Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №753/21496/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21496/26

провадження № 2-а/753/314/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7439007 від 25.06.2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Позов обґрунтований наступним.

Постановою інспектора 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Ковель Федончук С.С. серія ЕНА №7439007 від 25.06.2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП за те, що 25.06.2026 року о 12:09 годині в с. Вишнів по автодорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 488 км., керуючи транспортним засобом DAF XF номерний знак НОМЕР_1 здійснював рух на транспортному засобі у якого відсутнє передбачене конструкцією бампер або задній захисний пристрій, чим порушив вимоги п.п. 31.4.7 «е» ПДР України.

Послався на те, що обставини викладені в постанові про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, а тому постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Крім того вказав, що інспектором не було надано жодних фото чи відеодоказів, а також послався на невідповідність фактичних обставин правовій кваліфікації.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.09.2026 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Від сторін не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

22.09.2026 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову.

Зазначив, що 25.06.2026 інспектором 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції Федончуком С.С. під час несення служби на дорожній станції патрульної поліції, що знаходиться за адресою: автомобільна дорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин 488 км (поблизу с. Вишнів), було виявлено факт порушення Правил дорожнього руху України, а саме: о 12 год 09 хв, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом DAF FX реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 спеціалізованим напівпричепом з державним номерним знаком НОМЕР_3 масою понад 3.5 тон при цьому т.з. не були укомплектовані противідкотними упорами (щонайменше дві та кожен вантажний автомобіль), чим порушив п. 31.4.7 «є» ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Вказав, що дана обставина зафіксована за допомогою технічного засобу, а саме портативного відеореєстратора 475426, що використовувався поліцейським під час несення служби. Послався на те, що факт правопорушення, вчиненого позивачем підтверджується постановою серії ЕНА № 7439007 від 25.06.2026 та відеозаписом з технічного приладу із портативного відеореєстратора 475426, що використовувався поліцейським. Оскаржувана постанова була винесена відповідно до чинного законодавства.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ЕНА №7439007, складеною інспектором 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції Федончуком С.С., 25.06.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно даної постанови, 25.06.2026 року о 12 год. 09 хв. в с. Вишів по автодорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 488 км водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом DAF FX з спеціалізованим напівпричепом д.н.з НОМЕР_1 перевозив вантаж, масою понад 3,5 тони, у якого відсутні передбачені конструкцією транспортного засобу проти відкотні упори, з дозволених, що найменше чотирьох, а в наявності три штуки. Чим порушив пункт 31.4.7. «е» ПДР України, тобто скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

При цьому в постанові ЕНА №7439007 від 25.06.2026 зазначено: «п.31.4.7. «е» ПДР України - керування транспортним засобом, у якого відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій».

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Розділом 31 Правил дорожнього руху, встановлено вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання.

Відповідно до пункту 31.4.7. Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема:

е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики;

є) відсутні на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два).

Частина 1 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Суд констатує, що у постанові серії ЕНА №7439007 від 25.06.2026 було зазначено про порушення позивачем п. 31.4.7. «е» ПДР, однак в описі скоєного порушення викладено зміст п. 31.4.7. «є» ПДР.

Таким чином в даному випадку має місце не вірна кваліфікація вчиненого правопорушення, що виключає можливість притягнення до відповідальності позивача.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відтак, оскільки інспектор, який складав спірну постанову неправильно кваліфікував інкриміноване позивачу правопорушення в частині зазначення пункту ПДР, в суду відсутня можливість встановити наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та винність особи в його вчиненні.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). А тому докази, подані сторонами суд приймає як належні та допустимі і не вбачає підстав для їх відхилення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, судом встановлено, що в оскаржуваній постанові, не вірно зазначено пункт ПДР, який порушено позивачем, що вказує на невірну кваліфікацію адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено

Враховуючи викладені обставини, невірну кваліфікацію адміністративного правопорушення, суд вважає постанову серії ЕНА №7439007 від 25.06.2026, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача підлягає закриттю.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №7439007 від 25.06.2026 року, винесену інспектором 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Федончуком С.С., щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА