Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №686/21606/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/21606/26

Провадження № 2-а/686/375/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Мельник А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб адміністративний позов ОСОБА_2 / ОСОБА_2, поданий адвокатом Подберезською Наталією Валеріївною, до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження, третя особа на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадровий хаб «5АП», третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 / ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 (далі - Позивач) законно в`їхав в Україну за довгостроковою візою типу D з єдиною відкритою метою - офіційно працювати. Він мав дозвіл на застосування праці іноземця, уклав трудовий договір, перебував за відомою роботодавцю та державним органам адресою, не приховувався й фактично виконував роботу на виробничому підприємстві. Його поведінка до 08.07.2026 несумісна з наміром ухилятися від міграційного контролю. 19.11.2025 Головне управління ДМС України в Одеській області прийняло рішення № 51035300026490 про відмову в продовженні строку перебування Позивача. Позивач не залишив цей акт без реагування, а реалізував гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист та оскаржив його до Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/39918/25. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі № 420/39918/25 адміністративний позов задоволено повністю: рішення ГУ ДМС України в Одеській області № 51035300026490 від 19.11.2025 визнано протиправним та скасовано, а ГУ ДМС зобов`язано повторно розглянути заяву Позивача і прийняти мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки суду. Суд установив, що Позивач подав трудовий договір і чинний дозвіл на застосування праці, які підтверджували заявлену мету перебування - офіційне працевлаштування. Відповідач у тій справі не надав жодних належних і допустимих доказів того, що Позивач мав інші, ніж заявлені, підстави або мету перебування. Суд також прямо зазначив, що пункт 25 Порядку № 150 не передбачає подання заяви після закінчення дозволеного строку перебування як самостійну підставу для відмови. Отже, ще до винесення Оскаржуваної постанови від 08.07.2026 суд уже спростував ключову тезу міграційного органу про нібито іншу мету перебування Позивача та підтвердив документальну обґрунтованість його наміру працювати в Україні. Станом на день подання цього позову відсутні відомості про прийняття ГУ ДМС України в Одеській області нового мотивованого рішення за результатами повторного розгляду заяви. Невиконання або незавершення повторного адміністративного розгляду не може перекладатися на Позивача та використовуватися як доказ його вини. Звернення до ДМС, оскарження відмови та отримання судового рішення на користь Позивача підтверджують його послідовну добросовісну поведінку. Він не приховувався й не ігнорував державні процедури, а використовував передбачені законом способи врегулювання свого статусу. За таких обставин висновок про свідоме ухилення від правил перебування є необґрунтованим. 08.07.2026 у с. Грузевиця Хмельницького району посадові особи Відповідача склали матеріали за частиною 2 статті 203 КУпАП та винесли постанову серії ПН МХМ № 001916 від 08.07.2026 (далі - Оскаржувана постанова), якою накладено штраф 3 400 грн. Того самого дня прийнято пов`язане рішення про примусове повернення з обов`язком залишити Україну. Надалі передання інформації до органу зайнятості створило підстави для відкликання дозволу на застосування праці. Позивач надав документи, співпрацював із посадовими особами та сплатив штраф, щоб уникнути примусового стягнення у подвійному розмірі. Сплата не є визнанням вини, згодою з мотивами постанови або відмовою від судового захисту. У зв`язку з чим просили оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі закрити. Якщо суд дійде висновку про наявність складу, звільнити Позивача від адміністративної відповідальності за малозначністю відповідно до статті 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (без виклику) сторін, та витребувано документів згідно клопотання позивача.

До суду відповідач надіслав відзив на позовну заяву, за яким заперечував проти задоволення позову, посилаючись на законність дій органу міграційної служби під час складання оскаржуваної постанови, підтвердженість доказами скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУПАП, та додавши до справи копію матеріалів адміністративного провадження. Представник позивача надіслав відповідь на відзив, за якою просили позов задовольнити.

Третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області надіслав суду витребувані матеріали та пояснення, за якими просили відмовити у позові.

Третя особа на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадровий хаб «5АП» пояснень до суду не надіслала.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області постановою від 08.07.2026 року серії ПН МХМ № 001916 ОСОБА_2 / ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МХМ №001916, 08.07.2026 року о 11:20 за адресою: Хмельницький р-н, с. Грузевиця, вул. Центральна 1Б, під час профілактичних заходів "Мігрант" спільно з працівниками правоохоронних органів було виявлено громадянина Індії ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: не залишив територію України після закінчення терміну, наданого візою та перевищив встановлений законом строк перебування в Україні більше як на 30 днів.

Так згідно наданих матеріалів позивач востаннє прибув на територію України 13.08.2025 року та мав право перебувати на території України протягом строку дії візи (термін дії якої закінчився 07.09.2025 року).

Позивач звернувся до ГУДМС в Одеській області з заявою щодо продовження строку перебування в Україні. 19.11.2025 року йому відмовлено у продовженні строку перебування в Україні. Після відмови до органів ДМС не звертався.

Вказані обставини стороною позивача не оспорюються.

Диспозиція ч.2 ст.203 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився.

Відповідно до п.2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 (далі - Порядок) іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Згідно п.5 вказаного Порядку заява про продовження строку перебування на території України за формою згідно з додатком 1 подається особисто повнолітнім дієздатним іноземцем або особою без громадянства чи законним представником повнолітньої недієздатної особи та приймаючою стороною територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем перебування іноземця або особи без громадянства не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року, п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення тимчасового перебування іноземців на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року №150 «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» (далі - Порядок), даний громадянин має право перебувати на території України протягом строку дії візи (термін дії якої закінчився 29.11.2025року).

Згідно наданих матеріалів справи позивач мав право перебувати на території України протягом строку дії візи (термін дії якої закінчився 07.09.2025 року). Позивач звернувся до ГУДМС в Одеській області з заявою щодо продовження строку перебування в Україні. 19.11.2025 року йому відмовлено у продовженні строку перебування в Україні. Після відмови до органів ДМС не звертався. Таким чином, Позивач як іноземний громадянин станом на 08.07.2026 перебував на території України понад встановлений строк, а саме перевищив термін перебування на 304 дні, чим порушив передбачений термін наданого візою дозволу, перейшовши на нелегальне становище. При цьому, станом на 08 липня 2026 року позивач продовжував перебувати на території України, не маючи посвідки на тимчасове проживання, не звернувся із заявою про подальше продовження строку перебування, не залишив територію України після закінчення дозволеного строку та не надав посадовим особам Державної міграційної служби документів, які б підтверджували законність його перебування.

Обов`язок додержуватися міграційного законодавства покладається безпосередньо на іноземця.

Доводи позивача про наявність трудових відносин, офіційне працевлаштування, відсутність наміру ухилятися від міграційного контролю, сплата штрафу, не спростовують встановленого факту перебування на території України після закінчення дозволеного строку без належних правових підстав. Вказані процесуальні дії здійснювались за участю перекладача, про що є відповідна відмітка. Про отримання оскаржуваного рішення позивач розписався.

Що стосуються оскарження рішення про відмову в продовженні строку перебування, то суд до вказаного посилання відноситься критично, оскільки зазначене не підтверджує наявність законного перебування на території України позивача.

Згідно з п. 1 ст. 247 КАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про очевидність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Окрім цього суд не вбачає підстав для застосування ст. 22 КУПАП.

Керуючись ст.ст.2,6,9,77,79,241-246, 293 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову про скасування постанови від 08.07.2026 року серії ПН МХМ № 001916 щодо притягнення ОСОБА_2 / ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ч.2 ст.203 КУпАП.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа