Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №757/24606/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

757/24606/25-ц

2-3887/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

судді Єрмічової В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського районну м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» суму заборгованості за спожиті послуги у розмірі 4821,60 грн та судові витрати у розмірі 3 028 грн.

В обґрунтування вказаної позовної заяви представник позивача зазначив, що відповідачі не сплачують за надані послуги, чим порушують права позивача, у зв`язку з чим, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як визначено у ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).

Відповідач про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Як визначено у частинах 1-3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачі правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалися, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом установлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112, багатоквартирний житловий будинок по вул. Круглоуніверситетській, 4, в м. Києві, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» проведено перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва», яке згідно з розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменовано в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва».

На підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва» зазначений вище будинок був переданий на балансове утримання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва». Так як вказаний багатоквартирний житловий будинок перебував на обслуговуванні структурного підрозділу Позивача, то власникам приміщень у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживчі комунальні послуги та утримання прибудинкової території», Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 необхідно було укладати з балансоутримувачем обслуговуючою організацією договір «Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території».

Основним видом діяльності нашого підприємства являється комплексне обслуговування багатоквартирних житлових будинків. Публічний Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був опублікований у випуску газети «Хрещатик» від 14.07.2015 № 99 (4695) (ст. 6-7) для приєднання нових споживачів до його умов відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3-1 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09.11.2017 № 2189-VIII встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Нежитлове приміщення загальною площею 84,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_1 (на підставі договору дарування від 28.05.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 487) та ОСОБА_2 (на підставі договору купівлі продажу від 03.03.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 906), по 1/2 частки у кожного.

Відповідно до Договору про надання послуг № 218 X від 15.11.2023 (надалі Договір) позивач забезпечує надання Відповідачам (Замовники) послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні послуги) відповідно до структури, періодичності та строків надання послуг (додаток № 1), пропорційно площі, а саме по 12 частини нежитлового приміщення, що перебуває у власності Замовників: ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 28.05.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 487 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 03.03.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 906 та становить 84,0 кв. м, 1-й поверх, вхід окремий, у житловому багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний Договір з додатком № 1 супровідними листами від 22.11.2023 був відправлений Відповідачу 1 та 24.11.2023 Відповідачу 2 засобами поштового зв`язку, цінним листом з описом вкладення, але Відповідач 1, Відповідач 2 Договір не підписали та не повернули його на адресу Позивача.

Постановою Верховного Суду України від 20.04.2016 № 6-2951 це15 встановлено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладення договору з Позивачем не позбавляє Відповідачів обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Згідно з п. 1.3. Договору розмір щомісячної плати за надані послуги разом з ПДВ з 01.11.2023 становить 413,20 грн. (Згідно Наказу від 16.10.2020 № 300 «Про встановлення вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій тариф 4,10 грн кв. м (з ПДВ).

Входячи з розрахунку заборгованості за надані експлуатаційні послуги, станом на 28.02.2025 заборгованість відповідачів за період з січня 2024 по лютий 2025 складає 4821 грн 60 коп.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов наступних висновків.

Закон України від 14.05.2015 № 417-УІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417) визначає правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (стаття 4 Закону № 417).

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (стаття 7 Закону № 417).

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (пункт 2 статті 12 Закону № 417).

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (пункт 3 статті 12 Закону № 417).

Відповідно до законодавства всі власники (наймачі) квартир чи нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, як співвласники, сплачують не за фактичне користування спільним майном, а беруть участь у покритті витрат на його утримання.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відтак, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, у відповідності до розрахунку представника позивача, оскільки вони є обґрунтованими. Окрім цього, відповідачем жодним чином не було спростовано позицію позивача та його розрахунок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - сплачений судовий збір.

На підставі статей 10, 64, 66, 67, 179, 191 ЖК України, керуючись статтями 10, 11, 76, 81, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» за комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території заборгованість у розмірі 4821 грн 60 коп. та понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (адреса місцезнаходження юридичної особи: провул. Івана Мар`яненка, 7, м. Київ, 01021).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса, яка зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса, яка зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_3 ).

Суддя В. В. Єрмічова