Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №630/765/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 630/765/26 Головуючий суддя І інстанції Малихін О. О.

Провадження № 33/818/2345/26

Категорія: ч.2 ст.130, ч.5 ст.126, ч.4 ст.121 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м.Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Гєрцик Р.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Люботинського міського суду Харківської області від 21 липня 2026 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.130, ч.5 ст.126, ч.4 ст.121 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Постановою судді Люботинського міського суду Харківської області від 21 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ч.5 ст.126, ч.4 ст.121 КУпАП, та, з урахуванням ст.36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також, відповідно до ч.3 ст.30 КУпАП, до накладеного додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами повністю приєднано невідбуту частину стягнення за постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2025 року (справа №728/2961/25) у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 місяців 5 днів, та остаточно накладено на ОСОБА_1 додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки 5 місяців 5 днів, та стягнуто суму судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погодившись з вказаною постановою, 31.08.2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вище вказану постанову судді суду першої інстанції.

Дослідивши апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку, що вказана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Таким чином, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її ухвалення.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Люботинського міського суду Харківської області винесена 21.07.2026 року.

У судовому засіданні 21.07.2026 року ОСОБА_1 приймав участь, копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримав 28.08.2026 року поштою (розписка, а.с.40)

Таким чином, з урахуванням вихідних днів, останнім днем для подачі апеляційної скарги є саме 31.07.2026 року.

Разом з цим, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу лише 31.08.2026 року, тобто, з пропуском встановленого строку апеляційного оскарження 10 днів, клопотання про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови суду в самій скарзі та в матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

За правовим змістом ч.2 ст.294 КУпАП, повноваженнями з власної ініціативи вирішувати питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у разі його пропуску суд не наділений.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд. що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).

Крім того, подана ОСОБА_1 апеляційна скарга складена іноземною мовою (російською).

Так, відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Також, частиною 5 статті 10, пункту 4 частини 1 статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині 6 статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частинами 1, 2 статті 14 вказаного закону передбачено, що у судах України судочинство проводиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому, за змістом статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

Викладене узгоджується, зокрема, із Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі, апеляційних і касаційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.

Особи, які не володіють мовою судочинства, можуть скористатися послугами перекладача для перекладу своїх скарг, клопотань, інших процесуальних документів, зокрема й з метою забезпечення можливості проведення з`ясування судом наявності в особи, яка звертається з апеляційною чи касаційною скаргою, прав і підстав для цього.

Апеляційний суд звертає увагу, що для перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження важливе значення мають форма і зміст апеляційної скарги. Значною мірою від того, які доводи і мотиви викладені у апеляційній скарзі та які вимоги висуваються апелянтом, залежать наслідки апеляційного провадження.

З огляду на вище зазначене та імперативність положень частини першої статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» щодо визначення мови діловодства при здійсненні судочинства, апеляційна скарга має бути викладена державною (українською) мовою.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 є особою, чиї права щодо можливості користуватись послугами перекладача не обмежені, а також враховуючи, що скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і апелянтом не порушено питання про поновлення цього строку, то апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Повернення апеляційної скарги, не позбавляє апелянта права повторно звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження, в якому конкретизувати причини, які не дозволили своєчасно оскаржити постанову суду.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Люботинського міського суду Харківської області від 21 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 , - повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик