Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №490/1412/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Суд: Центральний районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №490/1412/26

Суддя: Шолох Л. М.

Справа № 490/1412/26

нп 2/490/2341/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі судових засідань Шведюк Д.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач) звернулось до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не були виконані взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами право вимоги за якими відступлено ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за кредитними договорами:

№73197669 від 24.02.2025 року в сумі 17 050,00 грн, з яких: 10 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 750,00 грн – сума заборгованості за відсотками, 4 800,00 грн – сума заборгованості по відсоткам за понадстрокове користування кредитом; 1 500,00 грн – сума заборгованості по комісії;

№8577122 від 16.12.2024 року в сумі 45 152,00 грн, з яких: 16 660,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 992,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 8 500, 00 грн – сума заборгованості за штрафами;

№1228454 від 17.02.2025 року в сумі 25 800,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 800,00 грн – сума заборгованості сума заборгованості по комісії; 9 000,00 грн – сума заборгованості за штрафами.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Шолох Л.М. від 06.03.2026 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За адресою проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, яка повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.02.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №73197669 згідно якого відповідачу було надано кредит в розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів, процентна ставка 0,250 % в день, проценти за понадстрокове користування кредитом 4% в день.

Підписання цього договору здійснено відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом надсилання одноразового ідентифікатору 26128.

Судом досліджено квитанцію від 24.02.2025 року, згідно якої на картку відповідача НОМЕР_1 перераховано 10 000,00 грн.

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» став новим кредитором за кредитними договорами.

Судом встановлено, що 16.12.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8577122 згідно якого відповідачу було надано кредит в розмірі 15 000,00 грн строком на 360 днів, процентна ставка 1 % в день.

Підписання цього договору здійснено відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом надсилання одноразового ідентифікатору С4619.

21.12.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №8577122 про надання споживчого кредиту від 16.12.2024 року. Відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 2 000,00 грн. Тобто сума кредиту тепер становить 17 000,00 грн.

Судом досліджено довідку Вих. №7/16901 від 23.10.2025 року, з якої вбачається, що 16.12.2024 року на картку відповідача НОМЕР_2 перераховано 15 000,00 грн. 21.12.2024 року відповідачу на вищевказаний рахунок перераховано кредитні кошти в розмірі 2 000,00 грн.

17.10.25 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17102025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передав ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права та вимоги до боржників.

17.02.2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1228454 згідно якого відповідачу було надано кредит в розмірі 7 000,00 грн строком на 345 днів, процентна ставка 0,0010% річних. Комісія за надання кредиту 12,50% від суми кредиту, комісія за обслуговування кредиту 14% нараховується від суми за кожен розрахунковий період.

Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису.

Судом досліджено платіжне доручення 40999315 від 17.02.2025 року, згідно якого на картку відповідача НОМЕР_2 перераховано 7 000,00 грн.

25.07.2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передав ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права та вимоги до боржників.

Після передачі права вимоги за кредитними договорами ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» і допустив виникнення заборгованості за кредитними договорами: №07956-09/2024 від 08.09.2024 року; №17102-09/2024 від 17.09.2024 року та №8356208 від 05.10.2024 року. Зі змісту позовної заяви слідує, що договір позики з відповідачем укладено в електронному вигляді.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені у Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII.

Відповідно до пунктів 5 та 6 частини першої 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 цього закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 12 ст. 11 цього закону, Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Із наявних у матеріалах справи слідує, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» (первісні кредитодавці) виконали умови договору укладеного з ОСОБА_1 та надали відповідачу у користування кредитні кошти, а відповідач отримав у користування ці кошти, однак не виконав своїх зобов`язань щодо їх повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитними договорами:

В позовній заяві позивачем викладено вимогу про стягнення з відповідача комісії. На переконання суду, вимога щодо стягнення заборгованості за комісією, як складової заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

За такого, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною та не може бути задоволена.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою (штрафами) суд зазначає таке.

Згідно прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України п. 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитними договорами:

№73197669 від 24.02.2025 року в сумі 15 550,00 грн, з яких: 10 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 750,00 грн – сума заборгованості за відсотками, 4 800,00 грн – сума заборгованості по відсоткам за понадстрокове користування кредитом;

№8577122 від 16.12.2024 року в сумі 36 352,00 грн, з яких: 16 660,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 992,00 грн – сума заборгованості за відсотками;

№1228454 від 17.02.2025 року в сумі 7 000,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу.

У стягненні заборгованості за неустойкою (штрафами) суд вважає за необхідне - відмовити.

Відповідно до змісту частин першої та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, то з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути судовий збір у розмірі 2 227,43 грн.

На підставі наведеного, керуючись 12,13, 18, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами:

№1228454 від 17.02.2025 року в сумі 7 000,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 2 227,43 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ: 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.М. Шолох

Оригінал: reyestr.court.gov.ua