Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №644/1874/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 644/1874/25

провадження № 22-ц/818/3310/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

Суддів Яцини В.Б., Маміної О.В.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року, постановлене суддею Поповою В.О.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Держави Україна через Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.09.2024 поліцейським ВРПП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРТ1 № 136175 від 24.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно фабули зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРТ1 № 136175, 24.09.2024близько 21 год. 30 хв. за адресою м. Кам`янське, просп. Аношкіна, буд. 5 ОСОБА_1 керувала ТЗ, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а саме (різкий запах з порожнини рота, нестійка хода). Останній було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Результат склав 0.82 проміле, чим порушив п.2.9.а. ПДР - керування Т3 особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В позові зазначено, що складання протоколу супроводжувалось моральним насиллям з боку працівників патрульної поліції, нецензурною лайкою та приниженням, що зафіксовано на відео з боді камер від 24.09.2024. Також, на відеозаписі зафіксовано безпідставне застосування заходів фізичного впливу відносно ОСОБА_1 з боку працівників поліції. Внаслідок неправомірних дій співробітників відділу реагування патрульної поліції Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області позивачка зазнала тілесних ушкоджень, порушено психічний та психологічний стан з приводу безпідставного застосування фізичної сили з боку працівників поліції та конфіскації автомобіля.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/10667/24 провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За результатами перевірки за фактом вчинення неправомірних дій під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення встановлено, що 24.09.2024 року о 21 годині 30 хвилин в м. Кам`янське Дніпропетровської області під час патрулювання співробітниками відділу реагування патрульної поліції Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції ОСОБА_3., старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4., старшим сержантом поліції ОСОБА_5. та капітаном поліції ОСОБА_6 правопорушення безпідставно застосовані заходи фізичного впливу відносно ОСОБА_1 . За даним фактом 30.09.2024 було внесено відомості до ЄДРДР за № 42024042050000045.

Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінює у 50000 грн., така сума необхідна для загоювання отриманих душевних страждань та моральних переживань, відновлення психічного та психологічного стану. Також, позивачка була вимушена витрачати час на підготовку необхідних процесуальних документів та оплачувати послуги захисника.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Держави Україна на користь ОСОБА_1 7 000 (сім тисяч) гривень, 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, у цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, визначивши розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що ОСОБА_1 була змушена доводити власну невинуватість в суді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а також зазнала застосування фізичної сили, що полягало у примусовому витягуванні її з автомобіля та хапанні руками за волосся працівником поліції ОСОБА_3 , внаслідок чого їй було завдано фізичного болю. Окрім того, була вимушена витрачати значний час та зусилля на звернення до правоохоронних органів та суду з метою захисту своїх порушених прав. Усі зазначені обставини в сукупності свідчать про істотний обсяг моральних страждань, приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 , що в повній мірі обґрунтовує заявлену суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. Зазначає, що суд першої інстанції, визнавши факт порушення прав ОСОБА_1 та наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, дійшов необґрунтованого висновку щодо визначення її розміру. Визначена судом сума у розмірі 7 000 грн є явно неспівмірною із характером та обсягом моральних страждань, яких зазнала позивачка, тривалістю порушення її прав, а також тими душевними переживаннями, зусиллями та часом, які були необхідні для відновлення її емоційного стану. Позивачка змушена була пережити приниження честі та гідності, застосування до неї фізичної сили з боку працівників поліції, а також неетичну та принизливу поведінку під час виконання ними службових обов`язків. Зокрема, у її бік лунали образливі висловлювання та ненормативна лексика, вона зазнала принизливого ставлення до себе як до жінки, що об`єктивно викликало у неї відчуття страху, безпорадності та глибокого морального приниження. Такі дії працівників поліції не лише завдали позивачці значних моральних страждань, що підтверджується матеріалами справи, а й свідчать про поведінку, яка підриває авторитет Національної поліції, покликаної забезпечувати публічну безпеку і порядок, а також охороняти права і свободи людини.

Також з апеляційною скаргою звернувся представник Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вважає, що суд першої інстанції помилково ототожнив закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення, із протиправністю дій поліцейських під час складення протоколу від 24.09.2024 року. Звертає увагу на те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язком між неправомірними діями і заподіяною шкодою і довести наявність цих умов має позивач. Сам факт складення протоколу поліцейським не може бути підставою для відшкодування шкоди, завданої складенням цього протоколу. Вважає, що ОСОБА_1 не надано на належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що застосування дисциплінарних стягнень до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є беззаперечним доказом протиправності дій, які завдали моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи часткового позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , тривалість страждань позивачки з моменту порушення її прав до моменту їх відновлення, вимоги розумності та справедливості та дійшов висновку, що розмір грошової компенсації за моральну шкоду ОСОБА_1 становить 7 000,00 грн, що буде не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб ОСОБА_1 , і не призведе до її безпідставного збагачення.

Колегія судів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 24.09.2024 поліцейським ВРПП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРТ1 № 136175 від 24.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно фабули зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРТ1 № 136175, 24.09.2024 близько 21 год. 30 хв. за адресою

АДРЕСА_1 ОСОБА_1 керувала ТЗ, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а саме (різкий запах з порожнини рота, нестійка хода). Останній було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Результат склав 0.82 проміле, чим порушила п.2.9.а. ПДР - керування Т3 особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,( а.с.11).

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/10667/24 провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 17.02.2025, (а.с.13).

30.09.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202404250000045 за ч.2 ст.365 КК України з викладом обставин: за результатами перевірки за фактом неправомірних дій працівників відділу реагування патрульної поліції Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області встановлено, що 24.09.2024 року о 21 год 30 хв., поблизу будинку №5 по проспекту Відродження у Кам`янське співробітники відділу реагування патрульної поліції Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП застосували заходи фізичного впливу відносно ОСОБА_1 , 2004 року народження, та ОСОБА_7 , 2003 року народження. Внаслідок вищевказаних умисних дій співробітниками відділу реагування патрульної поліції Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області безпідставно застосовано заходи фізичного впливу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , а також завдано удар правою рукою в область голови останнього, (а.с.27).

Відповідно до Наказу ГУНП №2063 від 02.10.2024 «Про організацію проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за відомостями, викладеними у інформаційній довідці управління головної інспекції ГУНП від 27.09.2024 №331-295ід «Про виявлення в мережі «Інтернет» критичної публікації стосовно працівників поліції Кам?янського РУП ГУНП» щодо можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Кам?янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, (а.с.28-29).

Висновком службового розслідування за фактами можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейським Кам`янського районного управління ГУНП, за відомостями, викладеними у інформаційній довідці УГІ ГУНП від 15.10.2024, встановлено наступне (а.с.33-47).

Наряд ГРПП «Клен - 404» у складі інспектора ВРПП Кам`янського РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4. та поліцейського ВРПП старшого сержанта поліції ОСОБА_3., а також наряд ГРПП «Клен - 403» у складі поліцейського ВРПП Кам`янського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_6 та поліцейського ВРПП Кам`янського РУП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_5. допустили порушення вимог пункту 4 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.122018 № 1026, що виразилося у неправильному закріплені поліцейськими портативного відеореєстратора на їхньому форменому одязі, а старшим сержантом поліції ОСОБА_3 , крім цього допущено порушення вимог пункту 5 розділу П вказаної інструкції, що виразилося у не включенні портативного відеореєстратора з моменту початку виконання службових обов`язків.

Також під час проведення службового розслідування, із врахуванням відео з портативних відеореєстраторів поліцейських, встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 3 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», порушення пункту 7 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VII з боку поліцейських ВРПП Кам`янського РУП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_3., старшого сержанта поліції ОСОБА_5 та капітана поліції ОСОБА_6 , що виразилось у не здійсненні належного контролю за своєю поведінкою, почуттями та емоціями під час виконання службових обов`язків.

Крім цього, в діях інспектора ВРПП Кам`янського РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4. та поліцейського ВРПП Кам`янського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_6, встановлені порушення вимог підпункту 4 пункту 6 розділу 1 Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, що виразилося у не здійсненні постійного контролю наявності отриманої зброї під час виконання службових обов`язків.

Наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 17 жовтня 2024 року № 2111к:

- за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», порушення пункту 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIIІ, порушення пункту 4 розділу 11 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, що виразилося у висловлювані та діях, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини під час виконання службових обов`язків, а також у невключені портативного відеореєстратора на його форменому одязі 24 вересня 2024 року під час виконання службових обов`язків та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 застосовано до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Кам`янського РУП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_3 (0045094) дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.

- за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», порушення пункту 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIIІ, порушення пункту 4 розділу 11 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, що виразилося у висловлювані та діях, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини під час виконання службових обов`язків, а також у неправильному закріплені портативного відеореєстратора на його форменому одязі 24 вересня 2024 року під час виконання службових обов`язків та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 застосовано до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Кам`янського РУП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_5 (0045068), дисциплінарне стягнення у виді догани.

- за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», порушення пункту 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIIІ, порушення пункту 4 розділу 11 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, підпункту 4 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01 лютого 2016 року № 7, що виразилося у висловлювані та діях, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини під час виконання службових обов`язків, а також у неправильному закріплені портативного відеореєстратора на його форменому одязі та у нездійсненні постійного контролю наявності отриманої зброї 24 вересня 2024 року під час виконання службових обов`язків та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 із врахуванням наявного дисциплінарного стягнення у виді зауваження (наказ Кам`янського ГУНП від 26 вересня 2024 року № 1198) застосовано до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Кам`янського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_6 (0045176) дисциплінарне стягнення у виді догани.

- за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», порушення пункту 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIIІ, порушення пункту 4 розділу 11 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, підпункту 4 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01 лютого 2016 року № 7, що виразилося у неправильному закріплені портативного відеореєстратора на його форменому одязі та не здійсненні постійного контролю наявності отриманої зброї 24 вересня 2024 року під час виконання службових обов`язків та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 застосовано до інспектора відділу реагування патрульної поліції Кам`янського районного управління поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4. (0151667) дисциплінарне стягнення у виді зауваження (том 2, а.с. 98-99).

Під час проведення службового розслідування членами дисциплінарної комісії переглянуто опублікований в мережі «Інтернет» відеозапис, встановлено факт порушення старшим сержантом поліції ОСОБА_3 пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», порушення пункту 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІI, що виразилося у висловлювані та діях, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини під час виконання службових обов`язків.

Під час перегляду відеозапису з нагрудного відео реєстратора № 798012 старшого сержанта поліції ОСОБА_3 , тривалістю 19 хв. 19.с., встановлено, що відеофіксацію останній розпочав не з моменту початку виконання службових обов`язків, а лише тоді, коли до місця події прибув наряд ГРПП «Клен - 403», а сам відеореєстратор був закріплений на поясному спорядженні, що суперечить вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026.

На вказаному відеозаписі поліцейський ОСОБА_8 , спершу підходить до дверей автомобілю зі сторони пасажира, куди в цей же час також підходить поліцейський іншого наряду ГРПП, відчиняє двері автомобілю та вимагає у гр. ОСОБА_7 вийти з автомобіля. Після чого підходить до дверей автотранспорту зі сторони водія, відчиняє двері та вимагає від ОСОБА_1 вийти з машини, після чого силою витягує останню з автомобіля. При цьому ОСОБА_8 наполягає на пред`явлені документів, які посвідчують особу, реєстрацію автомобіля та документи на право керування автотранспортом відповідної категорії. На 01 хв 38 с. вказаний поліцейський підходить до дверей зупиненого автомобіля, відчиняє задні двері, де в той момент перебували двоє не встановлених пасажирів жіночої та чоловічої статі, та в грубій формі із застосуванням ненормативної лексики вимагає залишити автомобіль. Після чого останні залишили авто, а поліцейський із застосуванням фізичної сили змусив пасажира чоловічої статі зайняти позицію спиною до себе, руки на капоті транспортного засобу, та вимагав у останнього пред`явити документи, що посвідчують особу, таку ж саму вимогу щодо пред`явлення документів поліцейський вимагав і від пасажира жіночої статі, але вже без застосування фізичної сили. Після цього поліцейський ОСОБА_3. повернувся до водія ОСОБА_1 та задав питання щодо вживання нею алкогольних напої, на що остання повідомила, що не вживала. У свою чергу поліцейський ОСОБА_3 попросив у поліцейського, який перебував у складі іншого наряду, газоаналізатор Drager Alcotest та провів ОСОБА_1 до службового автомобіля для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, на вказаному відео ОСОБА_1 , вимагає повернута їй мобільний телефон, на що один із поліцейських віддає їй телефон. У подальшому ОСОБА_1 проходить огляд за допомогою газоаналізатор Drager Alcotest, яким встановлено стан алкогольного сп`яніння 0,82 проміле. Під час спілкування з водієм та пасажирами поліцейський ОСОБА_3 використовує нецензурну лексику та не контролює свої емоції.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас одне і те саме правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

За змістом частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів під час здійснення ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначено, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що підставою для відшкодування моральної шкоди є, зокрема незаконне притягнення її до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях водія адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов`язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до такого протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.

Під час складення протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюють її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.

Велика Палата Верховного Суду також вже досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 сформулювала такі висновки.

Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22 січня 2025 року в справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.

Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.

У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

У разі невстановлення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

Матеріали справи свідчать про те, що 24.09.2024 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/10667/24 провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З висновків службового розслідування від 17 жовтня 2024 року № 2111к встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 3 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», порушення пункту 7 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VII з боку поліцейських ВРПП Кам`янського РУП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_3., старшого сержанта поліції ОСОБА_5 та капітана поліції ОСОБА_6 , що виразилось у не здійсненні належного контролю за своєю поведінкою, почуттями та емоціями під час виконання службових обов`язків, використанні ненормативної лексики та фізичної сили.

Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції вважав за необхідне визначити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , у сумі 7000 грн.

Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine»).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не спричинили вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.

Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24)).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок неправомірних дій працівників поліції їй завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що складання протоколу про адміністративне правопорушення супроводжувалося моральним насиллям, застосуванням сили та її приниженням, погіршився її психічний та психологічний стан, вона змушений звертатися за допомогою до фахівців в галузі права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що за результатом дій працівників поліції, які визнані висновком за результатом службового розслідування протиправними, позивач дійсно зазнав моральних страждань, оскільки був змушений докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права.

Наведені обставини спричинили позивачу душевні страждання, хвилювання, незручності та викликали необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, з урахуванням засад розумності, справедливості та пропорційності, апеляційний суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Доводи ГУПН у Дніпропетровській області щодо недоведеності позовних вимог та відсутності підстав для стягнення моральної шкоди у зв`язку закриттям адміністративного провадження є необґрунтованим та спростовуються матеріалами справи. Обставини неналежного виконання службових обов`язків, вчинення дисциплінарних проступків, що виразилося у висловлювані та діях, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини під час виконання службових обов`язків та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 було встановлено службовим розслідуванням.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому її апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині суми стягнення.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року змінити в частині суми стягнення.

Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 20 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина