Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №607/15181/26 — Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 607/15181/26

провадження № 2/598/927/2026

РІШЕННЯ

іменем України

"13" жовтня 2026 р. Збаразький районний суд

Тернопільської області у складі:

головуючого судді Олещука Б.Т.

з участю секретаря Козак Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі Тернопільської області, за правилами з спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановив:

До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА_1 , із позовною заявою, зареєстрованою через канцелярію цього суду 10.07.2026, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просить:

1. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 лютого 2025 року у розмірі 20000 грн (двадцяти тисяч гривень).

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн та 4000 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідачці надано грошові кошти у сумі 20000 грн, які ОСОБА_2 мала повернути до 25 червня 2025 року включно. Відповідачка грошові кошти за договором позики не повернула, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Дана позовна заява зареєстрована в суді і справі присвоєно єдиний унікальний номер 607/15181/26.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2026 року дану справу за підсудністю передано на розгляд Збаразького районного суду Тернопільської області (а.с.13).

13 серпня 2026 року ухвалою Збаразького районного суду прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак від нього на адресу суду надійшла заява, в якій він просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, посилаючись на ті ж обставини, не заперечує щодо заочного розгляду даної справи.

Відповідачка ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилася, з невідомих суду причин, хоча про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлена відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідачка не подала до суду відзиву.

Суд, на підставі ст.280 ЦПК України, вважає за доцільне проводити заочний розгляд даної справи.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 25 лютого 2025 року відповідачка ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20000 гривень та зобов`язалася їх повернути до 26 червня 2025 року, що стверджується власноручно написаною відповідачем розпискою від 25 лютого 2025 року (а.с.30).

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні вказаної розписки сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо суми, валюти, строку дії і звіту повернення коштів.

Згідно матеріалів позову вбачається, ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов`язання і не повернула позивачу ОСОБА_1 позичені грошові кошти в розмірі 20000 гривень.

Будь-яких спростувань вищенаведених обставин судом не здобуто.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

В порушення умов договору позики відповідач до теперішнього часу не повернув позивачу всі грошові кошти, які передбачено договором, чим порушив зобов`язання.

Таким чином суд приходить до висновку, що зобов`язання, які взяв на себе відповідач при укладені вищевказаного договору не виконано.

Оскільки відповідач не належним чином виконує взяті на себе зобов`язання, позовні вимоги позивача підлягають захисту шляхом стягнення в користь позивача із відповідача заборгованості за договором позики.

Враховуючи вищевказане, та те, що відповідач порушив свої зобов`язання перед позивачем, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню в користь позивача заборгованість за договором позики від 25 лютого 2025 року в розмірі 20000 гривень, а тому позов слід задовольнити.

Також відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1331,20 грн сплаченого судового збору. При цьому, суд бере до уваги квитанцію від 10.07.2026 про сплату позивачем судового збору (а.с.10).

Також відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що позивачами понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, що підтверджується копією договору про надання правничої допомоги від 06.07.2026 (а.с.6-8), копією квитанції №1 від 06 липня 2026 року (а.с.9), копією акту прийняття-передачі наданих послуг від 06.07.2026 (а.с.10). А тому, відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 4000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11, 202, 203, 207, 215, 526, 625, 629, 640, 1046-1051 ЦК України, договором позики від 25 лютого 2025 року, ст.ст.4, 5, 12, 13, 19, 76-78, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 лютого 2025 року в розмірі 20000 грн (двадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 грн (чотири тисячі гривень) понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане заочне рішення суду може бути переглянуте Збаразьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, яку слід подати до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Дане рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане повне рішення суду складено і підписано суддею 13 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника – НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України – НОМЕР_2 виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільскій області.

Суддя Богдан Олещук