Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №163/1654/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/1654/26 Провадження №33/802/975/26Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Новосада В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Новосада Віктора Миколайовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 17 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121, ч.5 ст.126 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 17.09.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121, ч.5 ст.126 КпАП України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він повторно протягом року о 18:03 годині 23.06.2026 року по вулиці Центральній в селі Рівне Ковельського району Волинської області в порушення п.2.1а Правил дорожнього руху керував мотоциклом «Kovi 300 PRO R», без номерного знаку, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КпАП України.

Він же, при тих же обставинах, місці і часі в порушення п.2.3г Правил дорожнього руху керував мотоциклом «Kovi 300 PRO R», без номерного знаку, не будучи в застебнутому мотошоломі, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КпАП України.

Крім цього, ОСОБА_1 о 18:03 годині 23.06.2026 року по вулиці Центральній в селі Рівне Ковельського району Волинської області в порушення п.2.9в Правил дорожнього руху керував мотоциклом «Kovi 300 PRO R», без номерного знаку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КпАП України (а.с.91-93).

Не погоджуючись із постановою судді захисник подав апеляційну скаргу в якій вважає, що суддею не надано належної правової оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, допущено неповноту з`ясування обставин справи, яка вплинула на правильність прийняття рішення, а викладені в постанові судді висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки останній мотоциклом не керував, а доказів протилежному поліцейськими суду не надано.

Просить постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 17.09.2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.121-3 КпАП України. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.121-3 КпАП України закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень (а.с.100-105).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його законний представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи не з`явилися, клопотань про перенесення розгляду справи не подавали. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

За положеннями статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121, ч.5 ст.126 КпАП України, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданих адміністративних правопорушень за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цих адміністративних проступків доводиться:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №058700 від 23.06.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КпАП України (а.с.1);

-фотозображення до протоколу (а.с.2);

-рапортом поліцейського від 23.06.2026 року (а.с.3);

-постановою Любомльського районного суду Волинської області від 05.03.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КпАП України (а.с.4-5);

-відеозаписом події з нагрудних камер інспекторів поліції та відео реєстратора з авто працівників поліції (а.с.8, 9).

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №058698 від 23.06.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КпАП України (а.с.44);

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №058699 від 23.06.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КпАП України (а.с.60).

При розгляді справи місцевим судом було допитано в якості свідків ОСОБА_3 та поліцейського ОСОБА_4 . Взяті показання свідків судом першої інстанції належним чином обґрунтовані.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих ним адміністративних правопорушень є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду посилання захисника про те, що підставою для скасування постанови є те, що ОСОБА_1 не керував мотоциклом «Kovi 300 PRO R» на момент виявлення правопорушень, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Відповідно до ст.251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких установлюються наявність чи відсутність правопорушення та винність особи в його вчиненні. Згідно зі ст.252 КпАП України такі докази підлягають оцінці на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 мотоциклом 23.06.2026 року о 18:03 годині підтверджується відео реєстратора з авто працівників поліції на якому зафіксовано рух мотоцикла без номерного знака, під керуванням особи чоловічої статі, який був одягнений в чорну футболку та чорні шорти без мотошолома, а також відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 та його мама спочатку визнали факт керування ним мотоциклом, просили не складати ніякі матеріали, в подальшу змінили свою позицію, заперечували рух мотоциклом. Наведені докази узгоджуються між собою та підтверджують обставини, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення.

При цьому саме по собі заперечення особою факту керування транспортним засобом не спростовує встановлених обставин, якщо таке твердження не узгоджується з об`єктивними даними, наявними в матеріалах справи. Апелянт не навів переконливих аргументів і не надав доказів, які б спростовували зазначені обставини або ставили під сумнів достовірність досліджених судом доказів.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про недоведеність факту керування ОСОБА_1 мотоциклом та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.

Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 , адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121, ч.5 ст.126 КпАП України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121, ч.5 ст.126 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.13, 23, 33, 36 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Новосада Віктора Миколайовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 17 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121, ч.5 ст.126 КпАП України, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.