Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №756/3958/26 — Оболонський районний суд міста Києва

19.08.2026 Справа № 756/3958/26

Номер справи 756/3958/26

Номер провадження 2/756/5249/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

за участю секретаря судового засідання - Погорелової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бордунову Н.О. звернулася до суду з позовом, у якому після уточнення позовних вимог, просила суд визнати за нею право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі ордера № 538, виданого 09.12.2011 Комунальним підприємством «Житлосервіс «Куренівка» на підставі наказу цього підприємства від 09.12.2011 № 278, позивачу (на час видачі ордера - ОСОБА_2 , як працівнику старшого слідчого відділення Оболонського РУ ГУМВС України) надано право проживання на житлову площу 9,0 кв.м у секторі АДРЕСА_2 , без зазначення в ордері номера кімнати. З часу видачі ордера позивач безперервно проживає у наданому їй приміщенні - кімнаті № 4 площею 9,5 кв.м, розташованій на 5-му поверсі житлового блоку № 30 зазначеного будинку, та несе витрати на оплату житлово-комунальних послуг за цією адресою. Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , без зазначення номера кімнати.

В серпні 2025 року на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт об`єкта нерухомого майна щодо житлового блоку 5-го поверху гуртожитку, згідно якого вбачається, що на цьому поверсі міститься житлова кімната № 2 площею 9,5 кв.м., житлова кімната № 3 площею 12,7 кв.м., житлова кімната № 4 площею 9,5 кв.м. (фактично зайнята позивачем), житлова кімната № 5 площею 12.8 кв.м, житлова кімната № 6 площею 16.8 кв.м. та приміщення загального користування.

29.08.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про укладення договору найму кімнати № 4 блоку № 30, однак листом від 02.10.2025 отримала відмову з посиланням на те, що ордер № 538 не містить номера кімнати, а надані позивачем відомості з Реєстру територіальної громади також не містять номера кімнати.

08.12.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перевірки та впорядкування обліку жилих кімнат блоку № 30 з урахуванням фактичного зайняття їх мешканцями, однак листом від 14.01.2026 отримала відповідь про те, що за наказом Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва від 28.02.2013 № 72/1 «Про впорядкування проживання мешканців у гуртожитках за адресою: АДРЕСА_4 » позивач значиться користувачем кімнати № 5 площею 12,8 кв.м, а не кімнати № НОМЕР_1 , та що відповідач не наділений повноваженнями встановлювати (підтверджувати) факти фактичного проживання мешканців у гуртожитку за відсутності реєстрації місця проживання у відповідній кімнаті, а підприємство, яке видало ордер та наказ № 72/1 (КП «Житлосервіс «Куренівка»), станом на час звернення перебуває у стані припинення.

На думку позивача, зазначена розбіжність є наслідком технічної помилки, допущеної під час видання наказу № 72/1 від 28.02.2013, оскільки кімнату, яку фактично та безперервно займає позивач (кімнату № 4), у переліку кімнат блоку № 30 згідно з цим наказом взагалі не зазначено, а дані ордера (площа 9,0 кв.м) відповідають саме площі кімнати № 4 (9,5 кв.м за результатами більш пізнього технічного обміру), а не кімнати № 5 (12,8 кв.м). Оскільки в позасудовому порядку спір не врегульовано, а підприємство, яке допустило помилку, припинило діяльність, позивач вважає, що її право користування конкретним жилим приміщенням є оспорюваним і підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання права користування.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

08.04.2026 представник відповідача надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що письмовий договір найму кімнати сектору (блоку № НОМЕР_2 ) гуртожитку на вул. Автозаводській, НОМЕР_3 між КП «Житлосервіс «Куренівка» та позивачем ОСОБА_3 не укладався; ордер № 538 не містить номера кімнати та не ідентифікує конкретний об`єкт найму, у зв`язку з чим, на думку відповідача, право користування певною ізольованою кімнатою у позивача не виникло; сектор (блок) гуртожитку не є ізольованим жилим приміщенням у розумінні статті 63 Житлового кодексу України і не може бути самостійним предметом договору найму. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що в силу свого статуту не наділений повноваженнями встановлювати факт проживання особи в тій чи іншій кімнаті гуртожитку за відсутності відповідної реєстрації місця проживання, а розгляд справи просив проводити без участі свого представника.

19.08.2026 в підготовчому судовому засіданні суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином.

В судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили, що позивач ОСОБА_1 постійно, протягом багатьох років проживає у кімнаті АДРЕСА_5 .

Заслухавши пояснення позивача, покази свідків, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що на підставі наказу Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва від 09.12.2011 № 278 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як працівнику старшого слідчого відділення Оболонського РУ ГУМВС України, видано ордер № 538 на право проживання по АДРЕСА_6 , площею 9,0 кв.м. Номер кімнати в ордері не зазначений. Договір найму жилого приміщення в письмовій формі між КП «Житлосервіс «Куренівка» та позивачем не укладався.

09.04.2022 ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_7 , після реєстрації якого змінила прізвище на « ОСОБА_2 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 333.

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади № 2025/012555959 від 29.08.2025, позивач з 22.12.2011 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , без зазначення номера кімнати.

28.02.2013 наказом Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва № 72/1 «Про впорядкування проживання мешканців у гуртожитках за адресою: АДРЕСА_4 », виданим з метою забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків на підставі даних проведеної технічної інвентаризації житлової площі та уточнення нумерації житлових приміщень гуртожитків на підставі поверхових планів, виготовлених 13.07.2012, та даних технічної інвентаризації від 10.09.2012, затверджено перелік мешканців гуртожитків із зазначенням адреси будинку, номера блоку, порядкового номера кімнати та площі кімнати, закріпленої за мешканцем.

Згідно з додатком до цього наказу, за порядковим номером 91 в блоці № 30 будинку № 25-В зазначено: кімната № 5 площею 12,8 кв.м, користувач - ОСОБА_2 , 1983 року народження, найм з 22.12.2011. При цьому за даними цього ж наказу в блоці № 30 також значаться: кімната № 2 площею 9,5 кв.м (запис № 89), кімната № 3 площею 12,7 кв.м (запис № 90) та кімната № 6 площею 16,8 кв.м (запис № 93); кімната за номером «4» у переліку кімнат блоку № 30 згідно з наказом № 72/1 від 28.02.2013 відсутня.

05.08.2025 на замовлення позивача Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна - житловий блок АДРЕСА_2 (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: Т101:3957-2837-8547-5761), згідно з яким житловий блок № 30 має загальну площу 102,6 кв.м, складається, зокрема, з житлових кімнат № 2 площею 9,5 кв.м, № 3 площею 12,7 кв.м, № 4 площею 9,5 кв.м, № 5 площею 12,8 кв.м, № 6 площею 16,8 кв.м та приміщень загального користування.

Згідно з довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 08.08.2025 КВ-2025 № 26915 про показники об`єкта нерухомого майна, під час проведення технічної інвентаризації житлового блоку № 30 від 05.08.2025 доступ було забезпечено лише в житлову кімнату № 4 площею 9,5 кв.м та допоміжні приміщення житлового блоку; в інші житлові кімнати доступ забезпечено не було, а їх показники зазначено за даними технічної інвентаризації від 10.09.2012.

29.08.2025 позивач звернулася до директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» із заявою, в якій просила укласти з нею договір найму житлового приміщення в блоці АДРЕСА_7 площею 9,5 кв.м.

Листом від 02.10.2025 № 463/Ф-934 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» повідомило позивача про відсутність підстав для укладення договору найму кімнати № 4 блоку № 30, зазначивши, що ордер № 538 виданий на житлову площу 9,0 кв.м без зазначення номера кімнати, а надана позивачем адреса місця реєстрації також не містить номера кімнати; за наказом КП «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва від 28.02.2013 № 72/1 позивач проживала у кімнаті № 5 блоку № 30, тоді як кімната № 4 площею 9,5 кв.м за даними поверхового плану зайнята іншою особою.

08.12.2025 позивач звернулася до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» із заявою (вх. № 463/Ф-1317 від 08.12.2025) про проведення повторного впорядкування нумерації кімнат та визначення мешканців цих кімнат, в якій зазначила про допущену, на її думку, технічну помилку в наказі № 72/1 від 28.02.2013 щодо закріплення за нею кімнати № 5 замість фактично займаної нею кімнати АДРЕСА_8 , та просила провести перевірку і внести відповідні зміни до обліку.

Листом від 14.01.2026 № 463-463/Ф-1317-35 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» повідомило позивача про те, що за наказом № 72/1 від 28.02.2013 вона проживала у кімнаті № 5 блоку № 30, тоді як згідно з поверховим планом та даними технічної інвентаризації кімната № 4 площею 9,5 кв.м значиться зайнятою іншою особою; водночас зазначило, що відомості про фактичне проживання (чи непроживання) позивача у кімнаті № 5 на дату прийняття наказу № 72/1 у КП «Керуюча компанія» відсутні, а саме підприємство не наділене статутними повноваженнями та не уповноважене жодними рішеннями органу місцевого самоврядування встановлювати (підтверджувати) факти проживання або непроживання мешканців гуртожитку у конкретних кімнатах за відсутності реєстрації місця проживання у відповідній кімнаті.

Судом також встановлено, що облік оплати житлово-комунальних послуг позивача ведеться за кімнатою № 4 блоку № 30, що підтверджується рахунком-повідомленням станом на 01.09.2018, квитанцією про оплату від 11.09.2018 та квитанціями про оплату від 15.11.2025 і 18.12.2025, у призначенні платежу яких зазначено: «КП «Керуюча компанія Оболонського р-ну», Київ, вул. Автозаводська, 25В, 30-4, ОСОБА_1 », тобто щонайменше з 2018 року, тобто задовго до виникнення цього спору.

Крім того, факт постійного проживання позивача саме у кімнаті АДРЕСА_5 підтверджується показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , попередженими про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань за статтею 384 Кримінального кодексу України, які зазначили, що знають позивача як особу, яка проживає у кімнаті АДРЕСА_8 зазначеного гуртожитку орієнтовно з 2010 року і це житло є для неї єдиним.

Відповідачем не спростовано і жодними доказами не підтверджено протилежного, а саме того, що кімната № 4 зайнята чи використовується іншою особою, або що позивач фактично проживала чи проживає у кімнаті № 5.

Статтею 47 Конституції України гарантовано право кожного на житло та встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

13.01.2026 прийнято Закон України № 4751-IX «Про основні засади житлової політики», який набрав чинності 15.02.2026. Відповідно до пункту 4 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону його дія поширюється на житлові відносини, що виникли після набрання ним чинності, а до правочинів про заселення у житлові приміщення, службове житло та житлові приміщення у гуртожитках, дійсних на день набрання чинності Законом, застосовується законодавство, що діяло на час їх укладення.

Відповідно до статті 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 61 Житлового кодексу Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера.

Статтею 129 Житлового кодексу Української РСР визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до статті 130 Житлового кодексу Української РСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 4-6 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498 (далі - Положення № 498), для одержання в користування жилої площі в гуртожитку особа подає заяву на ім`я керівника підприємства, установи, організації, органу місцевого самоврядування; адміністрація приймає рішення про надання особі жилої площі в гуртожитку, в якому зазначаються прізвище, ім`я, по батькові особи, склад сім`ї та адреса гуртожитку; на підставі цього рішення адміністрація видає особі ордер, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Згідно з пунктом 17 Положення № 498 виселення з гуртожитків осіб, які проживають на умовах найму, здійснюється відповідно до статті 132 Житлового кодексу Української РСР, якою встановлено вичерпний перелік підстав виселення з гуртожитків і яка не передбачає такої підстави для припинення права користування, як відсутність номера кімнати в ордері чи розбіжність у внутрішньому обліковому документі підприємства.

Статтею 63 Житлового кодексу Української РСР визначено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як роз`яснено в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді спорів, пов`язаних із порушенням житлових прав, суди повинні виходити з того, що стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання, а тому наявність чи відсутність прописки (реєстрації) самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася на законних підставах, або для відмови їй у цьому.

Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з житлових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 76, частиною першою статті 77 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Поняття «житло» в розумінні статті 8 Конвенції не обмежується приміщенням, яке законно займається або законно створено, а є автономним поняттям, що не залежить від класифікації за національним правом і залежить від фактичних обставин, а саме наявності достатніх та тривалих зв`язків із конкретним місцем (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Прокопович проти Росії» від 18.11.2004, заява № 58255/00, § 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, й особа, якій загрожує таке втручання, повинна мати можливість перевірки його пропорційності незалежним судом, незважаючи на те, що за національним законодавством її право на зайняття приміщення закінчилося (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13.05.2008, заява № 19009/04, § 50). Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та не може розглядатися як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02.12.2010, заява № 30856/03, § 42).

Оцінивши у сукупності наведені докази, суд враховує, що право користування позивача жилим приміщенням у гуртожитку виникло на законних підставах з видачею ордера № 538 від 09.12.2011, який відповідачем недійсним не визнано і під сумнів не ставиться; неточність оформлення цього ордера (відсутність номера кімнати) є недоліком з боку підприємства, яке його видало, а не позивача, і сама по собі не може бути підставою для позбавлення її права на житло. Розбіжність між наказом № 72/1 від 28.02.2013 (кімната № 5) та фактичним багаторічним і безперервним користуванням, обліком комунальних платежів та показаннями незаінтересованих осіб (свідків) суд тлумачить на користь позивача, оскільки: зазначений наказ видано без участі позивача та без її ознайомлення з ним; кімнату № НОМЕР_1 в переліку кімнат блоку № 30 згідно з цим наказом взагалі не враховано; а відповідач не надав жодного доказу на спростування факту фактичного проживання позивача саме у кімнаті № 4 чи на підтвердження того, що зазначену кімнату займає або коли-небудь займала інша особа. Формальне посилання відповідача на відсутність у нього повноважень встановлювати факт проживання особи не є підставою для відмови позивачу в судовому захисті, оскільки саме суд, а не адміністрація підприємства, уповноважений вирішувати спір про право.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт законного вселення позивача у гуртожиток на підставі ордера № 538 від 09.12.2011 та її тривале, безперервне і добросовісне фактичне користування кімнатою АДРЕСА_1 , що не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, які підлягають стягненню на її користь з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39611267) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна