Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №727/3809/21-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 727/3809/21-ц

пр. 2-1565/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань - Ляшенко А. С.,

розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Фаунд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору купівлі-продажу майнових прав №22052019 від 22.05.2019 року, договору купівлі-продажу майнових прав №1429/К від 22.09.2019 року в частині передачі майнових прав за договором про надання споживчого кредиту №11398942000 від 29.09.2008 року недійсним та скасування запису про реєстрацію в реєстрі іпотек,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Фаунд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», у якому просила про визнання договору купівлі-продажу майнових прав №22052019 від 22.05.2019 року, договору купівлі-продажу майнових прав №1429/К від 22.09.2019 року в частині передачі майнових прав за договором про надання споживчого кредиту №11398942000 від 29.09.2008 року недійсним та скасування запису про реєстрацію в реєстрі іпотек, а також вирішити питання про стягнення з відповідачів витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позов обґрунтований тим, що 29 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладено договір про надання споживчого кредиту №11398942000. Згідно з умовами даного договору позивач для особистих потреб, а саме: для придбання квартири, отримала 126 400,00 дол. США.

Для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки № 94542, предметом якого є квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань за кредитним договором, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 січня 2010 року по справі № 2-343/2010 солідарно з неї та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» була стягнута заборгованість за кредитним договором в сумі 1098811,42 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 700,00 грн та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сумі 120,00 грн.

В подальшому, вказує позивач, після ухвалення судового рішення, право вимоги за вказаним кредитним договором було предметом договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, договору купівлі-продажу майнових прав № 1429/к від 22.05.2019, договору купівлі-продажу майнових прав № 22052019 від 22.05.2019, в результаті укладених договорів відбулася така зміна кредиторів: Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк», далі на ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд», далі на ТОВ «Фінансова компанія Гефест».

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу майнових прав № 1429/к від 22.05.2019 та договір купівлі-продажу майнових прав № 22052019 від 22.05.2019 за своєю правовою природою є договорами факторингу. Зазначає, що вказані договори в частині передачі майнових прав за договором про надання споживчого кредиту №11398942000 від 29.09.2008 року необхідно визнати недійсними з огляду на те, що ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» та ТОВ «Фінансова компанія Гефест» не мали потрібного обсягу цивільної дієздатності на момент їх укладення, оскільки не були внесені до реєстру фінансових установ та не мали відповідних ліцензій для надання фінансових послуг.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.04.2021 року цивільну справу №727/3809/21 передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху.

29.07.2021 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2021 року позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання про забезпечення позову, в якій позивачка просить суд: зупинити реалізацію на електронних торгах через Державне підприємство «СЕТАМ» нерухомого арештованого майна, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 99,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота - 469561); заборонити приватному виконавцю виконавчого органу Чернівецької області Кондратюку Костянтину Олександровичу будь-які дії, в тому числі виконавчі дії щодо боржника у виконавчому провадженні № 63652528 направлені на реалізацію через систему прилюдних (електронних) торгів «Сетам» нерухомого та рухомого майна.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2025 до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ТОВ «Кредіт Партнерс» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

В матеріалах справи міститься відзив на позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», а також пояснення третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в яких представники просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оспорюваний договір, укладений між ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Стар Інвестмен Фаунд», за своєю природою не є договором факторингу, а є договором купівлі-продажу майнового права укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, на його укладення згода боржника не потрібна. Крім того, зазначив, що спірні договори повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти вимог позову заперечував, просив відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін у справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.09.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір споживчого кредиту № 11398942000.

Згідно з умовами даного договору позивач отримала кредит у розмірі 126 400 доларів США зі сплатою 14,5 % річних та кінцевим строком повернення кредиту 27.04.2029. Цільове призначення кредиту: для особистих потреб позичальника, а саме на придбання квартири.

Того ж дня, 29.09.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем був укладений договір іпотеки № 94542, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності.

Крім того, в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором споживчого кредиту № 11398942000 від 29.09.2008, укладеного із Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», були укладені договори поруки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28.01.2010 позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1098811,42 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1700,00 грн та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сумі 120,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, право вимоги та інші майнові права, що виникли у зв`язку з укладенням вказаного кредитного договору, перейшли від АКІБ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк».

В подальшому, відповідно до постанови Правління НБУ віл 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

22.05.2019 відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав № 1429/к, право вимоги та інші майнові права, що виникли у зв`язку з укладенням вказаного кредитного договору, перейшли від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Стар Інвестмен Фаунд».

Згідно з пунктом 1.1 Договору відступлення за кредитними договорами за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:

- право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі - боржники), які виникли за укладеними договорами та/або боржників за кредитними договорами та/або іншими договорами, та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до договору відступлення права вимоги (надалі - право вимоги).

Відповідно до пункту 1.2 Договору відступлення покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначеним цим договором.

Згідно з пунктом 1.3 Договору відступлення майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

З додатку №1 до Договору відступлення вбачається, що Банк відступив ТОВ «Стар Інвестмен Фаунд», зокрема, право вимоги та інші майнові права, що виникли у зв`язку з укладенням договір споживчого кредиту від 29.09.2008 № 11398942000.

22.05.2019 відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав № 22052019, право вимоги та інші майнові права, що виникли у зв`язку з укладенням вказаного кредитного договору, перейшли від ТОВ «Стар Інвестмен Фаунд» до ТОВ «Фінансова компанія Гефест».

Вищевказаний договір має такий самий предмет (п. 1.1. - 1.3. Договору), як і договір купівлі-продажу майнових прав № 1429/к.

Як з`ясувалося під час розгляду справи, 30.07.2021 відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги № 30072021, право вимоги та інші майнові права, що виникли у зв`язку з укладенням вказаного кредитного договору, перейшли від ТОВ «Фінансова компанія Гефест» до ТОВ «Кредіт Партнерс».

Варто зауважити що договір № 30072021 від 30.07.2021 у рамках даного позову не оскаржується, а отже не є предметом дослідження судом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувані договори за своєю юридичною природою є договором факторингу, а ТОВ «Стар Інвестмен Фаунд» та ТОВ «Фінансова компанія Гефест» не є фінансовими установами та/або особами, яка мають право на здійснення факторингових операцій, оскільки не мають відповідної ліцензії на надання фінансових послуг.

Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суди повинні враховувати, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтями 514, 516 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ (далі - Закон № 2664-ІІІ) фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного убачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

У відповідності до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

Як вбачається зі змісту спірних договорів, сторони засвідчили свій намір розглядати правочини, передбачені цими договорами, як купівлю-продаж майнових вимог.

При цьому, текст укладених між відповідачами договорів не містить жодного посилання на факторинг, а сама його термінологія та суть навпаки підтверджує, що між відповідачами було укладено договори про відступлення права вимоги.

Також слід зазначити, що право вимоги за договором споживчого кредиту від 29.09.2008 № 11398942000 було реалізовано ПАТ «Дельта Банк» в межах процедури ліквідації останнього, реалізація активів ПАТ «Дельта Банк» здійснювалась на відкритих торгах (аукціоні) шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання відповідно до норм Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-IV «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.

Процедура продажу активів (майна) банків, що ліквідується визначена «Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються», затверджена рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року за №388 .

Даним Положенням не встановлено право на відступлення прав вимоги за кредитними договорами та/або активів банку лише фінансовим установам.

За вказаних обставин, виходячи з аналізу вищезазначених правових норм у сукупності з наданими сторонами спору доказами, а також оцінюючи відмінності між договором відступлення права вимоги і договором факторингу, суд доходить до висновку про те, що спірні договори укладено у відповідності до ч. 3 ст. 656, ст.ст. 512-516 ЦК України, а тому вказані договори не є договорами факторингу, не передбачають надання фінансових послуг новим кредитором первісному кредитору щодо стягнення боргу з боржника саме на користь банку, та у зв`язку з цим не підпадають під дію Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг».

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила ст.ст. 15, 16 ЦК України, а також ст.ст. 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не доведено, що оспорюваними договорами було порушено його права.

Оскаржувані договори були укладені відповідачами з дотриманням вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, а їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами.

За таких обставин, підстави для визнання договору купівлі-продажу майнових прав №22052019 від 22.05.2019 року, договору купівлі-продажу майнових прав №1429/К від 22.09.2019 року в частині передачі майнових прав за договором про надання споживчого кредиту №11398942000 від 29.09.2008 року недійсним та скасування запису про реєстрацію в реєстрі іпотек, відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Фаунд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору купівлі-продажу майнових прав №22052019 від 22.05.2019 року, договору купівлі-продажу майнових прав №1429/К від 22.09.2019 року в частині передачі майнових прав за договором про надання споживчого кредиту №11398942000 від 29.09.2008 року недійсним та скасування запису про реєстрацію в реєстрі іпотек - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Фаунд», код ЄДРПОУ: 42876066, місцезнаходження: м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1, корп. А;

Відповідач 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест», код ЄДРПОУ: 42350033, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Ігоря Брановицького, буд. 3;

Відповідач 3: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» код ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-Б;

Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредіт Партнерс», код ЄДРПОУ 42422521, місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Коновальця буд. 17 кв. 11;

Третя особа 2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Тараса Шевченко,буд.33-Б.

Повний текст судового рішення складено 17.08.2026 року.

Суддя О.М. Соколов