Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №161/8705/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/8705/26 Провадження №33/802/835/26Головуючий у 1 інстанції:Гринь О. М.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Шевчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Шевчука В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18 квітня 2026 року о 19:51 в с. Підгайці по вул. Надстирна 10А керував тз марки Тойота днз НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки тз за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 зі згода водія, проба позитивна 0,52 проміле.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані як порушення вимог п. 2.9А Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В поданій апеляційній скарзі захисник Шевчук В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події. Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння було допущено грубі порушення порядку використання спеціального засобу, про причини зупинки водія працівники поліції не повідомили, відеозапис не є безперервною відеозйомкою, факт керування не зафіксовано, що у сукупності свідчить про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, судом проігноровано наданий медичний висновок, яким стверджено, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння 18.04.2026 під час керування транспортним засобом.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника Шевчука В.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, доходжу наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На думку апеляційного суду, місцевий суд дійшов передчасного висновку про наявність належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, показники технічного приладу «Драгер», акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу та відеозапис.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неодноразово висловлений Європейським судом з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Слід зауважити, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадження слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

А згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції стороною захисту було надано консультаційний висновок спеціаліста № 221 від 21.04.2026, з якого вбачається, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до медичного закладу, де пройшов медичний огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, а саме здійснено токсикологічне дослідження крові і етанолу не виявлено, встановлений діагноз - тверезий.

Вказані обставини підтвердженні листом директора КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька Волинської обласної ради» ОСОБА_2 за №6229/2-06.26 від 08.07.2026. У листі зазначено, що у приймально-діагностувальному відділенні «Центру терапії залежностей» 18.04.2026 року о 21 год 40 хв проводився забір крові громадянина ОСОБА_1 , 1959 р.н., для дослідження на наявність алкоголю, в лабораторію закладу проба крові була доставлена 20.04.2026 о 11 год 30 хв. Дослідження було проведено 20.04.2026 із записом у журналі реєстрації за №830. В результат дослідження встановлено, що вмісту алкоголю в пробі крові ОСОБА_3 не виявлено.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував чому не взяв до уваги консультаційний висновок спеціаліста № 221 від 21.04.2026, та не усунув суперечності наявні у доказах. При цьому висновок суду щодо винуватості особи не може ґрунтуватися на суперечливих доказах чи припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь..

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 644234 від 18 квітня 2026 року, ОСОБА_3 був зупинений працівниками поліції 18.04.2026 та йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Крім того, відповідно до п. 6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно відеозапису з бодікамер працівників поліції, вбачається, що ОСОБА_3 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу «Драгер», та не погодився із встановленим результатом. У зв`язку із незгодою із встановленим результатом ОСОБА_4 ще раз категорично ствердив, що не перебуває в стані алкогольного сп`яніння, в оформленому стосовно нього протоколі вказав, що алкоголь не вживав, в інших документах відмовився від підпису, однозначно вказав, що буде самостійно проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, що і реалізував надалі.

З відеозапису вбачається, що факт незгоди водія із встановленим на місці зупинки результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння чітко ним був озвучений, згідно письмових матеріалів справи такий результат також заперечувався. У документах, оформлених стосовно ОСОБА_3 за порушення п. 2.9а ПДР, не зафіксовано його незгоду із результатом проведеного огляду, у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у графі «з результатом згідний» проставлено відмітку про відмову від підпису, тобто факту незгоди із встановленим результатом не зазначено. Разом з тим до медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_3 доставлений не був внаслідок відмови від проходження подальшої процедури огляду, що свідчить можливу кваліфікацію його дій за іншим пунктом ПДР.

В подальшому після складення протоколу про адміністративне правопорушення, як вбачається з матеріалів справи, пояснень ОСОБА_3 та його захисника, будучи незгідним з проведеним на місці зупинки транспортного засобу оглядом, водій відразу звернувся в медичний заклад.

За встановлених обставин неможливо констатувати про недопустимість результатів огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп`яніння (консультаційний висновок спеціаліста № 221 від 21.04.2026) лише з тих підстав, що він проведений за відсутності працівника поліції.

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на встановлені обставини, вказаний огляд проведено до спливу двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, а тому ОСОБА_3 не порушив вимоги ч. 4 ст. 266 КУпАП.

На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом» та містять у собі суперечності.

З огляду на консультаційний висновок спеціаліста № 221 від 21.04.2026, яким встановлено за допомогою токсикологічного дослідження крові ОСОБА_3 , що він 18.04.2026 був тверезий. Таким чином відсутні належні і допустимі докази перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином наведені вище вимоги законодавства та встановлені під час апеляційного розгляду фактичні обставини справи свідчать, що місцевий суд не мав достатніх підстав для висновку про те, що вина ОСОБА_3 підтверджується зазначеними в постанові доказами, оскільки вказані докази не доводять його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а тому суд апеляційної інстанції визнає цей висновок таким, що не ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та не відповідає вимогам закону.

За викладених обставин оскаржена постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови, якою провадження у справі стосовно ОСОБА_3 слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 294 КпАП України,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу захисника Шевчука Віктора Васильовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук