Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №757/21189/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/21189/24-ц

Пр. № 2-2148/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Соколова О. М.,

за участю секретаря судового засідання Стужук А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову зазначає, що 05 квітня 2017 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 05.04.2017, актовий запис 633. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем. Зазначає, що протягом останнього року сімейні відносини між сторонами погіршилися, виникають постійні конфлікти та суперечки, сторони мають протилежні погляди на шлюб і сім`ю, втратили почуття любові та поваги одне до одного. Фактично шлюбні відносини припинені, спільне сімейне господарство сторони не ведуть, кожен із подружжя живе окремим життям. Позивач вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливі, примирення між сторонами недоцільне, у зв`язку з чим просить шлюб розірвати. Після розірвання шлюбу бажає залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_1 ». Також просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/21189/24-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2025 року цивільну справу № 757/21189/24-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, направлено до Верховного Суду, для визначення підсудності у порядку ст. 29 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. від 16.09.2026 року підсудність справи №757/21189/24-ц визначена Печерському районному суду м. Києва.

Матеріали цивільної справи передані судді Соколову О. М. відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначено складу суду від 14.11.2025 року.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, до суду подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином через підсистему «Електронний суд». Про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань до суду не подавали, письмових пояснень щодо суті позовних вимог не надали.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що такі учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав. При цьому, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, у порядку спрощеного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Печерським районним у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 05.04.2017 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 633. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини змінено на ОСОБА_1 .

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Згідно з доводами позивача, дитина проживає разом із нею.

Також, судом встановлено, що сторони є громадянами України та проживають за межами України, а саме у Федеративній Республіці Німеччина.

Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, через різні погляд на сімейне життя, сторони не ведуть спільного господарства, шлюбно-сімейні відносини не підтримують.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Позивач скористалась даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Приймаючи до уваги заяву представника позивача, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя, що має істотне значення.

Вирішуючи питання про право, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд ураховує, що сторони є громадянами України, однак проживають за межами України, а саме у Федеративній Республіці Німеччина.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Згідно зі статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

З огляду на те, що сторони є громадянами України, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення законодавства України.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи, що сім`я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, відтак, суд приходить висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Розподіляючи судові витрати, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 105, 109, 110, 112-114 СК України, ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130,141, 223, 247, 263-266, 274, 280 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 квітня 2017 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 633, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18.09.2026 року.

Суддя Соколов О. М.