Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №686/27036/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/27036/26

Провадження № 3/686/5970/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дзюбак О.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

установив:

Неповнолітній ОСОБА_1 , в порушення 2.9 «а» Правил дорожнього руху», 30 серпня 2026 року о 00 год. 02 хв. по вул. Степана Бандери, 59/2 в м. Хмельницькому, виконуючи функції водія, керував двоколісним електросамокатом Bolt 725-333 потужністю до 3 кВт, у стані алкогольного сп`яніння.

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи завчасно повідомленим про місце та час розгляду справи не з`явився. Захисник Сагайдак І.Б. не заперечив проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 , зазначив, що він є школярем, представлений професійним захисником, тому відсутні перешкоди для розгляду справи без його участі.

Частиною 3 статті 268 цього ж Кодексу передбачений виключний перелік статей при розгляді справ, за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ за ст. 130 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за цією статтею у судовому засіданні не є обов`язковою.

У зв`язку із цим, відповідно до ст. 268 КУпАП суд розглядає справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Захисник Сагайдак І.Б. заперечив проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Узагальнені сторони захисту полягали у тому , що зазначені у проколі відомості не узгоджуються із долученими відеозаписами, на яки х не зафіксований факт керування електросамокатом ОСОБА_1 , пояснення неповнолітнього отримані з грубим порушенням його прав за відсутності законного представника, що в свою чергу вплинуло на процесуальне спілкування, створило додатковий психологічний тиск та створило умови для прийняття без усвідомлення прав ОСОБА_1 самостійного (без законного представника чи педагога) прийняття рішення про проходження огляду на стан сп`яніння та згоду із його результатом. Такі порушення на думку захисника мають мати наслідком визнання зібраних доказів недопустимими із закриттям провадження у справі.

Всебічно та об`єктивно дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що усупереч позиції сторони захисту вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного порушення Правил дорожнього руху повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №758582 від 30.08.2026, в якому зафіксовано порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху;

- актом огляду щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, згідно з яким підставою огляду є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці;

- результатом тесту за допомогою спеціального приладу газоаналізатора «Drager» 7510» (тест № 1209 від 30.08.2026, 00 год. 02 хв. результат 0,32 проміле) щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння;

- відеозаписами, на яких зафіксовані обставини вчинення останнім правопорушення, тому числі рух електросамоката під керуванням ОСОБА_1 , його зупинка та фіксація огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, з результатом якого водій погодився.

Так із указаних відеозаписів , які об`єктивно відображають обставини події видно, що навпроти транспортного засобу працівників поліції рухається електросамокат з увімкненою фарою головного світла та зупиняється поблизу працівників поліції. Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що водієм цього електросамоката після встановлення його особи виявився ОСОБА_1 , якому поліцейські у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння повідомили про необхідність пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки. ОСОБА_1 його пройшов та погодився із результатом,який виявився позитивним 0,32 проміле.

Долучені відеозаписи є повними, цілісними та послідовними, у хронології відображають обставини , які підлягають доказуванню у цьому провадженні.

Аргументи захисника про те, що відеозаписи не містили достовірних даних про факту руху ОСОБА_1 на електросамокаті спростовані зафіксованими на них фактами. Позиція захисника про те, що відеозаписи складаються із фрагментів, які не мають відношення до ОСОБА_1 суд уважає такими, що не ґрунтуються на встановлених обставинах події. Із цих відеозаписів видно, що руху електросамоката зафіксований на відеореєстратор, розташований у транспортному засобі поліцейських, а подальше їх спілкування із ОСОБА_1 на нагрудні відеокамери. При цьому, за фіксовані на відеозаписах обставини у тому числі темна пора доби, дощова погода співпадають. Різна якість відеозаписів пов`язана із фіксацією на різні пристрої, у яких різна світлочутливість матриці, та відповідно роздільна здатність, що впливає на якість нічної зйомки. Жодних обґрунтованих сумнівів у тому, що подія відбувалася у дату та час, зазначені у протоколі, немає та сторона захисту не навела. А тому розбіжність у налаштуваннях дати та часу в системних налаштуваннях відеореєстратора у службовому транспортному засобі працівників поліції не свідчить про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 електросамокатом.

Поліцейські у толерантній формі спілкувалися із ОСОБА_1 , поцікавилися чи батьки знають, що він десь гуляє, на що він відповів, що батькам це відомо. Процедуру складання матеріалів поліцейські розпочали в 00 год. 03 хв. після проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння та встановлення позитивного результату. Наголошена захисником вказівка колезі про початок введення відомостей не свідчить фальсифікацію матеріалів чи визначення заздалегідь відомого результату, оскільки протокол, як свідчать наявні на ньому позначки дати та часу, складений в 00 год. 24 хв., тобто після встановлення результату огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. А тому внесення будь-яких відомостей, редагування їх у відповідному програмному комплексі, встановленому у службовому планшеті поліцейського не є порушенням процедури оформлення матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Щодо доводів захисту про порушення прав неповнолітнього ОСОБА_1 , проведення опитування його без залучення законного представника та визнання у зв`язку із цим результату огляду недопустимим доказом, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

За положеннями ч.1, 3 ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники). Законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Частина 2 ст. 33 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Водночас, відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Суд погоджується із доводами захисника про те, що поліцейські з урахуванням того, що ОСОБА_1 станом на час складання протоколу мав повних 16 років, мали роз`яснити йому поряд із іншими правами, право на залучення законного представника.

Також суд погоджується із тим, що опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Суд стверджує, що порушення порядку отримання пояснень у неповнолітнього за наявності права зберігати мовчання і не свідчи ти проти себе слугують підставою для визнання таких пояснень недопустимим доказом. Суд не заперечує право ОСОБА_1 давати надавати пояснення у присутності законного представника, разом із тим, суд не може погодитися, що у цій справі спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 та запитання чи вживав він алкогольні напої є визначальним для її вирішення. При цьому суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , а керується результатом огляду на стан сп`яніння та іншими зібраними доказами у сукупності.

Разом із цим за встановленою у ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 р. №1452/735 (далі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (зі змінами) (далі Порядок), особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Згідно з п.7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Отже, у разі виявлення ознак алкогольного сп`яніння поліцейський мав право вимагати у особи, яка керувала транспортним засобом пройти огляд на стан сп`яніння та забезпечити його проведення протягом двох годин. Разом із цим, у разі виявлення ознак сп`яніння у особи, яка керує транспортним засобом вона має кілька варіантів поведінки пройти огляд на стан сп`яніння або відмовитись від його проходження, що є самостійною підставою для адміністративної відповідальності.

Законодавство України визнає 16-річну особу повноцінним учасником дорожнього руху. Так, згідно з п. 2.13 Правил дорожнього руху, право на керування, зокрема мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) може бути надано з 16-річного віку.

Установлюючи можливість у 16-річному віці керувати транспортними засобами, які потребують отримання посвідчення водія, законодавець визнав такий вік достатнім для особи, яка за своїм рівнем розвитку здатна повноцінно розуміти встановлений порядок організації дорожнього руху.

Отже, презюмується, що у 16-річному віці особа, яка керує транспортним засобом задана зрозуміти, що вона може бути зупинена працівниками патрульної поліції, у тоум числі у віддаленому від місця перебування законного представника місці. Тому, з урахуванням положень ч.2 ст.13 КУпАП, за якими у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, суд не уважає, що право на залучення ОСОБА_1 законного представника у цій справі істотно порушило процедуру проходження ним огляду на стан сп`яніння. Крім цього, захисник не зазначив, яким чином присутність законного представника вплинула би на результат огляду.

З урахуванням наведеного, не йдеться у цій справі і про порушення права ОСОБА_1 на мовчання, оскільки проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння після виявлення його ознак було його обов`язком. У протилежному випадку він міг бути притягнутим до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Тому, нам переконання суду, відсутність законного представника на місці зупинки не слугує підставою для визнання результату огляду недопустимим доказом.

Із долучених відеозаписів не вбачаються ознаки фальсифікації матеріалів з боку працівників поліції, безпідставність вимог пройти огляд на стан сп`яніння, що виключає ознаки їх свавільних дій. Отже, підстав визнавати зібрані поліцейськими докази недопустимими, немає.

Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що : 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії:

1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати);

2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).

Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).

Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом (електросамокатом) в стані алкогольного сп`яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП.

Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).

Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).

Згідно з ПДР: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон № 2956-IX від 24 лютого 2023 року із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР), а тому суд при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку враховує вимоги Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).

З урахуванням того, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_1 у цьому випадку, підлягає притягненню до відповідальності за керування електричним самокатом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП дії, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

ОСОБА_1 є неповнолітнім, станом на момент вчинення указаного правопорушення йому виповнилося 16 років.

Згідно з приписами ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст.24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 44, 51, 89, 121-127, 130, ст. 139, ч.3 ст. 154, ч. 2 ст. 156, ст.ст. 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст. 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ст.34 КУпАП вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом`якшує ОСОБА_1 відповідальність.

Керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння визначене у диспозиції статті, тому не є обставиною, яка відповідальність обтяжує.

З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особи порушника, який уже під час складання протоколу на застереження поліцейської більше не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, продемонстрував усвідомлення свого вчинку та зазначив, що він уже зрозумів, що таке вчиняти не слід, суд дійшов висновку, що у даному конкретному випадку до неповнолітнього ОСОБА_1 , можливо застосувати передбачений статтею 24-1 КУпАП захід впливу у виді догани.

На переконання суду саме таке стягнення у цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керуючись ст.ст.130, 276-280, 283-285, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Неповнолітнього ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього впливу у виді догани.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя