Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №478/955/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/955/26 Провадження № 2/478/636/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крюкової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, Міністерство оборони України, Військова частина № НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування фізичної особи на утриманні,-

В С Т А Н О В И В :

В липні 2026 року представник позивача адвокат Ликова Інна Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, Міністерство оборони України, Військова частина № НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю (відноситься до членів сім`ї свого рідного брата) ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення факту його перебування на утриманні свого загиблого брата, в тому числі на момент його смерті.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_3 є його рідним братом, з яким, після смерті матері, починаючі з 2015 року вони проживали разом в с. Володимирівка Баштанського району Миколаївської області, мали спільний бюджет, спільні витрати та були пов`язані спільним побутом. За час спільного проживання його рідний брат на постійній основі утримував його, забезпечував всім необхідним: продуктами харчування, одягом, лікарськими засобами, предметами першої необхідності, оплачував комунальні та інші витрати, пов`язані із забезпеченням належного рівня життя, здійснював організацію побуту та матеріальне забезпечення сім`ї. Їхні сімейні відносини не обмежувалися лише кровною спорідненістю, а характеризувалися взаємними правами та обов`язками, притаманними членам однієї сім`ї (родини). У брата не було дітей і власної сім`ї, тому він дбав та піклувався про позивача.

На момент виникнення спірних правовідносин позивач був особою, яка внаслідок стану здоров`я не могла повною мірою забезпечувати власні життєві потреби. 20.09.2024 року йому було встановлено третю группу інвалідності, що істотно обмежують його здатність до самостійної трудової діяльності, отримання стабільного доходу та забезпечення належного рівня життя.

Після початку повномасштабного вторгнення росії ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України та брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та спрямування збройної агресії рф проти України. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання помер від отриманих поранень, що підтверджується відповідними документами.

За період перебування на військовій службі ОСОБА_3 постійно утримував позивача, так як останній не був працевлаштованим. Зазначає, що він фактично перебував на його утриманні, який регулярно, на систематичній основі (щомісячно) надавав позивачу матеріальну допомогу за рахунок власного грошового забезпечення, а саме, перерахував на банківську картку їхньої рідної сестри ОСОБА_4 , яка після отримання переказів передавала їх позивачу. Вказує, що вказані грошові кошти в цей період часу були основним та постійним (єдиним) джерелом засобів до існування.

Позивач звернулася із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, однак йому було відмовлено та запропоновано надати документи на підтвердження того факту, що він дійсно перебував на його утриманні (загиблого).

Зазначає, що згідно із частиною першою статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Вказані обставини стали приводом для звернення ОСОБА_1 до суду для встановлення фактів, що він відноситься до членів сім`ї свого рідного брата ОСОБА_3 та факту перебування на його утриманні, які для позивача мають юридичне значення, оскільки в подальшому дасть йому змогу реалізовувати відповідні соціально-економічні права, що пов`язані із відповідним статусом і вирішувати ряд питань побутового характеру, зокрема: отримувати відповідні соціальні виплати, пенсійні виплати, пільги, субсидії, допомогу від держави, тощо, а оскільки між ним та відповідачем - ОСОБА_2 (рідним біологічним батьком, який був позбавлений відносно позивача батьківських прав) існує спір про право (майнового характеру), вимушений звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.07.2026 року матеріали позову розподілені судді Іщенко Х.В.

Ухвалою судді від 10.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач наддав до суду заяву про те, що вони поданий позов підтримують з підстав, викладених у позовній заяві, просить її задовольнити та просить розглянути справу за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзиву чи письмових заперечень від відповідача до суду не надходило.

Представник третьої особи - Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Також представником третьої особи через підсистему «Електроний суд» 20.08.2026 року надали письмові пояснення третіх осіб, в якому зазначили, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 36 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я та непрацездатним членам сім`ї особи, якій від повідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні.

Також 10.09.2026 року через систему «Електроний суд» надали до суду заяву, в якій просили суд розглянути справу за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами, питання по суті позовних вимог залишають на розгляду суду.

Представник третьої особи - Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

30.09.2026 року через підсистему «Електроний суд» надали письмові пояснення третіх осіб, в якому зазначили, що з позовними вимогами не згодні, вважають їх безпідставними, не аргументованими та просили в задоволені позову відмовити. Свою правову позицію мотивували тим, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів його перебування на утриманні загиблого ОСОБА_3 . Перебуваючі в статусі працездатного, не маючі статусу інваліда, позивач не вчиняв жодних дій до працевлаштування з метою самостійно себе утримувати. Вказане підтверджено матеріалами справи, а саме: згідно наданих документів (довідки до акта огляду МСЕК про первинний огляд та присвоєння йому 3 групи інвалідності), датованою 20.09.2024 року вбачається, що статус інваліда позивач набув вже після загибелі ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доказів перерахування частини свого грошового забезпечення саме позивачу матеріали справи не містять, вказані грошові кошти перераховувались на картковий рахунок їхньої рідної сестри, їх подальше використання (чи передавались вони взагалі позивачу та в якій сумі) ніяким чином не підтверджено.

06.10.2026 року через підсистему «Електроний суд» від представника позивача адвоката Ликової І.А. надійшло заперечення на пояснення представника Міністерства оборони України, яке за своїм змістом по суті є більш розширеним викладенням викладених обставин та аргументації заявлених позовних вимог. Додатково зазначили, що встановлення інвалідності від 20.09.2024 року не означає, що до цієї дати позивач був здоровою, працездатною та матеріально незалежною особою.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина № НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі суд ухвалив розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме, що останні були рідними братами підтверджується свідоцтвами про народження, серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , у яких у графі «батьки», батьком записаний « ОСОБА_2 », мати - « ОСОБА_5 ».

Згідно з витягу відділу з питань реєстрації з місц проживання Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області № 225/08-03 від 28.04.2024 року про зареєстрованих у житловому будинку осіб вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані 2 особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з довідки, надною Володимирівською сільською радою Баштанського району Миколаївської області від 03.08.2026 року, згідно інформації з погосподарської книги на день смерті спадкодавиці ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 (бабусі) за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані наступні особи:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (онук);

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (онук).

Згідно довідки-характеристики, виданої виконкомом Володимирівською сільською радою Баштанського району Миколаївської області № 20/02-16/01 від 15.12.2025 року, вбачається, що ОСОБА_3 дійсно був прописаний та проживав за вищевказаною адресою разом з братом ОСОБА_1 в будинку бабусі. Працював по найму без укладення трудового договору.

Згідно довідки-характеристики, виданої виконкомом Володимирівською сільською радою Баштанського району Миколаївської області № 203/02-16/01 від 15.12.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно був прописаний та проживав за вищевказаною адресою, але останім часом періодично виїзжає до сестри в м. Миколаїв. Не працює.

Згідно свідоцтва про права на спадщину від 30.06.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею (рілля) з кадастровим номером 4823681400:19:000:0036) та отримує орендну плату.

Згідно з довідки до акта огляду МСЕК про первинний огляд хворого, серії 12 ААГ від 20.09.2024 року, ОСОБА_1 присвоєнно 3 групи інвалідності. Підстава - загальне захворювання (психоневрологічне). Може виконувати легку роботу.

Згідно Посвідчення, серії НОМЕР_4 , виданого 02.12.2024 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи.

Згідно з довідки за підписом командира військової частини НОМЕР_5 МО ЗСУ ОСОБА_7 № 15755 від 30.09.2026 року, ОСОБА_8 у період з 23.03.2024 року по 24.08.2025 року перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 (підстава: накази командира ВЧ по стройовій частині № 86 від 23.03.2024 року та № 245 від 25.08.2025 року).

З 25.08.2025 року військовослужбовець був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 (підстава: наказ по стройовій частині № 240 від 25.08.2025 року).

Згідно Лікарського свідоцтва про смерть № 1782не/2154л від 02.10.2025 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в зоні бойових дій.

Згідно довідки про причину смерті форми 106/о від02.10.2024 року № 1782не/2154л причина смерті ОСОБА_3 : інші комбінації розтрощеня, які включають декілька ділянок тіла. Вибухова травма. Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та осколків.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 виданого Володимирівською сільською радою 03.10.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце смерті: Донецька область, с. Оріхово-Василівка.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 (рідної сестри), від 26.11.2025 року та від 31.07.2026 року, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що загиблий ОСОБА_3 прийняв самостійне рішення про щомісячне перерахування на її банківську картку грошових коштів, з метою забезпечення життєвих потреб їхнього спільного брата ОСОБА_1 ( харчі, одяг, речі першої необхідності та інші побутові речі ), які вона щомісячно передавала ОСОБА_1 (позивачу). Зазначала що така допомога надавалась на постійній основі, починаючі з часу початку отримання військовослужбовцем (братом ОСОБА_3 ) грошового забезпечення до дня його загибелі.

Згідно з платіжних інструкцій та виписки з особового (банківського) рахунку по картці ОСОБА_4 (№ НОМЕР_7 ) вбачається зарахування на банківську картку від платника ОСОБА_3 наступні грошові кошти:

- 22.06.2024 року в сумі 1005,03 грн.;

- 20.06.2024 року в сумі 190,95 грн.;

- 20.06.2024 року в сумі 40050,00 грн.;

- 19.06.2024 року в сумі 20050,00 грн.;

- 14.06.2024 року в сумі 20050,00 грн.;

- 02.06.2024 року в сумі 703,52 грн.;

- 30.05.2024 року в сумі 20150,00 грн.;

- 23.05.2024 року в сумі 22050,00 грн.;

- 22.05.2024 року в сумі 31050,00 грн.;

- 21.05.2024 року в сумі 30050,00 грн.;

- 18.05.2024 року в сумі 2010,00 грн.;

- 02.05.2024 року в сумі 402,01 грн.;

- 19.04.2024 року в сумі 231,16 грн.;

- 18.04.2024 року в сумі 23050,00 грн.;

- 18.04.2024 року в сумі 201,01 грн.;

- 07.04.2024 року в сумі 502,51 грн.;

- 02.04.2024 року в сумі 201,01 грн.;

- 31.03.2024 року в сумі 291,46 грн.;

- 31.03.2024 року в сумі 301,51 грн.;

- 29.03.2024 року в сумі 301,51 грн.;

- 27.03.2024 року в сумі 301,51 грн.;

- 22.03.2024 року в сумі 502,51 грн.;

- 19.03.2024 року в сумі 371,86 грн.;

- 14.03.2024 року в сумі 502,51 грн.;

- 01.03.2024 року в сумі 7035,18 грн.;

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та побуту, наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків у період з 2015 року по серпень 2024 року його та його рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від поранень, отриманих при участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії Російської Федерації, а також факту перебування його на його утриманні як члена сім`ї. Метою встановлення вказаних юридичних фактів ОСОБА_1 зазначив призначення та отримання ним, як членом сім`ї, що перебував на утриманні загиблого одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення пненсії у зв`язку із втратою годувальника, отримання а також інших соціальних гарантій, компенсацій та виплат, установлених законодавством для членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Частиною першою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі:

1) загибелі ( смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Згідно з частиною третьою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, які визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній станом на час смерті рідного брата) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщину, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після порання (контузії, травми, каліцтва).

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства ( частина четверта статті 3 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

До вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним основним джерелом засобів для існування Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи яка надавала йому утримання.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, надаючі оцінку сукупності досліджених доказів, суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами, які є достатніми і достовірними, доведено, що ОСОБА_1 відноситься до членів сім`ї свого рідного брата ОСОБА_3 та проживання з останнім однією сім`єю до дня його смерті.

Про те, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивача можна вважати утриманцем загиблого (померлого) ОСОБА_3 .

Позивач у ході розгляду справи не надав жодних належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_3 утримував його повністю або надавав допомогу, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. Не доведено способу, розміру, регулярності та тривалості такої допомоги.

З довідки Володимирівської сільської ради вбачається, що ОСОБА_3 не мав постійного місця роботи. Працював по найму без укладання трудового договорору. Заробітки були нерегулярні та за відсутності відомостей про суму заробітку та інші його доходи, суд позбавлений можливості встановити, чи така допомога надавалась та чи була допомога ОСОБА_3 основним джерелом засобів до існування в період часу з 2015 року по серпень 2024 року.

Постійні грошові перекази мали місце після його мобілізації та отримання ним грошового утримання як військовослужбовця в період часу з березня 2024 року по серпень 2024 року (останій переказ проведено 22.06.2024 року), тоб то лише протягом чотирьох місяців. Суд зазначає, що вказана допомога наддавалась не безпосередньо позивачу, а їхній спільній сестрі. Доказів, що вказані грошові кошти після зняття їх з платіжної картки передавались позивачу, та в якій сумі (крім слів заінтересованої особи - сетри позивача) матеріали справи не містять.

Суд критично відноситься до стверджень позивача, що був непрацездатною особою та за станом здоров`я не міг повною мірою забезпечувати власні життєві потреби, оскільки судом встановлено, що згідно посвідчення, виданого 02.12.2024 року, 3 групу інвалідності з підстав загального захворювання психоневрологічного характеру яка не передбачає повної втрати працездатності, позивач отримав 02.12.2024 року (висновок МСЕК від 20.09.2024 року) тоб то, після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доказів стану здоров`я (хронічні захворювання, каліцтва тощо), які істотно обмежують його здатність до самостійної трудової діяльності, суду не надано.

Таким чином, позивач не довів ані повного утримання, ані одержання систематичної допомоги, яка за розміром і значенням була постійним та основним джерелом її існування.

Встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , який є загиблим військовослужбовцем, безпосередньо породжує юридичні наслідки для позивача, пов`язані з його статусом як особи, який перебував на утриманні військовослужбовця.

Однак в ході розгляду даної справи судом не здобуто достатніх доказів для встановлення факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_3 , а тому суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 263 - 265, ч. 6 ст. 268, ст. ст. 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, Міністерство оборони України, Військова частина № НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування фізичної особи на утриманні, - задольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 входив до членів сім`ї свого рідного брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживання з ним однією сім`єю до дня його смерті.

У встановленні факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 у період часу з 2015 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Х.В. Іщенко