Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №757/28649/26-а — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/28649/26-а

пр. 2-а-190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

учасники справи:

позивачка - не з`явилась,

представник відповідача не з`явився,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві в особі територіального органу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві в особі територіального органу - Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не складення адміністративних матеріалів за результатами розгляду заяви про вчинення адміністративного правопорушення за статтею 173 КУпАП від 13 квітня 2026 року, подану адвокатом Марченко П.В. в інтересах позивачки;

зобов`язати відповідача скласти адміністративні матеріали про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 173 КУпАП щодо ОСОБА_2 , яка вчинила адміністративне правопорушення відносно позивачки, та направити матеріали адміністративної справи на розгляд до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 квітня 2026 року адвокат Марченко П.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення адміністративного правопорушення.

Листом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 155708-2026 від 07 травня 2026 року відповідач повідомив, що за результатами розгляду звернення встановлено, що викладені у заяві відомості не містять достатніх даних, які б свідчили про наявність у діях зазначеної особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, у зв`язку із чим підстав для складання адміністративних матеріалів за статтею 173 КУпАП не вбачається.

Позивачка з даною відмовою у складенні уповноваженими особами відповідача адміністративних матеріалів не погоджується, вважає відмову необґрунтованою, передчасною та такою, що прийнята з порушенням вимог КУпАП.

Підставою для звернення для звернення до Печерського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві стала систематична публікація у мережі Telegram, зокрема у Telegram-каналі «Катерина Остапчук», повідомлень образливого характеру щодо позивачки, які містять нецензурні висловлювання, негативні оціночні судження та вислови, спрямовані на приниження честі, гідності та ділової репутації позиваки, як діючого нотаріуса України.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність достатніх даних для встановлення ознак адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки подана заява містила конкретні відомості щодо особи правопорушника, способу вчинення правопорушення, змісту поширення публікацій, їх публічного характеру та наслідків для честі, гідності і громадського спокою позивачки.

З таких обставин, протиправною є бездіяльність відповідача щодо не складення відносно ОСОБА_3 адміністративних матеріалів, у зв`язку із чим просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду по суті на 10.08.2026 року.

Позивачка в судове засідання не з`явився про розгляд справи повідомлявся належним чином; представник позивача до суду подала заяву, в якій просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 13 квітня 2026 року адвокат Марченко П.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення адміністративного правопорушення.

Листом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 155708-2026 від 07 травня 2026 року відповідач повідомив, що за результатами розгляду звернення встановлено, що викладені у заяві відомості не містять достатніх даних, які б свідчили про наявність у діях зазначеної особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, у зв`язку із чим підстав для складання адміністративних матеріалів за статтею 173 КУпАП не вбачається.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до положень частини першої статі 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Приписами частини першої статті 19 КАС України визначений перелік публічно-правових спорів на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, пунктом 1 вказаної норми передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, а також зобов`язання останнього вчинити певні дії (як спосіб відновлення порушених прав, свобод та інтересів) є наявність факту порушення вказаними діями/бездіяльністю прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як встановлено судом, позивачка звернулась з даним позовом до суду, оскільки вважає що бездіяльністю відповідача порушено її права та законні інтереси, оскільки не складено протокол на особу, яка на її думку, винна у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Згідно статті 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Спірні правовідносини, що виники між сторонами, регулюються положеннями КУпАП.

За статтею 173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, -

тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Згідно частини першої статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 255 КУпАП, передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення протоколи про правопорушення мають складати: 1) уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) (стаття 173-2 КУпАП).

Таким чином, за своєю правовою природою, відповідно до наведених положень КУпАП, повноваження відповідача щодо вирішення питання про складення протоколу про адміністративне правопорушення є виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - працівників відділу Головного управління Національної поліції у м. Києві в особі територіального органу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Суд також зауважує, що відповідно до приписів частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року, будь- яка особа має право звернутися до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, оспорювані позивачкою дії або бездіяльність відповідача повинні мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звернутися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «Охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» в тому ж Рішення Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції, законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

З огляду на завдання адміністративного провадження, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси заявника.

Аналогічного висновку ВС КАС дійшов у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 826/3585/18.

Обраний позивачкою спосіб захисту, як оскарження дій працівників поліції та зобов`язання скласти їх процесуальні документи з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншу особу, не створить для позивачки жодних юридичних прав та/чи обов`язків.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженням слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст правлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Аналогічного висновку ВС КАС дійшов у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 513/943/16-а.

Відтак, наділення суб`єкта правом на складення протоколу про адміністративне правопорушення є надання йому таким чином права адміністративного розсуду, що виключає можливість зобов`язання судом такого суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту.

Суд зазначає, що вирішуючи питання зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту, суд вийде за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись, статтею 173 КУпАП, статтями 2, 72, 77, 78, 161, 242-246, 250, 256, 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві в особі територіального органу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 12.10.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ