Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №756/13440/26 — Оболонський районний суд міста Києва

09.10.2026 Справа № 756/13440/26

Справа № 756/13440/26

Провадження № 2-а/756/135/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Шролик І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив: визнати незаконними дії інспектора 1 взводу 4 батальйону 6 роти Остапенко А.В. щодо накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн за ч. 3 ст. 122 КУпАП; скасувати постанову серії ЕНА № 7620047, винесену інспектором Остапенко А.В., про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн за ч. 3 ст. 122 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача сплачений штраф у розмірі 680 грн; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27.07.2026 відносно нього винесено постанову серії ЕНА № 7620047, якою його визнано винним у зупинці транспортного засобу на смузі для руху маршрутних транспортних засобів, порушенні п. 17.1 ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.

Позивач зазначив, що є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи. Під час керування транспортним засобом він відчув погіршення самопочуття та здійснив вимушену зупинку на нетривалий час, щоб отримати інформацію про розташування найближчої аптеки. Працівники поліції не з`ясували причину зупинки, не взяли до уваги його пояснення та клопотання про розгляд справи за участі керівництва і адвоката, одразу винесли постанову.

На думку позивача, оскаржувана постанова не містить відомостей про фіксацію правопорушення, справу розглянуто на місці без часового інтервалу, достатнього для підготовки до захисту, його позбавлено права на правову допомогу, не враховано обставини, передбачені ст. 33 КУпАП, не виконано вимоги ст. 278, 280 КУпАП.

29.07.2026 позивач сплатив штраф. Внаслідок притягнення до відповідальності йому завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, стресі та порушенні звичного способу життя.

Рух справи

Ухвалами судді від 11.08.2026 та 13.08.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлений строк усунув недоліки позовної заяви, визначивши відповідачем Управління патрульної поліції в м. Києві.

Ухвалою судді від 19.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», витребувано відеозапис фіксації правопорушення.

01.09.2026 до суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, в якому відповідач проти позову заперечував. У відзиві зазначив, що позивач, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР України. Правопорушення зафіксовано на нагрудну відеокамеру поліцейського № 473837, відомості про яку зазначено у постанові. Постанову винесено на місці вчинення правопорушення без складання протоколу відповідно до ст. 258 КУпАП. Доказів вимушеного характеру зупинки позивач не надав, на відеозаписі зафіксовано, що після зупинки він користувався мобільним телефоном і не вживав заходів для звільнення смуги. Наявність інвалідності не звільняє від обов`язку дотримуватися ПДР України. Вимога про відшкодування моральної шкоди не підтверджена доказами, а витрати на правничу допомогу є неспівмірними. Відповідач також зазначив, що Управління патрульної поліції у м. Києві є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції. До відзиву додано відеозапис з нагрудної камери.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Встановлені фактичні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою серії ЕНА № 7620047 від 27.07.2026, винесеною поліцейським 1 взводу 6 роти 4 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Остапенко А.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.

Згідно з постановою, 27.07.2026 о 10 год 01 хв у м. Києві на просп. Повітряних Сил водій, керуючи транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР України.

У графі 7 постанови зазначено, що до неї додається запис з нагрудної камери БК № 473837. Графа 8 постанови «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз`яснено» містить підпис.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, наданого відповідачем, позивач здійснив зупинку автомобіля на смузі для маршрутних транспортних засобів, пояснював, що його автомобіль не заважає дорожньому руху, що він увімкнув сигнал аварійної зупнки щоб знайти аптеку в мережі Інтернет. Вів себе агресивно, підвищував голос, обржав працівників поліції, на стан здоровя не жалівся, погрожував розправою.

Штраф у розмірі 680 грн сплачено позивачем 29.07.2026, що підтверджується квитанцією № PEN20861663560125_0.

Застосовані норми законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційно.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.

Згідно з п. 1.10 ПДР України вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Відповідно до п. 15.14 ПДР України у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами п. 9.9-9.11 цих Правил. Згідно з пп. «а» п. 9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У цьому випадку відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити, зокрема, відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), розмір штрафу та порядок його сплати.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, оскаржити постанову по справі.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Згідно з ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Мотиви та висновки суду

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, у частині, що інкримінована позивачу, полягає в порушенні правил зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11. Склад правопорушення є формальним і не потребує настання наслідків.

Факт зупинки транспортного засобу під керуванням позивача на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, підтверджується постановою серії ЕНА № 7620047 від 27.07.2026 та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського БК № 473837. Сам позивач факт зупинки на зазначеній смузі не заперечує.

Доводи позивача про вимушений характер зупинки суд відхиляє. Вимушена зупинка в розумінні п. 1.10 ПДР України пов`язана з технічною несправністю транспортного засобу, небезпекою, спричиненою вантажем, станом учасника дорожнього руху або появою перешкоди для руху. Позивач не надав доказів того, що його стан здоров`я на момент зупинки унеможливлював подальше керування транспортним засобом. Мета зупинки, на яку посилається позивач, - отримання інформації про розташування аптеки - не відповідає ознакам вимушеної зупинки. Крім того, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій зобов`язаний вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості - увімкнути аварійну світлову сигналізацію (п. 9.9, 15.14 ПДР України).

Як вбачається з відеозапису, наявного в матеріалах справи, позивач не скаржився працівникам поліції на стан здоров`я, навпаки поводив себе агресивно, посилаючись на інших водіїв, які порушують правила дорожнього руху.

Наявність у позивача інвалідності ІІ групи не звільняє його як водія від обов`язку дотримуватися вимог п. 17.1 ПДР України щодо заборони зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.

Доводи позивача про те, що постанова не містить відомостей про фіксацію правопорушення, спростовуються змістом самої постанови, у графі 7 якої зазначено технічний засіб, яким здійснено відеозапис, - нагрудну камеру БК № 473837, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на неможливість розгляду справи на місці вчинення правопорушення, оскільки ч. 2 і 5 ст. 258 КУпАП прямо передбачають винесення постанови без складання протоколу на місці вчинення правопорушення у справах, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, до яких належать правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Доводи позивача про порушення його права на правову допомогу є необґрунтованими. Позивач не надав доказів того, що поліцейський перешкоджав йому залучити захисника або відмовив у задоволенні відповідного клопотання. Відеозапис таких обставин не містить.

Права, передбачені ст. 268 КУпАП, позивачу роз`яснено, про що свідчить його підпис у графі 8 постанови. Право на оскарження постанови позивач реалізував шляхом звернення до суду.

Посилання позивача на неврахування обставин, передбачених ст. 33 КУпАП, не впливають на правомірність постанови, оскільки санкція ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачає єдиний вид стягнення у вигляді штрафу у фіксованому розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. Стягнення застосовано в межах санкції.

Доводи позивача про недотримання вимог ст. 278, 280 КУпАП не знайшли підтвердження. Поліцейський встановив подію правопорушення, особу водія, транспортний засіб та обставини правопорушення, що відображено в постанові та підтверджується відеозаписом.

Отже, відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови. Викладені в постанові серії ЕНА № 7620047 від 27.07.2026 обставини відповідають обставинам, встановленим під час розгляду справи, а факт порушення позивачем п. 17.1 ПДР України доведено належними та допустимими доказами. Постанову винесено уповноваженою особою, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

За таких обставин відсутні підстави для скасування постанови, визнання незаконними дій поліцейського щодо її винесення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вимоги про стягнення сплаченого штрафу в розмірі 680 грн та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн є похідними від вимоги про скасування постанови. Відшкодування шкоди на підставі ст. 1173, 1174 ЦК України можливе лише за умови встановлення незаконності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Оскільки протиправності оскаржуваної постанови та дій поліцейського судом не встановлено, ці вимоги також не підлягають задоволенню. Крім того, позивач не надав доказів заподіяння йому моральних страждань та причинного зв`язку між ними і діями поліцейського.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивача, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, у разі відмови в задоволенні позову відшкодуванню не підлягають. Позивача звільнено від сплати судового збору, тому судовий збір розподілу не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 21, 72, 77, 90, 139, 243-246, 262, 286 КАС України, ст. 9, 122, 251, 258, 268, 280, 283 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина ШРОЛИК