Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №755/3833/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/3833/26-ц

пр. 2-8684/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Ємець Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , про звільнення від сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , про звільнення від сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 в інтересах повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка була студентом Національної академії внутрішніх справ, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку що місячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня звернення до суду і до досягнення дитиною 23 річного віку.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2024 року по справі №755/5975/24 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто аліменти в розмірі 1/10 від всіх доходів ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 до досягнення ОСОБА_3 23 річного віку.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2024 року по справі №755/5975/24 сплачує аліменти в розмірі 1/10 від всіх доходів на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 до досягнення ОСОБА_4 23 річного віку. Право на утримання (стягнення аліментів) припиняється у разі припинення навчання.

На підставі рішення суду, за виконавчим документом, постановою державного виконавця Дніпровського відділу ДВС в м. Києві ЦМУ МЮ, ОСОБА_5 від 11 грудня 2024 року було відкрито виконавче провадження за заявою ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_3 повністю виконує свої зобов`язання щодо утримання доньки та в рамках виконавчого провадження не має заборгованості зі сплати аліментів. ОСОБА_3 на утримання якої стягуються аліменти, проживала разом з відповідачем ОСОБА_2 та потребувала матеріального утримання в зв`язку з продовженням навчання у вищому учбовому закладі.

Станом на дату звернення до суду з позовом, обставини відповідно до яких стягнення аліментів з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 мають тенденцію до змін.

Повнолітня ОСОБА_3 , будучи дієздатною та правоздатною особою прийняла рішення з 01 лютого 2026 року проживати разом з батьком ОСОБА_1 за адресою їх спільної реєстрації: АДРЕСА_1 та перебувати на його утриманні до моменту закінчення вищого учбового закладу або ж до досягнення 23 річного віку.

Крім того, позивач та відповідач дійшли усної згоди щодо питання утримання ОСОБА_3 подальшого утримання, оскільки ОСОБА_3 не буде проживати з матір`ю, а проживатиме батьком, юридична конструкція «стягнення аліментів з батька на користь матері на утримання доньки, яка проживає разом з матір`ю» стане безпідставною та втрачає свою силу з 01 лютого 2026 року. Крім того, сторони дійшли згоди, що відповідач ОСОБА_2 звернеться до виконавчої служби з заявою про повернення виконавчого листа та закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів направлено до Печерського районного суду м. Києва для розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито позовне провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату час та місце розгляду справи належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлена належним чином. Відповідач на адресу суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Відзив до суду не направила.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлена належним чином, на адресу суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2024 року по справі №755/5975/24 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто аліменти в розмірі 1/10 від всіх доходів ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 до досягнення ОСОБА_3 23 річного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно із ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на дитину), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 з 01 лютого 2026 року проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою їх спільної реєстрації: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття; якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Вирішуючи питання про припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 суд бере до уваги, що обов`язок утримувати дитину законом покладено на обох батьків. З урахуванням конкретних обставин справи, те що дитина з 01 лютого 2026 року фактично проживає з батьком та перебуває на його утриманні, то дана вимога підлягає задоволенню.

Керуючись до ст. ст. 141, 150, 179-185, 191-192, 197 СК України, ст. ст. 2, 5, 15, 81, 141, 178, 247, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , про звільнення від сплати аліментів, - задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на ОСОБА_3 , що здійснюється на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва, від 24 червня 2024 року по справі №755/5975/24 з 01 лютого 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя С. В. Вовк