Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №490/5395/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5395/26

нп 2/490/4078/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, 30.09.2019 року Центральним районним судом м. Миколаєва по справі № 490/4731/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів винесено заочне рішення, яким вирішено Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.05.2019 р. до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішенням судом видано виконавчий лист від 04.02.2020 року №490/4731/19, який перебуває на виконанні у Першому ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ОМУМЮ України.

Крім того, 03.03.2023 року Центральним районним судом м. Миколаєва по справі № 490/1570/23 видано судовий наказ, яким наказано стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.03.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Однак, позивач вказує, що з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів у нього істотно змінився сімейний та матеріальний стан, а саме: він створив нову сім`ю, у якій народилася дитина, позивач фактично проживає з дружиною та бере участь в утриманні її чотирьох неповнолітніх дітей, а також має статус багатодітної сім`ї. Крім того, позивач проходить військову службу, його дохід є змінним, а стан здоров`я погіршився.

За такого, позивач вказує, що вищевикладені обставини свідчать про істотну зміну його сімейного та матеріального стану порівняно з моментом ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, а отже виконання попередньо визначеного розміру аліментів є для позивача надмірним фінансовим навантаженням, що не відповідає його фактичному матеріальному стану.

З урахуванням вищенаведених обставин, позивач просить зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що дозволить забезпечити справедливий баланс між інтересами дитини, на утримання якої стягуються аліменти, та фактичними матеріальними можливостями позивача з урахуванням його нинішнього сімейного та матеріального стану.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

12.06.2026 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.06.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явились. 12.10.2026 року від представниці позивача до суду надійшла заява, в якій остання просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представниці. Вказала, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Суд зазначає, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 13.10.2026 року постановлено провести заочний розгляд даної справи.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно до копії заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2019 року у справі № 490/4926/24, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.05.2019 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вищевказаного рішення суду, 04.02.2020 року було видано виконавчий лист по справі №490/4731/19 та в подальшому відкрито виконавче провадження №61438958.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.10.2021 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_8 , про що 20.10.2021 року складено відповідний актовий запис №66. Батьками зазначено: в графі батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_9 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб від 09.07.2022 року, виданого Єланецьким відділом актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), серія НОМЕР_2 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб , про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №49. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу – " ОСОБА_10 ".

Відповідно до копії посвідчення НОМЕР_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_11 мають статус багатодітної сім`ї до 11.11.2032 року.

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 11.05.2026 року вбачається, що сім`я ОСОБА_1 складається з 7 (семи) чоловік: ОСОБА_1 проживає разом з дружиною ОСОБА_12 , веде спільне господарство та побут, виховують 5 малолітніх дітей. Також з зазначеного акту обстеження вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає разом з дружиною за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 24.09.2009 року, НОМЕР_5 від 12.01.2012 року, НОМЕР_6 від 17.11.2014 року та НОМЕР_7 від 24.11.2015 року, дружина позивача – ОСОБА_13 має чотирьох неповнолітніх дітей, зокрема: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком яких є ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком яких є ОСОБА_19 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 15.04.2025 року.

З березня 2022 року позивач проходить військову службу по мобілізації, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_9 .

З довідки військово-лікарської комісії від 10.07.2025 року №2025-0710-1310, виданої молодшому сержанту ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу в ВЧ НОМЕР_10 на посаді бойовий медик взводу. Цією ж довідкою ОСОБА_1 встановлено діагноз – захворювання, що пов`язане з проходженням військової служби, зокрема: «стан після операції (01.07.2025): видалення металоостеосинтезу, остеофітів, лівого надколінника з приводу екзостозу надколінка лівого колінного суглобу на тлі консолідованого перелому лівого надколінника після металоостеосинтезу перелому (2007) з тимчасовим порушенням функції». Вказане підтверджується також копією консультаційного висновку спеціаліста від 22.06.2025 року та копією направлення на стаціонарне лікування від 24.06.2025 року.

З довідки форми №25 ДР від 05.06.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 отримував дохід за кодом «185 – виплати військовослужбовцям» пов`язаний з проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_10 за період з січня 2026 року по квітень 2026 року.

З копії відомостей з Державного реєстру про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору (форма №25ДР) від 05.06.2026 року, довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) від 07.05.2026 та від 11.06.2026 року, вбачається, що позивач отримує регулярні доходи.

З копії відповіді на адвокатський запит Головного сервісного центру МВС від 08.06.2026 року вбачається, що станом на 04.06.2026 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація про транспортні засоби, які зареєстровані/були за ОСОБА_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 нерухомого майна не має.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частини перша, друга статті 155 СК України).

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Тобто обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини.

Згідно ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20, підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Частина 1 ст.192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про зменшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народився син від іншого шлюбу з ОСОБА_13 . Крім того, позивач створив нову сім`ю, у якій фактично проживає та веде спільне господарство з дружиною, яка має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, двоє з яких втратили батька. Фактично позивач бере участь у забезпеченні потреб усіх дітей дружини, що проживають разом із ним, що істотно збільшує його щомісячні витрати.

Отже, у нього на утриманні перебувають п`ятеро дітей та дружина.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Ухвалюючи рішення про зменшення розміру аліментів, суд повинен виходити також з інтересів дитини, на утримання якої сплачуються зазначені аліменти.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Судом з`ясовано, що сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані обставини встановлено рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 490/4731/19 від 30.09.2019 року.

На підставі вказаного рішенням суду було видано виконавчий лист від 04.02.2020 року по справі №490/4731/19, який перебуває на виконанні у Першому ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ОМУМЮ України, де з позивача на підставі рішення суду стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.05.2019 р. до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно тверджень позивача викладених в позовній заяві про утримання чотирьох неповнолітніх дітей дружини, суд звертає увагу на те, що дійсно, матеріалами справи встановлено, що сім`я позивача є багатодітною та з позивачем проживають четверо неповнолітніх дітей дружини. Однак, двоє із вказаних дітей мають біологічного батька, на якого покладається обов`язок передбачений законодавством стосовно їх утримання, а двоє дітей, біологічний батько яких помер, мають право на державну підтримку у вигляді пенсії у зв`язку з втратою годувальника або державної соціальної допомоги.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт того, що його стан здоров`я погіршився, так надані позивачем докази хоча і свідчать про проведені позивачу лікування, але не свідчать про суттєве погіршення здоров`я позивача.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає доведеним те, що матеріальне становище позивача змінилося, внаслідок народження в його другому шлюбі сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім"ї. Зазначене, на думку суду, підтверджує наявність підстав, передбачених ст. ст.192 СК України, для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 по справі №490/4731/19 року, а саме з 1/4 частки на 1/6 частку від усіх доходів заробітку (доходу) позивача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дитини забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме її потребам, при цьому не порушить права позивача.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. У даній справі суд не встановлює розмір аліментів на утримання дитини, а змінює їх розмір, тому аліменти у розмірі визначеному даним рішенням суду підлягають стягненню з дня набрання цим рішенням законної сили.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та необхідність зменшення розміру аліментів, які стягуються за Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 по справі № 490/4731/19 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки до 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 12, 13, 81, 258-259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_11 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_12 ) про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів, задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 року по справі №490/4731/19, та стягувати зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_11 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_12 ) аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

.

Суддя О.В. Саламатін