Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №758/10754/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10754/26-ц

пр. 2-11259/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Ільєвої Т.Г.

за участю секретаря Романенко Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та компенсації втрат частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, -

В С Т А Н О В И В :

27 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом, згідно вимог якого позивач просить :

- стягнути з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант» (ЄДРПОУ 14308138, 03150 м. Київ, вул. Івана Федорова, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) заборгованість із заробітної плати в розмірі 73 866 (сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят шість гривень) 83 копійки;

- стягнути з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 8 511 (вісім тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 77 копійок;

- стягнути з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 77 572 (сімдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні) 96 копійок.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він був звільнений з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант», на підставі ст. 38 Кодексів законів про працю України, що підтверджується наказом від 23.12.2025 № 229 к/тр та записом в трудовій книжці.

Однак, в день звільнення 23.12.2025 p., відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату зазначених коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Позивач дізнався про розміри заборгованості із заробітної плати 30 квітня 2026 р. із довідки № 1, виданої Державним підприємством «Науково - дослідний інститут «Квант». Відповідно до вищезазначеної довідки, сума заборгованості із заробітної плати яку повинен отримати Позивач при звільненні за період 01.01.2025 по 23.12.2025 р. становить 73 866 (сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 83 копійки. Вищезазначена заборгованість відповідачем на момент подання позову не була виплачена.

Вказані обставини послугували підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та компенсації втрат частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, направлено за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

27 липня 2026 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та 03 серпня 2026 року передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді Ільєвої Т.Г. від 04 серпня 2026 року прийнято до провадження та визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у приміщенні Печерського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, під головуванням судді Ільєвої Т.Г.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Суд, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 23.12.2025 р. був звільнений з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант» (Відповідач), на підставі ст. 38 Кодексів законів про працю України, що підтверджується наказом від 23.12.2025 № 229 к/тр та записом в трудовій книжці.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи АІ групи.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Однак, в день звільнення 23.12.2025 p. відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату зазначених коштів.

Судовим розглядом встановлено, що позивач дізнався про розміри заборгованості із заробітної плати 30 квітня 2026 р. із довідки № 1, виданої Державним підприємством «Науково - дослідний інститут «Квант».

Відповідно до вищезазначеної довідки, сума заборгованості із заробітної плати яку повинен отримати позивач при звільненні за період 01.01.2025 по 23.12.2025 р. становить 73 866 (сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 83 копійки.

Вищезазначена заборгованість відповідачем на момент подання позову не була виплачена та як наслідок підлягає стягненню на користь позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427 „Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 692 від 23.04.1999 року) відповідно до постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 року № 49 «Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України „Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком" Кабінет Міністрів України затверджено Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати".

Вказаним Положенням визначено, що дія Положення поширюється на підприємства, установи та організації усіх форм власності і господарювання і застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи); компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати; сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін; коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1; індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом наростаючим підсумком з початку того року, в якому виникла заборгованість із виплати заробітної плати, що підлягає компенсації; у разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується; виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до структури заборгованості із заробітної плати період за який виникла вищезазначена заборгованість тривав з січня 2025 р. по грудень 2025 р. включно.

Так, згідно розрахунку наданого позивачем загальна сума компенсації за несвоєчасно виплачену зарплату становить: 8 511,77грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Зважаючи на викладене та на підставі ст. 117 КЗпП України, період за який може бути здійснений розрахунок середнього заробітку, який може бути виплачений позивачеві за час затримки, триває з 24.12.2025 р. по 24.06.2026 р. (шість місяців), а саме 131 робочий день.

Відповідно до довідки від 30.04.2026 р. № 2 про середню заробітну плату, середня заробітна плата складає 592 грн. 16 коп., таким чином через затримку по виплаті заробітної плати, який може бути виплачений позивачеві з розрахунку зарплати 592,16 грн., за 1 робочий день, його розмір становить: 131*592,16 = 77 572 (сімдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні, 96 коп.

За вказаного слід прийти до висновку, що загальна заборгованість ДП «НДІ «Квант» перед ОСОБА_1 становить 159 951 гривень 56 копійок, з яких 73 866 грн. 83 коп. - заборгованість із заробітної плати; 8 511 грн.77 коп. компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати; 77 572 грн. 96 коп. - середній заробіток за затримку по виплаті заробітної плати.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України, визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд звертає увагу на те, що Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування розрахунків, а також обставин та доказів наданих позивачем.

Наявний у справі розрахунок заборгованості, є належним доказом наявності заборгованості позичальника.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем розрахунку з позивачем. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем, в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, не спростований.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 1599, 52 грн.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та компенсації втрат частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант» (ЄДРПОУ 14308138, 03150 м. Київ, вул. Івана Федорова, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) заборгованість із заробітної плати в розмірі 73 866 (сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят шість гривень) 83 копійки.

Стягнути з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант» (ЄДРПОУ 14308138, 03150 м. Київ, вул. Івана Федорова, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 8 511 (вісім тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 77 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант» (ЄДРПОУ 14308138, 03150 м. Київ, вул. Івана Федорова, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 77 572 (сімдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні) 96 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут «Квант» (ЄДРПОУ 14308138, 03150 м. Київ, вул. Івана Федорова, 4) на користь держави судовий збір у розмірі 1599 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев`ять ) грн. 52 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА