Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №461/4347/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4347/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рішко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Акціонерного товариства «Ідея Банк»,

в особі представника Заставної Ольги Василівни

(79008, м. Львів, вул. Валова,11, ЄДРПОУ: 19390819)

до

ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

АДРЕСА_1 )

про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 284517 грн 92 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03.03.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту та страхування №P24.00609.007677127. Згідно кредитного договору №P24.00609.007677127 відповідач отримав кредит у розмірі 126 411 грн 00 коп., зі сплатою 1,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно наведеного кредитного договору, що підтверджується копіями доказів видачі кредиту, однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 22.04.2026 становить 284 517 грн 92 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, у тому числі проценти за кредитним договором та прострочену плату за обслуговування кредиту, позивач просить заявлені вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

06.07.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Зокрема вказує на те, що до матеріалів справи не долучено жодних документів, які б підтверджували повноваження особи, яка підписала Кредитний договір Р24.00609.007677127 від імені АТ «ІДЕЯ БАНК». Зокрема, відсутня довіреність на ім`я представника банку, якщо підписантом є не одноосібний виконавчий орган; відсутній витяг з ЄДР або установчі документи банку, що підтверджують право підпису на момент укладення договору та відсутній наказ або рішення уповноваженого органу банку щодо надання права підпису відповідній особі. Крім цього, зазначає, що позивачем не надав доказів, які підтверджують, що саме з наданими позивачем умовами та правилами надання фінансових послуг ознайомився і погодився відповідач. Також, вказує, що умови кредитного договору в частині зобов`язання сплати позичальником комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, а тому немає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача комісії. Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності у відповідача перед позивачем кредитної заборгованості та її розміру.

10.07.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого остання не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву. Зазначає про те, що в кредитному договорі, який власноручно підписаний відповідачем, наявна вся інформація щодо умов кредитування, а саме: тип кредиту, сума кредиту, процентна ставка, строк кредиту та інші умови надання, користування та повернення кредиту. Підписуючи 03.03.2021 кредитний договір, позичальник акцептував та приєднався до Договору (ДКБОФО), та був належним чином ознайомлений з вказаним Договором, що в повній мірі узгоджується зі ст. 634 ЦК України.

Пунктом 3.3 Кредитного договору визначено, що нанесенням власноручного підпису під цим договором, Позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО, які зберігаються на офіційному сайті Банку, а саме за посиланням: https://ideabank.ua/sites/default/files/2022-06/dkbofo_28.10.2020 19.04.2021.pdf. Пунктом 13.3 ДКБОФО передбачено, що Банк керуючись нормами статті 207 Цивільного кодексу України пропонує Клієнту використовувати в майбутньому для вчинення правочинів між Банком та Клієнтом (Позичальником), що передбачені даним Договором, Договором кредиту та інших документів, що згідно з умовами Договору можуть бути укладені протягом строку дії Договору та підписані із використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Банку та/або відтиску печатки Банку, що відтворені засобами копіювання, зразки яких наведені в цьому пункті, а саме: Підпис уповноваженої особи Банку та печатка Куніцький Р.В. Акцептуванням Публічної Пропозиції Клієнт підтверджує свою беззаперечну згоду на використання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Банку та/або відтиску печатки Банку, що відтворені засобами копіювання, зразки яких містяться в цьому пункті для вчинення правочинів визначених цим пунктом, а також підтверджують, що вчинення правочинів, що вказані в цьому пункті із використанням аналогів власноручного підпису уповноваженої особи Банку та/або відтиску печатки Банку, що відтворені засобами копіювання є вільним волевиявленням Сторін, відповідає внутрішній волі Сторін цього Договору та ніяким чином не порушує права Сторін. Отже, сторони домовилися про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи Банку – Куніцького Романа Васильовича, та відтиску печатки АТ «Ідея Банк». Крім цього, зазначає про те, що АТ «Ідея Банк» та відповідач визначили сплату останнім плати за обслуговування кредитної заборгованості, як безумовну дію позичальника, яку він мав виконати відповідно до умов Кредитного договору. Враховуючи, що між сторонами письмово було досягнуто згоди за істотними умовами кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України , мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відтак, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

28.07.2026 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого остання, заперечила доводи викладені у відповіді на відзив з мотивів їх необґрунтованості. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.08.2026 представником позивача подано додаткові пояснення, у яких представник підтримала доводи викладені у відповіді на відзив.

У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за її відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У відзиві представник відповідача просить проводити розгляд справи за відсутності сторони відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 03.03.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №P24.00609.007677127.

Так, згідно реквізитів кредитного договору такий підписаний зі сторони банку в особі уповноваженого представника, представником страхового агента ТОВ «Нью Файненс Сервіс» та відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно п. 3 кредитного договору, нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник погоджується з тим, що ДКБОФО, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язується їх виконувати.

Пунктом 13.3 ДКБОФО, затвердженим протоколом засідання Правління № 10/23-02 від 23.10.2020, вводиться в дію з 28.10.2020, передбачено, що банк, керуючись нормами статті 207 Цивільного кодексу України, пропонує Клієнту використовувати в майбутньому для вчинення правочинів між Банком та Клієнтом (Позичальником), що передбачені даним Договором, Договором кредиту та інших документів, що згідно з умовами Договору можуть бути укладені протягом строку дії Договору та підписані із використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Банку та/або відтиску печатки Банку, що відтворені засобами копіювання, зразки яких наведені в цьому пункті, а саме: Підпис уповноваженої особи Банку та печатка Куніцький Р.В.

Акцептуванням Публічної Пропозиції Клієнт підтверджує свою беззаперечну згоду на використання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Банку та/або відтиску печатки Банку, що відтворені засобами копіювання, зразки яких містяться в цьому пункті для вчинення правочинів визначених цим пунктом, а також підтверджують, що вчинення правочинів, що вказані в цьому пункті із використанням аналогів власноручного підпису уповноваженої особи Банку та/або відтиску печатки Банку, що відтворені засобами копіювання є вільним волевиявленням сторін, відповідає внутрішній волі сторін цього Договору та ніяким чином не порушує права Сторін.

Відтак, суд відхиляє доводи сторони відповідача про підписання кредитного договору зі сторони банку неуповноваженою особою.

Згідно даного кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 126 411 грн 00 коп., зі сплатою 1,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Строк кредиту 60 місяців (п. 1.2 -1.4 Договору кредиту №P24.00609.007677127 від 03.03.2021).

Позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно кредитного договору, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін, не сплатив нараховані відсотки.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 22.04.2026 утворилась заборгованість у розмірі 284517 грн 92 коп., яка складається із: простроченого боргу у розмірі 107 531 грн 26 коп.; прострочених процентів — 7 937 грн 20 коп.; прострочена плата за обслуговування кредиту – 169 049 грн 46 коп.

Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 , довідкою - розрахунком заборгованості станом на 22.04.2026 та детальним розрахунком заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 12.03.2026 на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.

У відповідності до вимог ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно п. 1.5. Договору кредиту та страхування №P24.00609.007677127 від 03.03.2021 та п. 4 паспорту споживчого кредиту «Платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору», банк встановив плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3.20% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п.5 починаючи з 4.07% в перший місяць із зменшенням щомісячно на 0.30% до 2.3%.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, за користування кредитом банк може вимагати від позичальника на постійній основі лише проценти, що також випливає із ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, кредитний договір, укладений між відповідачем та АТ «Ідея Банк», в частині, що передбачає сплату позичальником на постійній основі плати за обслуговування кредиту щомісячно є недійсним, а кредитний договір №P24.00609.007677127 від 03.03.2021, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» у цій частині є нікчемним, що встановлено законом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у своїй постанові від 13.07.2022 року Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №496/3134/19 відступила від висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 583/3343/19 і постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року у справі № 361/392/20 та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 р.), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, банк не може вимагати від ОСОБА_1 заборгованість в частині простроченої плати за обслуговування кредиту.

Однак, враховуючи те, що під час розгляду справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору і з останнього на користь банку слід стягнути наявну заборгованість за виключенням суми простроченої плати за обслуговування кредиту.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1730 грн 80 коп.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 115 468 гривень 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 1730 гривень 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ: 19390819);

представник позивача – Заставна Ольга Василівна, Яворська Валерія Романівна

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11);

відповідач - ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

АДРЕСА_1 );

представник відповідача – ОСОБА_3

( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено 13.10.2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький