Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №383/1299/26 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1299/26

Номер провадження 2/383/898/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Зербул С.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Ковальчук Ю.М. (в режимі відеоконференції),

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном та заборону вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 через представника адвоката Ковальчук Юлію Миколаївну звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном та заборону вчинення дій.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 25.03.2019 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Г.М. та зареєстрований у реєстрі за № 223.

На підставі зазначеного договору позивач набула у приватну власність 72/300 частки нежитлової будівлі, що становить 29,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

До складу придбаної частки відповідно до договору та Акта розрахунку і поділу ідеальних часток увійшли: приміщення № 1-4 площею 15,3 кв.м; приміщення № 1-6 площею 1,6 кв.м; приміщення № 1-7 площею 1,2 кв.м; приміщення № 1-12 площею 11,0 кв.м.

Право власності позивача на зазначену частку нерухомого майна зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим, після переходу права власності відповідачка ОСОБА_2 , яка є попереднім власником відчуженої частки будівлі, всупереч вимогам закону фактично продовжила використовувати приміщення №1-7 площею 1,2 кв.м., яке відповідно до договору купівлі-продажу та Акта розрахунку і поділу ідеальних часток входить до складу належної позивачу частки нерухомого майна.

Незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для подальшого користування зазначеним приміщенням, відповідачка самовільно утримує його, розмістила у ньому власні речі, фактично використовує його у власних інтересах та не допускає позивача до належного їй майна.

Таким чином, позивач будучи законним власником спірного приміщення, протягом тривалого часу позбавлена можливості вільно користуватися та розпоряджатися належною їй частиною нерухомого майна виключно через протиправні дії відповідача.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача із проханням добровільно звільнити приміщення №1-7 та забезпечити їй безперешкодний доступ до нього, однак усі звернення були проігноровані. Відповідачка добровільно приміщення не звільнила, належне позивачу майно не повернула, перешкоди у користуванні майном не усунула та продовжила фактичне незаконне користування спірним приміщенням.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку 02.12.2025 року представником позивача на адресу відповідачки була направлена письмова претензія-вимога, у якій детально викладено обставини порушення права власності позивача та запропоновано у п`ятиденний строк добровільно припинити створення перешкод, звільнити приміщення № 1-7, забезпечити позивачу безперешкодний доступ до нього та передати ключі у разі їх наявності. У претензії також було попереджено про звернення до суду та правоохоронних органів у разі її невиконання.

Незважаючи на отримання зазначеної претензії, відповідачка жодної з викладених у ній вимог не виконала, приміщення добровільно не звільнила, доступ позивачу не забезпечила та продовжила чинити перешкоди у здійсненні права власності.

У зв`язку із триваючим порушенням права власності позивач звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України (самоправство), оскільки вважала, що дії відповідачки полягають у самовільному утриманні належного їй приміщення та незаконному недопущенні власника до користування власним майном.

На виконання ухвали Бобринецького районного суду Кіровоградської області, 07.03.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та розпочато кримінальне провадження №12026121170000013, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст.356 КК України, щодо самовільного недопущення позивача до належного їй приміщення №1-7 та заподіяння істотної шкоди її правам як власника.

Незважаючи на направлення претензії, звернення до правоохоронних органів, відкриття кримінального провадження та здійснення досудового розслідування, відповідачка до цього часу продовжує незаконно утримувати приміщення №1-7, не звільняє його від свого майна, не допускає позивача до користування належною їй частиною нерухомого майна та тим самим безперервно порушує гарантоване законом право власності позивача.

Враховуючи наведене, позивач просила суд:

- усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування та розпорядження належною їй 72/300 часткою нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити приміщення №1-7 площею 1,2 кв.м від належних їй особистих речей, рухомого майна та інших предметів, розміщених нею або за її дорученням;

- заборонити ОСОБА_2 займати приміщення №1-7 площею 1,2 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , розміщувати у ньому будь-яке рухоме майно, особисті речі чи інші предмети та чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди у доступі та користуванні зазначеним приміщенням.

Представник відповідача адвокат Позненко Юрій Володимирович подав відзив на позовну заяву, згідно якого в задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що дійсно 25.03.2019 року між сторонам було укладено договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі. Цього ж дня, відповідач передала усі ключі від приміщень, що були предметом договору. Із технічного паспорту на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 , який був виготовлений на замовлення ОСОБА_2 станом на 22.12.2016 року вбачається, що приміщення № 1-7 площею 1,2 кв.м розташоване на першому поверсі цієї будівлі та із жодного з приміщення, що належать позивачці на праві власності, відсутній прямий доступ до приміщення № 1-7 площею 1,2 кв.м. через наявність капітальної стіни, яка відмежовує приміщення № 1-6 площею 1,6 кв.м на плані від приміщення 1-7 площею 1,2 кв.м., яка була споруджена ще на етапі будівництва нежитлового приміщення, про що було відомо позивачу ще на етапі купівлі своєї частки. Протягом 2019 -2026 років позивач самостійно не забезпечила жодного технічного рішення щодо створення доступу до приміщення №1-7. В свою чергу відповідачем після 25.03.2019 року не було здійснено жодної реконструкції приміщення, що перешкоджало б позивачу у здійсненні права користування своїм нерухомим майном. Крім того зазначає, що позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів здійснення відповідачем перешкод у користуванні та розпорядженні майном позивача, чи/або користування спірним приміщенням, чи/або тримає у приміщенні свої особисті речі, рухоме майно або інші предмети, чи/або має ключі, засоби доступу або інші засоби фактичного контролю над приміщенням, а отже вважає позовні вимоги є недоведеними (а.с.45-50).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29.07.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено заяву про виклик свідків (а.с.33-34).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02.09.2026 року задоволено заяву представника позивача адвоката Ковальчук Юлії Миколаївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.67-68).

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову та пояснила, що вона не здійснювала перепланування та не загороджувала вхід в спірне приміщення вбиральні. Була усна домовленість про належність вбиральні ОСОБА_3 , від якої кошти за нього не отримувала. Доступу у позивача до спірного приміщення не було та не має по даний час. Погоджується, що приміщення належить позивачу, та в ньому знаходиться вбиральня. Заперечує проти використання позивачем вказаного приміщення вбиральні. Самостійно прибрати речі та майно з приміщення не погоджується. Належне їй приміщення позначеного на плані «2» має підведення та відведення води, приміщення першого поверху, позначені на плані: «2», «7», «6», «5» обладнані каналізацією. Між приміщеннями «9» та «12» другого поверху розташована глуха стіна, що відокремлює ці приміщення.

Суд, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії договору купівлі-продажу (частки нежитлової будівлі) від 25.03.2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Г.М., зареєстровано в реєстрі за №223, укладеним між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , остання придбала у приватну власність 72/300 частки нежитлової будівлі, що становить 29,1 кв.м, позначених на плані технічної документації 1-4, 1-6, 1-7, 1-12, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13).

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу сторони зокрема передбачили, що продаж 72/300 часток будівлі за домовленістю сторін вчиняється за 102145 грн. 00 коп., які отримані продавцями в рівних частках від покупця до оформлення цього договору (попередня оплата товару). За домовленістю сторін повний розрахунок за цим договором було здійснено до нотаріального посвідчення цього договору. Своїми підписами під цим договором, Сторони підтвердили, що визначена в цьому договорі вартість саме цієї будівлі є справедливою і відповідає її дійсній вартості; умови договору повністю відповідаю їх дійсним намірам, разом з тим, підтвердили факт відсутності претензій фінансового характеру до Покупця з боку Продавців, тобто повного розрахунку за відчужувану нерухомість.

До складу придбаної ОСОБА_1 частки відповідно до договору та Акта розрахунку і поділу ідеальних часток увійшли: приміщення № 1-4 площею 15,3 кв.м; приміщення № 1-6 площею 1,6 кв.м; приміщення № 1-7 площею 1,2 кв.м; приміщення № 1-12 площею 11,0 кв.м. (а.с.14 зворот - а.с.15).

25.03.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 72/300 частки нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 122.9 кв.м (а.с.14).

ФОП ОСОБА_6 за замовленням ОСОБА_2 виготовленого станом на 22.12.2016 року технічний паспорт на нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_2 (а.с.51-57), з якого вбачається, що спірне приміщенням нежитлової будівлі, позначеного на плані №1-7, площею 1,2 кв.м, розташоване на першому поверсі під сходами на верхній поверх, яке зі сторони належного позивачу приміщення №1-6 (кладова) відділено не несучою стіною, а зі сторони належного відповідачу приміщення №1 (перукарня) відділено несучою стіною з дверним прорізом.

З метою досудового врегулювання спору представником позивача 02.12.2025 року за вих. №02/12/25 на адресу відповідача була направлена письмова претензія-вимога про повернення з незаконного володіння частини приміщення, що належить на праві власності ОСОБА_1 , з вимогою у п`ятиденний строк з моменту її отримання припинити створення перешкод у доступі ОСОБА_1 до належного їй приміщення 1-7 площею 1,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , забезпечити позивачу повний та безперешкодний доступ до нього, усунути будь-які фактичні обмеження блокування входу або утримання ключів та передати ключі у разі їх наявності (а.с.22-23).

З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що відділенням поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області 07.03.2026 року на підставі ухвали Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05.03.2026 року №383/331/26 внесено відомості до ЄРДР за №12026121170000013, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст.356 КК України, за заявою ОСОБА_1 від 15.02.2026 року (ЄО №994 від 15.02.2026) про те, що згідно договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 25.03.2019 року остання набула у власність 72/300 частини нежитлової будівлі, а саме 29,1 кв.м. позначених на плані технічної інвентаризації 1-4, 1-6, 1-7, 1-12 за адресою: АДРЕСА_1 , та незважаючи на те, що вказане майно перейшло у власність заявниці, попередній власник самовільно, всупереч установленому законом порядку, не допускає заявницю, до належної їй частини об`єкту нерухомості, а саме до приміщення 1-7 (а.с.17 зворот).

Здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні також підтверджується копіями постанов дізнавача про задоволення клопотань представника потерпілого від 23.03.2026 року, від 18.07.2026 року (а.с.18-19, 20-21).

Згідно копії акта фіксації перешкоджання у доступі та користування нерухомим майном, складеного 09.06.2026 року о 13 год. 05 хв. власником майна ОСОБА_1 за участю свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , встановлено, що 09.06.2026 року о 13 год. 05 хв. ОСОБА_1 разом із свідками прибула за адресою: АДРЕСА_1 , з метою отримання доступу та користування належним їй на праві власності приміщенням №1-7 площею 1,2 кв.м., однак доступ до приміщення не надано, вхід до приміщення є відсутнім. Фактично користування зазначеним приміщенням здійснюється ОСОБА_2 (а.с.16).

З доданих до позовної заяви відеофайлів «3.1. video_2026-07-15_10-16-10» та «3.2. video_2026-07-15_10-16-18» вбачається, що до спірного приміщення першого поверху нежитлової будівлі, що перебуває у власності позивача, остання не має доступу.

Позивач ОСОБА_1 , допитана в судовому засіданні як свідка пояснила, що спірне приміщення нежитлової будівлі, позначеного на плані технічної документації 1-7, площею 1,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Між нею та відповідачем була усна домовленість про тимчасове користування належного їй приміщенням вбиральні під сходами відповідачем. З належного позивачу приміщення першого поверху ведуть сходи на другий поверх до іншого належного їй приміщення. Спірне приміщення відділено від іншої частини належних їй приміщень перестінком, який необхідно демонтувати. На її звернення до відповідача звільнити вказане приміщення, остання відмовилась. Також пропонувала відповідачу закласти дверний проріз, який веде до спірного приміщення, за власний рахунок, однак відповідач відмовилась. До належного відповідачу приміщення будівлі заходять комунікації (вода, каналізація), тому у відповідача є можливість облаштувати вбиральню з іншої сторони належного відповідачу приміщення.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює бухгалтером фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , яка за документами є власником частини приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , однак не має доступу до кімнати вбиральні, яке вона не здає в оренду. Умови купівлі-продажу ОСОБА_3 приміщень їй не відомі. Під час укладення угоди купівлі-продажу приміщень присутня не була. Співвласники будівлі за вказаною адресою користуються приміщеннями, облаштованими окремими входами з вулиці. Спірне приміщення, до якого ОСОБА_1 не має доступу, знаходиться під сходами на другий поверх, які ведуть у інше приміщення, належне позивачу. Спірне приміщення, що розташоване під сходами, відділене від іншого приміщення, належного позивачу, стінкою.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що за адресою: АДРЕСА_2 , в офісному приміщенні, яке належить ОСОБА_1 , має займатись його ремонтом, а саме в кімнаті під сходами, до якої тимчасово немає доступу, оскільки зі слів власника, в ній знаходяться чужі речі.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 чиняться перешкоди в користуванні належним їй на праві власності майном. З часу набуття у власність 72/300 частки будівлі, до якої входить приміщення, позначеного на плані технічної документації 1-7 першого поверху, вона не має можливості користуватись ним, зайти до нього та провести ремонтні роботи.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (стаття 358 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 122.9 кв.м, частки кожної з яких сторони визначили в договорі купівлі-продажу від 25.03.2019 року та розрахунку ідеальних часток (а.с. 14 зворот - 15), які чітко позначені на плані технічної документації, які облаштовані окремими входами, однак остання чинить позивачці перешкоди у користуванні частиною цього майна, відмовляючись звільнити приміщення нежитлової будівлі, позначеного на плані технічної документації 1-7, площею 1,2 кв.м, та забрати з нього своє майно (речі), що мають характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову та на час розгляду справи в суді.

Саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та заперечення відповідача проти його задоволення з тих підстав, що спірне приміщення належить відповідачу, свідчить про наявність у позивача таких перешкод.

Наявність у позивача перешкод у користуванні приміщенням нежитлової будівлі, позначеного на плані технічної документації 1-7, площею 1,2 кв.м, підтверджується як показаннями допитаного в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , як свідка, а також показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , доданими позивачем до позову відеозаписами, де зафіксовано відсутність у позивача вільного доступу до вказаного приміщення через існування ненесучої стіни (перегородки) між приміщенням, що перебуває у вільному доступі позивача та спірного приміщення, позначеного на плані технічної документації 1-7, площею 1,2 кв.м, до якого має доступ лише відповідач з належного останній приміщення через дверний проріз в несучій стіні. Відсутність у позивача вільного доступу до спірного приміщення також підтвердила в судовому засіданні відповідач, яка відмовляється забрати з нього своє майно (речі), яка користування спірним приміщенням та заперечує проти використання вказаного приміщення позивачем.

Судом також враховано, що ОСОБА_2 , заперечуючи проти задоволення позову, не надавала своїх пропозицій щодо відновлення порушеного права позивача, а лише висловлювала свою незгоду на використання спірного приміщення №1-7 площею 1,2 кв.м. позивачем, відмовляється самостійно прибрати свої речі та майно із вказаного приміщення, яке сторонами договору купівлі-продажу від 25.03.2019 року визначено як його предмет.

Ефективним способом захисту прав власника, позбавленого права користування належним йому майном, є пред`явлення негаторного позову.

Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову – обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач з огляду на характер порушень самостійно визначає спосіб, у який він вважає за можливе їх усунути.

Суд дійшов висновку, що коли власник нерухомого майна обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні (безпідставним фактичним користуванням майном відповідачем), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень.

Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Інший підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (ст.2 ЦПК України).

Суд зазначає, що в контексті встановлених судом фактичних обставин позивачем обрано найменш обтяжливий для відповідача спосіб захисту порушеного права, спрямований на усунення порушень.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатом розгляду справи позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2129 грн. 92 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном та заборону вчинення дій – задовольнити повністю.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування та розпорядження належною їй 72/300 часткою нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити приміщення №1-7 площею 1,2 кв.м від належних їй особистих речей, рухомого майна та інших предметів, розміщених нею або за її дорученням.

Заборонити ОСОБА_2 займати приміщення №1-7 площею 1,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , розміщувати у ньому будь-яке рухоме майно, особисті речі чи інші предмети та чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди у доступі та користуванні зазначеним приміщенням.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2129 грн. 92 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 13.10.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко