Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №137/259/26 — Літинський районний суд Вінницької області

Номер справи137/259/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_5 ,

представника ОСОБА_5 -адвоката ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі судових засідань у с-щі Літин кримінальне провадження №12025020050000687 від 10.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя: АДРЕСА_1 , із базовою загальною середньою освітою, одруженого, працюючого слюсарем в ПрАТ «Уманьгаз», раніше не судимого, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 , 09.11.2025 близько 16 год 55 хв, керуючи технічно справним автомобілем марки «Кіа», моделі «Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Богдана Хмельницького, в межах населеного пункту Літин, Вінницького району, Вінницької області, в напрямку м. Вінниця, в районі будинку №21 вищевказаної вулиці, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину по розмітці нерегульованого пішохідного переходу зліва-направо по ходу руху автомобіля.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_4 обстежувалась та лікувалась в умовах КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» 10 днів, де їй встановлено діагноз заключний клінічний: «Поєднана множинна травма, закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійні гематоми волосяної частини голови, закритий остеоепіфіоліз проксимального відділу правої плечової кістки зі зміщенням, закритий перелом правої лобкової та сідничної кісток із допустимим зміщенням». За своїм характером вище описана травма у малолітньої ОСОБА_4 , як така, що спричинила тривалий розлад здоров`я (понад три тижні (21 день) належить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи в даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля марки «Кіа», моделі «Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 вбачається невідповідності вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, ОСОБА_8 , за вищевикладених обставин, порушив вимоги п.18.1 ПДР України, згідно якого: п.18.1 — «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». Порушення зазначених вимог ПДР України водієм ОСОБА_8 знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Вказаними діями, ОСОБА_8 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав повністю та підтвердив наведені в обвинувальному акті обставини. Зокрема вказав, що дійсно 09.11.2025 близько 16:55 год, у сутінках, туманною погодою, керуючи автомобілем Кіа Sportage у с-щі Літин в напрямку м. Вінниця, допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину по пішохідному переході. Зауважив, що після ДТП він зупинився, викликав поліцію, карету швидкої медичної допомоги та допомагав потерпілій. Увесь час намагався допомогти потерпілій фінансово, передавав посилки із фруктами. Обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, при обранні йому міри покарання просив суворо не карати, не позбавляючи його права керування транспортними засобами, оскільки йому кожного дня потрібно долати близького 30 км до роботи.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді штрафу та не позбавляти його права керувати транспортними засобами, оскільки він має крайню необхідність у керуванні автомобілем.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що того дня та часу, перейшовши більше половини пішохідного переходу, була збита автомобілем, після чого нічого не пам`ятає. В результаті події вона не могла ходити, довго лікувалась (близько 3-4 міс), наразі проходить реабілітацію. Обвинувачений приходив до неї, вибачався, передавав їй фрукти.

Законний представник потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що за встановлених дати та часу, йому повідомили про збиття автомобілем його доньки. Прибувши на місце події він побачив як його дитина лежить за 5 м від переходу, куди її відкинуло. Швидка доволі швидко приїхала та забрала дитину, яка близько двох годин була в несвідомому стані, згодом почала приходити в себе. Донька зазнала перелому руки (плеча), пошкодження тазу, струс головного мозку та короткочасну втрату пам`яті. Загалом дитина перенесла дві операції із встановлення та вилучення штифтів, проходила лікування та реабілітацію, 2-3 місяці проводила вдома, обмеженою в пересуванні. Наразі почала більш менш нормально ходити, але має деякий дефект ніг із заворотом всередину, іноді короткочасно втрачає пам`ять. Повідомив, що обвинувачений в той же день події прибув до лікарні, намагався дати гроші, на що отримав відмову, оскільки, на думку ОСОБА_5 , шкода має відшкодовуватись за законом. Потім ще кілька разів пропонував кошти. Також обвинувачений кілька разів їх відвідував особисто та відправляв посилки, зокрема, подарунки, навушники, фрукти тощо. Вважав за можливе обвинуваченого суворо не карати, оскільки він не втік з місця події, намагався допомогти, однак вважає за необхідне щоб він у максимальному розмірі покрив завдану їм шкоду.

Представник законного представника потерпілої-адвокат ОСОБА_6 під час судового розгляду просив обрати відносно обвинуваченого покарання, не пов`язане зі сплатою штрафу, оскільки такі кошти можуть піти на відшкодування збитків потерпілій.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку присутніх учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються, разом з тим, ухвалено дослідити в повному обсязі докази, що стосуються цивільного позову.

На підставі вищенаведеного, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу та законного представника, дослідивши характеризуючі матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчинені ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.

Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст.337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_8 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні ОСОБА_8 покарання, суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_8 вчинив неумисний закінчений нетяжкий злочин.

Як особа ОСОБА_8 характеризується позитивно, працевлаштований, на обліку в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги не перебуває, раніше не судимий.

Щодо обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 беззаперечно визнав свою винуватість, протягом судового провадження вибачався перед потерпілою, повідомляв про відомі йому обставини вчинення кримінального правопорушення та намагався відшкодувати завдані матеріальні збитки, зокрема із моменту пригоди, намагався допомогти родині потерпілої грошовими коштами, передавав подарунки та продукти для потерпілої. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_8 як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення та осуд своєї поведінки), а отже є підставою для врахування таких дій як обставину, що пом`якшує покарання.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який вчинив неумисний закінчений нетяжкий злочин, внаслідок якого малолітня потерпіла отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, однак щиро розкаявся, характеризується позитивно, вперше притягається до кримінальної відповідальності, зважаючи на думку законного представника потерпілої, а також думку сторони обвинувачення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 основне покарання у виді штрафу в межах санкцій ч.1 ст.286 КК України.

Разом з цим, враховуючи позицію прокурора, обставини кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати обов`язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами ОСОБА_8 строком на один рік, що є найменшою межею, яка підлягає застосуванню, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_8 позитивно характеризується, працевлаштований.

Підстави до застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання не встановлені.

Що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Законним представником малолітньої потерпілої ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди, що завдана злочином, в розмірі 1500000,00 грн. А також, просив розподілити судові витрати по справі.

В судовому засіданні законний представник потерпілої ОСОБА_5 та його представник-адвокат ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали, з підстав наведених у позовній заяві. Зокрема адвокат зауважив, що в даному випадку травмувалась дитина, ушкоджень зазнав саме дитячий організм, що невідомо як може вплинути на її розвиток. Також, зауважив, що страховою компанією ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄНА ІНШКРАНС ГРУП» виплачено потерпілій 46264 грн у відшкодування матеріальних збитків, завданих здоров`ю, а також, суму 4626 грн моральної шкоди, яку виплачено страховиком в порядку ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Просив зменшити розмір завленої суми моральної шкоди на суму 4626 грн, яку виплачено страховиком.

Обвинувачений ОСОБА_8 частково визнав заявлений позивачем цивільний позов про стягнення моральної шкоди, оскільки такий розмір для нього дуже великий, вважав можливою до виплати суму у розмірі 200000,00 грн.

Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_7 підтримав позицію, викладену у раніше поданому відзиві, зокрема зазначив, що ОСОБА_8 у момент події керував т/з «КіаSportage», д.н.з. НОМЕР_1 , за згодою його власника ОСОБА_9 , а даний т/з є забезпеченим, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_8 була застрахованою ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно страхового полісу №ЕР-230711957 від 12.07.2025. Вважає, що обвинувачений має сплатити різницю між належними до виплати та виплаченими страховими сумами, які повинен виплатити страховик ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» при настанні страхового випадку, оскільки відповідач застрахував цивільну відповідальність, якщо розмір завданої ним шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, належним чином доведеним в суді відповідачем.

Прокурор ОСОБА_3 вважав доцільним позов задовольнити.

При розв`язанні зазначеного цивільного позову, суд виходить з положень ст.4 ЦПК України, 23, 1166, 1187 ЦК України.

Як роз`яснено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільного позову, відзиву та долучені до них докази, вважає встановленими наступні обставини.

09.11.2025 приблизно о 16:55 водій ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом «KIA SPORTAGE» д.н.з. НОМЕР_1 , у селищі Літин, Вінницького району Вінницької області, по вул. Б.Хмельницького у напрямку м. Вінниця, допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_4 , яка переходила проїжджу частину вулиці по нерегульованому пішохідному переході, чим спричинив пішоходу малолітній ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

З огляду на відсутність клопотань сторін про залучення страхової компанії, судом вирішено не залучати до участі в справі страхову компанію, що не є порушенням вимог ЦПК України чи Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Така позиція суду повністю відповідає висновкам, які зроблені Верховним Судом в постанові від 22.06.2023 у справі № 461/2896/20, оскільки встановлені судом висновки в дослідженій справі співпадають обставинам цього судового провадження, а отже є релевантними.

Розглядаючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд, ураховуючи вже ним наведе, уважає, що в судовому засіданні було достеменно доведено наявність підстав вважати, що позивачам спричинено моральну шкоду. Такі висновки суду ґрунтується на тому, що малолітня потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, проходила лікування, відновлення та продовжує лікування (реабілітацію). При цьому, слід урахувати, що отримання тілесних ушкоджень супроводжується відчуттям відповідного болю та стражданнями як фізичного так і психологічного характеру, ступінь яких залежить від виду ушкодження, способу завдання та його наслідків і тривалості лікування (відновлення). А отже, на думку суду, потерпіла має право на отримання за рахунок відповідача компенсації за отриману моральну шкоду.

Суд також узяв до уваги, що і відповідач не заперечував того факту, що він своїми діями завдав позивачці моральної шкоди, та така шкода ним має бути відшкодована.

Внаслідок ДТП ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, з якими була госпіталізована до КНП «Вінницька ОДК», з діагнозом: поєднана множинна травма, закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійні гематоми волосяної частини голови, закритий остеоепіфіоліз проксимального відділу правої плечової кістки зі зміщенням, закритий перелом правої лобкової та сідничної кісток із допустимим зміщенням. Дане тілесне ушкодження належить до тілесного ушкодження середньої тяжкості. Вказане підтверджується: випискою з медичної карти стаціонарного хворого №18975; випискою з медичної карти стаціонарного хворого №19536; випискою з медичної карти стаціонарного хворого №16892; довідкою про надані реабілітаційні послуги та результати комплексної реабілітації від 06.03.2026; консультативним висновком ПП "Ортопедсервісцентр" від 15.01.2026. Слід зауважити, що потерпіла ОСОБА_4 , в інтересах якої подано позовну заяву законним предстаником, на момент подій була малолітньою.

Як видно з матеріалів справи та наданих пояснень потерпілої та законного представника ОСОБА_5 , який є батьком малолітньої ОСОБА_4 , остання перенесла тривале лікування (близько 2-х місяців в лікарні, ліжковий режим вдома), а зараз потребує тривалої реабілітації, спрямованої на зменшення наслідків заподіяних внаслідок ДТП травм. Крім того, потерпіла, у зв`язку з завданими їй тілесними ушкодженнями, зазнала значного фізичного болю, відчуття страху, тривоги та невпевненості, психологічного стресу від травм та медичних процедур, відчуття ізольованості та залежності від сторонньої допомоги; необхідності постійного узгодження дій із лікарями та допомоги з боку рідних; порушенні процесу соціалізації та розвитку дитини; негативному впливі на навчання та розвиток навичок, характерних для її віку; відчутті безпорадності та психологічної травми. При цьому, повна реабілітація, тобто відновлення стану здоров`я потерпілої до того стану, який був у неї до ДТП – неможливе.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь потерпілої, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу фізичного та душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Виходячи з наведених висновків, та розглядаючи заявлені в інтересах малолітньої позовні вимоги, ураховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, виходячи з принципів розумності, зваженості та справедливості, суд доходить висновку про те, що наведена судом оцінка рівня втручання та вимушених змін, судом оцінюється в сумі 1 000 000 грн 00 коп., яка, на думку суду, є цілком рівнозначна та достатня.

А отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо доводів представника цивільного відповідача про обов`язок ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплати суму моральної шкоди в межах ліміту виплати за страховим полісом №ЕР-230711957 від 12.07.2025, то судом враховано при визначенні розміру моральної шкоди заявлене адвокатом ОСОБА_6 зменшення розміру позовних вимог на суму 4626 грн моральної шкоди, яку виплачено потерпілій страховиком в порядку ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в сумі 40000,00 грн, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правничу допомогу, що окремо досліджує суд за результатами розгляду справи.

Частиною 2 ст.120 КПК України визначено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.

Згідно з ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Отже, на обвинуваченого покладається обов`язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема, і виплати, пов`язані з правовою допомогою представника потерпілого.

Представником відповідача, в т.ч. у відзиві заперечувалось відшкодування представнику позивача витрат на правову допомогу, оскільки позивач зазначив в позові, що він поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн, які необхідно стягнути з відповідача, однак будь-яких доказів щодо необхідності стягнення цієї суми з відповідача, до суду надано не було. Просив суд зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в розмірі, співмірними із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт тощо.

Представником цивільного позивача надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги із ОСОБА_5 , ордер про надання правничої (правової) допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. До матеріалів справи не долучено акту приймання-передачі послуг, однак, судом враховано, що представником цивільного позивача - адвокатом ОСОБА_6 подано до суду цивільний позов та здійснено участь у трьох судових засіданнях.

Разом з тим, враховуючи складність цієї справи, предмет спору, кількість проведених судових засідань у цій справі, характер виконаної адвокатом роботи та надані ним на це докази, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та виконаної адвокатом роботи, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на оплату правничої допомоги до 25000,00 грн.

Відтак, з обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_8 на користь потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_4 слід стягнути витрати у розмірі 25000,00 грн.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судових експертиз по даному кримінальному провадженню становлять 7576,90 грн, відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.2, 7, 100, 124, 128, 174, 349, 351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн (п`ятдесят одну тисячу гривень 00 копійок), з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь цивільного позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі законного представника потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду, що завдана злочином, в розмірі 1000000,00 грн (один мільйон гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_8 на користь цивільного позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі законного представника потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , процесуальні витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 7576,90 грн.

Скасувати арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.11.2025 справа №127/35412/25, на автомобіль марки «KIA» моделі «Sportage» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який поміщено на спеціальний майданчик для тимчасово заарештованих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області за адресою: вул. Ботанічна, 30-32, м. Вінниця.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - автомобіль марки «KIA» моделі «Sportage» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , повернути власнику - ОСОБА_9 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Поряд з цим, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, котрі ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження котрих було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя: ОСОБА_1