Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №448/1000/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1000/26

Провадження № 2/448/757/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07.10.2026 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання - Луцак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, офіс 521, індекс 03150) до

відповідача: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

1. Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, 19.01.2021 між ТзОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3043749 в електронній формі, відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 11000 грн., проценти за користування кредитом відповідно до п.1.5.2 Договору 4950,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, згідно п.1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

2. Вказує, що ТОВ «МІЛОАН» умови Кредитного договору виконали в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит на потрібну йому суму, а відповідач з свого боку не виконав умов Кредитного договору. Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки.

3. Зазначає, що 26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №26-01/2022-83, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором №3043749. 10.01.2023 ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір № 10-01/2023, згідно з умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором №3043749. 18.02.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 18-02/25, згідно з умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором №3043749.

4. Відповідно ТзОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 63 720,25 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 450,00 грн., заборгованості по процентам нарахованим на дату відступлення вимоги в розмірі 52 302,25 грн., заборгованості за комісіями - 968,00 грн.

5. З огляду на наведене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №3043749 від 19.01.2021, у розмірі 63 720 грн. 25 коп. та судові витрати.

6. Представник відповідача - адвокат Сталевич Г.О. 23.06.2026 подала відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із заявленими позовними вимогами в повному обсязі, оскільки Позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами: факт належного укладення кожного кредитного договору саме Відповідачем; факт фактичного отримання Відповідачем грошових коштів за кожним договором; правильність, обґрунтованість та законність розрахунку заборгованості; наявність у Позивача належного права вимоги до Відповідача за кожним із договорів; правомірність нарахування процентів, комісій та інших платежів після закінчення строку кредитування; реальність та співмірність витрат на правничу допомогу.

Зазначає, що сам факт наявності роздруківки договору не підтверджує, що саме Відповідач уклав цей договір, отримував одноразовий ідентифікатор, вводив його та погоджувався з істотними умовами договору. Позивач не надав суду докази, а саме: надсилання SMS-коду саме на номер телефону Відповідача; підтвердження введення одноразового ідентифікатора; ІР-адресу, дату, час, технічні дані авторизації; лог-файли особистого кабінету; підтвердження належності банківської картки Відповідачу; докази фактичного зарахування коштів на рахунок Відповідача. За відсутності таких доказів неможливо встановити, що саме Відповідач вчиняв дії, спрямовані на укладення договорів.

Також вказує, що позивачем також не доведено фактичне отримання коштів Відповідачем, оскільки до позову позивачем не долучено первинні платіжні документи, які підтверджують реальне перерахування коштів саме Відповідачу. Це банківські виписки, платіжні доручення, транзакційні квитанції, довідки банку, а також доказ належності карткового рахунку Відповідачу. Натомість Позивач надав лише внутрішні довідки кредитора, розрахунки. Такі документи не можуть самі по собі підтверджувати фактичне отримання коштів Відповідачем.

Крім цього, доповнює, що позивачем не доведено розмір заборгованості. На обґрунтування заявленої суми позивач не надав належного покрокового розрахунку, з якого було б зрозуміло: за який саме період нараховані проценти; за якою ставкою; на яку суму; з якої дати почалося прострочення; коли завершився строк кредитування; чи здійснювалися платежі; яким чином змінювалася сума боргу при передачі права вимоги; чому в різних документах фігурують різні суми заборгованості.Наявність загального розрахунку не є достатньою. Отже, необхідно перевірити не лише сам факт існування розрахунку, а й порядок його формування, правові підстави кожного нарахування та відповідність розрахунку умовам договору й вимогам закону.

Також вказує, що із наданих Позивачем договорів факторингу та реєстрів боржників вбачається, що сума заборгованості неодноразово передавалась від одного кредитора до іншого без надання будь-якого нового чи деталізованого розрахунку її формування. Саме по собі включення відомостей про Відповідача до реєстру боржників не є належним доказом існування заборгованості у заявленому розмірі, оскільки такі реєстри складаються сторонами договорів факторингу та лише відображають інформацію, передану попереднім кредитором, без підтвердження її правильності первинними бухгалтерськими документами. Вважає, що надані Позивачем реєстри боржників не підтверджують правильність здійснених нарахувань; законність формування суми боргу, а тому підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Позивач не надав до суду жодного документа, з якого можливо встановити порядок нарахування процентів. Відсутність таких відомостей не дає можливості перевірити правильність розрахунку заборгованості та відповідність нарахувань умовам кредитного договору.

Крім цього, вказує, що після закінчення строку кредитування право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється, якщо інше прямо і законно не доведено умовами договору та законом. Після прострочення кредитор може вимагати наслідки порушення грошового зобов`язання відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, але не безмежне нарахування договірних процентів за користування кредитом. Позивач повинен довести, що проценти нараховані саме в межах строку кредитування, а не після його завершення.

Вказує, що для підтвердження переходу права вимоги Позивач повинен надати повний безперервний ланцюг переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Факторинг Партнерс». При цьому мають бути надані не лише договори факторингу, а й: реєстри боржників; акти приймання-передачі; доказ включення саме Відповідача до відповідного реєстру; доказ переходу права вимоги саме за конкретним договором; доказ повідомлення боржника про заміну кредитора. Відповідно до вимог ст.ст. ст. 512, 514, 516 ЦК України новий кредитор набуває лише ті права, які мав первісний кредитор, і в тому обсязі, який існував на момент переходу права. Тому якщо первісний кредитор не мав права на стягнення певних процентів, комісій чи штрафних платежів, такі права не могли перейти і до нового кредитора.

Доповнює, що Позивач просить стягнути також комісію в розмірі 968,00 грн. Однак Позивач не обгрунтував: за яким договором вона нарахована; за яку саме послугу; чи була така послуга реально надана; чи не є така комісія прихованою платою за кредит; чи відповідає вона вимогам законодавства про захист прав споживачів. Фактично заявлена до стягнення комісія не є оплатою будь-якої самостійної послуги, наданої Відповідачу, а тому має ознаки прихованого збільшення вартості кредиту та подвійної плати за користування кредитними коштами. Позивач не надав доказів того, що за стягувану комісію Відповідач отримав будь-яку окрему послугу, яка не охоплюється безпосередньо процесом надання та обслуговування кредиту.За відсутності належного обґрунтування комісія не підлягає стягненню.

Вказує, що Договір №3043749 від 19.01.2021 передбачав кредит 11 000 грн. Заявлено до стягнення по ньому вже 52 302,25 грн., проценти плюс тіло кредиту. Отже, відсоткова ставка становила 1,5 % на день, а стандартна - 5 % на день, що еквівалентно понад 1800 % річних. Через призму принципів добросовісності, справедливості та розумності такі умови слід розцінювати як такі які створюють істотний дисбаланс прав сторін. ( ст.ст.3,13, 509 ЦК України). Також слід врахувати, що розмір заявлених до стягнення процентів більш ніж у три рази перевищує суму фактично отриманого кредиту.

При цьому Позивач не надав доказів того, що Відповідач був належним чином повідомлений про можливі фінансові наслідки прострочення виконання зобов`язань саме в такому обсязі, а також не довів відповідність заявлених до принципам добросовісності, розумності та справедливості, передбаченим статтями 3,13, 509 ЦК України.

Також додає, що Відповідач заперечує проти стягнення правової допомоги, оскільки така сума є неспівмірною із характером спору, складністю справи та фактичним обсягом наданих послуг. Справа є типовою, позовна заява має шаблонний характер, не містить складного правового аналізу, а предмет спору стосується стандартного стягнення заборгованості за мікрокредитами.

Окрім цього, вказує, що кредитні договори датовані 2020-2021 роками і передбачали короткі строки кредитування. Відтак навіть за умови невиконання Відповідачем зобов`язань право первісного кредитора на звернення до суду виникло ще в 2021 році. Проте позов подано лише у 2026 році, тобто після спливу загальної трирічної позовної давності, встановленої вимогами ст.257 ЦК України. Будь-яких доказів переривання або зупинення перебігу позовної давності Позивачем не надано. Тому необхідно перевірити строки виконання кожного договору та дату виникнення прострочення. Якщо строк повернення кредиту настав у 2021 році, то трирічний строк позовної давності сплинув ще у 2024 році.

Враховуючи вищезазначене, вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги. А долучені до позовної заяви документи не підтверджують у повному обсязі ані факт укладення договорів саме Відповідачем, ані факт отримання ним коштів, ані правильність розрахунку заборгованості, ані законність нарахування процентів і комісій, ані співмірність витрат на правничу допомогу. З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову.

7. Представник позивача - Ушакова М.І. через систему «Електронний суд» 26.06.2026 подала відповідь на відзив.

Вказує, що предметом даного спору є заборгованість за договором № 3043749 про надання споживчого кредиту від 19.01.2021. Разом з тим, у відзиві відповідач наводить заперечення щодо й інших правовідносин, а саме щодо договору № 555138748160 від 24.01.2021, укладеного з ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», та договору № 3377149 від 21.12.2020, укладеного з ТОВ «Авентус Україна». Зазначені договори не є предметом даного судового розгляду, позовні вимоги щодо них не заявлялися, а тому наведені відповідачем доводи не стосуються спірних правовідносин та не мають значення для правильного вирішення даної справи. Також вважає не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем не доведено розмір заборгованості. Наведений відповідачем розрахунок не стосується предмета даного спору та не відповідає заявленим позовним вимогам.

Вказує, що предметом даної справи є заборгованість за Договором № 3043749 про надання споживчого кредиту від 19.01.2021, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем.

Згідно з позовною заявою та наданим розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості за Договором № 3043749 станом на дату звернення до суду становить 63 720,25 грн, з яких: 10 450,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 52 302,25 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 968,00 грн - заборгованість за комісією. Таким чином, твердження відповідача про недоведеність розміру заборгованості ґрунтуються на помилковому визначенні предмета спору та суми заявлених позовних вимог, а тому не спростовують наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Вказує, що відповідно до п. 6.1 Договору № 3043749 про надання споживчого кредиту від 19.01.2021 цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Пунктом 6.5 Договору передбачено, що цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. З аналізу Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» вбачається, що процедура укладення договору чітко визначена та передбачає обов`язкове проходження таких етапів: 1. Реєстрація споживача в системі; 2. Ідентифікація особи шляхом введення одноразового коду, направленого на номер телефону; 3. Вхід до особистого кабінету; 4. Підтвердження умов кредитування. 5. Акцепт оферти шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Вказує, що код (одноразовий ідентифікатор), який вводиться споживачем, прямо визначений як електронний підпис у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Момент введення такого коду є моментом підписання договору та направлення електронного повідомлення про акцепт оферти. Без введення одноразового ідентифікатора укладення договору є технічно неможливим; сам факт існування укладеного договору підтверджує проходження процедури підписання; система функціонує таким чином, що акцепт без електронного підпису не відбувається.Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документа, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину, воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Вказує, що Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту та введення одноразового ідентифікатора, який отримав на зазначений ним номер мобільного телефону, з метою підписання кредитного договору.

Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази, вважають, що між первісним кредитором та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомленні, без отримання SMS-повідомлення та здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений.

Доповнює, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін.

Вказує, що кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору. Звертає увагу на те, що відповідач не заперечує факт використання свого номера телефону, не доводить факт несанкціонованого доступу до нього, не надає жодних доказів компрометації своїх персональних даних.

Щодо доказів отримання відповідачем кредитних коштів, зазначає, що первісний кредитор не є банком, відповідна операція була здійснена оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору, який є частиною господарської діяльності товариства. Перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією LIQPAY, відповідно до якої за ID платежу 1539401643 від 19.01.2021 о 23:31 на картку відповідача 516875*34 перераховано 11 000,00 грн. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування кредитних коштів, але будь-яких доказів на підтвердження цього не надає. Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням усіх операцій за таким рахунком, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Звертають увагу, що ні первісний кредитор, ні позивач не є банками, а на них не поширюється дія Закону України «Про банки і банківську діяльність». Разом з тим, кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність якої регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок за картковими рахунками споживачів. Отже, твердження відповідача не заслуговують на увагу. Разом з тим, для спростування заперечень відповідача позивачем подано разом із відповіддю на відзив клопотання про витребування доказів.

Доповнюють, що не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що надані позивачем реєстри боржників та договори факторингу не підтверджують правильність формування заборгованості. Зазначені твердження спростовуються наданими до матеріалів справи розрахунками заборгованості кожного з кредиторів, які дозволяють простежити порядок формування заявленої до стягнення суми. Так, з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН», вбачається, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача становила: 10 450,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 37 149,75 грн. - заборгованість за процентами; 968,00 грн. - заборгованість за комісією. Саме така сума заборгованості була передана новому кредитору - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» - та відображена у Реєстрі боржників до договору факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022. З розрахунку ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» вбачається, що після набуття права вимоги товариством були нараховані проценти за користування кредитом за період з 26.01.2022 по 23.02.2022 у розмірі 15 152,50 грн, у зв`язку з чим загальна сума процентів склала 52 302,25 грн (37 149,75 грн + 15 152,50 грн). При цьому заборгованість за тілом кредиту залишилася незмінною та становила 10 450,00 грн, а заборгованість за комісією - 968,00 грн. У подальшому ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕР» після набуття права вимоги жодних додаткових процентів, штрафних санкцій чи інших платежів не нараховували, що прямо вбачається з наданих розрахунків заборгованості. Отже, вважають усі складові заборгованості є зрозумілими, підтверджені документально та узгоджуються між собою. Зміна розміру процентної заборгованості обумовлена виключно нарахуванням процентів ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у період, коли останнє було належним кредитором за зобов`язанням. Твердження відповідача про те, що позивачем не надано нового розрахунку, який би пояснював порядок формування суми процентів, є безпідставним. Порядок нарахування процентів визначений безпосередньо умовами Договору № 3043749 від 19.01.2021 та не потребує окремого погодження чи додаткового документального оформлення при кожному відступленні права вимоги.

Вказує, що відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з п. 1.6 Договору стандартна процентна ставка становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.7 Договору передбачено, що процентна ставка є фіксованою, а особливості нарахування процентів визначені положеннями розділу 2 Договору. Нарахування процентів у зв`язку з продовженням користування відповідачем кредитними коштами після завершення первісного строку кредитування здійснювалося відповідно до умов Договору, зокрема пп. 1.6, 2.3.1.2 Договору, а тому порядок формування процентної заборгованості є чітко визначеним та зрозумілим. При цьому договори факторингу не змінювали умов кредитного договору та не встановлювали нового порядку нарахування процентів. Унаслідок відступлення права вимоги відбувалася лише заміна кредитора у зобов`язанні, тоді як саме зобов`язання та порядок нарахування процентів залишалися незмінними. Тому, вважають доводи відповідача про відсутність документів, які б пояснювали порядок формування процентної заборгованості, спростовуються умовами самого кредитного договору, якими такий порядок прямо передбачений. Так, у розрахунку заборгованості як первісних кредиторів, так і факторів чітко вказано, з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Вказує, що відповідачем не спростовано суму заборгованості.

Зазначає, що до підписання договору позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договору, зокрема інформацію було розміщено на сайті товариства. Крім того, зважаючи на вільний порядок укладення договору, позичальник мав необмежений час для вибору строку та суми позики, а також для ознайомлення з умовами, які він сам обрав, і прийняття зваженого рішення. Позичальник засвідчив факт належного ознайомлення з умовами Договору, зокрема підписавши Договір, у якому визначені розмір та порядок нарахування відсотків. Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що позивач нібито не довів належного повідомлення відповідача про можливі фінансові наслідки невиконання або прострочення виконання зобов`язань. Такі твердження спростовуються самим Договором № 3043749 від 19.01.2021, умови якого були погоджені сторонами під час його укладення. Зокрема, договором прямо визначено суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, стандартну процентну ставку, порядок нарахування процентів та наслідки невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

При цьому,вказує, що відповідач не посилається на будь-які конкретні положення договору, які б були приховані від нього, не доводить факту ненадання йому інформації про умови кредитування та не надає жодного доказу того, що на момент укладення договору він не був обізнаний щодо порядку нарахування процентів або можливих наслідків прострочення виконання зобов`язань. Фактично зазначені доводи зводяться до абстрактного твердження про відсутність належного повідомлення, яке прямо спростовується змістом укладеного сторонами договору. Крім того, зазначає, що посилання відповідача на принципи добросовісності, розумності та справедливості без наведення конкретних обставин їх порушення не може вважатися належним запереченням проти заявлених позовних вимог. Саме по собі посилання на статті 3, 13 та 509 ЦК України не спростовує факту укладення договору, отримання кредитних коштів та виникнення обов`язку їх повернення на погоджених сторонами умовах. Таким чином,вважають, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитування та фінансовими наслідками їх невиконання ще на момент укладення кредитного договору, зокрема щодо пролонгації.

Також вважають безпідставними доводи відповідача про те, що позивач нібито не обґрунтував, за яким договором нарахована комісія, за яку саме послугу вона стягується, чи була така послуга надана та чи відповідає комісія вимогам законодавства про захист прав споживачів. Очевидно, що комісія у розмірі 968,00 грн є складовою заборгованості саме за Договором № 3043749, що прямо відображено в розрахунках заборгованості, наданих до позовної заяви. Більше того, вказують, що відповідач не посилається на жодне положення кредитного договору, яке б свідчило про відсутність такої комісії, її недійсність або нікчемність. Не заявлено також зустрічного позову про визнання відповідних умов договору недійсними, не наведено жодного розрахунку чи доказу неправомірності включення комісії до складу заборгованості. Фактично доводи відповідача зводяться до постановки риторичних запитань щодо природи комісії без наведення будь-яких доказів або правових підстав, які б спростовували умови укладеного сторонами договору чи наданий позивачем розрахунок заборгованості. Таким чином, вважають, оскільки комісія прямо передбачена умовами Договору № 3043749, включена до розрахунку заборгованості та входила до обсягу права вимоги, яке неодноразово відступалося новим кредиторам, підстави для неврахування зазначеної складової заборгованості відсутні. Також додають, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право позивача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за кредитним договором. Також комісія за надання кредиту була відображена в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за кредитним договором. Окрім цього, Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю постановою від 11.02.2021 № 16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», надалі за текстом - «Правила розрахунку». Вказані Правила розрахунку (пункт 1) передбачають правомірність встановлення позивачем (як кредитодавцем) супровідних послуг за кредитом, у тому числі комісії за надання кредиту.

Спеціальним законодавством України визначено можливість позивача (як небанківської фінансової установи) включати до тексту кредитних договорів зі споживачами, яким є і відповідач, умови щодо нарахування комісії, а також у подальшому нараховувати її та витребувати суму несплаченої комісії від відповідача, у тому числі в судовому порядку.

Відтак, враховуючи все вищезазначене в сукупності, вважають, що є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту кредитних договорів умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від відповідача є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, яке регулює відносини між позивачем та відповідачем.

Вказують, що підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з товариством, якщо дійсно вважав певні умови договору несправедливими. Натомість відповідач погодився зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його без будь-яких застережень та частково сплачуючи кошти за укладеним договором, визнаючи його умови, у тому числі щодо пролонгації строку кредитування. Більше того, вказують, що як вбачається з розрахунку ТОВ «Мілоан», боржник фактично сплачував комісії за пролонгацію. Зазначені дії свідчать про визнання відповідачем існування кредитних правовідносин, визнання зобов`язань і боргу та волевиявлення на виконання умов договору щодо пролонгації кредиту й визнання наявності комісії.

Щодо позовної давності зазначають, що 19.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3043749. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року. Вищезазначене дає підстави вважати, що строк позовної давності міг би початися з 30.06.2023. Однак відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином, враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, вважають, що позовна заява подана в межах строку позовної давності. З огляду на наведене вважають, що перебіг строку позовної давності за кредитними договорами станом на дату подання позовної заяви не настав, а позиція відповідача не враховує вищезазначених норм.

Щодо витрат на правову допомогу, вказують, що у поданих відповідачем запереченнях у відзиві міститься лише суб`єктивне твердження про те, що сума витрат, на його думку, є «завищеною», однак відповідач не заявив окремого клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу; не навів жодних обґрунтувань неспівмірності заявлених витрат; не надав будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів. Вважають, що саме лише посилання на те, що сума є «завищеною», без належного клопотання та доказів неспівмірності, не є підставою для зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, вважають, що позивачем надано належні та допустимі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а їх розмір відповідає складності справи, обсягу наданих послуг, підготовлених процесуальних документів та витраченому часу.

З огляду на наведене, просять позовну заяву ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

8. 06.07.2026 відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив.

Вказує, що у відповіді на відзив позивач жодним чином не спростовує тверджень, наведених у відзиві. У зв`язку з цим вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими, недоведеними та непідтвердженими.

Також зазначає, що у відповіді на відзив позивач посилається на те, що предметом даного спору є заборгованість за договором №3042749 про надання споживчого кредиту від 19.01.2021, а у відзиві адвокатом наводились заперечення щодо правовідносин інших договорів, які не є предметом спору. Вказує, що йому вручалась лише позовна заява за позовом ТзОВ «Факторинг Партнес» до нього, в якій предметом розгляду були договори №555138748160 від 24.01.2021, №3377149 від 21.12.2020 та договір №3043749 від 19.01.2021, які як згодом виявилось (після ознайомлення адвокатом з матеріалами справи) були предметом розгляду справи №448/2177/25, в якій провадження не було відкрито, оскільки позовна заява була повернута позивачу.З огляду на наведене у відзиві просить враховувати заперечення лише щодо договору №3042749 про надання споживчого кредиту від 19.01.2021.

Вказує, що як зазначав позивач у своїй позовній заяві, нібито між ним (з використанням електронного підпису) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора було підписано Договір №3042749 про надання споживчого кредиту від 19.01.2021. На підтвердження цієї обставини позивач надав роздруківку зазначеного договору без його підпису як позичальника. Звертає увагу, що позивач стверджує, ніби договір був підписаний з боку позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, із чим він не погоджується.

Вказує, що на підтвердження укладення кредитного договору позивач надав лише його паперові копії. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору була створена у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також того, що саме цей правочин був підписаний електронним підписом уповноважених осіб із можливістю ідентифікації підписантів, який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Разом із позовом Позивачем не надано жодного доказу, що «Відповідач здійснив дії...», а саме: 1) зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця; 2) створив у такій системі особистий кабінет; 3) отримав Пропозицію (оферту) та ознайомився з нею; 4) отримав електронне повідомлення від Кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; 5) ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) Кредитодавця; 6) використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) Договору №3042749 про надання споживчого кредиту від 19.01.2021.

Вважає, що наявна в матеріалах справи паперова копія спірного кредитного договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладення договору між ним та позивачем. Одноразовий ідентифікатор, який нібито використовувався для підписання договору, не є достатнім підтвердженням дійсного волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору. Більше того, позивач не надав жодного технічного звіту або іншого документа, який би дозволяв встановити логування дій у системі чи підтверджував IP-адресу пристрою, з якого було укладено договір, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка фактично здійснила підписання. Крім того, звертає увагу на сумнівній процедурі ідентифікації позичальника.

Наголошує, що він не укладав кредитний договір, ставить під сумнів копію якої представник позивача долучив до позовної заяви, не погоджував відповідні процентні ставки та інші умови кредитування.Вважає, що жоден із наданих у справі доказів не підтверджує, що у випадку укладення договору було погоджено саме цю редакцію договору та всі його умови. Якби він дійсно укладав саме такий договір, то мав би в обов`язковому порядку здійснити введення відповідної алфавітно-цифрової послідовності в електронній формі. Така комбінація повинна була б відобразитися в електронній системі та зберегтися на сервері кредитодавця для подальшого долучення до кредитного договору. За таких обставин позивач мав би можливість надати суду відповідні докази. Однак у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження акцепту пропозиції щодо укладення договору, зокрема хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину та інші документи.

Вказує, що у даному випадку перевірити автентичність підпису, неможливо, оскільки не підтверджено ні факт направлення SMS-повідомлення на його мобільний номер телефону, ні належність номера телефону йому, так само як і факт погодження саме цих кредитних умов, позивачем не доведені.

Вважає, що наведене свідчить про неукладеність, у тому числі в електронній формі, оспорюваного правочину - Договору про №3042749 про надання споживчого кредиту від 19.01.2021. Це, своєю чергою, вказує на необґрунтованість вимог про стягнення з нього процентів за ставкою, яку він нібито погодив у цьому договорі та непогодження інших умов кредитування.

Звертає увагу, що відповідно до анкети -заяви на кредит та договору №3042749 про надання споживчого кредиту від 19.01.2021, укладеного з первісним кредитором ТОВ «Мілоан», сума кредиту становить 11 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 18.02.2021, проценти за користування кредитом 4950 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 2.3. продовження вказаного у п.1.3. Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових (сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості за кредитом) або стандартних умовах (шляхом продовження користування кредитними коштами). Разом із тим позивач не надав жодного доказу того, що відповідач як позичальник вчиняв будь-які дії, які б об`єктивно свідчили про його волевиявлення щодо пролонгації кредитного договору, зокрема не надано підписаних додаткових угод, заяв про пролонгацію чи інших документів, факт користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування. У відповіді на відзив позивач вказує, що оплачувались комісії за пролонгацію договору, однак вказане не відповідає дійсності. Вказує, що укладаючи договір, споживач обґрунтовано розраховує на нарахування процентів лише протягом строку кредитування, тобто в даному випадку - у період з 19.01.2021 по 18.02.2021, що відповідає правовій природі та економічному змісту мікропозики, основною ознакою якої є її короткостроковість. Тому, укладаючи договір, неможливо було передбачити, що позивач нараховуватиме проценти і після 18.02.2021, тим більше за іншою процентною ставкою. Відтак вважає, що право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 18.02.2021, який споживач обґрунтовано розуміє як дату завершення строку кредитування. Починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором уже не відповідало вимогам закону та умовам договору.

Зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачами умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві. Зазначення у договорі двох різних строків кредитування призводить до неоднозначного тлумачення його умов сторонами, зокрема позичальником. Тому всі суперечності у цій частині повинні тлумачитися на користь споживача як слабшої сторони договору. Свобода договору не є абсолютною. Вона реалізується в межах вимог чинного законодавства, а дії сторін повинні ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору.

Вважає, що кредитор мав право нараховувати проценти лише протягом встановленого періоду кредитування - 30 календарних днів, який позичальник обґрунтовано розумів як погоджений сторонами строк кредитування. Натомість позивач нарахував проценти відповідачу і після 18.02.2021. Відтак вважає, що заборгованість за договором №3043749 не може перевищувати 15950 грн (11000 грн -тіло кредиту+ 4950 грн.проценти (165 грн (1.5% від тіла кредиту) * 30 днів). Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника та діючи всупереч принципам добросовісності і звичаям ділового обороту, фактично створив умови для нарахування відсотків поза строк кредитування. Вважає, що заявлена позивачем сума процентів у розмірі 52302,25 грн істотно перевищує розмір процентів, на який міг обґрунтовано розраховувати пересічний споживач при укладенні договору, у кілька разів перевищує суму тіла кредиту (11 000,00 грн) та не відповідає вимогам чинного законодавства України. Акцентує увагу на відсутності належних доказів погодження ним умов кредитного договору та передбачених ним відсотків. Позивач мав можливість надати до суду паперову копію договору з будь-якими умовами, найбільш вигідними саме для нього, тоді як відповідач і суд позбавлені можливості перевірити достовірність такого електронного документа, поданого у паперовій формі.

Вважає, що розмір заборгованості за відсотками в розмірі 52302,25 грн є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Вказує, що Слід звернути увагу, що особа яка укладає договір як пересічний споживач кредитних послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не має можливості ефективно реалізувати право бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», які викладені в декількох значних за обсягом документах, що не містять достатньої прозорості та зрозумілості, зокрема щодо періоду та розміру нарахувань. Тому укладення договору фактично перетворюється на непомірний тягар як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Вважає, що заявлена позивачем сума процентів у розмірі 52302,25 грн є неспівмірною із сумою кредиту 11000,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживачу.

Також вказує, що позивачем не додано належних доказів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів та належності йому банківської картки.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків та тіла боргу, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені. Крім того, відсутня виписка по кредитному рахунку, що є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості, а тому вважає не доведено відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом.

Також вказує, що з доданого позивачем розрахунку вбачається, що ним було нараховано 1210 грн. комісії. Відповідно до умов кредитного договору №3043749 від 19.01.2021 зазначено: «Комісія за надання кредиту становить - 11% від суми виданого Кредиту та становить 1210 грн. Вважає, нарахування такої комісії не відповідає вказаному положенню ЦК України, оскільки беручи комісію за видачу кредиту фінансова установа фактично отримує кошти з позичальника за те, що є її обов`язком. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 вказує, що банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Отже, вважає умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними та така комісія не підлягала стягненню.

Щодо відступлення права вимоги вказує, що подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, яка могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача. Надані позивачем до матеріалів справи докази не містять інформації щодо оплати первісному кредитору коштів за договором факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022, а також повідомлення мене про відступлення права вимоги, що в свою чергу свідчить про відсутність права вимоги у позивача за договором №3043749 від 19.01.2021. Звертає увагу, що в платіжному дорученні №324190002 від 27.01.2022 доданому позивачем на підтвердження оплати ТОВом «Вердикт Капітал» ТОВу "Мілоан" лоту згідно договору факторингу, вказано, що оплату здійснено в сумі 4 097 773, 59 грн згідно договору Факторингу №26-01/2022-85 від 26.01.2022, в той же час згідно матеріалів справи кредитний договір №3043749 від 19.01.2021 був відступлений за договором факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022. Вказує, що позивачем додано довідку №122-03/23 від 08.03.2023 про те, що ТОВ «Вердикт Капітал» просить вважати правильним призначення платежу за платіжним дорученням №324190002 від 27.01.2022 на суму 4 097 773, 59 грн як «Оплата лота згідно договору факторинга №26-01/2022-83 від 26.01.2022», однак вважає таку довідку неналежним доказом щодо переходу права вимоги до кредиторів за договором №3043749 від 19.01.2021, оскільки в призначенні платежу чітко вказано оплата за договором факторингу №26-01/2022-85 від 26.01.2022. З огляду на наведене вказує, що позивачем не додано доказів переходу до ТОВ «Вердикт капітал», ТОВ «Колект центр» та в свою чергу до позивача права вимоги за договором №3043749 від 19.01.2021.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, вважає, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Також Позивач не надав жодного доказу понесення таких витрат, не надано доказів оплати за надану правову допомогу. Сам факт існування договірних відносин між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістант» не може бути доказом надання правової допомоги саме стосовно Відповідача.

Вважає, що судові витрати Позивача на правову допомогу є необґрунтованими та неспівмірними ціні позову, складністю справи (дана справа є типовою і малозначною), часом та обсягом роботи, витраченим на її надання (Позивач є фінансовою компанією, яка нерідко використовує судовий порядок для стягнення заборгованості, поданий позов про стягнення боргу з Відповідача не є індивідуальним, оскільки Позивач надає споживачам кредити на схожих умовах, отже зміст позовних заяв та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат, декілька годин роботи є достатніми для написання та укомплектування типової позовної заяви і клопотання у кредитній справі). Також зазначає, що судова справа не є дуже складною для представника Позивача, оскільки, як вбачається із наданого останнім акту виконаних робіт, для представника Позивача ця справа є типовою. Вказує, що стягнення витрат на правничу допомогу не повинно перетворюватись у спосіб збагачення за рахунок Відповідача. Вважає, що позивачем не доведено належними доказами, що витрати на правову допомогу, які останній просить стягнути відповідають складності справи та є об`єктивними, співмірними складності справи.

Враховуючи критерії добросовісності, розумності та справедливості, а також відсутність доказів надання правової допомоги та оплати за надані послуги, просить суд відмовити у стягненні відшкодування витрат за подання позовної заяви або зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу Позивача у випадку задоволення позовних вимог відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

11. 09.07.2026 представник позивача - Ушакова М.І. через систему «Електронний суд» подала письмові пояснення у справі. Вказує,що 19.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3043749. Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит на наступних умовах: сума кредиту становить 11000 гривень (п. 1.2.); строк кредиту - 30 днів (п. 1.3.); термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 18.02.2021 (п. 1.4.); комісія за надання кредиту - 1210,00 грн., яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1); проценти за користування кредитом - 4950,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.). Вказує, що пункт 2.3. Договору містить умови, на яких здійснюється пролонгація строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах. Вказує, що відповідач, скориставшись умовами, зазначеними в п. 2.3.1.1. Договору, продовжив строк користування кредитом на пільгових умовах ще на 7 днів, сплативши тіло кредиту в сумі 550,00 грн., комісію за оформлення кредиту в сумі 242,00 грн. та комісію за пролонгацію в сумі 550,00 грн. Оскільки відповідач не повернув тіло кредиту та відсотки за користування коштами і не вчинив дій, передбачених для пролонгації строку кредитування на пільгових умовах, відбулася пролонгація строку кредитування на стандартних (базових) умовах на 60 днів, прямо передбачена умовами кредитного договору, з яким відповідач ознайомився та погодився. Отже, згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «МІЛОАН», заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3043749 від 19.01.2021 становить 48567,75 грн. (11000,00 + 1210,00 - 550,00 - 242,00 + 5799,75 + 31350,00 = 48567,75). Крім того, згідно з п. 4.2. Договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості відповідно до умов цього Договору Кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (але не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. Договору, як проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6. Договору. Вважає, що сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом за весь період фактичного користування, у тому числі й у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, за ставкою, передбаченою п. 1.6. Договору, як проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України. Своєю чергою, як убачається з розрахунку заборгованості за Договором № 3043749 від 19.01.2021, наданого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке набуло право вимоги до відповідача за договором факторингу, останнім було здійснено нарахування процентів за період з 26.01.2022 (дата набуття права вимоги) по 23.02.2022 (дата, що передувала введенню воєнного стану) згідно з п. 4.2. кредитного договору, яким передбачено змінену процентну ставку відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, що, на думку позивача, відповідає чинним вимогам законодавства. Відповідно, за період з 26.01.2022 по 23.02.2022 проценти за користування кредитом нараховувалися за процентною ставкою 5,00 % за кожен день користування кредитом (п. 4.2. Договору), що в загальній сумі становить 15152,50 грн. (522,50 ? 29 = 15152,50). Тому загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 3043749 від 19.01.2021 становить 63720,25 грн. Зазначають, що позивачем, який набув право вимоги до відповідача за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, не здійснювалося жодних нарахувань за Договором про споживчий кредит № 3043749 від 19.01.2021. Вказують, що можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено пунктом 2.2.3. кредитного договору, укладеного між сторонами. Вказаним пунктом 2.2.3. кредитного договору передбачено нарахування процентів за пролонговані періоди як на пільгових, так і на базових умовах здійснення пролонгації. Умови щодо обох варіантів пролонгації були визнані судом дійсними, а нарахування відсотків за пролонгованими строками - правомірними.

Зазначають, що розрахунок заборгованості виконаний відповідно до умов Договору, є максимально деталізованим і містить усі складові, а саме: загальну суму заборгованості, тіло кредиту, суму комісії та суму нарахованих відсотків із зазначенням періоду нарахування. Перевірити коректність сум, указаних у розрахунку, можна за допомогою базових арифметичних дій, спираючись на умови, зазначені в Договорі. Зважаючи на вищезазначене, звертають увагу, що на противагу наданим ними доказам, які підтверджують зазначені обставини та обґрунтовують заявлені позовні вимоги, відповідачем не було долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на спростування розміру заборгованості.

Щодо нарахованої комісії зазначають, що спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача як небанківської фінансової установи включати до тексту кредитних договорів зі споживачами, яким є і відповідач, умови щодо нарахування комісії, нараховувати її в подальшому, а також витребувати від відповідача суму несплаченої комісії, у тому числі в судовому порядку. Відтак, враховуючи все вищезазначене в сукупності, вважають є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування позивачем нарахованої комісії є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству України, яке регулює відносини між позивачем і відповідачем.

Щодо переходу права вимоги вказує, що ними надано договори відступлення права вимоги, акти приймання-передавання та витяги з реєстрів боржників, у яких зазначено відповідача і спірний кредитний договір. Надання витягів замість повних реєстрів позивач пояснюють необхідністю захисту персональних даних інших боржників та значними обсягами реєстру боржників. Надання витягів замість повних реєстрів є виправданим, обґрунтованим та належним способом доказування, який забезпечує як повноту підтвердження переходу права вимоги, так і захист персональних даних інших осіб, не залучених до цього судового процесу. Вказують, що ці договори з додатками до них не оскаржуються в судовому порядку ані сторонами договорів, ані будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі сторін та чинному законодавству. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги, та/або будь-які заперечення сторін договорів щодо виконання їхніх умов.

З огляду на наведене просямо позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

9. 06.10.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення у справі. Вказує, що Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Звертає увагу, що ОП КЦС ВС у Постанові від 07.09.2026 по справі № 552/672/23 зазначила, що при виникненні спорів як еx ante, так і еx post контроль за договірними умовами і використання договору в цілому (хоча парламент конструює ті чи інші імперативні приватно-правові норми) здійснює суд. Об`єднана палата звернула увагу, що положення договору та заяви-анкети передбачали різні підходи до визначення розміру процентів. За таких обставин при вирішенні спору суд має тлумачити зміст договору, а нечіткі або двозначні його положення відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» тлумачаться на користь споживача. Це пов`язано з тим, що тлумачення правочину це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Вказує, що в паспорті споживчого кредиту чітко передбачено процентну ставку у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, строк кредитування 30 днів з 19.01.2021, дата повернення кредиту 18.02.2021. Окрім цього, в паспорті кредиту також передбачено загальні витрати за кредитом у розмірі 6160,00 грн., з яких 1210 грн - комісія, 4950 грн - проценти. Вказане також відображено і у графіку платежів та анкеті-заяві на кредит №3043749 від 19.01.2026. Сума до повернення погоджена в анкеті-заяві та паспорті споживчого кредиту - 17160 грн, з яких 11000 грн - кредит, 1210 грн - комісія, 4950 грн - проценти. Також в п. 1.3. договору Кредит надається на 30 днів з 19.01.2021., в п. 1.5.2. вказано, що проценти за користування кредитом складають 4950 грн, які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Загальні витрати за кредитом складають 6160,00 грн (п.1.5 Договору). Окрім цього, графік платежів передбачає сплату відсотків у розмірі 4950,00 грн. Звертає увагу, що в анкеті заяві не містилось умов щодо пролонгації кредиту, ним не погоджувалась пролонгація строку кредитування та не здійснювалось жодних платежів за пролонгацію договору. Таким чином, вважає, що після закінчення строку дії кредитного договору 18.02.2021 року, встановленого договором, кредитор не мав права продовжувати нараховувати відсотки. Водночас, інші складові кредитного договору містять різні умови щодо загальної суми процентів та строку їх нарахування. З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що первісний кредитор нарахував проценти протягом 98 днів з 19.01.2021 по 26.04.2021, а ТзОВ «Вердикт Капітал» протягом 28 днів з 26.01.2022 по 22.02.2022 за процентною ставкою 5%, разом 126 днів. Вказує, що вимоги про стягнення процентів за частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем заявлено не було.

Вказує, що положення кредитного договору повинні бути сформульовані таким чином, щоб вони були зрозумілі усім споживачам, оскільки, якщо такі положення будуть незрозумілі пересічним громадянам без відповідної юридичної чи економічної освіти, то такі положення будуть спрямовані на введення споживача в оману.

Вважає, що тлумачення змісту вказаних умов договору є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Вважає, що в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача, та стягненню можуть підлягати проценти за користування кредитом лише в розмірі 4950 грн., що узгоджується з висновком у Постанові ОП КЦС ВС від 07.09.2026 по справі № 552/672/23.

Також доповнює, що окрім витребуваних судом матеріалів, позивачем додано матеріали, які не стосуються спору, а також подані з пропуском встановленого ЦПК терміну, а тому просить суд не приймати додані з витребуваними матеріалами докази. Зауважує, що додана позивачем 11.09.2026 Довідка по заяві на кредит №3043749 є по суті аналогічною за формою анкеті-заяві, однак до неї позивачем внесені зміни та на ній відсутній електронний підпис позичальника. Також, звернутає увагу, що з доданого розрахунку заборгованості кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» здійснювалось нарахування відсотків безпідставно всупереч умовам кредитного договору, анкети заяви, паспорта кредиту, графіка платежів.

З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи

10. Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просить провести судове засідання провести без участі представника позивача, вказавши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

11. Відповідач в судове засідання не з`явився, в поданих запереченнях на відповідь на відзив та письмових поясненнях просить розглянути справу без його участі.

12. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому учасників справи неявка не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

13. Ухвалою суду від 29.05.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14. Ухвалою суду від 05.08.2026 поновлено пропущений процесуальний строк представнику позивача та відповідачу для подання клопотання про витребування доказів, задоволено клопотання представника позивача та відповідача про витребування доказів.

15. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

16. 19.01.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит № 3043749 (індивідуальна частина). Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором S87183, надісланим 07.05.2020 о 09:39:20 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений ним в анкеті-заяві на кредит № 3043749, що підтверджується довідкою ТОВ «МІЛОАН» про ідентифікацію та зазначеною анкетою-заявою.

17. Укладенню договору передувало заповнення анкети заяви на кредит 19 січня 2021 року, за якою сума кредиту 11 000 грн, строк кредиту 30 днів з 19 січня 2021 року, дата повернення кредиту 18 лютого 2021 року; комісія за надання кредиту 1 210 грн, проценти за користування кредитом 4950,00 грн, нараховуються за ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

18. Договором встановлено такі умови кредитування: сума кредиту - 11 000,00 грн (п. 1.2); строк кредиту - 30 днів з 19.01.2021; термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів - 18.02.2021 (п. 1.3, 1.4); комісія за надання кредиту - 1 210,00 грн, яка нараховується за ставкою 11 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1); проценти за користування кредитом - 4950,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка - 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6); загальні витрати за кредитом - 6160,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 17160,00 грн (п. 1.5).

19. Згідно з Графіком платежів (додаток № 1 до договору) відповідач мав сплатити 17 160,00 грн, з яких кредит - 11 000,00 грн, комісія за надання кредиту - 1 210,00 грн, проценти - 4 950,00 грн.

20. Згідно Паспорта споживчого кредиту №3043749 (додаток № 2 до договору) відповідач мав сплатити 17 160,00 грн, з яких кредит - 11 000,00 грн, комісія за надання кредиту - 1 210,00 грн, проценти - 4950,00 грн.

21. Згідно з п. 7.1 договір діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань, при цьому сторони домовилися, що повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше дати, встановленої п. 1.4.

22. Пунктом 2.3 договору передбачено продовження строку користування кредитом на пільгових або стандартних (базових) умовах. Згідно п.2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Згідно п. 2.3.1.2. пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

23. Згідно п. 4.2. Договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

24. Відповідно до квитанції LiqPay від 19.01.2021 на картковий рахунок НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 11 000,00 грн згідно з договором № 3043749. Перерахування кредитодавцем відповідачу кредитних коштів підтверджується також інформацією, витребуваною у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260819/55984-БТ від 27.08.2026 за клопотанням представника позивача. Наданою інформацію також підтверджено належність відповідачу вищезазначеної банківської картки та її фінансовий номер.

25. Згідно розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості за Договором № 3043749 станом на дату звернення до суду становить 63 720,25 грн, з яких: 10 450,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 52 302,25 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 968,00 грн - заборгованість за комісією. З вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем було здійснено платіж на суму 1342 грн, які були зараховані в погашення тіла кредиту - 550 грн та по комісії 792 грн. Також вбачається, що первісний кредитор ТзОВ «Мілоан» нарахував проценти протягом 98 днів: з 19.01.2021 по 25.02.2021 за процентною ставкою 1,5%, з 25.02.2021 по 26.04.2021 за процентною ставкою 5%, а кредитор ТзОВ «Вердикт Капітал» протягом 28 днів з 26.01.2022 по 22.02.2022 за процентною ставкою 5%, разом 126 днів.

26. 26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 3043749 від 19.01.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

27. 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 3043749 від 19.01.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1

28. 18.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 3043749 від 19.01.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

29. Відповідно ТзОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 63720 , 25 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 450,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 52 302,25 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 968,00 грн - заборгованість за комісією.

30. На виконання ухвали суду від 05.08.2026 року про витребування електронних доказів, ТОВ «Факторинг Партнерс», надіслало на адресу суду заяву представника ТОВ «Факторинг Партнерс» - із доданими до нього витребуваними матеріалами, що містяться на компакт-диску DVD-R, який досліджений судом.

V. Застосоване Судом законодавство

31. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

32. Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

33. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

34. Згідно з ст. ст.76,77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

35. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

36. Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

37. Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

38. Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

39. Нормою частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

40. Згідно з приписами частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

41. Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

42. За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

43. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

44. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

45. Так, Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

46. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

47. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону).

48. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

49. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

50. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

51. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.

52. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

53. П. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

54. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

55. На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

56. У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

57. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

58. За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

59. Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

60. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

61. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

62. Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

63. Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

64. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, яка є частиною кредитного договору.

65. За нормою ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

66. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

67.Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

68. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

69. За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

70. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

71. Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

VI. Висновки Суду

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

72. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

73. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

74. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

75. ТОВ «Мілоан» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 11000,00 грн. Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

76. Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 . Для підтвердження укладення між відповідачем та первісним кредитором договорів позивачем надано інформації щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладання електронного договору, із зазначенням часу та дати таких дій.

77. Позивач на підставі долучених доказів довів, що до нього перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні, яке відповідач не виконав належним чином.

Щодо тверджень відповідача щодо недоведеності позивачем факту відступлення права вимоги від одного товариства до іншого, суд вважає безпідставними, оскільки наявність у позивача документів кредитної справи відповідача, копії яких додані ним до позовної заяви, свідчить про фактичне переуступлення права вимоги до позивача. Крім того, як вбачається, на підтвердження набуття в нього права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором позивачем було надано до суду належні, достатні та допустимі докази.

78. На підтвердження права вимоги позивач надає копії договорів факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022, № 10-01/2023 від 10.01.2023, № 18-02/25 від 18.02.2025, акти прийому передачі Реєстру боржників до них, платіжні інструкції та витяги з реєстрів боржників, які в сукупності підтверджують перехід прав вимоги за кредитними договорами до від первісних кредиторів до позивача.

79. Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

80. Заперечення сторони відповідача з приводу відсутності доказів, які б підтверджували факт укладення кредитного договору та зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 слід відхилити з огляду на те, що як встановлено в ході судового розгляду кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на його номер телефону, з зазначенням особистих даних відповідача, а саме адреси проживання, його паспортних даних, дати народження, РНОКПП, електронної пошти, а крім того перерахування коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується квитанцією LiqPay від 19.01.2021 та інформацією, витребуваною у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260819/55984-БТ від 27.08.2026.

81. Суд зауважує, що кредитні кошти надані позичальнику у безготівковій формі на банківську картку, вказану ним при укладенні договору. Відповідач не надав доказів, що кредитні кошти на його картку, зазначену ним у анкеті-заяві, не надходили. Відповідачем не спростовано факт надання всіх особистих ідентифікуючих даних, даних платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

82. Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний Договір про споживчий кредит №3043749 від 19.01.2021 року укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, підписаний саме відповідачем накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. ТОВ «Факторинг Партнерс» належними та допустимими доказами підтверджено укладання кредитного договору первісного кредитодавця з відповідачем.

83. Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не погасив кредитної заборгованості в повному обсязі ні на рахунки ТзОВ «Факторинг Партнерс», ні на рахунок попереднього кредитора. Позивач на підставі долучених доказів довів, що до нього перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні, яке відповідач не виконав належним чином.

84. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору первісний кредитор 19.01.2021 взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на таких умовах: сума кредиту 11000,00 грн; строк кредитування - 30 днів з 19.01.2021 до 18.02.2021 року; процентна ставка у розмірі 1,5 % за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5%.

85. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість станом на дату звернення до суду у загальній сумі 63720 , 25 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 10 450,00 грн; 52 302,25 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 19.01.2021 по 24.02.2022; 968,00 грн - заборгованість за комісією.

86. З моменту отримання кредиту відповідач ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в повному обсязі не погашав, в зв`язку з чим на момент закінчення строку дії договору №3043749 від 19.01.2021 в нього з урахуванням здійснених платежів утворилася заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 10450,00 грн. В свою чергу Відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

87. Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строк, передбачений умовами кредитного договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №3043749 від 19.01.2021 за тілом кредиту в розмірі 10450 грн. є обґрунтованими.

Щодо стягнення заборгованістю за комісією в розмірі 968 грн.

88. Що стосується стягнення залишку комісії за надання кредиту в сумі 968,00 грн. варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

89. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

90. У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

91. Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

92. Дії первісного кредитора щодо нарахування ОСОБА_1 «комісії за надання кредиту» за своєю сутністю не становили послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а були наслідком реалізації прав та обов`язків кредитодавця за кредитним договором і відповідали економічним потребам лише самого ТОВ «Мілоан». Стороною позивача не було доведено, що ОСОБА_1 фактично користувався певними послугами, котрі надавались би додатково кредитодавцем у період кредитування або пізніше.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

93. За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все,що вона одержала на виконання цього правочину,а в разі неможливості такого повернення,зокрема тоді,коли одержане полягає у користуванні майном,виконаній роботі,наданій послузі,-відшкодувати вартість того, що одержано,за цінами,які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди,вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

94. За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення нарахованих процентів суд зазначає наступне.

95. З поданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №3043749 від 19 січня 2021 року вбачається, що відповідачу з 19.01.2021 по 24.02.2022 було нараховано 52 302,25 грн процентів. З вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем було здійснено платіж на суму 1342 грн, які були зараховані в погашення тіла кредиту - 550 грн та по комісії 792 грн. Також вбачається, що первісний кредитор ТзОВ «Мілоан» нарахував проценти протягом 98 днів: з 19.01.2021 по 25.02.2021 за процентною ставкою 1,5%, з 25.02.2021 по 26.04.2021 за процентною ставкою 5%, а кредитор ТзОВ «Вердикт Капітал» протягом 28 днів з 26.01.2022 по 22.02.2022 за процентною ставкою 5%, разом 126 днів.

96. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

97. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

98. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

99. Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

100. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦК України).

101.Суд ураховує правові висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23. ОП КЦС ВС у Постанові від 07.09.2026 по справі № 552/672/23 зазначила, що при виникненні спорів як еx ante, так і еx post контроль за договірними умовами і використання договору в цілому (хоча парламент конструює ті чи інші імперативні приватно-правові норми) здійснює суд. Об`єднана палата звернула увагу, що положення договору та заяви-анкети передбачали різні підходи до визначення розміру процентів. За таких обставин при вирішенні спору суд має тлумачити зміст договору, а нечіткі або двозначні його положення відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» тлумачаться на користь споживача.

102. Це пов`язано з тим, що тлумачення правочину це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

103. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

104. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

105. Судом встановлено, що 19.01.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3043749. Відповідно до умов договору, анкети-заяви, паспорту споживчого кредиту, графіку платежів, позичальнику надано кредит у розмірі 11000,00 грн, строком на 30 календарних днів, проценти за користування кредитом 4950,00 грн, процентна ставка 1,5 %. З наданого Позивачем суду розрахунку заборгованості судом також встановлено, що Відповідач здійснив часткове погашення кредиту у сумі 1342 грн, які були зараховані в погашення тіла кредиту - 550 грн та по комісії 792 грн. Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за нарахованими процентами 52 302,25 грн.

106. Проценти за користування кредитом нараховані за період з 19.01.2021 по 22.02.2022, хоча пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що споживчий кредит надається на строк до 18 лютого 2021 року.

107. Водночас, пунктом 2.3 Договору передбачений порядок пролонгації кредиту за умови сплати комісії за продовження кредиту та певну частку заборгованості за кредитом або шляхом продовження користування кредитними коштами зі збільшенням процентної ставки до 5%.

108. Положення кредитного договору повинні бути сформульовані таким чином, щоб вони були зрозумілі усім споживачам, оскільки, якщо такі положення будуть незрозумілі пересічним громадянам без відповідної юридичної чи економічної освіти, то такі положення будуть спрямовані на введення споживача в оману. Схожі висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21.

109. Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо строків оплати, строків кредитування, розмірів відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування, нараховані згідно пункту 1.5.2 кредитного Договору.

110.Зазначений висновок міститься у Постанові ОП КЦС ВС від 07.09.2026 по справі № 552/672/23.

111. Водночас суд зауважує, що за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

112. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

113. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак в порядку вказаної правової норми такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України).

114.З огляду на викладене, суд бере до уваги представлений представником позивача розрахунок заборгованості за кредитним договором, за яким проценти нараховані за період строку дії договору, встановленого в анкеті-заяві на кредит, графіку платежів, паспорті споживчого кредиту, та п.п. 1.3, 1.4 Договору, а саме з 19 січня 2021 року до 18 лютого 2021 року у розмірі 4702,50 грн.

115. Окрім цього враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення комісії, судом визнано необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, комісія в розмірі 792 грн. не підлягала стягненню з відповідача, отже сплачені відповідачем кошти в розмірі 792 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення нарахованих процентів.

116. Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача на підставі кредитного договору №3043749 від 19.01.2021 необхідно стягнути проценти в розмірі 3910 гривень 50 копійок (4702,50 -792 =3910,50).

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

117. Відповідач у відзиві заявив про застосування позовної давності звернення до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

118. Приписи статті 260 ЦК України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

119. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

120. У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID -19).

121. Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження№ 61-5238св22).

122. Також, у пункті 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

123. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

124. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку було зупинено до 04 вересня 2025 року.

125. Беручи до уваги, що позивач звернувся до суду 27 травня 2026 року з вимогами про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, який був укладений 19 cічня 2021 року, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості заявлені в межах строку позовної давності.

Висновок

126. Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який є правомірним, а тому повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

127. У зв`язку із тим, що відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, що зазначені в кредитному договорі, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» слід стягнути заборгованість за Договором №3043749 від 19.01.2021 в сумі 14360 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят) гривень 50 коп., з яких 10450 (десять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 3910 (три тисячі дев`ятсот десять) гривень 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача комісії в розмірі 968,00 грн слід відмовити.

128. Враховуючи наведене, Суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

VІІ. Судові витрати

129. Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

130. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

131. Згідно платіжної інструкції №0651550001 від 25.05.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. При цьому, позивачем заявлено вимогу з ціною позову в розмірі 63720,25 грн., що становить 100%, з яких було задоволено вимог на загальну суму 14360 гривень 50 копійок, що становить 22,54 %.

132. А тому, у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 600 (шістсот) грн. 10 копійок (2662,40 х 22,54 /100 = 600,10) судового збору.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 16 000 грн. суд приходить до наступного висновку.

133. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

134. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

135. У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

136. Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

137. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

138. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

139. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

140. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

141. Позивач пред`явив вимогу про стягнення 16 000,00 гривень відшкодування витрат за надання правничої допомоги. До суду на підтвердження факту надання правової допомоги представником позивача надано наступні документи: договір № 02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», витягом з Акту №33 про надання правової допомоги від 30.04.2026, заявку на надання юридичної допомоги №714 від 01.04.2026 укладену між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» .

142. З урахуванням обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатських послуг, та з огляду на заперечення відповідача щодо заявлених позивачем витрат, суд вважає, що визначений розмір судових витрат в сумі 16000 грн. є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

143. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

144. Відтак, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи, віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціну позову, розмір задоволених позовних вимог та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності,зважаючи на заперечення відповідача на заявлений розмір витрат, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн відповідають критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.

145. Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

146. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1803 (одна тисяча вісімсот три) гривні 20 копійок 22,54%).

З цих підстав, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 352,354 ЦПК України, Суд,

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №3043749 від 19.01.2021 в сумі 14360 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят) гривень 50 коп., з яких 10450 (десять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 3910 (три тисячі дев`ятсот десять) гривень 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в сумі 600 (шістсот) гривень 10 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1803 (одна тисяча вісімсот три) гривні 20 копійок.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, офіс 521, індекс 03150, ЄДРПОУ:42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складений 12.10.2026.

Суддя Світлана ГІРЯК