Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №756/3592/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/3592/26

Провадження № 2/756/5023/26

УКРАЇНА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Акцонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2025 о 18 год 40 хв у м. Києві на вул. Полярній, 8Ж, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Renault Megane», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Tesla Model S», р.н. НОМЕР_2 , який належить позивачу й перебував під його керуванням. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 756/7392/25 відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» за полісом № ЕР/224177326, страхова сума за шкоду майну становить 160 000 грн, франшиза - 500 грн. Цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована в АТ «СК «ІНГО» за полісом № ЕР/226900637, яке в порядку прямого врегулювання виплатило позивачу 159 500 грн, що відповідає ліміту відповідальності страховика відповідача за вирахуванням франшизи. Згідно зі звітом про оцінку № 12/08-25 від 04.08.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 667 298,06 грн, витрати на евакуацію - 2 200 грн. Різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 509 998,06 грн відповідач не відшкодувала. Моральна шкода, на думку позивача, полягає в душевних стражданнях, спричинених пошкодженням майна, тимчасовою неможливістю користуватися автомобілем та необхідністю вживати заходів для відновлення порушеного права, і оцінюється ним у 20 000 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20.03.2026 було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17.07.2026 підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди закрито. Призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. При цьому, у позові представник позивача просив розглянути справу за відсутності сторони позивача, заперечень щодо заочного розгляду справи не висловив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.

Уповноважений представник третьої особи Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Уповноважений представник третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Tesla Model S», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

20.05.2025 близько 18 години 40 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Рено», номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Полярній, 8-Ж , не дотрималася безпечної швидкості, не впевнилась в безпечності, внаслідок чого здійснила наїзд на автомобіль марки «Тесла», номерний знак НОМЕР_2 , який зупинився для здійснення повороту. При ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальним збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушила п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 11.06.2025 ОСОБА_2 визнано винуватою в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інше, справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки вказана вище постанова суду має по цій справі преюдиційне значення, вказані обставини стосовно вини ОСОБА_2 у вказаному ДТП, відповідно до зазначених вище норм, не підлягають повторному доведенню.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу «Renault Megane» була застрахована в ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» за договором (полісом) обов`язкового страхування № ЕР/224177326. Відомості про цей договір внесено до єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) 17.10.2024, строк його дії - з 28.10.2024 по 27.10.2025. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 160 000 грн, франшиза - 500 грн. Ці відомості також містяться у відкритому доступі на сайті МТСБУ.

Також на момент ДТП цивільно-правова відповідальність позивача як власника транспортного засобу «Tesla Model S» була застрахована в АТ «СК «ІНГО» за договором (полісом) № ЕР/226900637, укладеним 03.02.2025. Відомості про цей договір внесено до єдиної централізованої бази даних МТСБУ 03.02.2025 о 10 год 47 хв, строк його дії - з 11.01.2025 по 10.01.2026, страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 250 000 грн.

Договір страхування відповідача укладено до 01.01.2025, тобто до введення в дію Закону України від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 3720-IX), тому розмір страхової суми та франшизи за цим договором визначається за Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на дату укладення договору (п. 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3720-IX).

Згідно з п. 9.4 ст. 9 Закону № 1961-IV страхові виплати за договорами обов`язкового страхування обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 3720-IX у разі ДТП за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку, що передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати.

29.05.2025 позивач скористався цим правом і звернувся до АТ «СК «ІНГО» з повідомленням про ДТП. Як вбачається з листа АТ «СК «ІНГО» від 26.08.2025 № 2203, 26.06.2025 страховик прийняв рішення про виплату страхового відшкодування та склав страховий акт № 8394400 на суму 159 500 грн, яка розрахована як ліміт відповідальності страховика відповідача (160 000 грн) за вирахуванням франшизи (500 грн). Кошти в сумі 159 500 грн перераховано позивачу 02.07.2025, що підтверджується рухом коштів за рахунком позивача й не заперечується ним.

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 12/08-25 від 04.08.2025, складеним ФОП ОСОБА_3 (дата оцінки - 20.05.2025), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Tesla Model S», р.н. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей становить 667 298,06 грн. Згідно з ремонтною калькуляцією, доданою до звіту, калькуляція відновлювального ремонту складена за допомогою програмного комплексу «Аудатекс», у якому враховано вартість податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 20% на запасні частини; вартість нормо-годин ремонтних робіт ПДВ не підлягає ні відніманню, ні додаванню. Відповідно до ремонтної калькуляції загальна сума запасних частин (з малоцінними деталями) становить 525 170,84 грн, вартість робіт - 89 870 грн, фарбування - 52 257,22 грн.

Згідно з актом виконаних робіт від 20.05.2025 та чеком від 22.05.2025 витрати позивача на евакуацію пошкодженого автомобіля становлять 2 200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів, а шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну майну потерпілого. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну майну третьої особи. За ст. 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 337/1673/16 судам роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу, а частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Страхова виплата відшкодовується з урахуванням зносу, ліміту та франшизи, тоді як особа, яка завдала шкоди, відповідає перед потерпілим у повному обсязі. У постанові від 02.02.2022 у справі № 757/54513/16 Верховний Суд вказав, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є вартість відновлювального ремонту без урахування зносу. Подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 08.09.2025 у справі № 161/3803/24 із посиланням на постанову Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15, за якою правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей.

Звіт про оцінку № 12/08-25 від 04.08.2025 є належним та допустимим доказом розміру шкоди. Відповідач відзиву не подала, звіт не спростувала, клопотання про призначення експертизи не заявляла, доказів іншого розміру шкоди суду не надала (ст. 76-81 ЦПК України). Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України № 1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20. У постанові від 08.09.2025 у справі № 161/3803/24 Верховний Суд погодився з розміром майнової шкоди, визначеним за звітом про оцінку за вирахуванням ПДВ у зв`язку з відсутністю ремонту автомобіля.

Позивач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення автомобіля після ДТП. Суд вважає, що позивач повинен був довести зазначені ним суми, проте він не виконав своїх процесуальних обов`язків, зокрема, не надав до суду належних та допустимих доказів понесених фактичних витрат на ремонт автомобіля після ДТП.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо зменшення суми матеріального збитку на суму ПДВ, що міститься у вартості запасних частин (87 528,47 грн, тобто 1/6 від 525 170,84 грн), оскільки документальне підтвердження факту оплати проведеного позивачем ремонту в матеріалах справи відсутнє.

Отже, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Tesla Model S», р.н. НОМЕР_2 , без ПДВ становить 579 769,59 грн (667 298,06 грн - 87 528,47 грн).

Витрати позивача на евакуацію пошкодженого автомобіля у розмірі 2 200 грн підтверджені актом виконаних робіт від 20.05.2025 та чеком від 22.05.2025, є складовою майнової шкоди (ст. 29 Закону № 1961-IV) і підлягають відшкодуванню.

Таким чином, фактичний розмір майнової шкоди, завданої позивачу, становить 581 969,59 грн (579 769,59 грн + 2 200 грн), що перевищує ліміт відповідальності страховика відповідача. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням: 581 969,59 грн - 159 500 грн = 422 469,59 грн.

Стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20 000 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження N 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

В обґрунтування цієї частини позовних вимог, позивач зазначив, серед іншого, про те, що моральна шкода полягає у сильних душевних стражданнях, стресі щодо завдання суттєвих механічних пошкоджень майну, тимчасовій неможливості використовувати автомобіль за призначенням та необхідності витрачати час і зусилля на пошук можливостей відновлення порушеного права як власника пошкодженого автомобіля.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Визначаючи розмір моральної шкоди судом враховано моральний стан позивача, який в результаті пошкодження власного майна внаслідок ДТП, що призвело до душевних страждань, керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд приходить до висновку, позивач дійсно зазнав моральних страждань, які суд визначає в розмірі 7 000 грн та які вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача. Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди. У решті заявлених вимог слід відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу на загальну суму 31000 грн., суд дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано Договір про надання правової допомоги щодо надання юридичних послуг №23/05/25-ЮП/ІL від 21.05.2025, акт виконаних робіт №01 до Договору №23/05/25-ЮП/ІL від 23.02.2026, квитанції про переказ грошових коштів, ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 в праві 925/1137/19.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності таких робіт та значимості таких дій у справі, беручи до уваги часткове задоволення позову, суд вважає, що справедливим, співмірним та обґрунтованим є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на загальну суму 10000 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. У решті вимог, слід відмовити.

Позивач просить також стягнути витрати на проведення оцінки у розмірі 6 000 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір цих витрат підтверджено платіжною інструкцією № 375K-AP9A-1C60-344C від 09.06.2025 та платіжною інструкцією № 2.207465331.1 від 08.07.2025 (ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Звіт про оцінку покладено в основу рішення, а тому витрати в розмірі 6 000 грн підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) грошові кошти у розмірі 422 469 (чотириста двадцять дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять) гривень 59 копійок, моральну шкоду у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, витрати, пов`язані з проведенням оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3435 (три тисячі чотириста тридцять п`ять) гривень 75 копійок.

У решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 25.09.2026.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 );

2. Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

3. Третя особа: Акціонерне товариство « Страхова компанія «ІНГО» (код ЄДРПОУ 16285602; місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33);

4. Третя особа: Приватне акціонерне товариство « Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 192430472; місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 65).

Суддя М. М. Ткач