Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №481/863/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/863/26

Провадж.№ 2/481/700/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Новий Буг

Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко-Дрига Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адвокат Усенко М.І. з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0071/82/0192055 від 12.12.2016 року в загальному розмірі 10 949,29 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено 12.12.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0071/82/0192055, відповідно до якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитора, а також виконати інші обов`язки передбачені Договором. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та строк визначений умовами кредитного договору. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Договором.

28.09.2020 року було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-39 відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №014/0071/82/0192055.

Загальний розмір заборгованості становить 10 949,29 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням – 6 768,19 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 3 268,65 грн, заборгованість за штрафом – 912,45 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі та відшкодувати судові витрати.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.06.2026 року матеріали справи передані до провадження судді Уманської О.В.

Ухвалою судді від 03.07.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (письмове провадження) головуючим одноособово.

Згідно Указу Президента України «Про призначення судді» №792/2026 від 21.08.2026 року суддя Уманська О.В. була призначена на посаду судді Миколаївського апеляційного суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 року, головуючим суддею по зазначеній справі призначено Васильченко-Дригу Н.О.

Ухвалою від 07.09.2026 року суддею прийнято до свого провадження цивільну справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (письмове провадження) головуючим одноособово.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.

В матеріалах справи мається заява представника позивача про підтримання позовних вимог, з клопотанням про розгляд справи без участі його представника. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

17.07.2026 року до суду надійшла заява від ОСОБА_1 , про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», в якому останній зазначає, що договір укладено у 2016 році, натомість позовна заява подана позивачем у 2026 році, тобто через 10 років після укладення договору, що перевищує встановлений законом трирічний строк позовної давності.

15.09.2026 року від представника позивача надійшло заперечення на заяву, в якому позивач посилається на відсутність пропуску строків позовної давності зі сторони позивача з огляду на продовження строків позовної давності на час карантину та зупинення на час воєнного стану, а також на встановлення інших строків позовної давності в п.10.6 Договору кредитування. Відтак просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

21.09.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , зміст якого аналогічний заяві про застосування наслідків спливу позовної давності. Крім того відповідач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки останні неспівмірні зі складністю справи та розміром боргу.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності та дослідивши додані до них письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

12.12.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0071/82/0192055, відповідно до якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитора, а також виконати інші обов`язки передбачені Договором.

Сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 8207,63 гривень; цільове використання кредиту – на споживчі цілі в розмірі 7400,00 гривень та сплату страхового платежу на користь Страховика в розмірі 807,63 гривень; дата надання кредиту 12.12.2016 року; дата сплати ануїтетних платежів – 12 числа кожного календарного місяця згідно графіка погашення кредиту; дата повного погашення кредиту – 12.12.2022 року; строк кредиту 72 місяці з дати надання кредиту; процентна ставка на період з 12.12.2016 року по 12.01.2017 року 24,9% річних, з 13.01.2017 року – 49,9% річних, без укладання додаткової угоди до Договору; сума щомісячного переказу з КР – 361,00 грн, яка дорівнює сумі ануїтетного платежу.

Відповідно до п.1.3 Договору надання кредиту здійснюється в Дату надання кредиту у безготівковій формі шляхом переказу суми кредиту на поточний рахунок. Кошти в розмірі 807,63 грн направляються страховику в якості страхового платежу згідно з п.4.6 Договору.

Відповідно до п.3 Договору Позичальник здійснює погашення Кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними платежами відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.10.3 Договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором кредитор має право вимагати , а позичальник зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до п. 10.6 Договору до всіх правовідносин пов`язаних з укладанням та виконанням Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у сімдесят років.

Факт надання кредитних коштів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на поточний рахунок відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, надав обумовлений договором кредитний ліміт, натомість відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором.

28.09.2020 року було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-39 відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №014/0071/82/0192055.

Відповідно до п.2.2 Договору відступлення права вимоги №114/2-39, відступлення новому кредитору прав вимоги відбувається за умови здійснення оплати загальної вартості (ціни договору) та з моменту підписання сторонами реєстру Боржників.

Позивачем було здійснено оплату загальної вартості (ціни договору) за Договором відступлення права вимоги №114/2-39 в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №19751 від 28.09.2020 року.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №114/2-39 від 28.09.2020 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №014/0071/820192055, укладеним з відповідачем (№1587 в реєстрі), загальна сума заборгованості 10 949,29 гривень.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за договором №014/0071/820192055.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №014/0071/820192055 від 12.12.2016 року, що підлягає стягненню з позичальника на день відступлення права вимоги відповідно до розрахунку заборгованості, становить 10 949,29 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 6 768,19 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 3 268,65 грн, нарахована пеня – 912,45 грн.

Після відступлення права вимоги, відповідач свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, в зв`язку з чим заборгованість в загальному розмірі складає 10 949,29 грн.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).

З матеріалів справи встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав кредитні кошти у встановленому договором порядку та розмірі, натомість відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Заборгованість за кредитним договором повністю підтверджена відповідним розрахунком та узгоджується з умовами договору (в тому числі узгодженими сторонами розміром процентної ставки, розміром пені та строком кредитування).

Таким чином, діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання виконання зобов`язання за вищезазначеним договором, що є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 10 949,29 грн.

Щодо клопотання відповідача про застосування до кредитних правовідносин наслідків спливу позовної давності судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 ЦК України встановлено можливість зміни тривалості позовної давності. Зокрема, п озовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Крім того відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач припинив сплачувати періодичні щомісячні платежі (до 7 числа кожного місяця) в жовтні 2019 року, отже кредитор дізнався про порушення свого права щодо сплати чергового обов`язкового платежу 08.10.2019 року та саме з цієї дати почав відлік строк позовної давності, а не з дати укладення Договору ( як зазначає позивач), що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.218 року №444/9519/12.

Разом з тим у Договорі про надання банківських послуг у сфері страхування №014/0071/82/0192055 укладеному сторонами від 12.12.2016 року в п.10.6 сторони у письмовій формі погодили збільшення строків позовної давності до всіх правовідносин пов`язаних з укладанням та виконанням Договору - до 70 років, що відповідає положенням ст.259 ЦК України.

Крім того Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин.

Відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Відповідно до пункту 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким пунктом 19 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року.

Пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.

Ураховуючи встановлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, а також погодження сторонами в кредитному договорі іншого ( 70 років ) строку позовної давності до всіх правовідносин пов`язаних з укладанням та виконанням Договору, при зверненні з позовом до суду 26 червня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не пропустило строк позовної давності.

Оскільки відповідач є стороною, котра порушила договірні зобов`язання та позов підлягає задоволенню, тому на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору.

Враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.

Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн., які підтверджуються: договором №0107 про надання правничої допомоги від 01.07.2025 укладений між АО «Апологет» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал», актом №1057 наданих послуг від 08.06.2026 року з детальним описом наданих послуг до акту №1057 у розмірі 8 000,00 гривень, довідкою про укладення Договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року датовану 29.04.2026 р.

При визначенні обґрунтованого розміру витрат на правову допомогу необхідно враховувати наступні фактори: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, які стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, значні професійні здібності тощо.

Жодний з цих факторів не має самодостатнього значення і вони підлягають врахуванню в їх взаємозв`язку щодо обставин кожного конкретного випадку.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд вважає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності (категорія малозначних справ), судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу - 8000 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, матеріали справи не потребували та не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є не складною, враховуючи усталену практику.

Отже, проаналізувавши кожен компонент наданої адвокатом правової допомоги на предмет її обґрунтованості та розумності, суд керуючись принципами справедливості та пропорційності, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що реальний розмір витрат на правову допомогу по справі становить 4 000 гривень, який підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_1 , банк отримувача – АТ «Креді АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованість за Кредитним договором №014/0071/82/0192055 від 12.12.2016 року на загальну суму 10 949,29 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА