Рішення від 12 жовтня 2025 р. у справі №757/22611/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/22611/25-ц

пр. 2-6606/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Романова Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» (далі - відповідач, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 4 375,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником квартири АДРЕСА_1 . 17.11.2023 року відбулось залиття його квартири в наслідок витоку води з приладу центрального опалення, розташованого у вище розміщеній квартирі НОМЕР_2 . 17.11.2023 року приблизно о 15:30 год. позивач повідомив про це Центральну диспетчерську службу Печерського району м. Києва (номер заявки № 9542330). Після чого, приблизно о 21:30 год., прибули працівники аварійної служби та відключили систему опалення будинку, усунувши протікання з несправної батареї опалення у квартирі НОМЕР_2 . Факт залиття квартири позивача, зафіксував слюсар аварійної служби. Розшукати сусідів з квартири НОМЕР_2 не вдалося ні у п`ятницю 17.11.2023 року, ні в суботу 18.11.2023 року, вода збиралася і просочувалася крізь щілини і тріщини, проникала у важкодоступні ділянки. 20.11.2023 року о 16:03 год. теплопостачання було відновлено. Водночас, 20.11.2023 року сталося повторне затоплення квартири позивача, у зв`язку з цим, останній о 9:30 год. звернувся до Центральної диспетчерської служби Печерського району м. Києва. Диспетчер, який прийняв заявку, належним чином не організував надання аварійно-диспетчерських послуг та повідомив, що заявку буде об`єднано з попередньою заявою, внаслідок чого працівників аварійної бригади на місце події не направили. Згодом, о 12:45 год. позивач повторно звернувся до Центральної диспетчерської служби Печерського району м. Києва, та іншому оператору повідомив про аварійну ситуацію та факт ігнорування попереднього виклику від 9:30 год. Позивач зазначає, що такі дії відповідача призвели до затоплення підлоги кухні каналізаційним брудом, який стікав через край кухонної мийки. У кухні рівень води був таким, що брудна вода переливалася через поріг у коридор, для абсорбування та обмеження поширення її розтікання позивач застелив підлогу бавовняним полотном, брудна вода регулярно збиралася з підлоги. 20.11.2023 року позивач звернувся до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» щодо обстеження пошкоджень у квартирі та складання акта про залиття. 21.11.2023 року майстер ЖЕД «Печерськжитло» Коморна Л.М. провела обстеження пошкоджень у квартирі позивача. Огляд квартири, з якої сталося залиття не проводився, оскільки власниця квартири НОМЕР_2 перебувала за кордоном. 27.11.2023 року позивач звернувся до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» щодо додаткового обстеження пошкоджень у його квартирі та фіксування завданої шкоди в акті про залиття, оскільки не було зафіксовано повний обсяг шкоди від залиття. Представник ЖЕД «Печерськжитло» не з`явилася для проведення повторного обстеження квартири. Окрім того, відповідач тривалий час не надавав акт про залиття, проігнорував заяву про складання альтернативного документа, який має враховувати повний обсяг пошкоджень від залиття, акт про залиття було складено лише 08.12.2023 року, та надано позивачу. Позивач вважає, що співробітники КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» повинні регулярно обстежувати системи каналізації, виявляти такі проблемні місця, вчасно прочищати і пробивати засмічення, не доводячи, таким чином, до появи затоплення в квартирах. Крім того, повторне залиття квартири порушило звичний ритм життя позивача та створило серйозні побутові незручності, нервове напруження та негативний психоемоційний стрес, чим завдано йому моральну шкоду у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 року справу було розподілено та 19.05.2025 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про захист прав споживачів, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.08.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2025 року, у зв`язку із першою неявкою представника відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 13.10.2025 року.

13.08.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Лобікова Д.В. надійшли пояснення на позовну заяву, у яких останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність вимог позивача і факти протиправної поведінки підприємства та наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою підприємства та збитками у зазначеному позивачем розмірі.

15.08.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшли заперечення на пояснення, які були передані головуючому судді 01.09.2025 року, в яких останній просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання 13.10.2025 року з`явились позивач та представник відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив в позові .

Вислухавши вступне слово позивача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 24.04.2003 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.03.2020 року (а.с. 9-10, 11).

20.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» із заявою про те, що 17.11.2023 року відбулося залиття його квартири, у зв`язку з чим останній звернувся в диспетчерську службу ( номер заявки № 9542330). Співробітники аварійної служби відключили систему опалення будинку. 18.11.2023 року була повторно звернувся в диспетчерську службу, номер заявки № 9544380, тому що знову почалося протікання. У зв`язку з цим, позивач просив встановити причину залиття його квартири та направити комісію для обстеження квартири та зафіксувати завдані збитки в актів (а.с. 13).

Відповідно до акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водовідведення) від 22.11.2023 року встановлено, що причиною залиття, аварії, що трапилися на системі ЦО, ГВП, ХВП є недбале ставлення мешканців житлового будинку АДРЕСА_3 до каналізаційної мережі, яка була засмічена побутовими відходами та використовувалась не за призначенням, що призвело до залиття квартири № НОМЕР_3, НОМЕР_2 (а.с. 15-16).

27.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся повторно до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» із заявою, у якій просив направити комісію для обстеження його квартири та за фіксування завданих збитків (а.с. 14).

11.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» з претензією про те, що в акті не вказана реальна причина залиття (а.с. 17).

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» листом від 11.01.2024 року за № 105/44-105/44/с-463/2-14 повідомила позивача про те, що працівниками структурного підрозділу підприємства було проведено огляд та складено дійсний акт, який було надіслано ОСОБА_1 (а.с. 18-19).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частинами 4, 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені законодавцем у ст. 1166 ЦК України, згідно ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що 20.11.2023 року сталося повторне залиття належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 через бездіяльність КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач є тією особою, яка завдала шкоди майну позивача. Також позивачем не надано доказів на підтвердження причино-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіяною позивачу шкодою. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Так, як визначено у частинах 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення.

Проте, позивачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, а саме: в чому полягає спричинена їй моральна шкода, якими саме діями чи бездіяльністю вона спричинена і чим підтверджується протиправність цих дій або бездіяльність, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням винної особи, а також факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Всупереч вказаним вимогам, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факт заподіяння їй моральної шкоди. Крім того, оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, у задоволення якої відмовлено, в задоволенні цієї вимоги також слід відмовити.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено у ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Аналізуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а учасниками справи належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 316, 319, 322, 383, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 151, 177 Житлового кодексу України ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 200, 259, 263-265, 273, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про захист прав споживачів - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», 01021, м. Київ, пров. Мар`яненка, 7, код ЄДРПОУ 35692211.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13.11.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко