Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №144/578/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/578/26

Провадження № 2/144/561/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Магдяк Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Дудник С.Р.,

відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Абекор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (далі - ТОВ «ФК «Абекор») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 27.09.2025 року ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір № 2176940, згідно з п. 1.2 якого загальний розмір наданого кредиту складає 12000 грн. Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надав кредит в сумі 12000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 15.12.2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком за №1 до кредитного договору. Графік платежів містить обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної та процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки за № НОМЕР_1 , що емітована банком України. Згідно з п. 4.1. строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, запропоновану кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються кредитором, публікуються на сайті), на підставі правочину, що укладається між сторонами. Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «b91958». Відповідно до квитанції за сплату за № 20358-1363-286741066 від 27.09.2025 року на банківську платіжну картку за № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 12000 грн., що здійснювалось за допомогою системи EasyPay, час операції 27.09.2025 року в 10:18:29. Згідно з п. 1.3.2. кредитного договору періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом).

31 жовтня 2025 року відповідач уклала додаткову угоду до кредитного договору №2176940 від 27.09.2025 року на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до договору. Сторони погодили, що що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитом (крім періоду прстрочення) з кінцевим терміном повернення кредиту 19 січня 2026 року.

У зв`язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 12000,00 грн. - тіло кредиту та 9504,00 грн. - нараховані проценти.

Враховуючи те, що позичальник не виконує умови договору та вимоги позивача щодо погашення заборгованості, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 21504,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2662, 40 грн., 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу, 140,58 грн. витрати за відправлення відповідачці документів.

Ухвалою суду від 08.05.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи, а також за клопотанням ТОВ «Абекор» витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» докази по справі.

Представник відповідача адвокат Шеремет Г.А. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач погоджується частково з позовними вимогами позивача в сумі 13841,40 грн., а саме 12000,00 грн. тіла кредиту та частково з процентами за користування кредитом в сумі 1841,40 грн. в межах строку дії кредиту 80 днів за договором кредиту №2176940 від 27.09.2025. Заперечує проти стягнення процентів в сумі 9504,00 грн., оскільки вважає, що відповідач не погоджувала додаткову угоду, позивач не довів належними та допустимими доказами в справі про укладення додаткової угоди з відповідачкою від 31.10.2025, згідно якої строк кредитування був продовжений. Також відповідачка не погоджується з сумою судових витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., оскільки вони завищені, та стягненням витрат на розсилку документів в сумі 140,00 грн. Матеріали справи не містять підтверджень того, що додаткова угода від 31.10.2025 підписана відповідачем ОСОБА_1 за допомогою ідентифікатора W48394 та паспорт споживчого кредиту ідентифікатором V05238, а саме відсутні дані з мобільного зв`язку Київстара, яким користується відповідачка, про надсилання позивачем засобом мобільного зв`язку номерів ідентифкаторів у підтвердження того, що відповідачка ними користувалася та підписувала додаткову угоду чи паспорт споживчого кредиту. Просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме в сумі 13841,40 грн., зменшити суму витрат на правничу допомогу, в решті позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просили справу справу слухати за їх відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 , позовні вимоги визнала частково на суму 13841,40 грн. в межах строку дії кредиту 80 днів, просить зменшити суму витрат на правничу допомогу, оскільки вона пенсіонер, її пенсія в місяць складає 3700, в неї є інші борги, погасити всю суму для неї є обтяжливо.

Представник відповідача ОСОБА_2 підтримала заперечення, викладені у відзиві, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 1381,40 грн., відповідач один раз скористалась ідентифікатором, на продовження строку кредитування згоди не давала, не підписувала паспорт споживчого кредиту. Сума заявлених вимог на правничу допомогу є не співмірною з складністю та характером справи, тому просить суму витрат на правничу допомогу зменшити.

Вислухавши пояснення відповідача, її представника, розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2025 року ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір за № 2176940. Згідно з п. 1.2 кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 12000 грн. Тип кредиту - кредит. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 15 грудня 2026 року включно (а. с. 25 - 28).

Відповідно до п. 1.3.2 кредитного договору, періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом).

Пунктами 1.4.1 та 1.4.2 кредитного договору встановлено, що базова процентна ставка 0,9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом, основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.

Згідно з п. 1.4.3 кредитного договору, акційна процентна ставка, що застосовується відповідно до наступних умов: - 0.3465% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом, (крім випадку якщо позичальник скористався першою акційною ставкою або уклав додаткову угоду про продовження строку кредиту, де дана акційна ставка буде застосована до дати такого укладення (включно), якщо позичальник своєчасно сплатить перший платіж не пізніше строку та не менше суми, що встановлені в початковому Графіку платежів (+3 календарні дні додатково для виконання вказаного зобов`язання) або у вказаний строк укладе додаткову угоду про продовження строку кредиту (пролонгацію). Якщо позичальник не має права на отримання знижки на умовах акційної ставки, акційна ставка в цьому полі буде дорівнювати розміру базової ставки, яка відповідно діє в цей період, у зв`язку з чим ця умова Договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для позичальника.

В даному випадку, позичальник, як учасник Програми лояльності, отримує від кредитора індивідуальну знижку на базову процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за базовою процентною ставкою протягом першого періоду користування кредитом (його частини), а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (включно), буде перераховано за акційною процентною ставкою, відповідно до вищезазначених умов.

У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Кредитора, користування кредитом для позичальника здійснюється за базовою процентною ставкою протягом першого періоду користування кредитом (без застосування знижки) на звичайних (базових) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів (позичальників), які не мають окремих індивідуальних знижок базової процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування акційної процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується базова процентна ставка, при цьому застосування базової процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах базової процентної ставки.

В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язувалася своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку, встановленому договором, виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором.

Кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, укладаючи використання реквізитів платіжної картки за № НОМЕР_2 що емітована банком України (п. 2.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, запропоновану кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються кредитором, публікуються на сайті), на підставі правочину, що укладається між сторонами.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку несвоєчасного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту (частини кредиту), позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти в розмірі 0,99% від залишку заборгованості за сумою кредиту за кожен день прострочення. Розмір процентів на прострочений кредит є фіксованим та не може бути змінено кредитором в одностронньому порядку.

Кредитний договір № 2176940 до договору підписано відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «b91958».

31 жовтня 2025 року між ТОВ "ФК "Абекор" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору №2176940 від 27.09.2025 року, згідно умов якої сторони погодились продовжити строк кредиту на 80 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до договору на часткову зміну п. 1.3 Договору та Додатку 1 до договору. Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитом (крім періоду прострочення) з кінцевим терміном повернення кредиту 19 січня 2026 року (а. с. 22-23)

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди у межах нового строку кредиту застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка - 0,99% в день застосовується протягом періоду пролонгації (продовження).

На період продовження строку кредиту на дату укладення цієї Додаткової угоди: денна процентна ставка на дату укладення договору складає 0,43% в день. Розрахунок денної процентної ставки: (4158.00грн./12000грн.)/80дн.х100%=0,43% в день. Загальні витрати за кредитом складають 4158 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складе 16158,00 грн.

Додаткову угоду відповідач підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора w48394 о 14:57:06 31.10.2025, який був відправлений на її мобільний номер НОМЕР_3 .

Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, що була надана споживачу до укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту за договором про споживчий кредит №2176940 від 27.09.2025, був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором v05238 о 14:56:58 31.10.2025 (а. с. 24).

Суд вважає заперечення сторони відповідача щодо непідписання додаткової угоди та паспорта необгрунтованими.

Відповідно до листа Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260526/25849-БТ від 01.06.2026 року, в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) була випущена банківську платіжна картка № НОМЕР_5 , на яку 27.09.2025 були зараховані грошові кошти в сумі 12000 грн., додатково надана виписка по рахунку (а. с. 57).

Факт зарахування коштів позивача на рахунок відповідача підтверджується також і повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" за вих №22733 від 27.04.2026 ( а. с. 17).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між ТОВ «Абекор» у письмовій (електронній) формі укладено кредитний договір № 2176940 від 27.09.2025 року та додаткову угоду до нього 31.10.2025, в якому погоджено всі істотні умови договору та відповідно до яких ОСОБА_1 , діючи добровільно, бажаючи настання відповідних правових наслідків, відповідно до свого внутрішньої волі, будучи повністю обізнаною з умовами кредитування, порядком та строками повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, порядком погашення існуючої заборгованості за кредитним договором, взяла на себе кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Так, згідно з розрахунком заборгованості по договору за № 2176940 від 27.09.2025 р., який наданий позивачем, заборгованість ОСОБА_1 становить 21504,00 грн., що складається з 12000,00 грн. - тіла кредиту, 4158,00 грн. - нарахованих процентів, 5346,00 нарахувань на прострочене тіло кредиту (а. с. 32-33).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, визначені в кредитному договорі № 2176940 від 27.09.2025 року, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості на суму 16158,00 грн., що складається з 12000,00 грн. - тіла кредиту, 4158,00 грн. - нарахованих процентів.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Щодо стягнення 5346,00 грн. нарахувань на прострочене тіло кредиту, то суд зазначає наступне.

Позовна заява не містить детального розрахунку суми заборгованості, про стягнення якої просить позивач, та не наведено правове обгрунтування щодо цієї частини заборгованості. В доданому до позовної заяви розрахунку міститься графа, яка передбачає нарахування на прострочене тіло кредиту в сумі 5346,00 грн.

За прострочення виконання зобов`язання стягненню підлягає неустойка (штраф, пеня). Однак, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Верховний Суд неодноразово наводив висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див. постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23(провадження № 61-8279св23).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків.

Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, відповідно до вимог закону нарахування за прострочення виконання зобов`язання підлягають списанню кредитодавцем, а, отже, у задоволенні позовних вимог на суму 5346,00 грн слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , доведено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у загальному розмірі 16158, 00 грн., що складається з 12000,00 грн. - тіла кредиту та 4158,00 грн. - нарахованих процентів. Саме така сума кредиту була передбачено договором та умовами додаткової угоди.

Щодо судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрати позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_1 в розмірі 2000,26 грн.

З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Так, представником позивача до позовної заяви було долучено договір про надання правової (правничої) допомоги № 22122025 від 22.12.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Абекор» та Адвокатським бюро «Наталії Пухи», ордер на надання правничої допомоги від 22.12.2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2026 року, розрахунок № 2320171 від 30.04.2026 (а с. 12-14, 16-17, 18, 20). Сума наданих послуг відповідно до договору складає 10000,00 гривень.

Отже, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представник відповідача просила у задоволенні заяви сторони позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. у справі відмовити у зв`язку із непропорційністю ціні позову, сумою кредиту та із обсягом виконаних робіт.

З огляду на вищевикладене, зокрема те, що позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп., з огляду на складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. 00 коп., які просить стягнути представник відповідача є завищеними та підлягають зменшенню до 4000 гривень.

Позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи понесено документально витрати на поштове відправлення процесуальних документів у розмірі 140 (сто сорок) гривень 48 копійок, які були необхідними для належної реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. З огляду на викладене та враховуючи результат розгляду справи, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі пропорційному розміру задоволених позовних вимог в сумі 105,62 грн.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29).

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Абекор" (код ЄДРПОУ 39287145, юридична адреса: вулиця Костянтинівська, будинок 75, приміщення 601А, м. Київ, 04080) заборгованість за кредитним договором № 2176940 від 27.09.2025 у сумі 16158 (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят вісім) гривень 00 коп., судовий збір у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 26 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп., витрати пов`язані з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, у розмірі 105 (сто п`ять) гривень 62 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Абекор", адреса місцезнаходження: 04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 75, приміщення 601А, ЄДРПОУ 39287145.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано 09.10.2026.

Суддя Н.І. Магдяк