Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №478/1308/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1308/26

пров. №2-а/478/9/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7923857 від 21 вересня 2026 року,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7923857 від 21 вересня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн, складену поліцейським СРПП №1 Відділення поліції №1 Баштанського РВП ГУНП України в Миколаївській області капралом поліції Мішурою М.О., закривши провадження у справі.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 21 вересня 2026 року поліцейським СРПП №1 Відділення поліції №1 Баштанського РВП ГУНП України в Миколаївській області капралом поліції Мішурою М.О. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7923857, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. Відповідно до постанови 21 вересня 2026 року близько 23 год. 03 хв. по вул. Миру, біля буд. №259 в с-щі Казанка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_1 , на якому при цьому був неосвітлений в темну пору доби номерний знак, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України. Однак, на думку позивача, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7923857 від 21 вересня 2026 року є протиправною через низку суттєвих порушень, які стосуються як матеріального, так і процесуального права. Вважає, що порушень норм Правил дорожнього руху України та КУпАП він не здійснював, перебуваючи за кермом автомобіля марки «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_1 , фізично був позбавлений можливості бачити стан, а саме освітлення номерних знаків під час руху, оскільки автомобіль не обладнаний системою автоматичної діагностики цілісності зовнішнього освітлення номерних знаків, яка б виводила сигнал на панель приладів. Так, 21 вересня 2026 року близько 23 год. 03 хв. був зупинений працівником поліції, який попросив надати документи для перевірки і повідомив, що у автомобіля не освітлюється задній номерний знак, проте перед початком руху він ретельно перевірив належність роботи зовнішнього освітлення даного транспортного засобу, у тому числі заднього номерного знаку, який освітлювався, про що повідомив поліцейському. Вийшовши з автомобіля, підійшовши до заднього номерного знака, він помітив, що вийшла з ладу одна з двох ламп під світки заднього номерного знаку, але друга лампа працювала, номерний знак залишався освітленим і читабельним. Він повідомив працівнику поліції, що технічна несправність виникла під час руху, і він як водій не міг би виявити дану проблему заздалегідь. На його прохання усунути несправність, працівник поліції відповів, що все одно відносно нього буде винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, та не врахувавши його пояснень і зауважень виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. наголошує, що суб`єктивна сторона правопорушення за ст.123-1 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, вважає, що неосвітлений номерний знак не є адміністративним правопорушенням, якщо умисел водія на приховування знака недоведено. За таких обставин, просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2026 року провадження у зазначеній справі відкрито, та призначено до судового розгляду.

08 жовтня 2026 року не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області було подано до суду відзив, де відповідач посилається на порушення позивачем ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим відносно нього поліцейським СРПП №1 Відділення поліції №1 Баштанського РВП ГУНП України в Миколаївській області капралом поліції ОСОБА_2 було винесено відповідну постанову та притягнено позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121-3 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. Зазначену постанову вважає законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства, тому просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, які викладені в позовній заяві.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Миколаївській області явку свого представника у судове засідання не забезпечило, подало заяву в якій просило розгляд справи проводити у його відсутності.

Заслухавши доводи позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч.5 ст.160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП, встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Матеріалами справи встановлено що 21 вересня 2026 року о 23 год 03 хв. по вул. Миру, біля буд.№259 в с-щі Казанка Баштанського району Миколаївської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_1 на якому при цьому був неосвітлений в темну пору доби номерний знак, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України.

21 вересня 2026 року поліцейським СРПП №1 Відділення поліції №1 Баштанського РВП ГУНП України в Миколаївській області капралом поліції Мішурою М.О. винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7923857 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, відповідно до якої на водія ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.

ОСОБА_1 отримав вказану постанову того ж дня.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує її незаконність та скасування, суд виходить з наступного.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху на всій території України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).

Ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3, 1.4 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п.1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом "в" п.2.9 ПДР України передбачено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 1 ст.121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.31 зазначеного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі ст.40 цього ж Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст.72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини перша - друга статті 76 КАС України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, в матеріалах справи наявний відеозапис, яким зафіксовано вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Відповідачем на доведення правомірності свого рішення долучено до відзиву відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, який містить фрагменти, на яких зафіксовано неосвітленість номерного знаку.

Відтак, вказаним відеозаписом підтверджується порушення позивачем ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Отже, суд вважає, що наявна інформація на відеозаписі з місця події підтверджує висновки поліцейського щодо обставин справи, тому є належними та допустимими доказами в розумінні КУпАП, які доводять наявність адміністративного правопорушення.

Стосовно ж доводів позивача, що він перед початком руху перевіряв справність освітлення, у тому числі заднього номерного знаку, а відповідна поломка склалася під час руху транспортного засобу і про таку поломку він не міг бути обізнаний, то позивач, на підтвердження вказаних доводів, не надав суду жодних доказів.

Разом з тим при вирішенні справи суд також враховує, що діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів національне законодавство України відносить до джерела підвищеної небезпеки.

Такі обставини як водіння транспортного засобу без освітлення заднього номерного знаку, враховуючи, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, можуть призвести до аварійних ситуацій та завдати шкоди життю і здоров`ю людей, а тому вимагають особливої уваги з боку суду та відповідальності зі сторони водія.

За таких обставин, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що позивач ОСОБА_1 не довів, а матеріали справи не містять відомостей, які б спростували факти, встановлені в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, та надали б суду підстав дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судовий витрат не здійснюється, оскільки за подання позовів про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, а також за подання відповідних апеляційних скарг не передбачено сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 5-9, 72-77, 90, 243-246, 250, 271, 286 КАС України, суд

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7923857 від 21 вересня 2026 року, - відмовити.

Відповідно до ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржене протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Сябренко І.П.