Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №673/589/25 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/589/25

Провадження № 2/673/69/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 р. м.Деражня

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючий - суддя Дворнін О.С.,

при секретарі судового засідання Карабанової Д.В.

з участю представника позивача Ходаківської І.Ю., відповідача ОСОБА_1 , представника органу опіки і піклування Стадніка В.В., прокурора Благовісного А.С., а також особи, відносно якої вирішується питання щодо предмету спору - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представника ОСОБА_3 адвоката Ходаківської Ірини Юріївни до ОСОБА_1 , з участю Служби у справах дітей Деражнянської міської ради Хмельницької області та ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відповідача відповідно, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини без участі матері та позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

В провадження Деражнянського районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява представника ОСОБА_3 адвоката Ходаківської І.Ю. до ОСОБА_1 , з участю Органу опіки та піклування виконавчого комітету Деражнянської міської ради Хмельницької області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

1. Описова частина.

Короткий зміст позовної заяви полягає у тому, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 23.06.2015 року Зяньковецькою сільською радою Деражнянського району Хмельницької області.

Мати ОСОБА_1 з 2019 року не бере добровільної участі в утриманні сина ОСОБА_5 . В свою чергу, батько ОСОБА_3 не звертався до суду щодо стягнення з матері аліментів на утримання дитини. Таким чином, батько ОСОБА_3 з 2019 року до цього часу одноосібно утримує дитину ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, позивач просив встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без участі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2. Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідачка ОСОБА_1 скористалася своїм правом надання відзиву відповідно до ст. 178 ЦПК України та надіслала до суду власноручно написану заяву від 01.06.2026 року в якій визнала позов та підтвердила обставини справи в частині невиконання своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню сина ОСОБА_5 , а також окремо вказала про відсутність в неї наміру змінювати свого ставлення до цієї обставини, надавши нотаріально завірену заяву відповідного змісту.

Від Служби у справах дітей Деражнянської міської ради, як третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, на адресу суду надійшов відповідний висновок по суті справи, в якому викладені встановлені відповідною перевіркою обставини утримання та вихованні неповнолітньої дитини та висловлена думка про обґрунтованість позову.

В свою чергу, від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли пояснення по суті справи, в якому підстав для задоволення позовних вимог представники ІНФОРМАЦІЯ_5 не вбачали та просили справу розглянути без їх участі за наявними в матеріалах справи документами.

3.Рух справи.

Ухвалою судді 05.06.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.09.2026 в підготовчому засіданні залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено строк для подання пояснень, щодо позову та всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Викликано свідків згідно заяв сторін та витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (адреса: вул. Володимирська,26, м. Київ, 01601) інформацію про перетин державного кордону України громадянкою України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період 01.01.2019 року по 01.07.2025 року. Підготовче засідання у справі було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.02.2026 року клопотання сторони позивача про повернення до стадії підготовчого провадження було задоволено. Постановлено повернутись до розгляду справи за позовом ОСОБА_3 ОСОБА_1 за участі органу опіки та піклування Деражнянської міської ради, як третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини в підготовчому провадженні.

Ухвалою суду від 05.03.2026 у повторному підготовчому засіданні постановлено прийняти до провадження заяву ОСОБА_6 в інтересах позивача ОСОБА_3 про уточнення позовних вимог в редакції від 10.02.2026 року у справі за його позовом до ОСОБА_1 за участі Органу опіки та піклування виконавчого комітету Деражнянської міської ради Хмельницької області та ІНФОРМАЦІЯ_1 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору про встановлення про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини та позбавлення батьківських прав.

Відповідачці встановлено строк у 15 днів для подання відзиву на позов, в порядку визначеному ст.178 ЦПК України.

Крім того, було ухвалено витребувати в органу опіки та піклування виконавчого комітету Деражнянської міської ради Хмельницької області висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та повторно призначено справу із доповненими позовними вимогами до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі із викладених у ньому підстав, звернувши увагу суду на показання незацікавлених свідків та письмові докази, наявні у справі.

Відповідач ОСОБА_1 , яка на вимогу суду брала участь у судовому засіданні поза межами суду із власних технічних засобів, обидві позовні вимоги визнала повністю, пояснивши що дійсно близько 7 років проживає в республіці Польща окремо від сина ОСОБА_5 з іншими двома дітьми від попереднього шлюбу, яких і утримує матеріально та займається їх вихованням. З ОСОБА_5 майже не спілкується, до себе у гості не запрошувала і не забирала, на спільний відпочинок із собою ніколи не брала, навіть після початку війни з рф. Під час допиту демонструвала труднощі у пригадуванні дати народження сина, назви навчального закладу та літерне позначення класу в якому той навчається, не могла описати хобі сина, назвати його друзів та вид спортивної секції, яку той відвідував, тощо.

В свою чергу, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, надіслав суду письмові пояснення по суті справи, в якому проти задоволення позову заперечив та просив справу розглянути без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Представник Служби у справах дітей Хмельницької міської ради позовні вимоги підтримав повністю, надавши відповідний висновок про доцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_1 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_2 та прокоментувавши наявні у справі письмові докази, зокрема, акт огляду житлово-побутових умов дитини, довідки із навчальних закладів, тощо.

В ході розгляду справи суд безпосередньо опитав малолітнього ОСОБА_2 по суті позовних вимог, з`ясував умови його проживання, методи виховання батьком, форми, способи і характер його спілкування з обома батьками, з`ясував його поведінку у побуті, встановив режим дня та навчання, перевірив правдивість пояснень та враховує думку ОСОБА_2 про те, що він бажає й надалі проживати виключно з батьком ОСОБА_3 , оскільки любить його, поважає та наслідує в поведінці, відпочинку та праці. ОСОБА_2 повідомив про епізодичне та формальне спілкування з матір`ю ОСОБА_1 , вказав на відсутність відповідного міцного контакту з нею.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (сусіди та друзі сім`ї) підтвердили факт самостійного утримання та виховання ОСОБА_3 сина ОСОБА_5 та відсутність участі матері ОСОБА_1 у житті сина.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, пояснення представників третіх осіб та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 23.06.2015 року Зяньковецькою сільською радою Деражнянського району Хмельницької області.

Із матеріалів справи вбачається, що з 2015 року по 2018 рік сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_1 до 2019 року, оскільки ОСОБА_1 виїхала за межі України до Республіки Польща, а син залишився проживати з батьком ОСОБА_3 до цього часу.

Відповідач ОСОБА_1 , як матір з 2019 року не бере добровільної участі в утриманні сина ОСОБА_5 , сам ОСОБА_3 , як батько, не звертався до суду щодо стягнення з матері аліментів на утримання дитини.

Таким чином, в суда є підстави вважати, що батько ОСОБА_3 з 2019 року до цього часу одноосібно утримує дитину ОСОБА_2 .

Так, ОСОБА_3 - батько та ОСОБА_2 - син зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 25.03.2025 р. комісією в складі начальника Служби у справах дітей Деражнянської міської ради та спеціаліста Служби у справах дітей проведено обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_3 , під час якого з`ясовано, що його сім`я складається з трьох чоловік: батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бабуся ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та займає житлову площу 76 кв.м., яка складається із

3-х житлових кімнати, кухні, коридору, санвузла та веранди, умови проживання задовільні, родина забезпечена необхідними меблями, предметами побуту, для дитини обладнано місце для навчання та відпочинку, продукти харчування наявні в достатній кількості, сукупний дохід сім`ї складає 20 000 грн. в місяць і складається із заробітної плати батька.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 25.03.2025 р. батько ОСОБА_3 самостійно виховує сина ОСОБА_5 , з`ясовано, що мати близько семи років перебуває за кордоном, участі у вихованні сина не приймає, батьки в шлюбі не перебували.

Отже, під час обстеження житлово-побутових умов 25.03.2025 р. комісія прийшла висновку, що вихованням та доглядом дитини одноосібно займається батько, для дитини створено усі належні умови для проживання та розвитку.

Мати ОСОБА_1 телефонує до ОСОБА_3 2-3 рази на рік, щоб формально поцікавитися життям сина. ОСОБА_1 інколи приїжджаючи до України, в село Зяньківці Хмельницького району Хмельницької області, не завжди навідує сина. Бували дні народження дитини, коли мати його не вітала.

Згідно із матеріалами справи, дитина ОСОБА_2 з вересня 2018 року до жовтня 2020 року відвідував Деражнянський ЗДО (ясла-садок) № 3 «Сонечко» Деражнянської міської ради Хмельницької області, з жовтня 2020 року по травень 2021 року - Деражнянський ЗДО (ясла-садок) № 4 «Журавлик». Батько ОСОБА_3 збирав дитину до дитячого садка, відводив, забирав, відвідував дитячі свята, збори, оплачував харчування та інші додаткові витрати, одноосібно займався вихованням та розвитком дитини. ОСОБА_2 з 2021 року дотепер відвідує Деражнянський ліцей № 2 Деражнянської міської ради Хмельницької області. На даний час, дитина навчається у 4 класі. Батько ОСОБА_3 постійно цікавиться навчанням та шкільним життям сина, відвідує батьківські збори, спілкується з вчителями, оплачує харчування тощо.

Мати ОСОБА_1 з 2019 року до цього часу у виховані, навчанні, розвитку дитини участі не приймає.

Дитина ОСОБА_2 з народження спостерігається у лікаря загальної практики сімейного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Деражнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Деражнянської міської ради Хмельницької області Камінського Андрія Михайловича. Батько ОСОБА_3 одноособово супроводжує дитину на прийомах у лікаря, аналізах, вакцинації, тощо.

Мати ОСОБА_1 з 2019 року здоров`ям дитини не займається.

Отже, на підставі досліджених судом доказів слід зробити висновок, що ОСОБА_3 з 2019 року самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_2 , піклується про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток , забезпечує здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

5. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними. При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків).

У відповідності до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, когось із батьків дитини є підставою для припинення їх обов`язку утримувати дитину. Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

При розгляді даної справи суд також керується чинною практикою ЄСПЛ та релевантними справами:

«Мамчур проти України» (рішення від 16.07.2015), де суд зазначив, що інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю (крім випадків неблагополуччя); В інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі;

«М.С. проти України» (рішення від 11.07.2017), яке скасувало застарілу презумпцію переваги матері в Україні. В рішенні ЄСПЛ наголосив, що при визначенні місця проживання дитини суд не повинен автоматично віддавати перевагу матері чи батьку. Потрібно індивідуально оцінювати, де дитині буде безпечніше та краще, зважаючи на конфлікт;

«Хант проти України» (рішення від 30.01.2006), в якому суд підкреслив, що між інтересами дитини та інтересами батьків має бути забезпечено справедливий баланс, проте особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою мають перевагу над інтересами батьків;

«Ельсгольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), де суд зазначив, що правова процедура має забезпечити дитині можливість бути почутою, а залучення психолога або експерта є необхідним, якщо між батьками існує глибокий психологічний конфлікт.

Таким чином, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини в судовому порядку буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

З тих самих міркувань підлягають до задоволення і позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, оскільки нехтування останньою своїми обов`язками у вихованні дитини продиктоване її принциповою позицією, а не просто вимушеною фізичною багаторічною відсутністю в Україні, оскільки її увага зосереджена на утриманні та вихованні інших дітей, про що відповідач прямо повідомила суду.

Так, в ході судового розгляду було встановлено обставини щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини. Ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини може бути самостійною підставою для позбавлення батьківських прав.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Приписами статті 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ч. 1 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання , перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми , не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником , не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування) , втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Отже, ОСОБА_1 з 2019 року до цього часу свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Поведінку ОСОБА_1 змінити у кращу сторону неможливо, а тому є усі підстави для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, що є доцільним і відповідатиме інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21) прийшов до висновку, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав.

Верховний Суд у постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21) прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав батька чи матері, які, починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання, не піклувалися про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя тощо, відповідає найкращим інтересам дитини.

Позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_2 буде повністю відповідати якнайкращим інтересам дитини, тому що мати не буде мати особистих немайнових та майнових прав щодо дитини та перестане бути її законним представником.

В свою чергу, вивченням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 працює у Фермерському господарстві «Сарат» робітником по догляду за тваринами з 02 липня 2018 року до цього часу, що підтверджується довідкою ФГ «Сарат» № 59 від 09.05.20025 р.

Згідно характеристики від 09.05.2025 р. ФГ «Сарат», ОСОБА_3 за час роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, який може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях, що стосується його професійної діяльності і знаходиться в межах його компетенції, неодноразово нагороджувався грошовими нагородами та грамотами за добру працю, взаємовідносини з колективом склались хороші, підтримував співробітників у складний період, неодноразово залишався на усне прохання керівника на роботі під час кризової ситуації, жодного разу не притягувався до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, за характером спокійний та врівноважений, жодної скарги від колег не надходило, в колективі користується повагою та авторитетом, гідний працівник та людина з високими моральними цінностями.

Відповідно до довідки про доходи виданої ФГ «Сарат» № 58 від 09.05.2025 р. загальна сума доходу ОСОБА_3 за період з 01.11.2024 р. по 30.04.2025 р. становить 123 210 (сто двадцять три тисячі двісті десять) гривень 63 коп.

ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_3 загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 21,8 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, кухні, ванної, коридору.

Крім того, суд враховує те, що ОСОБА_3 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку та проходить військову службу в Силах оборони. На даний час малолітній ОСОБА_2 залишився практично без належного виховання, догляду та матеріального утримання, практично самостійно, за допомогою літньої та хворою бабусі, веде побут та господарство, здійснює закупки в магазині, обслуговує свої потреби у межах, що значно перевищують його вікові здібності, що у свою чергу, значною мірою ставить під загрозу його життя та здоров`я, створює негативний вплив на фізичний, духовний і моральний стан дитини та може призвести до вкрай негативних наслідків.

Водночас, з матеріалів справи та пояснень самого малолітнього ОСОБА_2 дійсно вбачається тісний емоційний зв`язок з батьком та відсутність такого з матір`ю.

Судом враховується, що згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Велика Палата ВС у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) прийшла до висновку, що факт одноосібного виховання дитини встановлюється в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, оскільки факт одноосібного виховання дитини не може встановлюватися у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, оскільки в цьому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини інакше як у судовому порядку, не може бути встановлено, адже жодний орган влади, крім суду, не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, і про необхідність встановлення даного факту судовим рішенням міститься пряма вказівка в п. 4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, доведення позивачем обставин даного позову щодо одноосібного виховання ним дитини пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, а також стосується зміни обсягу сімейних прав та невиконання нею батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з п. 4 додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» документами, що підтверджують право на відстрочку особи, особи, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду є зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

У постанові від 02.04.2025 у справі № 127/3622/24 (провадження № 61-12634св24) колегія Третьої судової палати Касаційного цивільного суду наголосила на тому, що «в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

На даний час нормами спеціального законодавства визначений порядок отримання особою права на відстрочку від мобілізації, згідно з яким зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини є документом, який підтверджує право особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому в інший спосіб встановлення такого факту законом не передбачено».

Згідно з пунктом 2 частини 1статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2ст.315 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом, оскільки встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки, необхідне для захисту її інтересів, оскільки мати самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків та участі у житті дитини, а у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, він мобілізований, а дитина практично залишилася сама.

Хоча відповідачка не позбавлена батьківських прав, але проживає окремо від дитини, її життям не цікавиться та взагалі не приймає участь ані у вихованні, ані в утриманні дитини, що було підтверджено у судовому засіданні наданими письмовими доказами, показаннями свідків, а також самою дитиною.

В свою чергу, відповідно до ст. 141 ЦПК України,суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн.

Таким чином, суд дійшов переконання, що позов представника позивача ОСОБА_3 адвоката Ходаківської І.Ю. про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини і позбавлення матері батьківських прав - підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов представника ОСОБА_3 адвоката Ходаківської Ірини Юріївни до ОСОБА_1 , з участю Служби у справах дітей Деражнянської міської ради Хмельницької області та ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відповідача відповідно, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини без участі матері та позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без участі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Складання повного рішення відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи, у зв`язку з чим строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Деражнянський районний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи, які при проголошенні рішення суду суддя не оголошує:

позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий;

Суддя: О. С. Дворнін