Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №308/11250/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11250/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», в інтересах якого діє представник – Томилко Оксана Борисівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

03 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №437107698 від 13.08.2025 в розмірі 123 976,00 грн, 2 662,40 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 13.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 437107698, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн.

Вказано, що зобов`язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, та перераховано грошові кошти на банківську карту №4149-439029870619, вказану відповідачем при укладенні договору, в свою чергу відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 143 976,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданого первісним кредитором та розрахунком позивача.

11.11.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за договором факторингу №МВ-ТП/67 відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до відповідача.

Відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, тому загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем в позовній заяві становить 123 976,00 грн, з них: заборгованість по кредиту - 40 000,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 81576,00 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) – 2400,00 грн.

Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості вказаний, однак, позивач не включає їх до розміру позовних вимог.

10.08.2026 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відзив на позовну заяву відповідачем у встановлений судом строк до суду не подано. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. З огляду на викладене, дослідивши наявні у справі матеріали та визнавши їх достатніми для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення за наявними у справі доказами без повідомлення (виклику) сторін. У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.08.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №437107698, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору загальний розмір кредиту за цим договором становить 40 000,00 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових Траншів Позичальнику в межах встановленого Кредитного ліміту - 40000,00 грн.

Кредитодавець надає перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 13.08.2025 (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 7.1 договору рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 12.09.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.

В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї із зазначених в договорі обставин (п.7.2. договору).

Кінцева дата повернення кредиту 12.09.2030 (п.7.3. договору).

Відповідно до п. 8.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.

Також до матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №437107698 від 13.08.2025, у якому визначені основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної процентної ставки, порядок повернення кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором 6989.

Довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №437107698/15072026/Э від 15.07.2026 підтверджується, що на виконання договору кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію з перерахування на платіжну картку позичальника 4149-43XX-XXXX-0619 (АТ КБ «ПриватБанк») грошових коштів в розмірі 40 000,00 грн, ідентифікатор платіжної операції 2693491102, дата ініціювання платіжної інструкції 13.08.2025 9:22:13, дата завершення платіжної операції 13.08.2025 9:22:15.

10.08.2026 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано інформацію про те, що у банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . По даному рахунку відбулося зарахування коштів на суму 40 000,00 грн 13.08.2025. Додано виписку по рахунку за 13.08.2025, що свідчить про зарахування грошових коштів в сумі 40 000,00 грн 13.08.2025.

Судом також встановлено що 11.11.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) укладено договір факторингу №МВ-ТП/67, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

11.11.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було підписано Реєстр прав вимоги, за яким ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги за кредитним договором №437107698 від 13.08.2025 до ОСОБА_1 . Також додано копію платіжної інструкції №2910 від 02.12.2025 на суму 4 186 807,15 грн, якою підтверджується перерахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» плати за відступлення прав вимоги, згідно договору факторингу №МВ-ТП/67 від 11.11.2025.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №437107698 від 13.08.2025, складеного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 11.11.2025 складала 40 000,00 грн тіло кредиту, 23 560,00 грн нараховані проценти (нараховано 24 720,00 грн, сплачено 1 160,00 грн), 2 400,00 грн комісія за надання кредиту, 20 000,00 грн неустойка.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №437107698 від 13.08.2025, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», слідує, що у ОСОБА_1 перед ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» наявна заборгованість станом на 08.04.2026 в розмірі 143 976,00 грн, з яких: тіло кредиту 40 000,00 грн.; нараховані проценти 81 576,00 грн.; комісія за надання кредиту 2 400,00 грн; нарахована неустойка 20 000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було скеровано повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору № 437107698 від 13.08.2025 року з 09.04.2026 р. (№ ТП/437107698 від 09.04.2026) та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 143 976,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 123 976,00 грн, з яких 40 000,00 грн тіло кредиту; нараховані проценти 81 576,00 грн; комісія за надання кредиту 2 400,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, договір кредитної лінії №437107698 від 13.08.2025 відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UKHY (відправлено 13.08.2025 9:21:44, введено 13.08.2025 9:22:10).

За умовами вказаного договору невід`ємною частиною такого є Правила та Паспорт споживчого кредиту, який теж підписано відповідачем. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов.

Вказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України)

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач зобов`язання за договором не виконує, та має заборгованість.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач зобов`язання за договором не виконує, та має заборгованість.

З доданого розрахунку встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором кредитної лінії №437107698 від 13.08.2025 станом на 08.04.2026 становить 143 976,00 грн, з яких: тіло кредиту 40 000,00 грн; нараховані проценти 81 576,00 грн; комісія за надання кредиту 2 400,00 грн; нарахована неустойка 20 000,00 грн.

При цьому позивач просить про стягнення 123 976,00 грн, з яких тіло кредиту 40 000,00 грн, нараховані проценти 81 576,00 грн, комісія за надання кредиту 2 400,00 грн.

У відповідності до частини першої статті 1048 ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, надано Договір кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту, які підписаний відповідачем, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.

Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.

При цьому, як встановлено з матеріалів справи відповідач не виконав свого зобов`язання за договором. Враховуючи наведене, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, ОСОБА_1 односторонньо порушив взяті на себе зобов`язання за договором, відтак суд приходить до висновку, що позов про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту 40 000,00 грн та відсотків в розмірі 81 576,00 грн підставний та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 2 400,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин положення пункту 8.5 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 2400,00 грн., одноразово в момент видачі кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, кредитний договір № 437107698 від 13.08.2025 не містить зазначення переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

За таких обставин положення договору між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 № 437107698 від 13.08.2025 про сплату позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2 400,00 грн. є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в сумі 2 400,00 грн. необґрунтованою.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог за кредитним договором № 437107698 від 13.08.2025 в частині стягнення комісії в сумі 2 400,00 грн. слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» задоволено частково, а саме були заявлені в розмірі 123 976,00 грн, а задоволено вимоги в розмірі 121 576,00 грн, що складає 98,06 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2 610,85 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно дост.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано: договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, додаткову угоду №3354 від 09.06.2026 про надання правової допомоги до договору №5 від 02 грудня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року від 09.06.2026, в якому зазначено перелік наданих послуг та вартість таких становить 5 000,00 грн., платіжну інструкцію переказу коштів №147 від 09.06.2026 про перерахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 5000,00 грн оплату за надання правової допомоги згідно договору №5 від 02.12.2024.

На підставі викладеного, зважаючи на категорію і складність справи, враховуючи вимоги ст. ст. 133, 137 ЦПК України граничний розмір витрат, обсяг надання послуг та виконану адвокатом роботу (надані послуги), принципи співмірності, розумності та реальності витрат, а також часткове задоволення позову, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 4 903,21 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за кредитним договором № 437107698 від 13.08.2025 в розмірі 121 576,00 (сто двадцять одна тисяча п`ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок) грн, з яких: тіло кредиту – 40 000,00 грн, нараховані проценти – 81 576,00 грн.

У задоволенні інших вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» судовий збір у розмірі 2 610,85 (дві тисячі шістсот десять гривень 85 копійок) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 903,21 (чотири тисячі дев`ятсот три гривні 21 копійка) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», адреса місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 13 жовтня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка