Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №756/10543/26 — Оболонський районний суд міста Києва

08.10.2026 Справа № 756/10543/26

Унікальний номер 756/10543/26

Провадження номер 3/756/3088/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шролик І,С., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Туреччини, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680871 від 01 червня 2026 року, 02 січня 2026 року о 10:40 год в м. Києві, по вул. Велика Кільцева, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , по Великій Кільцевій дорозі зі сторони вул. Сім`ї Кульженків в напрямку вул. Богратирська, не обрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням, що призвело до зіткнення з транспортним засобом Jeep Patriot, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 12.1. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні від 08 жовтня 2026 року представник ОСОБА_4 - Хуторний Д.В. вину ОСОБА_4 не визнав.

07 жовтня 2026 року представник ОСОБА_4 - Хуторний Д.В. подав до суду клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, у якому просив суд справу № 756/10543/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування поданої заяви посилається на те, що згідно зі схемою місця ДТП, розташування транспортних засобів на місці ДТП та локалізація ушкоджень свідчить про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 знаходився позаду від автомобіля під керуванням ОСОБА_1 і зіткнення відбулось по діагоналі. Тобто передня частина автомобіля ОСОБА_3 розвернута в лівий бік, а автомобіль під керуванням ОСОБА_4 розташований рівно по середині суми руху. Таке розташування транспортних засобів та характер їх пошкоджень свідчить про те, що саме автомобіль «Jeep Patriot» під керуванням ОСОБА_3 знаходився позаду автомобіля «Toyota Camry» під керуванням ОСОБА_1 , а тому саме ОСОБА_3 мав бути уважним, слідкувати за зміною дорожньої обстановки, обирати безпечну дистанцію, що унеможливило би зіткнення з автомобілем, який рухався попереду. Доводи ОСОБА_3 про те, що саме водій ОСОБА_5 здійснював маневр випередження його автомобіля по крайній лівій смузі руху, яка була засніжена, і автомобіль «Toyota Camry» винесло на смуху руху автомобіля «Jeep Patriot» є голослівними і не ґрунтуються на матеріалах справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Оболонського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року підлягає скасуванню відповідно до ст. 294 КУпАП із ухваленням нової постанови, якою ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, вину ОСОБА_3 у вчиненні ДТП 02.01.2026 встановлено у постанові Київського апеляційного суду від 14.09.2026. Оскільки протоколом серія ЕПР1 №680871 від 01.06.2026, відповідно до ст. 124 КУпАП був складений на ОСОБА_5 за цією ж подією та на тих самих підставах, що підтверджують матеріали справи, схема ДТП, фото-докази тощо, вбачається відсутність вини ОСОБА_5 у вчинені ДТП, що мало місце 02.01.2026, а від так і складу адміністративного правопорушення.

Статтею ст. 252 КУпАП, визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Для використання доказів при розгляді справи необхідно, щоб вони були належними і допустимими.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд, враховуючи позицію особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який винним себе не визнав. та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення та схему місця ДТП, надавши оцінку наявним доказам в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі, якими є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речові докази та інші документи.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Умовами настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є обов`язкова наявність причинного зв`язку між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди (механічних пошкоджень транспортного засобу/засобів) як обов`язкового елементу об`єктивної сторони матеріального складу правопорушення. При цьому, порушення має бути настільки суттєвим, щоб наслідком його стало пошкодження як мінімум двох автомобілів, адже в диспозиції статті йде мова саме про «пошкодження транспортних засобів».

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком саме порушення Правил дорожнього руху. Об`єктивною ознакою правопорушення, що відбиває шкідливість неправомірної поведінки особи для суспільства, заподіяння або реальну загрозу заподіяння істотної шкоди, є також суспільна небезпека вчиненого проступку.

Законом України "Про дорожній рух" передбачено, що він регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Порядок дорожнього руху на території України врегульовано Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(далі - Правила дорожнього руху).

Так, відповідно до п. 12.1. ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Як вбачається зі схеми місця ДТП, розташування транспортних засобів на місці ДТП та локалізація ушкоджень свідчить про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 знаходився позаду від автомобіля під керуванням ОСОБА_1 і зіткнення відбулось по діагоналі. Тобто передня частина автомобіля ОСОБА_3 розвернута в лівий бік, а автомобіль під керуванням ОСОБА_1 розташований рівно по середині суми руху. Таке розташування транспортних засобів та характер їх пошкоджень свідчить про те, що саме автомобіль «Jeep Patriot» під керуванням ОСОБА_3 знаходився позаду автомобіля «Toyota Camry» під керуванням ОСОБА_1 , а тому саме ОСОБА_3 мав бути уважним, слідкувати за зміною дорожньої обстановки, обирати безпечну дистанцію, що унеможливило би зіткнення з автомобілем, який рухався попереду.

Київський апеляційний суд у постанові від 14 вересня 2026 року у справі № 756/155/26 дійшов висновку, що постанова Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2026 року підлягає скасуванню відповідно до ст. 294 КУпАП із ухваленням нової постанови, якою ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Отже, вину ОСОБА_3 у вчиненні ДТП 02.01.2026 встановлено у постанові Київського апеляційного суду від 14 вересня 2026 року у справі № 756/155/26. Оскільки протокол серії ЕПР1 №680871 від 01 червня 2026 року, відповідно до ст. 124 КУпАП був складений на ОСОБА_4 за цією ж подією та на тих самих підставах, що підтверджують матеріали справи, схема ДТП, фото-докази тощо, вбачається відсутність вини ОСОБА_2 у вчинені ДТП, що мало місце 02 січня 2026 року, а тому склад адміністративного правопорушення відсутній.

06 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/10625/21 зазначив, що факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів. Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: - обставина встановлена судовим рішенням; - судове рішення набрало законної сили; - у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі. Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Враховуючи висновок викладений у постанові Київського апеляційного суду від 14 вересня 2026 року у справі № 756/155/26, механізм ДТП, характер дій учасників пригоди, суд приходить до висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_4 порушень п. 12.1. ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з ДТП та наслідками.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У ст. 62 Конституції України закріплено презумпцію невинуватості.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" (рішення від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 зазначив, що конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, обвинувачення у справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

У своїх рішеннях у справах "Malofeyeva v. Russia" (рішення від 30 травня2013 року) та "Karelin v. Russia" (рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у порушенні п. 12.1. Правил дорожнього руху не доведена поза розумним сумнівом, а тому він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого йому адміністративного проступку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Такий комплекс передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Отже, дослідивши зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 124, 245, 247 ч. 1 п. 1, 268, 280, 283, 287-289 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик