Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №484/4450/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа №484/4450/26

Провадження №2/484/3176/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання - Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Первомайську в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина з інвалідністю,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І-А групи, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, щомісячно, починаючи з 03.07.2026 і на весь період інвалідності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (безстроково).

В обґрунтування позову позивачка вказала, що вона та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у них народився сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І-А групи. Повнолітній син на даний час перебувають повністю на її утриманні, але вона не в змозі самостійно утримувати дитину, він є особою з інвалідністю з дитинства, має тяжке захворювання — дитячий церебральний параліч (ДЦП) у формі тетрапареда із затримкою психічного та передрозмовного розвитку, через, що є повністю непрацездатним, не може самостійно себе забезпечувати, потребує постійного стороннього догляду протягом усього життя. Рішенням суду Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.05.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано фізично недієздатною особою. Відповідач є здоровою, працездатною особою, інших утриманців не має, тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дитину.

Ухвалою від 17.07.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 16.09.2026 розгляд справи відкладений через неявку відповідача.

Представник позивач в судове засідання не прибув, надав заяву слухати справу без його участі, позов підтримав повністю та просив його задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач на судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи та відзив до суду не надходили. Причини неявки суду невідомі.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних вище осіб за наявними в ній доказами.

Ухвалою суду від 07.10.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Оскільки учасники справи на судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Під час шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29.01.2004 (а.с.68)

Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №446493 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І-А групи безстроково (а.с.10).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.05.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано фізично недієздатною особою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів,у тому числі напридбання нерухомого або рухомого майна,сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи,якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Главою 16 Розділу ІІІ СК України регламентовано підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.

Відповідно до статті 198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Аналіз змісту зазначеної статті дає підстави для висновку, що для виникнення обов`язку батька (матері) утримувати свого повнолітнього сина (дочку) необхідні наявність трьох умов: син (дочка) є непрацездатними; син (дочка) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати сина (дочку).

У рішенні Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року у справі №1-1/2014, розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти» вказав, що воно ґрунтується на положеннях частиною третьою статті 75 СК України, який відносить до категорії «непрацездатні» осіб з інвалідністю I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Важливою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров`я, тобто наявність статусу особи з інвалідністю. Особою з інвалідністю визнається повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя (стаття 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»).

Подібне визначення міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При цьому частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Для виникнення обов`язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв`язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, будь-яких доводів для заперечення позовних вимог не навів, доказів, які б підтверджували його неспроможність у наданні матеріальної допомоги сину, не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та належить задоволенню у повному обсязі, оскільки аліменти є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І-А групи, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, щомісячно, починаючи з 03.07.2026 і на весь період інвалідності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (безстроково).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір, в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідачів, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Миколаївського апеляційного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: с.Хащувате, Гайворонський район, Кіровоградської області.

Повний текст рішення виготовлений 13.10.2026.

Суддя Н.А.Медведєва