Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №755/8280/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/8280/25-ц

пр. 2-10599/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Романенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В :

08 травня 2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про стягнення безпідставно набутих коштів.

12 травня 2026 року ухвалою суду Дніпровського районного суду м. Києва цивільун справу направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

26 червня 2026 року вказана позовна заява за підсудністю з Дніпровського районного суду м. Києва надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та 07 липня 2026 року передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що на підставі виконавчого напису нотаріуса з нього було стягнуто кошти, проте в подальшому вказаний напис визнаний таким, що не підлягає виконанню, а відтак наявні підстави для стягнення коштів, в порядку статті 1212 ЦК України.

За вказаних підстав позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на його користь безпідставно набуті кошти в суму 1821,61 грн.

08.07.2026 ухвалою суду вказану справу прийнято до провадження та відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, без повідомленням сторін.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Суд, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовим розглядом встановлено, що 11.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною був вчинений виконавчий надпис № 64777 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" суми в розмірі 2 477 грн. 50 коп.

На підставі вищевказаного виконавчого документу приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. 10.01.2022 року відкрите виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості в сумі 2 477грн. 50 коп.?

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року та ухвалою від 24 січня 2024 року про виправлення описки у справі № 755/17837/23 було визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за №64777 від 11 червня 2021 року.

Рішення вступило в законну силу. Виконавче провадження закрито та арешти з рахунків зняті.

Проте, за час проведення виконавчих дій з позивача на користь відповідача було стягнуто кошти в розмірі 1 821,61 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №52946 від 29.08.2023 року.

Згідно листа-відповіді приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 27 лютого 2024 року щодо надання інформації про суму стягнутих та сплачених Відповідачу коштів за весь час проведення виконавчих дій у ВП НОМЕР_2 було переведено кошти на рахунок Відповідача у розмірі 1 821,61 грн.

Вказані кошти стягнуто з позивача на підставі виконавчого напису, який визнано судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом позову є вимоги боржника до стягувача про повернення грошових коштів в порядку статті 1212 ЦК України, сплачених боржником (позивачем) на підставі виконавчого напису нотаріуса, визнаного у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави ЦК України, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 04 березня 2021 року у справі № 910/15621/19

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки, вирішуючи дану справу суд встановив, що виконавчий напис № 64777, вчинений 11.06.2021 року, визнано таким, що не підлягає виконанню, разом з тим, з позивача в примусовому порядку стягувалися кошти, то як наслідок отримані ТОВ «Фінансова компанія «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на підставі вказаного виконавчого напису кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави сума судового збору у розмірі 968,96 грн.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 26, ЄДРПОУ 44243120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно стягнуті кошти в рамках ВП НОМЕР_3 у розмірі 1 821,61 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять одна гривня шістдесят одна копійка).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 26, ЄДРПОУ 44243120) на користь держави судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят одна) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА