Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №757/22749/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/22749/26-ц

пр. 2-8937/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Романенко Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 496651454 від 19.06.2020 у розмірі 12 493, 81 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та доводи, дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право звернутися до суду за захистом такого права чи інтересу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судовим розглядом встановлено, що 19.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 496651454 на суму 4200,00 грн. в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора MNV35BQ4.

За умовами договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 4200,00 шляхом перерахування через банк- провайдер.

Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 5400,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі, а електронний правочин може вчинятися шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному цим Законом.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

28.11.2018 між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі - Договір факторингу 2).

10.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 10.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 12 493, 81 грн. Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 10.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

Так, при укладенні Кредитного договору між Первісним кредитором та Відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У період відступлень права грошової вимоги до Відповідача по Кредитному договору між кредиторами, розмір суми боргу за Кредитним договором на момент чергового відступлення права вимоги зазначався у Реєстрах прав вимог (Реєстрі боржників). Витяги з кожного Реєстру прав вимог (Реєстру боржників) відповідно до якого відступалося право вимоги по Кредитному договору додані до позовної заяви.

Розрахунки заборгованості, підготовлені Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у Первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно наведено у розрахунках позивача

Так, в наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Відповідачем.

Балансове списання - це бухгалтерська операція, яка відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов`язань, що були раніше враховані в її облікових регістрах. У контексті передачі права вимоги за кредитом, балансове списання означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб`єкту (Фактору) внаслідок договору факторингу. Дана процедура передбачена Положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національними стандартами бухгалтерського обліку та положеннями НБУ.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 10 280,47 грн, яка складається з: 5 832,77 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 447,70 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, зокрема надані Позивачем розрахунки заборгованості та текст Кредитного договору № 496651454 від 19.06.2020 року, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у загальному розмірі 12 493,81 грн є обґрунтованими лише частково, а наданий Позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства України з огляду на наступне.

Позивачем у позовній заяві зазначено про відсутність нарахованих штрафних санкцій (пені, штрафів) у розмірі 0,00 грн. Проте, здійсненим судом аналізом наданого розрахунку та умов договору встановлено, що кредитодавцем фактично проведено приховану капіталізацію та нарахування штрафних санкцій під виглядом відсотків за користування кредитом. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1.2. та п. 1.3. Договору кредит надано строком на 16 днів за дисконтною ставкою 1,66% на день. Проте, Позивач безпідставно застосував механізм пункту 1.4. Договору щодо скасування дисконтної ставки заднім числом та перерахунку відсотків за базовою ставкою 1,70% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, що призвело до штучного збільшення щоденних нарахувань з 69,72 грн до 89,64 грн, а згодом - до 91,79 грн на день. Крім того, 29.07.2020 року Позивачем було здійснено штучне одноразове нарахування відсотків у розмірі 440,12 грн за одну добу, що свідчить про застосування прихованої грошової санкції під виглядом цивільних відсотків, яка значно перевищує межі стандартного договірного нарахування.

Відповідно до імперативних вимог Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (щодо особливості регулювання правовідносин у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19), нарахування штрафів, пені та будь-яких інших неустойок (зокрема прихованих санкцій у вигляді збільшення процентної ставки заднім числом за п. 1.4. Договору) за прострочення зобов`язань прямо заборонено законом. З огляду на те, що неправомірне збільшення щоденних нарахувань відсотків та фіксація завідомо завищених сум відбувалися в період дії карантинних обмежень (червень - жовтень 2020 року), дії Позивача та його правонаступника ТОВ «Таліон Плюс» щодо нарахування прихованої неустойки шляхом її включення до складу відсотків є протиправними.

Окрім цього, дослідженням матеріалів справи встановлено, що визначений сторонами у п. 1.2. Договору строк кредитування тривалістю 16 днів правомірно сплив 05.07.2020 року. Натомість Позивач здійснював безперервне нарахування відсотків поза межами строку дії договору аж до 13.10.2020 року. Враховуючи, що визначені сторонами строки є істотними умовами договору, нарахування Позивачем відсотків понад межі погодженого строку користування кредитом виходить за рамки договірних зобов`язань. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/951/15-ц, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за стандартною ставкою припиняється.

Разом з тим, наданий Позивачем розрахунок заборгованості фіксує кінцеву суму заборгованості за відсотками у розмірі 7 094,13 грн. Проте ця сума суперечить закону. За розрахунком суду, розмір законно нарахованих відсотків у межах погодженого сторонами строку дії договору (16 днів) за дисконтною ставкою 1,66% (п. 1.3.) становить 1 324,68 грн. Враховуючи, що Відповідачем у липні 2020 року було здійснено оплати на загальну суму 3 350,00 грн, вказані кошти відповідно до ст. 534 ЦК України повністю покрили законно нараховані відсотки (1 324,68 грн), а решта суми в розмірі 2 025,32 грн була спрямована на погашення основного тіла кредиту. Таким чином, доведеним та законним залишком заборгованості Відповідача є виключно недоплачена частина тіла кредиту в розмірі 3 374,68 грн (5 400,00 грн - 2 025,32 грн).

Таким чином, оцінивши надані Позивачем докази у їх сукупності та в розрізі норм чинного законодавства, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову лише в межах суми 3 374,68 грн заборгованості по тілу кредиту. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 9 119,13 грн (штучно нарахованих відсотків поза межами строку кредитування за підвищеною базовою ставкою та прихованих штрафних санкцій) - слід відмовити.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За змістом ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи, крім електронних документів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оцінюючи заявлений позивачем розрахунок заборгованості, суд виходить із того, що позивач довів факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів та факт переходу права вимоги до позивача та частково довів заборгованості відповідачем, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат суд виходить із наступного.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу, понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

Позивач вказує, що зазначений попередній розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням професійної правничої допомоги згідно:

- Договору № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (далі - Договір правничої допомоги),

- Додаткової угоди № 25770906201 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (далі - Додаткова угода до Договору правничої допомоги),

- Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги (далі - Акт прийому-передачі наданих послуг).

Представник вказує, що витрати позивача на професійну правничу допомогу складаються:

- вивчення матеріалів справи: 2 год - 1000,00 грн;

- складання позовної заяви: 2 год - 5000,00 грн;

- підготовка адвокатського запиту: 1 год - 500,00 грн;

- підготовка клопотань : 1 год - 500,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Оцінивши обсяг, якість та характер наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, а також зважаючи на ціну позову, суд вважає за можливе зменшити їхній розмір.

Приймаючи до уваги вказане та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Зазначена сума є повністю обґрунтованою, пропорційною до предмета спору та співмірною з фактично виконаною адвокатом роботою

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, оскільки позов задоволено на 27,01%, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає лише відповідна частина сплаченого позивачем судового збору у розмірі 719,13 грн.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) заборгованість за кредитним договором № 496651454 від 19.06.2020 у розмірі 3 374,68 грн (три тисячі триста сімдесят чотири гривні 68 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 719,13 грн (сімсот дев`ятнадцять гривень 13 копійок), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) 00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА