Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №387/1128/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 387/1128/26

Номер провадження по справі 2-а/387/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд, Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Коваленко Л.Л.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у залі суду матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В :

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшов адміністративний позов представника позивача – адвоката Цибульська Г.В. в інтересах ОСОБА_1 з вимогами до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7492534 від 05.07.2026 винесеної старшим лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Сочаліним Ігорем Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 05.07.2026 о 03:08 старший лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Сочаліним І.І., складено постанову ЕНА №7492534 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 , 05.07.2026 о 2:59 год. на вулиці Тираспольське шосе, керував автомобілем марки МАЗДА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто не мав права керування транспортним засобом. Водночас, під час зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , ним було пред`явлено посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке видано 22.04.2009 року Новоукраїнським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській області. Проте працівники поліції зазначити про те, що вказане посвідчення не відображається в базах даних, викликає сумніви та склали відносно нього вищевказану постанову. Крім того, у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке видано 22.04.2009 року Новоукраїнським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській області та повідомлено, що буде відкрита кримінальна справа за фактом підробки посвідчення водія. Представник зауважує, що відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 від 22.04.2009 року, ОСОБА_1 навчався в Добровеличківському СТК ТСОУ та 22.04.2009 року йому було видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорія А, В, С. На протязі майже 20 років позивач користувався отриманим посвідченням водія та жодного разу ні в кого не було сумнівів щодо його справжності. Проте, через те, що під час перевірки документів через наявні бази ІПНП виявилося, що вказаного водійського посвідчення не знайдено, в поліцейських виникли сумніви щодо справжності посвідчення серії НОМЕР_2 , на підставі чого була складена постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Проте, такі висновки посадової особи, що розглянула справу про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ґрунтуються на не повному та не всебічному з`ясуванні всіх обставин справи, зокрема, поліцейськими так і не було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявний в діях останнього склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

За наведених обставин, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 справу ЄУН 387/1128/26 за вказаним позовом передано на розгляд судді Солоненко Т.В..

Суд, ухвалою від 15.07.2026, за вказаним позовом відкрив спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Призначив перше судове засідання по справі на 04.09.2026. Зобов`язав Департамент патрульної поліції в термін до 01.09.2026 року подати до суду належним чином завірену копію матеріалів про адміністративне правопорушення складених відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП .

11.08.2026, засобами поштового зв`язку, від представника позивача Цибульської Г.В. надійшло клопотання про долучення доказів, з доказами його направлення стороні відповідача.

11.08.2026, засобами поштового зв`язку, від представника відповідача Морозова П.В. надійшов відзив на позовну, з доказами його направлення стороні позивача. В даному відзиві представник департаменту просить залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення. В обґрунтування своєї позиції зазначає , що 07.08.2024 постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по справі №387/404/24 ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування на 1 рік. Станом від моменту (02.09.2024) набрання законної сили рішення суду про позбавлення права керування до обставин 05.07.2026, ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 видане йому 22.04.2009, на виконання обов`язку визначеного ч.3 ст. 317-1 КУпАП, до уповноважених органів Національної поліції не здавав. На даний час посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 22.04.2009 у системі МВС має статус "Підлягає вилученню". Після спливу річного строку (з 02.09.2024) позбавлення права керування позивачем, встановленого рішення суду, ОСОБА_1 для отримання допуску до керування транспортними засобами, будучи особою позбавленою права на керування транспортними засобами, мав скласти теоретичний і практичний іспит ( вимоги п. 20 " Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340, та п.6 "Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086). Однак, ОСОБА_1 позачерговий медичний огляд не проходив та теоретичний і практичний іспит не складав, що підтверджується відповіддю від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях №31/30/15-9872-2026 від 23.07.2026. Відтак, право на керування транспортними засобами ОСОБА_1 було втрачено, та самим позивачем не поновлено. В подальшому, вже 05.07.2026 під час несення служби, при виконанні службових обов`язків у сфері контролю за безпекою дорожнього руху на території блокпоста, працівники поліції зупинили транспортний засіб марки "Mazda 6"номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія, як пізніше стало відомо ОСОБА_1 , який на вимогу поліцейських не пред`явив діюче посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування транспортними засобами (внаслідок не поновлення права на керування транспортними засобами після позбавлення права керування постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по справі №387/404/24 від 07.08.2024), чим порушив п.2.1а ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП. Окрім того, в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт відсутності у позивача права керування транспортними засобами, як і факт відсутності у позивача права керування транспортними засобами як і факт того, що документ серії ВАВ №004416 не був діючим станом на 05.07.2026. В свою чергу, стороною відповідача було надані відеозаписи та інші матеріали, які в сукупності відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, ст. 72-76 КАУ України, відображають обставини, які описані в оскаржуваній постанові, одержані без порушення порядку, встановленого законом, є належними, достовірними та достатніми доказами для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою суду від 04.09.2026 розгляд справи відкладено на 05.10.2026 з метою реалізації права позивача на подання відповіді на відзив.

17.09.2026 від представника позивача Цибульської Г.В. через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", надійшла відповідь на відзив, за змістом якої, позивач стверджує, а відповідач визнає той факт, що при перевірці документів позивач ОСОБА_1 пред`явив поліцейським посвідчення водія серії ВАВ №004416 від 22.04.2009 року. Позивач не заперечує проти того, що дійсно, як він дізнався від працівників поліції під час зупинки транспортного засобу, що його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до постанови Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по справі № 387/404/24 від 07.08.2024. Відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕНА №7492534 від 05.07.2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КпАП України. Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. З оскаржуваної позивачем постанови серії ЕНА №7492534 від 05.07.2026 року, склад адміністративного правопорушення, викладений у фабулі постанови не відповідає диспозиції ч.2 ст. 126 КУпАП. Зокрема, як вбачається зі змісту постанови, позивача притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та вказано, що він не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто не мав права керування транспортним засобом. Проте, вищеописані дії відповідають ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тому в даному випадку має місце неправильна кваліфікація правопорушення, що є суттєвим. Таким чином вважає, що поліцейський в оскаржуваній постанові здійснив опис обставин, які не відповідають фактичним обставинам та не відповідають зазначеному нормативному акту, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Також не вірно проведено кваліфікацію правопорушення. Враховуючи вищевикладене, представник позивача вважає, що відзив на позов є не доказаним та необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

29.09.2026 засобами поштового зв`язку, від представника відповідача Морозова П.В. надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що представником позивача акцентувалась увага на тому, що у відзиві представник ДПП визнає факт пред`явлення позивачем документу серії ВАВ №004416 від 22.04.2009. Втім представник ДПП звертав увагу на те, що даний документ не був та не є діючим документом, що посвідчував право позивача на керування транспортними засобами категорії "В" станом на 05.078.2026 (тобто момент зупинки позивача), з посиланням на докази що підтверджують недійсність такого документу. Зворотнє стороною позивача не доведено. Також представник позивача помилково вважає що поліцейським начебто невірно кваліфіковано дії позивача за ч.2 ст. 126 КУпАП за обставинами 05.07.2026, оскільки вважає що дії позивача мають кваліфікуватися за ч.4 ст. 126 КУпАП. Такі доводи є помилковими з огляду на те, що строк позбавлення права керування позивача накладений постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по справі №387/404/24 від 07.08.2024, станом на момент зупинки поліцейськими 05.07.2026 - сплинув, та позивач не вважається таким що є позбавленим права керування. Натомість позивач не поновив втрачене право на керування транспортними засобами категорії "В" у встановлений законодавством порядку. Окремо представник зазначив, що оскільки дана справа віднесена судом до категорії справ незначної складності, розмір накладеного стягнення оскаржуваною постановою, враховуючи не співмірність витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, відсутність доказів що підтверджують начебто понесені позивачем судові витрати, вважає вимогу про їх стягнення необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

29.09.2026 засобами поштового зв`язку, від представника відповідача Морозова П.В. надійшло клопотання про повернення відповіді на відзив заявникові чи невраховування доводів викладених у ній під час ухвалення рішення по справі, з огляду на положення ч.1 ст. 269 КАС України.

Розглядаючи зазначене клопотання представника відповідача суд зважає на наступне.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

З огляду на викладене, суд не може обмежити права позивача, що закріплені у статтях 44, 47, 159 КАС України та застосувати надмірний формалізм до вказаних відносин.

З урахуванням вимог ст.ст.257-263 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За приписами пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством .

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про Національну поліцію поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

За положеннями ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію"(надалі - Закон №580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до постанови серії ЕНА № 7492534 від 05.07.2026, складеної інспектором І взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Сочалін І.І., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

Згідно постанови - 05.07.2026 02:59:57 м. Одеса шосе Тираспльське 22/8 км, водій керуючи ТЗ не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, тобто не мав права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

Суд зазначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом досліджено диски з відеозаписами події, яка мала місце 05.07.2026 за участю ОСОБА_1 , що надані сторонами.

Вказані відеозаписи є належними та допустимими доказами у справі, оскільки проведення відеофіксації поліцейським ґрунтується на ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» та містять інформацію про фактичні обставини справи. На відео зафіксовано подію зупинки транспортного засобу, процедуру складання матеріалів, із відео можливо встановити обставини, що мають суттєве значення для правильного розгляду даної справи.

Так, на відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля поліції зафіксовано рух автомобіля марки Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_4 . Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом позивач не заперечив.

На вимогу працівників поліції пред`явити посвідчення водія, ОСОБА_1 пред`явив посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Під час перевірки встановлено, що вказані права водія видано 22.04.2009.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка доведена в законний спосіб.

Верховний Суд в постанові від 25.09.2019 у справі №127/19283/17 дійшов висновку, що притягнення особи до відповідальності та накладення стягнення за ст.126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами) є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п.2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського, зокрема на місці здійснення спеціального поліцейського контролю водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Судом встановлено, що постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07.08.2024 у справі №387/404/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с.61-64). Постанова набрала законної сили 02.09.2024, а відтак з цієї дати підлягала до виконання.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Водночас, із доданої відповідачем до відзиву інформації із ІП «Адмінпрактика» вбачається, що судове рішення в частині накладення штрафу в розмірі 17000,00 грн. не виконано (а.с.60).

Постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.(ст. 291 КУпАП).

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Згідно ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1086 особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

При цьому особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В абзацах 4 та 5 пункту 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1086, передбачено, що тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві: після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв`язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування); у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п. 20 розділу Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМ України № 340 від 08.05.1993 (із відповідними змінами та доповненнями), позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.

Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.

Повернення посвідчення водія, отриманого вперше, особі, позбавленій права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), не здійснюється. У такому випадку після набрання чинності рішенням суду про позбавлення особи права на керування транспортними засобами посвідчення водія вважається недійсним, про що вноситься відповідна інформація до Єдиного державного реєстру МВС або підлягає вилученню та передається для знищення до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні. Для отримання права на керування транспортними засобами така особа після закінчення строку, на який її позбавлено такого права, проходить позачерговий медичний огляд, повторну підготовку в закладі та складає теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС, після чого отримує посвідчення водія, яке вважається отриманим вперше.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства в особи, позбавленої права керування транспортним засобом, за рішенням суду виникає обов`язок негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.

Суд наголошує, що позивач такого обов`язку не виконав, посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції не здав, у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії не складав, призначений постановою суду від 07.08.2024 штраф не сплатив, тобто на момент винесення оскаржуваної постанови від 05.07.2026 позивач не мав права керування транспортними засобами.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки позивач не мав права на таке керування, тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАСУ обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 106 КАСУ встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази.

Усупереч викладеному, позивачем не надано суду доказів, що ним після закінчення вказаного строку пройдено медичний огляд та складено іспити із знань Правил дорожнього руху та навичок керування транспортними засобами, як це вимагає п. 2.31 Інструкції № 515 (Інструкція про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія) та п. 20 Положення № 340 (Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженою постановою Кабміну Міністрів України від 08.05.1993 року), а долучені позивачем копія посвідчення водія ВАВ 004416 від 22.04.2009 , копія свідоцтва серії НОМЕР_3 від 15.05.2008 про закінчення навчального закладу з підготовки водії транспортних засобів, копія екзаменаційної картки водія від 27.03.2008 (а.с.13, 14-15,16-17) суд не може прийняти як належні докази на доведення наведених в позові обставин та не спростовують встановлені судом фактичні обставини.

Суд звертає увагу на те, згідно з сталою практикою ЄСПЛ, незгода позивача з поставленим йому в провину порушенням ПДР України не звільняє його від обов`язку виконувати вимоги правил дорожнього руху.

Так у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи, викладені в позовній заяві, не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, дії працівника поліції відповідали вимогам Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена повноважною особою, за своєю формою і змістом в цілому відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП, відтак постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7492534 від 05.07.2026, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3400,00 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП не являється протиправною та не підлягає скасуванню, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги положення ст.139 КАС України, та з огляду на те, що позов до задоволення не підлягає, відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5-7, 9, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7492534 від 05.07.2026 залишити без задоволення.

Витрати ОСОБА_1 у справі ЄУН 387/1128/26 залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2026.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО