Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №153/1898/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа153/1898/26

Провадження2-а/153/18/26-а

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Швеця Р.В.

за участю секретаря судового засідання Побережної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №7885583 від 15.09.2026, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. У вказаній постанові зазначено, що 15.09.2026 о 10 годині 57 хвилині по вулиці Свободи, 69 в м.Ямпіль керував транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки та під час стоянки та зупинки не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п.2.3 в ПДР. Позивач вважає вказану постанову незаконною та упередженою. Доказів, які б підтверджували безпосереднє його керування транспортним засобом та вчинення ним будь-яких порушень Правил дорожнього руху не надано. У вказаній постанові його місце проживання зазначено АДРЕСА_1 , що не відповідає дійсності, оскільки фактичним місцем його проживання є АДРЕСА_2 . В розділі 5 оскаржуваної постанови, де вказано час, місце, суть та обставини правопорушення вказано, що правопорушення вчинено громадянином « ОСОБА_2 », хоча його справжнє та юридично закріплене у паспорті прізвище – « ОСОБА_2 ». Також зазначив, що в п.7 оскаржуваної постанови не вказано відомості про докази (відеозапис, тощо), тобто, до постанови не додано жодного належного та допустимого доказу. Вважаючи свої права порушеними, позивач змушений звернутись до суду і просить винести рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №7885583 від 15.09.2026, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень й закрити справу на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

12.10.2026 за вх.№8441 представником відповідача Герман І.В. надано відзив, в якому зазначено, що Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не визнає позовної заяви, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Зазначила, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою поліції в межах наданих законом повноважень, а факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліції. При огляді відеофайлу встановлено, що водій був зупинений на частині місцевої дороги, який керував ТЗ ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 . Поліцейським роз`яснено підставу зупинки. Окрім того, на відео чітко видно, як позивач сидить за кермом ТЗ із не пристебнути ременем безпеки та на питання працівника поліції щодо допущеного ним правопорушення ніяк не реагує. Окрім того, під час зупинки ТЗ на вимогу працівника поліції, позивач не увімкнув сигнал аварійної зупинки, про що також звернув увагу поліцейський. Далі водієві було роз`яснено його права, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено суть вчиненого правопорушення та про подальше винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП. Крім того, на відеозаписі позивач не заперечує щодо вчинення ним вказаного правопорушення, а оскільки вказаний відеозапис містить пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких це підтверджує факт вчинення ним адміністративних порушень ПДР України. Враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є доказом вчинення адміністративного правопорушення, вина позивача є доведеною, а накладення на нього адміністративного стягнення є правомірним. Просила залишити постанову, серії ЕНА №7885583 від 15.09.2026 по справі про адміністративне правопорушення без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Надав суду заяву, вх.№8447 від 12.10.2026, в якій просив справу за його позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області слухати у його відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, шляхом надсилання судової повістки в електронний кабінет відповідача, яку було доставлено до електронного кабінету 01.10.2026, що підтверджено довідкою про доставку електронного документу.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 15.09.2026 інспектором відділення поліції №1 (м. Ямпіль) Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Сусол Д.В. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7885583, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 (справжнє прізвище ОСОБА_2 ) 15.09.2026 о 10 години 57 хвилині по вулиці Свободи в м. Ямпіль, керував транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки та під час стоянки та зупинки не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п.2.3 «в» Правил дорожнього руху України.

Статтею 19 Конституції України закріплено норму щодо обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.5 ст.14 Закону "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3.в Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

У відповідності до положень ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 31 Закону України Про "Національну поліцію", поліція може застосовувати такi превентивнi заходи, зокрема, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови та факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до суду надано відеозапис із нагрудної бодікамери працівника поліції.

Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Як убачається з матеріалів справи, під час оформлення адміністративного правопорушення працівником поліції здійснювалася відеофіксація, що підтверджується відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліції, наданим представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву.

Водночас оскаржувана постанова серії ЕНА №7885583 від 15.09.2026 не містить відомостей про технічний засіб, за допомогою якого здійснювалася відеофіксація. Зокрема, у пункті 7 постанови «До постанови додаються» жодних відомостей не зазначено, у тому числі про наявність відеозапису.

Таким чином, незважаючи на фактичне здійснення відеофіксації, в оскаржуваній постанові всупереч вимогам ч.3 ст.283 КУпАП не зазначено технічного засобу, за допомогою якого здійснено відеозапис.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а зазначив, що приписами ч.3 ст.283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок зазначення у постанові у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис. У разі відсутності в оскаржуваній постанові посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 08.05.2019 у справі №200/21123/16-а.

Отже, наданий відповідачем під час судового розгляду відеозапис із нагрудної бодікамери працівника поліції не може бути покладений в основу висновку про доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки в оскаржуваній постанові не зазначено технічного засобу, за допомогою якого здійснено цей відеозапис.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що наданим відеозаписом підтверджуються факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, дотримання працівником поліції процедури розгляду справи та визнання позивачем вини, не спростовують наведених висновків суду, оскільки ґрунтуються на відеозаписі, який з наведених вище підстав не може бути використаний як належний та допустимий доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Щодо доводів позивача про неправильне зазначення у постанові його прізвища та місця проживання суд зазначає, що такі недоліки самі по собі не є безумовною підставою для скасування постанови, якщо вони не перешкоджають ідентифікації особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Водночас зазначені обставини не усувають обов`язку відповідача довести належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові поряд із порушенням правил користування ременями безпеки зазначено про неввімкнення позивачем аварійної світлової сигналізації під час зупинки транспортного засобу. Водночас обов`язок водія ввімкнути аварійну світлову сигналізацію у разі зупинки на вимогу поліцейського передбачений п.9.9 «б» Правил дорожнього руху України, тоді як в оскаржуваній постанові зазначено лише порушення п.2.3 «в» цих Правил, який регулює користування ременями безпеки. При цьому відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП передбачена за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, а не за неввімкнення аварійної світлової сигналізації.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, відповідачем суду не надано.

За таких обставин відповідач, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення, не довів належними та допустимими доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, та беручи до уваги, що обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами не доведений, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення — закриттю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 09.09.2026 №10-р(ІІ)/2026 встановлено, що положення Закону України «Про судовий збір» не передбачають справляння судового збору за подання до суду позовної заяви про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, за подання позивачем цього адміністративного позову судовий збір не справляється.

Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, підстав для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 79, 122, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №7885583 від 15.09.2026, винесену інспектором ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Сусолом Д.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 510 гривень, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Р.В. Швець