Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №670/361/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/361/26

Провадження № 2/670/363/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

30 вересня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

представника позивача - Побережної М.Р.

відповідача - ОСОБА_1

прокурора - Делінди В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування в особі Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю прокурора про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява органу опіки та піклування в особі Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав, в якій позивач просить відібрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що малолітній ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до довідки реєстрації актів про народження Зіньківської сільської ради від 17 квітня 2026 року № 5 відомості про батька записані за заявою матері згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України. Наразі, дитина немає місця реєстрації, що підтверджено довідкою виконавчого комітету Зіньківської сільської ради від 12 травня 2026 року № 218.

Мати дитини громадянка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки характеристики старости Покутинецького старостинського округу ОСОБА_1 за характером трохи замкнута, некомунікабельна, у селі друзів немає. Проживає разом зі своїми батьками з якими часто конфліктує, через що, неодноразово були повідомлення та виїзди поліції у дану сім`ю.

При цьому, відповідно до повідомлення комунального некомерційного підприємства «Віньковецька багатопрофільна лікарня» Віньковецької селищної ради Хмельницької області від 19 травня 2026 року № 290 ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у лікаря психіатра. Неодноразово лікувалася у КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради. Більш детальної інформації щодо стану здоров`я, діагнозу та можливості самостійно здійснювати догляд за дитиною заклад не надав, оскільки, інформація вважається лікарською таємницею.

Вказує, що 12 травня 2026 року до служби у справах дітей Зіньківської сільської ради надійшло повідомлення комунального підприємства «Хмельницька міська дитяча лікарня» Хмельницької міської ради про те, що 12 квітня 2026 року о 01:26 годині каретою екстреної медичної допомоги до лікарні було доставлено малолітню дитину ОСОБА_2 . Згідно із повідомленням лікарні, дитину було вилучено у матері у зв`язку з проявами агресії до дитини та бажанням матері нашкодити дитині.

Відповідно до наказу служби у справах дітей Зіньківської сільської ради від 13 травня 2026 року № 10/2026 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік дітей, що опинились у складних життєвих обставинах.

Стверджує, що мати ОСОБА_1 цілком самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, дитину не утримує, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, підготовки до самостійного життя, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не цікавиться здоров`ям, нехтує потребами сина.

Відтак, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення матері від виховання дитини та свідоме нехтування своїми обов`язками. Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати, піклуватися про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Тому, відповідно до рішення виконавчого комітету Зіньківської сільської ради від 14 травня 2026 року № 1-60/2026 «Про негайне відібрання дитини від матері» вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_2 від матері у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дитини.

Враховуюче викладене вище, представник позивача наголошує, що залишення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 є небезпечним для його життя та здоров`я, оскільки існує реальна загроза вчинення дій, що можуть завдати шкоди дитині.

Зазначає, що наразі, малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштований на спільне проживання та виховання в патронатну сім`ю Хмельницького району Хмельницької області. Дитина перебуває у сімейних формах, де за ним здійснюється повноцінний догляд в належних умовах проживання. Дитина забезпечена дитячим харчуванням та засобами особистої гігієни, які необхідні йому для повноцінного та належного розвитку. Просить врахувати той факт, що дитина, в силу свого віку, потребує постійного цілодобового догляду. Патронатні вихователі зуміли не лише забезпечити належний догляд і умови перебування дитини, але й, забезпечили зростання дитини в сімейному оточені, чого матір дитини не змогла забезпечити у свій час.

Водночас, мати дитини ОСОБА_1 не зверталася до служби у справах дітей Зіньківської сільської ради щодо можливості повернення дитини, проте, цікавилась де перебуває дитина, на той час коли дитина перебувала в медичному закладі.

Зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164, статті 170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для життя, здоров`я і морального виховання. Відтак позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Рух справи та позиція учасників справи.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності здійснив запит до Зіньківської ради щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

Відповідь на запит надійшла до суду 01.06.2026.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.06.2026 о 15 год 00 хв.

Ухвалою суду від 16.06.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 24.07.2026 заслухано вступне слово позивача, допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

15.09.2026 в судовому засіданні залучено до участі у справі прокурора, змінено порядок дослідження доказів, допитано свідка ОСОБА_5 , досліджено письмові докази та оголошено перерву.

30.09.2026 в судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_6 , заслухано пояснення відповідача щодо позовних вимог та обставин встановлених судом.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що від 13.05.2026 дитина перебуває на обліку служби у справах дітей Зіньківської сільської ради та перебуває на повному державному утриманні. За цей час матір`ю не виправлена жодна з тих обставин, які стали причиною того, що дитина у неї була відібрана. Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав дає матері можливість протягом року виправити ті обставини, які слугували причиною для відібрання та повернути дитину додому. Звернула суду увагу на те, що дитині лише п`ять місяців, вона потребує належного цілодобового догляду. На теперішній час дитина перебуває в патронатній сім`ї, це не перешкоджає матері навідувати сина, піклуватися хоч трохи про нього. Хлопчик перебуває в комфортних умовах, здійснюється цілодобовий належний догляд за життям та здоров`ям хлопчика.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що позовна заява органу опіки та піклування належним чином обґрунтована, підтверджена належними та допустимими доказами, показами свідків та поясненнями відповідача, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав дає можливість матері виправити ті обставини та причини, які стали підставою для відібрання, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, не заперечувала щодо задоволення позовної заяви та відібрання дитини на певний час. Пояснила, що в той день коли забрали дитину було багато людей в будинку, так як її з сином виписали з лікарні і вони приїхали додому. Її це роздратувало, вона почала сваритися, викликала поліцію, тому що їй заважали люди, які були біля неї. Що говорила поліції не пам`ятає. Поліція викликала швидку. Підтвердила, що вона кричала на всіх, оскільки присутні її нервували. Дитину від неї забрали в лікарню, супроводжувала дитину її сестра. Наразі здійснювати догляд за дитиною не має змоги, оскільки не працює, доходу немає, належних умов в будинку також поки що немає. Проживає з батьками, власного житла немає. З того моменту як забрали дитину вона її не бачила, знає що син перебуває в патронатній сім`ї.

На запитання прокурора підтвердила, що в день коли у неї забрали дитину вона на всіх кричала, оскільки їй заважали люди, які були у них вдома. Вона не могла їх вигнати, тому що будинок належить її матері. Підтвердила, що викликала поліцію, однак, що говорила працівникам поліції не пам`ятає. Вказала, що після того, як приїхали працівники поліції, викликали швидку. Швидка забрала дитину в Хмельницьку міську дитячу лікарню. Супроводжувала дитину її сестра. Підтвердила, що за тридцять днів перебування дитини в лікарні, лише один раз навідала дитину. Також зазначила, що їй відомо що в с. Зіньків є служба у справах дітей, однак по допомогу до них вона не зверталася. Разом з тим, до неї приходили соціальні служби та перевіряли умови проживання.

Підтвердила, що з моменту відібрання у неї дитини пройшло п`ять місяців, однак, жодних дій щоб повернути дитину вона не вчиняла. Зазначила, що ніде не працює, але у неї є цивільний чоловік, який є діючим військовослужбовцем та допомагає їй фінансово. Водночас на даний час вона не може покращити умови проживання для того, щоб належним чином забезпечити дитині комфортні умови проживання та розвитку. Інколи відлучається з місця проживання, зокрема три місяці була у місті Вінниці, у мами чоловіка.

На запитання представника органу опіки повідомила, що стосунки із матір`ю у неї погані, чому такі відносини не змогла пояснити. Підтвердила, що 19.09.2026 вона викликала поліцію, яка склала адміністративні матеріали відносно неї, як така, що вчинила домашнє насильство відносно своєї матері. Пояснила свої дії тим, що мати погрожувала їй вигнати з будинку. Зазначила, що будинок належить її матері, а вона проживає в окремій кімнаті. Опалення в ній відсутнє. В кімнаті є два дивани і шафа. Наразі жодних речей для дитини у неї немає, будинок не її, вона не може забезпечити належні умови проживання для дитини. Погодилася, що на даний час дитині буде краще в патронатній сім`ї, де є кращий догляд та належні умови для проживання та розвитку дитини. Підтвердила, що як прийшла до суду, бачила представника органу опіки, однак жодного питання про те де її дитина чи як хлопчик себе почуває, вона не запитала.

Крім того, зазначила, що з сестрою у неї також погані відносини. В будинку проживають домашні улюбленці, за якими прибирає мама. Підтвердила, що перебуває на «Д» обліку, однак зазначила, що вона не проходить жодного лікування. Декілька разів вона лежала у лікарні. Протягом п`яти місяців не могла знайти роботу, живе на допомогу, яку їй скидає її цивільний чоловік. Зі своїм батьком також перебуває в неприязних відносинах. На питання як планує покращити умови для проживання дитини зазначила, що не знаю.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 (а.с.10) та витягом з Реєстру територіальної громади від 14.04.2026 (а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.7).

Відповідно до довідки Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 2 від 17.04.2026 у Книзі реєстрації актів про народження в Зіньківській сільській раді Хмельницького району Хмельницької області 17 квітня 2026 року зроблено запис № 5 про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про батька записано за заявою матері згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.8).

Відповідно до довідки Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 218 від 12.05.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території ради не зареєстрований (а.с.9).

Відповідно до довідки Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 68 від 20.04.2026 до складу сім`ї ОСОБА_1 входять ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - мати, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - батько, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - сестра (а.с.12).

Відповідно до довідки-характеристики виданої старостою Покутинецького старостинського округу Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 69 від 20.04.2026 ОСОБА_1 зареєстрована на території Зіньківської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , разом із батьками та молодшою сестрою. Стиль взаємин із батьками часто конфліктний, неодноразово були повідомлення та виїзд поліції у дану сім`ю. ОСОБА_1 навчалася у професійно-технічному ліцеї за спеціальністю - кухар. За характером трохи замкнута, некомунікабельна. У селі друзів не має (а.с.13).

Відповідно до повідомлення КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» Віньковецької селищної ради Хмельницької області від 19 травня 2026 року № 290 та від 28 вересня 2026 року № 531 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на «Д» обліку у лікаря-психіатра, неодноразово лікувалася у КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради (а.с.14, 90).

12 травня 2026 року до служби у справах дітей Зіньківської сільської ради надійшло повідомлення комунального підприємства «Хмельницька міська дитяча лікарня» Хмельницької міської ради про те, що 12 квітня 2026 року о 01 год 26 хв каретою екстреної медичної допомоги до лікарні було доставлено малолітню дитину ОСОБА_2 . Дитину було вилучено у матері у зв`язку з проявами агресії до дитини та бажанням матері нашкодити дитині. Стан дитини задовільний, соматично та неврологічно дитина здорова (а.с.15).

Згідно із наказом служби у справах дітей Зіньківської сільської ради від 13 травня 2026 року № 10/2026 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік дітей, що опинились у складних життєвих обставинах (а.с.16).

Рішенням виконавчого комітету Зіньківської сільської ради від 14 травня 2026 року №1-60/2026 «Про негайне відібрання дитини від матері» вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_2 від матері у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я малолітньої дитини (а.с.17).

Рішенням виконавчого комітету Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області № 696 від 18.05.2026 вирішено влаштувати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до сім`ї патронатного вихователя (а.с.30).

Відповідно до інформації СПД № 1 ВП № 3 ХРУП ГУНП 11.04.2026 через лінію «102» о 20 год 30 хв надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , про те, шо остання хоче відмовитися від дитини та цікавилася, як це можливо зробити, оскільки вона не може здійснювати догляд (а.с.70).

Рішенням виконавчого комітету Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області № 737 від 11.08.2026 продовжено термін перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три місяці (а.с.71-76).

Відповідно до повідомлення Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 196 від 29.09.2026 ОСОБА_1 за період часу з 12.04.2026 по 30.09.2026 не зверталася із письмовою заявою щодо можливості повернення їй малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання, чи усним зверненням щодо встановлення місця його перебування (а.с.89).

За результатами обстеження умов проживання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 відповідно до акта обстеження умов проживання від 25.09.2026 комісією встановлено, що в будинку холодно, брудно, розкидані речі. В кімнаті, де проживає відповідач відсутнє опалення. Немає ліжка та засобів догляду за дитиною. Харчується сім`я порізно. На момент обстеження матір`ю не створено належних умов для повернення дитини, що підтверджується відповідним актом (а.с.91).

Відповідно до висновку та акта оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_1 від 25.09.2026 основними ознаками та чинниками, що складають складні життєві обставини, є вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї матері. Також відповідач не здатна забезпечити потреби дитини, не працює, не виконує батьківські обов`язки (а.с.92-94).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що є матір`ю відповідача ОСОБА_1 та пояснила, що в той день вона забрала ОСОБА_10 з дитиною додому з лікарні. ОСОБА_10 відмовлялася годувати дитину, не давала її їм щоб нагодувати, однак, вона з меншою донькою все ж забрали дитину, нагодували сумішшю. ОСОБА_10 почала себе агресивно поводити, кричала, викликала поліцію. Коли приїхала поліція, стало ще гірше. Причиною конфлікту стало те, що ОСОБА_10 не хотіла доглядати за дитиною та годувати її. Вони дитину забрали і нагодували, після чого хлопчик заснув. Поліцію викликала ОСОБА_10 . З дитиною ОСОБА_10 пробула вдома один день. Під час вагітності вона казала, що не хоче дитину, що вона відмовиться від неї. Зазначила, що боїться, щоб донька не заподіяла шкоду дитині. Їй відомо, що донька двічі їздила до дитини. Як бабуся вона дитину не відвідувала. Вона намагалася поговорити з донькою, аби та виправилася, якось налагодила побут аби забрати дитину, однак остання не йде на розмову, конфліктує. Підтвердила, що її донька лікувалася в психіатричній лікарні, приймала ліки, тепер вона їх не приймає, стан її здоров`я погіршується. На даний час з нею проживає менша донька ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Чоловік воює на війні. Хто батько дитини не знає. Жодних дій для того, аби якось виправити свою поведінку, покращити умови проживання ОСОБА_10 не вчиняє. Свого доходу ОСОБА_10 не має, живе за кошти цивільного чоловіка, який також служить. Доглядати за дитиною свідок як бабуся не має можливості. Дитина маленька, а у неї хазяйство, в будинку газу немає, палить дровами. Вважає, що дитині такого віку краще бути в патронатній сім`ї, де за нею доглядатимуть та піклуватимуться.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала показання, що є сестрою відповідачки. Вказала, що ОСОБА_10 байдужа до дитини. Вдома вона проживає не постійно, коли їй чоловік скидає кошти, вона їде з дому і повертається лише коли гроші закінчуються. В той день поліцію викликала ОСОБА_10 . Вона агресивно поводилася до неї, до матері, до дитини, згодом і до поліції. За період вагітності ОСОБА_10 не ділилася планами щодо виховання дитини, вона взагалі хотіла відмовитися від неї. Дитину супроводжувала до лікарні вона, ОСОБА_10 залишилася вдома. Її сестра немає ні фінансової ні будь-якої іншої можливості утримувати дитину. Вона не може забезпечити дитину речами, предметами гігієни, бути присутньою біля неї та забезпечити належний догляд. На запитання чи хоче сестра повернути дитину, сказала, що вона б забрала дитину, але немає змоги за нею дивитися. На запитання чи може вона як тітка доглядати за дитиною, повідомила, що сама на даний час вагітна.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надав показання, що в той день він перебував на патрулюванні. Надійшло повідомлення, коли прибули за викликом, в будинку була ОСОБА_12 , дитина, мама та сестра ОСОБА_10 , бабка і сусідка. Їм пояснили, що в той день ОСОБА_10 з дитиною забрали з лікарні додому. Однак вона не хотіла її годувати, переодягати, доглядати за нею. Показували працівникам поліції відео, де всі сварилися між собою. Хто конкретно телефонував не пам`ятає, казали, що є конфлікт, говорили щось про дитину, про шкоду здоров`ю дитини. Сестра показувала відео з телефону, ОСОБА_10 поводила себе агресивно, розкидала речі. Поки з`ясовували питання, як бути далі з дитиною, сестра з хлопцем годувала дитину, відповідач була в іншій кімнаті. В подальшому викликали швидку та дитинку забрали в Хмельницьку дитячу лікарню. Бабуся не хотіла їхати з дитиною, поїхала сестра з хлопцем, відповідач залишилася вдома.

Зазначив, що відповідач поводила себе неадекватно, трохи агресивно, то кричала, то лежала спокійно. Агресивних дій з боку матері до дитини він не помітив. За час його перебування там, відповідач один раз пробувала погодувати дитину, однак родичі казали що вона може заподіяти шкоду дитині та забрали її від неї. Коли приїхала швидка, відповідач кричала, що заберіть дитину, я не можу. Ніхто з родичів не запропонував залишити дитину вдома. Мати відповідача казала, що ОСОБА_10 не хотіла забирати дитину з лікарні. Швидку викликали вони, протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надала показання, що працює старостою села у якому проживає відповідач. Повідомила, що сім`я у якій проживає ОСОБА_10 є неблагополучною, туди часто викликають поліцію. Родичі билися між собою, загалом відносини між ними складні. Часто ображають один одного, знімають на відео. Коли ОСОБА_10 завагітніла, вона казала, що хоче відмовитися від дитини. В той день їй зателефонували працівники поліції, і повідомили, що надійшов виклик до сім`ї ОСОБА_13 , потрібно щоб вона була присутня. Коли вони приїхали до них додому, ОСОБА_10 була агресивно налаштована проти всіх. Дитина була накрита, вони її спершу не побачили. Була присутня також сестра її ОСОБА_14 та співмешканець ОСОБА_10 , який є військовослужбовцем та приїхав у відпустку. Також були присутні інші родичі. ОСОБА_15 спілкуватися не хотіла, знімала її та працівників поліції на відео. Ситуація була напружена, вони вбачали загрозу для дитини.

Зазначила, що їй відомо, що на даний час сестра ОСОБА_10 вагітна, тому кімната, яка опалюється перейде ОСОБА_14 . Умов для проживання ОСОБА_10 з дитиною в даному будинку немає. ОСОБА_10 казала їй, що хоче знайти роботу, однак жодних дій не вчиняла. В день коли вони прийшли до будинку, ОСОБА_10 лежала на ліжку, а дитина в ліжечку прикрита простиню. Вказала, що їй відомо, що після того, як забрали дитину ОСОБА_10 один раз їздила до дитини. Також, ОСОБА_10 підходила до неї, цікавилася про роботу та житло, оскільки на даний час умови для проживання та перебування дитини в будинку ОСОБА_10 відсутні. Крім того, повідомила, що неодноразово були виклики поліції за даною адресою, сім`я є неблагополучною.

Застосоване судом законодавство. Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Отже, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 51 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Як вбачається зі встановлених судом обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку про доведеність представником позивача, що відповідач жодним чином не піклується про свою дитину, що створює загрозу для життя і здоров`я сина, враховуючи вік дитини та потребу у цілодобовому догляді. Відповідач фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, дитину не утримує, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, не виявляє інтересу до його загального розвитку, не цікавиться здоров`ям, нехтує його потребами, що виправдовує встановлення державної опіки над дитиною, виходячи зі стану його фізичного та психічного здоров`я. При цьому, відповідач як мати не вчиняє жодних дій для виправлення свої поведінки та належного виконання нею батьківських обов`язків. Вона не цікавиться де дитина на даний час, не цікавить здоров`ям та розвитком сина, не провідує його.

Суд також бере до уваги, що дитині на даний час лише п`ять місяців, вона потребує цілодобового належного догляду та піклування. При цьому, у вересні місяці цього року, вже під час розгляду справи судом, під час візиту до даної сім`ї де проживає відповідач, було встановлено, що в будинку відсутні належні умови для безпечного проживання дитини і на даний час. В кімнаті де проживає мати - холодно, відсутнє будь яке опалення, розкидані речі, відсутні дитячі речі та необхідні умови для безпечного проживання дитини.

Суд звертає увагу, що під час судового розгляду, вже після прийняття рішення органом опіки та піклування про негайне відібрання дитини, позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження відсутності будь-яких змін в поведінці відповідача до своєї дитини, відсутності покращення умов для проживання дитини, а також наявності інших підстав для відібрання дитини без позбавлення батьківських прав на момент ухвалення рішення.

Відтак, суд встановив, що обставини, які були підставою для невідкладного відібрання дитини органом опіки та піклування, на момент розгляду справи не відпали (мати не змінила поведінку, не створено належних умов для дитини, зокрема для її безпечного проживання, фізичного та морального розвитку.

Отже, судом також оцінювалися докази, які підтверджували наявність загрози для життя, здоров`я і морального виховання дитини, саме на час розгляду справи та ухвалення рішення.

Станом на час розгляду справи, дитина поміщена в середовище, більш сприятливе для її розвитку, виховання та фізичного існування, тому суд дійшов висновку про необхідність примусового відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав. Такий захід виправдовується ненадійністю ситуації, відсутністю можливості вирішення такої проблеми за допомогою інших засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

З огляду на наведене, суд погоджується з висновком про доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 , оскільки така міра відповідає найкращим інтересам дитини.

Разом з тим, суд зауважує, що відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини відповідачем як матір`ю дітей суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їй дітей, при цьому суд керується інтересами дитини (частина третя статті 170 СК України).

Крім того, тлумачення статті 4, частини першої статті 170 СК України дає змогу дійти висновку про те, що у разі неможливості (у тому числі, на час пред`явлення позову і вирішення справи) передати дитину родичам, то дитина передається органу опіки та піклування для вжиття заходів щодо захисту особистих та майнових прав дитини й забезпечення тимчасового влаштування дитини.

Зазначене повністю узгоджується із положеннями частини четвертої та п`ятої статті 167 СК України, згідно з якими, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим; якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Відповідні роз`яснення органам опіки та піклування надано Державним департаментом з усиновлення та захисту прав дитини у пункті 2 Листа від 24 лютого 2010 року № 4.1/6-49/630.

Також подібних правових висновків дійшов Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 473/1555/19, провадження №61-22786св19.

З огляду на наведене, суд під час розгляду справи встановив відсутність можливості передання дитини родичам, які в судовому засіданні підтвердили відсутність можливості здійснювати належний догляд за дитиною такого віку, тому вважає за необхідне передати дитину органу опіки та піклування в особі Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, для подальшого її влаштування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за вимогами немайнового характеру, яка подана юридичною особою, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3 328,00 гривень.

Отже, сплаті підлягала сума судового збору у розмірі 3328,00 гривень.

Разом з тим, Орган опіки та піклування в особі Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, на підставі п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за подання позову про захист прав неповнолітньої особи. Про наявність інших понесених судових витрат сторона позивача не повідомляла.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Загальні правила розподілу судових витрат між сторонами визначені положеннями ст. 141 ЦПК України.

Так, на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на наведене, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 3 328,00 гривень.

Враховуючи зазначене вище, на підставі ст. 51 Конституції України, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст. 3, 5, 7, 19, 135, 141, 150, 155, 164, 170 СК України, ст. 1, 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 2, 4, 13, 16, 76-81, 89, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги органу опіки та піклування в особі Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю прокурора про негайне відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.

Передати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування в особі Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, для подальшого його влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - орган опіки та піклування в особі Зіньківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04402965, адреса місцезнаходження: вул. Писаренка, буд. 46, с. Зіньків, Хмельницький район, Хмельницька область.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Прокурор - Летичівська окружна прокуратура, адреса місцезнаходження: Хмельницька область, Хмельницький район, селище Летичів, вул. Чорновола, 3.

Повне рішення суду складено 09.10.2026.

Суддя О.Є. Голуб