду відзив на позовну заяву, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, подані адвокатом Зачепіло З.Я., оскільки до них не додано документів на підтвердження повноважень представника відповідача.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

10 серпня 2026 року Пулинський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1912977 від 03 лютого 2020 року в розмірі 4 600 гривень, судовий збір у сумі 795 гривень 26 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 389 гривень 60 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення мотивоване тим, що позивач довів належними та допустимими доказами укладення кредитного договору в електронній формі та надання відповідачу кредиту в сумі 10 000 грн. Водночас суд дійшов висновку, що строк кредитування становив 30 днів і сплив 04 березня 2020 року, а доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом і що первісний кредитор погодив зміну цього строку, матеріали справи не містять. Тому проценти після 04 березня 2020 року нараховані необґрунтовано.

Суд виходив з того, що проценти за строк кредитування в сумі 4 050 грн ОСОБА_1 сплатила 05 березня 2020 року, тому заборгованість за процентами відсутня. Сплачені 09 квітня 2020 року 5 400 грн були зараховані на погашення процентів, безпідставно нарахованих після закінчення строку кредитування, тому на цю суму суд зменшив заборгованість за тілом кредиту та визначив її в розмірі 4 600 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та 27 серпня 2026 року подав до Житомирського апеляційного суду через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просив: скасувати рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2026 року про часткове задоволення позовних вимог у частині розміру відсотків та тіла заборгованості, яка підлягає стягненню за кредитним договором № 1912977 від 03 лютого 2020 року, та прийняти постанову про задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати, у тому числі 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована посиланнями на неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.

Вказує, що відповідно до пункту 9.2 кредитного договору він діє до повного виконання споживачем своїх зобов`язань, тому сплив первісно визначеного 30-денного строку кредитування не припинив дію договору та не звільнив відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань.

Зазначає, що пунктом 1.4 та розділом 4 кредитного договору передбачено можливість продовження строку кредитування. Згідно з пунктом 4.3 договору пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом здійснюється шляхом внесення платежу у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. За пунктом 4.5 договору у разі акцептування товариством такої пропозиції визначається новий строк кредитування та нова дата повернення кредитних коштів, яка відображається в Особистому кабінеті, а за пунктом 4.6 такий порядок внесення змін до умов договору вважається вчиненим у письмовій формі. Право споживача ініціювати продовження строку кредиту закріплене підпунктом 4 пункту 5.3 договору.

Стверджує, що платіж у сумі 4 050 грн від 05 березня 2020 року став підставою для продовження строку кредитування на період з 06 березня 2020 року по 05 квітня 2020 року, а платіж у сумі 5 400 грн від 09 квітня 2020 року став підставою для наступного продовження, унаслідок чого кінцевою датою повернення кредиту стало 09 травня 2020 року. Ця дата як дата закінчення договору зазначена у витягу з реєстру боржників.

Вважає, що платіж у сумі 5 400 грн правомірно зарахований на погашення процентів, нарахованих за період з 06 березня 2020 року по 05 квітня 2020 року за стандартною процентною ставкою 1,80 % на день, а заявлені до стягнення 5 400 грн процентів нараховані за період з 10 квітня 2020 року по 09 травня 2020 року, тобто в межах продовженого строку кредитування. Після 09 травня 2020 року договірні проценти не нараховувалися, що підтверджується карткою обліку договору.

Посилається на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 757/14570/23-ц щодо умов кредитного договору про автопролонгацію строку кредитування та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Посилаючись на наведені обставини, апелянт стверджує, що заявлена до стягнення сума заборгованості складається з основної суми кредиту та процентів, нарахованих виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування з урахуванням здійснених пролонгацій.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

21 вересня 2026 року на електронну пошту суду надійшов перенаправлений ТУ ДСА в Житомирській області (як помилково направлений) відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому відповідач повідомляє суд про надходження гарантіного листа із зобов`язанням позивача відмовитися від подальших заходів стягнення заборгованості у зв`язку з повним виконанням зобов`язань.

Заявою від 21 вересня 2026 року Люшненко В.В. просила долучити до матеріалів справи копію гарантійного листа ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 19 серпня 2026 року та копію платіжної інструкції № BBX4-A89E-5B92-693A від 24 серпня 2026 року про сплату 7 784,26 грн. У заяві вказала, що між нею та позивачем узгоджено порядок врегулювання заборгованості за договором № 1912977 від 03 лютого 2020 року і що на виконання умов гарантійного листа вона сплатила зазначену суму в повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою від 04 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі. Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 04 вересня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

24 вересня 2026 року представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М.І. подав через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» заяву, в якій з посиланням на пункт 5 частини 1 статті 257 ЦПК України просив залишити позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 без розгляду.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

03 лютого 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 1912977. Зі сторони ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту складає 10 000 гривень (пункт 1.3); строк кредиту 30 днів; дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до договору; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 договору (пункт 1.4); знижена процентна ставка 1,35 % в день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (підпункт 1.5.1); стандартна процентна ставка 1,80 % в день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, якщо споживач не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до пунктів 4.1-4.6 договору (підпункт 1.5.2); строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункті 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2-4.5 договору (пункт 4.1); пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем (пункт 4.3); товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти (пункт 4.4); у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті; протягом нового строку проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою (пункт 4.5); вказаний порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі (пункт 4.6); договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (пункт 9.2).

Пунктом 6.3 кредитного договору визначено черговість платежів: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочених процентів, при цьому спершу погашаються прострочені зобов`язання по процентам, а потім прострочені зобов`язання по кредиту.

Відповідно до графіка платежів (Додаток № 1 до кредитного договору) дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 04 березня 2020 року, сума кредиту 10 000 грн, сума нарахованих процентів 4 050,00 грн.

03 лютого 2020 року на платіжну картку ОСОБА_1 перераховано 10 000 грн, що підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей фор пей» № 6697-ВП від 19 травня 2026 року та листом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260706/88294-БТ від 06 липня 2026 року.

Згідно з карткою обліку договору (розрахунком заборгованості), підписаною директором ТОВ «Авентус Україна», з 03 лютого 2020 року по 03 березня 2020 року нараховано проценти за зниженою ставкою по 135 грн на день, усього 4 050 грн. 05 березня 2020 року надійшов платіж у сумі 4 050 грн, зарахований на оплату процентів. З 06 березня 2020 року по 04 квітня 2020 року нараховано проценти за стандартною ставкою по 180 грн на день, усього 5 400 грн. 09 квітня 2020 року надійшов платіж у сумі 5 400 грн, зарахований на оплату процентів. З 10 квітня 2020 року по 09 травня 2020 року нараховано проценти за стандартною ставкою по 180 грн на день, усього 5 400 грн. З 10 травня 2020 року по 06 грудня 2020 року проценти не нараховувалися. Загальна заборгованість станом на 06 грудня 2020 року визначена в сумі 15 400 грн, з яких 10 000 грн основний борг.

07 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-07122020, за яким до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. У витягу з реєстру боржників, підписаному ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», щодо ОСОБА_1 зазначено: номер договору 1912977, дата укладення договору 03.02.2020, дата закінчення договору 09.05.2020, заборгованість 15 400 грн.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Щодо заяви позивача про залишення позову без розгляду

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 1 статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм убачається, що право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду обмежене в часі початком розгляду справи по суті. Суд першої інстанції ухвалою від 29 червня 2026 року відкрив провадження у справі, розглянув її по суті в судовому засіданні та 10 серпня 2026 року ухвалив рішення. Заяву про залишення позову без розгляду позивач подав 24 вересня 2026 року, тобто після вирішення спору по суті, на стадії апеляційного перегляду.

Апеляційний суд також враховує, що за частиною 2 статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження відкрито 04 вересня 2026 року, отже заяву подано й після початку апеляційного розгляду.

За таких обставин передбачена пунктом 5 частини 1 статті 257 ЦПК України підстава для залишення позову без розгляду відсутня, а тому немає й підстав для скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позову без розгляду відповідно до статті 377 цього Кодексу.

Позивач не позбавлений права розпорядитися своїми вимогами у спосіб, передбачений процесуальним законом для стадії апеляційного провадження, а саме відмовитися від апеляційної скарги, відповідно до статті 364 ЦПК України, або від позову, згідно зі статтею 373 ЦПК України. Таких заяв позивач не подав, а суд не може на власний розсуд змінювати зміст волевиявлення учасника справи.

При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене апеляційний суд уважає, що у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду потрібно відмовити.

Щодо заяви відповідача про долучення доказів

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Гарантійний лист ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 19 серпня 2026 року та платіжна інструкція від 24 серпня 2026 року складені після ухвалення оскарженого рішення і стосуються обставин, яких на час його ухвалення не існувало. Сплата коштів після ухвалення рішення стосується його виконання і може бути врахована на відповідній стадії. Законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється з огляду на обставини, що існували на час його ухвалення, тому ці документи не можуть свідчити про помилковість висновків суду, і апеляційний суд не бере їх до уваги при перевірці рішення.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд, мотиви суду

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Позивач оскаржив судове рішення в частині відмови у стягненні заборгованості в сумі 10 800 грн, з яких 5 400 грн тіло кредиту та 5 400 грн проценти за користування кредитом. Тому суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржила.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статей 1054, 1048 та 625 ЦК України, нарахування процентів за користування кредитними коштами може бути застосоване лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, на які обґрунтовано послався суд першої інстанції.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору та графіком платежів строк кредиту становить 30 днів, а датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є 04 березня 2020 року. Тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти існувало в межах цього строку.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до пункту 9.2 кредитного договору він діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним, цього висновку не спростовують. Строк дії договору і строк кредитування не є тотожними поняттями. Чинність договору після спливу строку кредитування означає збереження обов`язку позичальника повернути отримане, але не продовжує строк, протягом якого він правомірно користується кредитом і за який кредитодавець вправі нараховувати договірні проценти.

Щодо доводів про продовження строку кредитування апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Сторони кредитного договору визначили спеціальний порядок продовження строку кредиту. За пунктом 4.1 договору строк кредиту може бути продовжено, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктами 4.2-4.5 договору. Така домовленість складається з двох дій: пропозиції (оферти) споживача, яка вчиняється шляхом здійснення платежу у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених процентів (пункт 4.3), та її акцепту товариством, яке має право, але не обов`язок, акцептувати пропозицію шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту із зазначенням нової дати повернення на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти (пункт 4.4).

Отже, сам по собі платіж у розмірі нарахованих процентів строк кредиту не продовжує. За умовами договору він є лише пропозицією споживача, а продовження строку відбувається за умови її акцепту товариством у визначений пунктом 4.4 договору спосіб.

Апелянт, посилаючись на пункти 4.3, 4.5 та 4.6 кредитного договору, залишив поза увагою його пункт 4.4.

Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів направлення ТОВ «Авентус Україна» на номер мобільного телефону чи адресу електронної пошти ОСОБА_1 текстових повідомлень про погодження нового строку кредиту із зазначенням нової дати повернення, а так само доказів відображення нової дати повернення кредиту в Особистому кабінеті позивач суду не надав. Серед доказів, доданих до позовної заяви, таких документів немає.

Картка обліку договору, на яку посилається апелянт, складена кредитором одноособово. Вона фіксує надходження платежів 05 березня 2020 року та 09 квітня 2020 року і нарахування процентів, але не містить відомостей про акцепт пропозицій позичальника. Зарахування кредитором цих платежів на оплату процентів та подальше нарахування процентів за стандартною ставкою є його власними обліковими діями і не замінюють акцепту, вчиненого у спосіб, визначений пунктом 4.4 кредитного договору.

Витяг з реєстру боржників є додатком до договору відступлення прав вимоги від 07 грудня 2020 року, складеним первісним та новим кредиторами без участі позичальника. Зазначення в ньому дати закінчення договору 09.05.2020 не доводить, що цю дату було погоджено з ОСОБА_1 у порядку, встановленому кредитним договором.

Апеляційний суд також враховує, що в позовній заяві позивач на продовження строку кредитування не посилався, а стверджував, що відповідач платежів на повернення отриманих коштів та сплату процентів не вносила. Обставини щодо пролонгації вперше наведені в апеляційній скарзі та суперечать викладу обставин у позовній заяві.

У матеріалах справи відсутні докази продовження строку кредитування, що свідчить про недоведеність права позивача нараховувати проценти в межах договірних правовідносин сторін після 04 березня 2020 року.

Водночас апеляційний суд враховує, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких правовідносинах.

Конституційний Суд України та в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно з карткою обліку договору проценти після 09 травня 2020 року дійсно не нараховувалися, однак вказівка суду першої інстанції на нарахування процентів станом на 06 грудня 2020 року не вплинула на правильність вирішення спору. Суд відмовив у стягненні процентів з тієї підстави, що їх нараховано після 04 березня 2020 року, тобто поза межами строку кредитування, і цей висновок не залежить від дати, з якої кредитор фактично припинив нарахування.

Щодо зарахування платежу в сумі 5 400 грн апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 534 ЦК України, черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням може бути встановлена договором. За підпунктом 6.3.1 кредитного договору у першу чергу погашаються прострочені зобов`язання по процентам, а потім прострочені зобов`язання по кредиту.

Проценти за строк кредитування в сумі 4 050 грн ОСОБА_1 сплатила 05 березня 2020 року, а підстав для нарахування договірних процентів після 04 березня 2020 року не встановлено. Отже, на час внесення платежу 09 квітня 2020 року прострочених зобов`язань по процентам не існувало, і суд першої інстанції обґрунтовано зарахував цей платіж у рахунок погашення простроченого зобов`язання по кредиту.

Посилання апелянта на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 757/14570/23-ц апеляційний суд відхиляє. Як зазначає сам апелянт, у тій справі вирішувалося питання про дійсність умов кредитного договору щодо автопролонгації. У справі, що переглядається, дійсність умов договору про продовження строку кредитування не оспорюється і суд першої інстанції її під сумнів не ставив. Спірною є доведеність того, що таке продовження фактично відбулося, тому наведені висновки не є релевантними для цієї справи.

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права є загальними: які саме норми порушено і в чому полягає порушення, в апеляційній скарзі не зазначено. Порушень норм процесуального права, які відповідно до частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Враховуючи викладене, апеляційний суд висновує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ґрунтується на належному застосуванні норм матеріального права, повно та всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені дослідженими судом доказами, висновки суду відповідають усталеній практиці Верховного Суду і підстав для його скасування немає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення в оскарженій частині суд апеляційної інстанції вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 257, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 377, 381-384 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник адвокат Усенко Михайло Ігорович - відмовити.

Рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2026 року у справі № 278/2837/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, встановлених статтею 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Судді

П.В. Миколайчук Н.Й. Григорусь В.А. Панкеєва