Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №753/11698/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11698/26

провадження № 2/753/11783/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Овчар В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі також - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідачі) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі також - квартира, спірна квартира, спірне житло).

Позов обґрунтований такими обставинами. Спірна квартира була надана батьку позивачки на підставі ордера від 23.09.1977 та належить до комунальної власності. Станом на зараз у квартирі зареєстроване місце проживання позивачки, її сестри ОСОБА_5 та синів сестри - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Фактично відповідачі у квартирі не проживають тривалий час, оскільки виїхали на постійне місце проживання за кордон. Так, ОСОБА_3 виїхав з України у вересні 2020 р., а ОСОБА_4 - 08.11.2025. Позивачка посилається на те, що відповідачі квартирою не користуються, участі в оплаті житлово-комунальних послуг не беруть, а їй доводиться самостійно нести додаткові витрати по утриманню житла відповідно до кількості зареєстрованих у ньому осіб.

Ухвалою суду від 05.06.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 16.07.2026 позивачка подала заяву про виклик та допит свідків, яка була задоволена протокольною ухвалою суду.

26.08.2026 від представника позивачки ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування доказів.

В підготовчому засіданні 26.08.2026 суд постановив ухвалу про витребування доказів, а саме: від Державної прикордонної служби України - інформації про перетин відповідачами кордону; з Реєстру територіальної громади м. Києва - інформації про зареєстрованих осіб у спірній квартирі, та постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали пославшись на наведені у позовній заяві обставини та обґрунтування.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця їх проживання, проте поштові відправлення повернулись без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України є доказом вручення їм судової повістки.

Окрім того відповідачі повідомлялась про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

В судове засідання відповідачі не з`явились, правом на подання відзиву не скористалась, а тому справа вирішується на підставі пояснень та доказів позивача відповідно до положень частини восьмої статті 178, частини другої статті 191 та частини третьої статті 223 ЦПК України.

Від третіх осіб ОСОБА_5 та Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Спірним житловим приміщенням є чотирикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до ордеру серії Г № 298761 від 23.09.1977 була надана в користування батьку позивачки ОСОБА_6 на сім`ю з п`яти осіб - він, дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_5 , син ОСОБА_10 .

Квартира не приватизована і належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а користування нею здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.

На цей час у спірній квартирі зареєстроване місце проживання чотирьох осіб, а саме: позивачки; її рідної сестри ОСОБА_5 ; старшого сина сестри (племінника позивачки) ОСОБА_3 ; молодшого сина сестри (племінника позивачки) ОСОБА_4 , про що свідчить витяг з Реєстру територіальної громади міста Києва від 27.08.2026.

Згідно з поясненнями позивачки її племінник ОСОБА_3 з 2020 р. проживає у Польщі і не має наміру повертатися до України, у листопаді 2025 р. інший племінник ОСОБА_4 остаточно виїхав з України і теж не планує повертатися.

Пояснення позивачки узгоджуються з даними актів від 11.05.2026, підписаних сусідами сторін ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у яких зазначено, що ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі з вересня 2020 р., а ОСОБА_4 - з листопада 2025 р., та показаннями допитаних на її прохання свідків - сусідів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які в суді під присягою підтвердили обставину непроживання ОСОБА_3 у спірній квартирі з вересня 2020 р., а ОСОБА_4 - вподовж останнього року.

За відомостями Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 виїхав з території України через пункт пропуску «Краківець» 02.09.2020, ОСОБА_4 виїхав з території України через пункт пропуску «Угринів» 08.11.2025, і у подальшому вказані особи на територію України не в`їжджали.

Зі змісту заяви сестри позивачки та матері відповідачів ОСОБА_5 убачається, що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог.

У статтях 3, 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплене право кожної особи на судовий захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права означає позбавлення його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, а під порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, слід розуміти створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага (рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за № 18-рп/2004).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Одним з основних конституційних прав людини є право на житло, невід`ємною складовою якого є заборона на примусове позбавлення житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

Вказані конституційні положення знайшли своє закріплення у Житловому кодексі України (далі - ЖК України) - спеціальному нормативно-правовому акті, предметом регулювання якого є житлові відносини.

Завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин (стаття 2 ЖК України).

Відповідно до статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Заборона виселення фізичної особи або примусового позбавлення її житла іншим чином, крім випадків, встановлених законом, передбачена і у нормі частини четвертої статті 311 ЦК України.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення (частина перша статті 61 ЖК України).

Право наймача на вселення у займане ним жиле приміщення членів сім`ї та інших осіб та право останніх на користування житлом врегульоване нормами статті 64, 65 ЖК України, за змістом яких члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, вселені у жиле приміщення у встановленому законом порядку, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 71 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Перелік поважних причин відсутності вказаних осіб у жилому приміщенні наведений у частині третій цієї статті, а її частини п`ята та шоста визначають, що право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті, при цьому відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Обставиною, яка призводить до втрати особою права користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду, також є вибуття такої особи на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, що передбачено нормою частини другої статті 107 ЖК України.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є засада змагальності сторін, згідно з якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір (статті 12, 76-82 ЦПК України).

З огляду на зазначене можна дійти висновку, що предметом доказування у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є обставина відсутності відповідача у спірному житлі понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), та/або його вибуття на постійне проживання в інше жиле приміщення, при цьому тягар доведення відсутності відповідача у жилому приміщенні понад встановлений законом строк покладається на позивача, а обов`язок із доведення поважності причин такої відсутності - на відповідача.

За обставинами справи установлено, що відповідачі, перебуваючи на реєстраційному обліку у спірній квартирі, добровільно з неї виселились і не проживають за адресою своєї реєстрації тривалий час (понад встановлений законом шестимісячний строк), у зв`язку з чим позивачка заперечує проти збереження за ними права користування житлом.

Жодних доказів, які б підтверджували, що відповідачі цікавились чи цікавляться житловою площею, сплачують комунальні послуги та намагалися вселитися у спірну квартиру, суду не надано.

Суду також не надано доказів поважності причин відсутності відповідачів у спірній квартирі та наявності між сторонами домовленості або укладення угоди щодо певного порядку користування спірною квартирою та інших умов припинення права користування житлом.

Отже ураховуючи, що за результатами дослідження наданих позивачкою доказів знайшла підтвердження обставина відсутності відповідачів у спірному житлі понад встановлений статтею 71 ЖК України строк без поважних причин, доводи позову про втрату ними права користування жилим приміщенням суд визнає обґрунтованими та доведеними.

Реєстрація відповідачів у спірному житлі та нездійснення ними участі в його утриманні покладає на позивачку тягар оплати додаткових коштів за житлово-комунальні послуги, а відтак є очевидним факт порушення її суб`єктивних майнових та житлових прав, на захист яких подано цей позов.

Водночас суд бере до уваги, що положення прийнятого ще у 1983 р. ЖК України не відображають усіх реалій сьогодення і у повній мірі не узгоджуються з іншими нормативно-правовими актами, а тому при визначенні конкретного способу захисту порушених прав у розглядуваній справі слід застосовувати прийнятий пізніше Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

За змістом статті 24 цього Закону внесення змін до реєстру територіальної громади щодо зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

З огляду на викладене суд вбачає підстави для захисту порушених прав позивачки шляхом зазначення у рішенні про позбавлення відповідачів права користування приміщенням спірної квартири.

Оскільки відповідачі втратили будь-який зв`язок зі спірною квартирою, а позбавлення їх права користування житлом здійснюється згідно із законом та спрямоване на захист порушених прав позивачки як мешканця жилого приміщення, ухвалення такого рішення не матиме наслідком порушення ні конституційного права відповідачів на житло, ні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) права користування житлом - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 13.10.2026.