Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №352/2070/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2070/26

Провадження № 2/352/1712/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

18.08.2026 представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.07.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено договір № №2418737 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» на підставі Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 9000 грн строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% - стандартна процентна ставка в день, фіксована, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

24.02.2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-6/26, відповідно до умов якого Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-6/26 від 24.02.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №2418737 складає: 31684,58 грн.

Відповідач свої зобов`язання за вказаними договорами не виконав, що свідчить про відмову від добровільного повернення боргу, в зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом та стягнення з відповідача за вказаним договором заборгованості в загальній сумі 31684,58 грн, з яких: заборгованість по основній сумі -8854,73 грн, заборгованість по відсотках - 18329,85 грн, неустойка - 4500,00 грн, які і просить стягнути позивач. Представник позивача також просила стягнути з судовий збір.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи здійснювати без його участі, у разі неявки належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи.

Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження, яка йому була вручена 28.08.2026 року. Правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24.08.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, витребувано докази.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 06.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2418737 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» на підставі Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 9000 грн строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% - стандартна процентна ставка в день, фіксована. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Мета отримання кредиту споживчі цілі.

Згідно п. 1.1 договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України – гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно п. 2.1 договору Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Згідно п. 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. Договору (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.п.9.2 договору, Договір діє з моменту його підписання електронними підписами Сторін і до строку, вказаного в п.1.3.Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.

Вказаний договір було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором M486 06.07.2025 року (доказ в електронному вигляді).

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до інформаційного повідомлення від споживача фінансових послуг, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , цим повідомленням передав ТОВ «Селфі кредит» персональні дані з метою інформування про необхідність виконання ним зобов`язань під час укладення договору про надання споживчого кредиту №2418737 від 06.07.2025 року, яке підписане за допомогою електронним підписом одноразовим ідентифікатором М468 (доказ в електронному вигляді).

На підтвердження зарахування коштів на рахунок позичальника позивачем надано лист ТОВ «ПЕЙ ТЕК Україна» ТОВ «Селфі кредит» № № 20260224-3061 від 24.02.2026 року, відповідно до укладеного між Товариством та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №01042024-2 від 2024-04-01, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі кредит»: 06.07.2025 на суму 9000грн, на електронний платіжний засіб № НОМЕР_3 , Банк-еквайр - АТ «ПУМБ» , призначення платежу: Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 2418737 від 2025-07-06. (доказ в електронному вигляді).

Розрахунок заборгованості за Договором №2418737 від 06.07.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24.02.2026, долучений до матеріалів справи, містить інформацію, щодо заборгованості за період з 06.07.2025 по 24.02.2026 року (234 дні), у відповідності до якого проценти за надання кредиту за вказаний період нараховувались за ставкою 1% в день. При чому відповідач в рахунок погашення заборгованості здійснював платежі, які первісним кредитором було зараховано на погашення тіла кредиту в розмірі 145,27 грн, 2396,17 грн – відсотків за користування кредитом. Станом на 24.02.2026 року загальна заборгованість за договором становить 31684,58 грн, з яких: 8 854,73 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18329.85 грн сума заборгованості за відсотками, 4500 грн - пеня (доказ в електронному вигляді).

24.02.2026 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа фінанс», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 01.02-6/26. Згідно вищевказаного договору ТОВ «Свеа фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2418737 від 06.07.2025 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-6/26 від 24.02.2026 (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті6та627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-3ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до частини 2статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В п. 1ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо стягнення пені.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань. У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 06.07.2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Селфі кредит», договір про споживчий кредит № 2418737 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму 9000 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % - в день.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 9000 грн підтверджено листом ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування сум кредиту.

А отже, позивачем належним чином виконані умови договору та надано відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, натомість відповідачем в порушення вимог кредитного договору не здійснено своєчасну сплату визначених кредитним договором платежів, в результаті чого виникла заборгованість. Оскільки відповідачем не в повному обсязі здійснювались платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом, відтак суд вважає підставною вимогу позивача про стягнення тіла кредиту в сумі 8854,73 грн та відсотків за користування кредитом нарахованих протягом 234 днів, за процентною ставкою 1 % в день, залишок по яких становить -18329,85 грн.

В той же час, стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача пені в розмірі 4500 грн, то суд вважає, що така до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки(штрафу, пені) в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Тому позов слід задовольнити частково в загальному розмірі 27 184,58 грн.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2284,27 гривень судового збору на користь позивача.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за кредитним договором №2418737 від 06.07.2025 року, в сумі: 27 184 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят чотири) грн 58 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 8 854 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн 73 коп., прострочена заборгованість за сумою відсотків – 18 329 (вісімнадцять тисяч триста двадцять дев`ять) грн 85 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 27 коп.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ЄДРПОУ 37616221;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення складене у повному обсязі 12.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.