Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №635/8616/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/8616/25 Головуючий І-ї інстанції – Якішина О.М.

Провадження № 33/818/521/26 Суддя доповідач – Гєрцик Р.В.

Категорія: ст.124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого Савічева О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Савічева О.О. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2025 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.122-4, ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_2 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 25.09.2025 року о 22-35 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, Траса МО3 Харків-Київ 467 км, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mercedes, д.н.з. НОМЕР_1 з тралом (напівпричіп) ЧМЗАП, д.н.з НОМЕР_2 , в порушення п.13.1 ПДР України, не обрав безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з транспортним засобом Mercedes, д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2025 року о 22-35 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, Траса МОЗ Харків-Київ 467 км, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mercedes, д.н.з. НОМЕР_1 з тралом (напівпричіп) ЧМЗАП, д.н.з НОМЕР_2 , став причетним до дорожньо - транспортної пригоди, після чого залишив місце події, чим порушив п.2.10.а. ПДР.

Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 17.11.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, а також стягнуто в дохід держави судовий збір.

Провадження у справі відносно ОСОБА_2 в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі за її змістом представник потерпілого просить постанову судді скасувати та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом були зроблені суперечливі висновки, у зв`язку з чим безпідставно було закрито справу за ст.124 КУпАП.

Мотиви суду

Судом апеляційної інстанції неодноразово призначались судові засідання по цій справі.

06.05.2026 року та 07.10.2026 року ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_2 не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, що також узгоджується з КУпАП.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи потерпілого та його представника потерпілого на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За таких обставин, оскільки фактично представником потерпілого оскаржується постанова судді тільки в частині закриття справи за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_2 особисто апеляційної скарги на постанову судді подано не було, апеляційний суд перевіряє постанову судді лише в частині закриття справи відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Закриваючи справу в частині адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції посилався на те, що матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, з огляду на показання самого ОСОБА_2 та допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 ..

Однак апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 25.09.2025 року о 22-35 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, Траса МО3 Харків-Київ 467 км, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mercedes, д.н.з. НОМЕР_1 з тралом (напівпричіп) ЧМЗАП, д.н.з. НОМЕР_2 , не обрав безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з транспортним засобом Mercedes, д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.13.1 ПДР.

Згідно п.2.3б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 інкримінується порушення пункту 13.1 ПДР, яким передбачений обов`язок водія дотримуватися безпечного інтервалу у залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу.

Поняття «безпечний інтервал» визначене у п. 1.10 ПДР України, відповідно до якого це відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави стверджувати про те, що ними визначений обов`язок водія дотримуватись такого інтервалу до іншого транспортного засобу, який забезпечить водієві транспортного засобу, що рухається поряд, запобігти зіткненню із транспортним засобом, який рухається попереду або поряд у випадку раптового гальмування або зупинки цього транспортного засобу.

Системний аналіз положень п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України у поєднанні останнього із п. 1.10 ПДР України дає підстави стверджувати, що на водія покладається обов`язок вибору такої швидкості руху та дотримання такої дистанції та інтервалу до автомобіля, який рухається попереду та поряд, які забезпечують можливість уникнення зіткнення із цим автомобілем у випадку його зупинки чи раптового гальмування.

При цьому, законодавцем не зроблено жодних виключень із даних правил, пов`язаних із конкретними діями водія транспортного засобу, який рухається поряд, у тому числі і у зв`язку із оглядом ним дорожньої обстановки, з`ясування дій інших учасників дорожнього руху, прийняття рішення про вчинення тих або інших дій, пов`язаних із керуванням транспортним засобом, тощо.

Незважаючи на встановлення судом першої інстанції відсутності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема:

- схемою місця ДТП, яке мало місце 25.09.2025 року, в якій наявні необхідні та достатні відомості для з`ясування дійсних обставин ДТП, у тому числі відображено: напрямок руху транспортного засобу, місце зіткнення, осип, прив`язку транспортного засобу учасника ДТП до сталих об`єктів, місце розташування автомобіля, отримані автомобілем-учасником ДТП механічні пошкодження, інформацію про власника автомобіля. Схема місця ДТП підписана потерпілим ОСОБА_1 , без зауважень та заперечень;

- фотографіями з місця ДТП, на яких відображено пошкодження автомобіля потерпілого ОСОБА_1 та його місце розташування після ДТП;

- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_1 від 25.09.2026 року, відповідно до яких він рухався на автомобілі Mercedes, д.н.з. НОМЕР_3 в напрямку м.Харкова по крайній правій полосі. Його автомобіль обганяв військовий автомобіль - тягач з причепом 0488 02, який віз танк, при обгоні військовий тягач не витримав дистанцію до його автомобіля і пошкодив грузовий відсік (будку), погнув металокаркас будки, розірвав тент та погнув борти;

- рапортом інспектора поліції, згідно якого 25.09.2025 року екіпажем 3202 було отримано виклик ДТП без травмованих траса М-03 Київ-Харків-Довжанський 467 км. По приїзду на місце ДТП було встановлено, що військовий вантажний автомобіль з напівпричепом (трал з танком) д.н.з. « НОМЕР_2 » здійснив зіткнення з вантажним автомобілем Mercedes, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та поїхав з місця ДТП у напрямку м.Харкова;

- письмовими поясненнями самого ОСОБА_2 від 08.10.2025 року, відповідно до яких 25.09.2025 року о 22:30 год він керував автомобілем Mercedes 2041 Н2 з тралом та перевозив військову техніку на трасі Харків-Київ в районі с.Пісочин та йшов на випередження транспортного засобу Mercedes (фури), який за його версією, почав зміщення в лівий бік та зачепив його тентовою будкою. Він зупинився через 300 метрів та підійшов до водія, який в ході розмови не міг дати пояснення на свої дії та на запитання виклику поліцейських водій Mercedes відмовився. Після розмови він виїхав до місця розвантаження техніки.

Апеляційний суд ставиться критично до пояснень ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , наданих ними в суді першої інстанції про те, що 25.09.2025 року вони рухались в вантажному автомобілі з тралом, який рухався у лівій полосі. Праворуч від них у сусідній смузі їхав водій ОСОБА_1 , який почав перестроюватись ліворуч і «підрізати» їх та сунути у відбійники, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 . Зазначали, що вони рухались у своїй полосі і не змінювали напрямок руху.

Разом з цим такі пояснення ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 спростовуються відомостями схеми місця ДТП від 25.09.2025 року та фотографіями з місця ДТП, які беззаперечно підтверджують те, що Траса МО3 Харків-Київ 467 км має лише 2 полоси руху, тобто одна полоса руху в напрямку м.Харків та 1 полоса руху в напрямку м.Київ, тобто автомобілі ОСОБА_2 та потерпілого не могли одночасно рухатись в одному напрямку без виконання маневру обгону.

При прийнятті рішення апеляційний суд звертає увагу на непослідовність пояснень ОСОБА_2 стосовно події правопорушення, які він надав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та в суді першої інстанції.

Так, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 пояснював, що здійснював маневр та йшов на випередження транспортного засобу Mercedes фури. Однак, вже в суді першої інстанції ОСОБА_2 змінив свої покази щодо події правопорушення, та пояснював, що він рухався у своїй полосі руху, а автомобіль потерпілого у сусідній полосі руху, після чого почав зміщення на його полосу руху та здійснив зіткнення, а тому непослідовні показання останнього, на думку апеляційного суду, свідчать про його намагання ухилитися від адміністративної відповідальності.

При цьому, апеляційний суд, з урахуванням схеми місця ДТП, вважає, що ОСОБА_2 виконував маневр - обгін, а саме випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Та в подальшому, вже повертаючись на свою смугу руху, не обрав безпечний боковий інтервал та здійснив зіткнення з автомобілем потерпілого.

Крім того, апеляційний суд ставиться критично до пояснень ОСОБА_2 та свідка про те, що праворуч від них у попутному напрямку рухався автомобіль потерпілого, який почав перестроюватись ліворуч і «підрізати» їх та сунути у відбійники, оскільки відповідно до схеми місця ДТП вбачається, що ДТП сталось саме на полосі руху потерпілого на відстані 3,2 м від краю дороги, тобто за 300 метрів від середини дороги, що також підтверджує версію потерпілого про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 виконував маневр - обгін та в подальшому, повертаючись на свою смугу руху (по якій здійснював рух потерпілий) не обрав безпечний боковий інтервал та здійснив зіткнення з автомобілем потерпілого.

Також, апеляційний суд ставиться критично до пояснень ОСОБА_2 про те, що автомобіль потерпілого, який їхав з ним паралельно, почав зміщатись на полосу руху ОСОБА_2 , оскільки в такому випадку автомобіль потерпілого повинен був зазнати пошкодження передньої лівої частини автомобіля або повністю лівої частини автомобіля. Разом з цим, як убачається зі схеми місця ДТП та фотографій автомобіля потерпілого після ДТП, він зазнав пошкодження саме задньої лівої частини автомобіля.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що пояснення ОСОБА_2 про те, що він рухався паралельно з автомобілем потерпілого в одній полосі руху неспроможні з технічної точки зору, оскільки відповідно до схеми місця ДТП ширина смуги руху становить 3,5 м., що значно менше ніж спільна ширина двох вантажних автомобілів.

За таких обставин, матеріали справи беззаперечно підтверджують, що саме водій ОСОБА_2 не був достатньо уважний, та як наслідок, не обрав безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з транспортним засобом Mercedes, д.н.з. НОМЕР_3 , чим порушив п.13.1 ПДР, що й правильно було встановлено під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи містять достатню кількість відомостей щодо події дорожньо-транспортної пригоди, що не потребує володіння спеціальними знаннями, і на час апеляційного розгляду не вбачається необхідності залучення експерта, у відповідності до вимог ст. 273 КУпАП.

Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вбачає наявність саме в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Разом з тим, положеннями ч.2 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП справа про адміністративне правопорушення не може бути розпочата, а розпочата підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративну правопорушення, подія правопорушення мала місце 25.09.2025 року. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ч.2 ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, тому справа щодо ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, постанова судді щодо ОСОБА_2 підлягає зміні, оскільки суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду за ст.124 КУпАП, а провадження у справі в цій частині - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду в апеляційному суді справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу, та в решті – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Савічева О.О. задовольнити частково.

Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2025 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження у справі в частині адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

В решті постанову Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2025 року щодо ОСОБА_2 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик