Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №216/1949/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2579/26 Справа № 216/1949/26 Суддя у 1-й інстанції - ЧИРСЬКИЙ Г. М. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Козаренко С.В., прокурора Стороженко С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника Козаренко С.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, до 03.10.2025 року працювавшого державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -

за ч.1 ст.172-6 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно- правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті З цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про державну службу», на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно наказу № 6779-к від 21 вересня 2023 року Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесу) «Про призначення ОСОБА_1 » - ОСОБА_1 з 22 вересня 2023 року призначено на посаду державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) та присвоєно 7 ранг державного службовця в межах категорії «В».

Відповідно до наказу № 5488-к від 26 вересня 2025 року Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) «Про звільнення ОСОБА_1 - ОСОБА_1 03.10.2025. звільнено з посади державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса)

Відповідно до п. п. «в» п.1 ч.І ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» державних службовців категорії «В» віднесено до суб`єктів на яких поширюється дія вказаного закону.

Отже, ОСОБА_1 обіймаючи посаду державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), згідно з п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 45 Закону.

Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:Wpublic.nazk.gov.ua), встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію за типом «при звільненні» за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (01.01.2025 - 03.10.2025) - 15.11.2025 о 03 год. 45 хв..

Згідно з послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), встановлено, що дії, направлені на подання декларації, ним розпочато лише 15.11.2025, тобто після закінчення граничного строку для подання вказаного документу.

Перевіркою не встановлено поважних причин несвоєчасного подання декларації. При цьому, ОСОБА_1 обізнаний про необхідність подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що підтверджується інформацією Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а також поясненням ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави у зв`язку зі звільненням 03.10.2025 з посади державного виконавця Центрально- міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), будучи згідно з п.п. «в» п.1 ч.І ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування, а також відповідно до примітки до статті 172-6 КУпАП будучи суб`єктом правопорушення за цією статтею, у порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно 15.11.2025 о 03 год. 45 хв. та без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (01.01.2025 - 03.10.2025), тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Постановою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник Козаренко С.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржила його в апеляційному порядку. Апеляційну скаргу подано 14 вересня 2026 року з одночасним поданням клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку захисник вказує, що відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Зазначає, що десятий день строку на апеляційне оскарження постанови від 03 вересня 2026 року припав на 13 вересня 2026 року, який був вихідним днем, вважає останнім днем строку 14 вересня 2026 року. Просить поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду від 03 вересня 2026 року.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник Козаренко С.В. вказує, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строків, визначених ст.38 КУпАП. Зазначає, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-6 КУпАП, є правопорушенням, пов`язаним з корупцією, а тому відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Вважає, що момент виявлення правопорушення не може ототожнюватися з моментом складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки складання протоколу є процесуальною дією з фіксації вже виявленого правопорушення. Вказує, що днем виявлення слід вважати день надходження до уповноваженого органу відомостей про можливе вчинення адміністративного правопорушення. На підтвердження зазначеного посилається на постанову Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №149/2498/17, відповідно до якої початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення пов`язується з днем виявлення правопорушення органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу, а днем виявлення може бути день надходження до такого органу будь-яких відомостей про можливе вчинення правопорушення. Також вказує на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Олександр Волков проти України», стосовно значення строків давності для забезпечення юридичної визначеності та остаточності. Зазначає, що посилання на лист Верховного Суду №1089/0/2-21 від 09.04.2021 не може бути визначальним, оскільки такий лист не є джерелом права та містить узагальнення судової практики і пропозиції щодо законодавчого врегулювання питання визначення моменту виявлення правопорушення. Вказує, що матеріалами справи підтверджується направлення Національним агентством з питань запобігання корупції 03.12.2025 повідомлення №47-06/97739-25 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про можливе несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації, яке було сформовано на підставі повідомлення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.11.2025. Зазначає, що подальше направлення 10.12.2025 цих матеріалів до Управління стратегічних розслідувань у Дніпропетровській області не змінює моменту виявлення правопорушення, оскільки останнє є територіальним підрозділом Департаменту стратегічних розслідувань. Вважає, що правопорушення було виявлено 03.12.2025, а тому шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив до ухвалення судом постанови 03.09.2026. Зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваної постанови шестимісячний строк сплив навіть у разі його обчислення від дати складення протоколу про адміністративне правопорушення 26.02.2026. Вказує, що відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП, виключає провадження у справі та є підставою для його закриття. Вважає, що суд першої інстанції за таких обставин не мав правових підстав для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи та її захисника, які просили поновити строк на апеляційне оскарження, підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити оскаржувану постанову без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить таких висновків.

Постанову суду першої інстанції винесено 03 вересня 2026 року, а апеляційну скаргу подано 14 вересня 2026 року. Враховуючи, що останній день десятиденного строку на апеляційне оскарження припав на вихідний день 13 вересня 2026 року, а апеляційну скаргу подано у перший наступний робочий день, апеляційний суд вважає причини пропуску строку поважними та з метою забезпечення права особи на апеляційний перегляд судового рішення вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За наслідками апеляційного розгляду суд вправі, зокрема, скасувати постанову та закрити провадження у справі або змінити постанову.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню, зокрема, питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд відповідно до ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст.172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №6779-к від 21 вересня 2023 року з 22 вересня 2023 року був призначений на посаду державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі та мав статус державного службовця категорії «В», у зв`язку з чим був суб`єктом декларування.

Наказом №5488-к від 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 03.10.2025 звільнено із займаної посади.

Декларацію за типом «при звільненні» за період з 01.01.2025 по 03.10.2025 ОСОБА_1 подав лише 15.11.2025 о 03 год. 45 хв., тобто після закінчення встановленого законом строку. При цьому згідно з послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій дії, спрямовані на її подання, ним розпочато лише 15.11.2025.

Матеріалами справи також підтверджується обізнаність ОСОБА_1 з покладеним на нього обов`язком щодо декларування, а належних доказів існування об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання декларації, не встановлено.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком про те, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, несвоєчасно та без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що правопорушення було виявлено 03.12.2025 є безпідставними.

Саме по собі отримання уповноваженим органом інформації про можливе порушення вимог антикорупційного законодавства не свідчить про встановлення на цей момент усіх об`єктивних та суб`єктивних ознак складу конкретного адміністративного правопорушення.

Виявлення правопорушення, передбачає встановлення уповноваженою на складення протоколу особою сукупності фактичних даних, достатніх для висновку про наявність у діях особи всіх ознак складу адміністративного правопорушення. Отримання інформації, витребування документів, отримання пояснень та проведення їх перевірки є діями, спрямованими на з`ясування наявності чи відсутності правопорушення, а не самі по собі остаточною констатацією факту його виявлення.

У цій справі остаточний висновок уповноваженої посадової особи про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення оформлено протоколом №204 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, 26.02.2026, після збирання та перевірки відповідних матеріалів.

Тому саме 26.02.2026 апеляційний суд вважає днем виявлення адміністративного правопорушення, з якого підлягає обчисленню шестимісячний строк, передбачений ч.4 ст.38 КУпАП.

У зв`язку з цим посилання захисника на 03.12.2025 як на безумовний момент виявлення правопорушення апеляційний суд відхиляє, оскільки на цю дату до уповноваженого органу надійшла інформація про можливе порушення, яка у подальшому була предметом перевірки.

Разом з тим доводи апеляційної скарги щодо закінчення шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення є обґрунтованими.

Відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем установлено дві часові межі накладення адміністративного стягнення: шість місяців з дня виявлення правопорушення та граничний дворічний строк з дня його вчинення. Дотримання лише дворічного граничного строку не усуває необхідності дотримання шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення.

Суд першої інстанції відхиляючи доводи сторони захисту щодо спливу строків, передбачених ст.38 КУпАП, виходив із того, що днем вчинення правопорушення є 03 листопада 2025 року та що дворічний строк з дня його вчинення на момент розгляду справи не закінчився.

Однак при цьому залишено поза увагою самостійну вимогу ч.4 ст.38 КУпАП про можливість накладення адміністративного стягнення лише протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення.

Оскільки адміністративне правопорушення було виявлено 26.02.2026, шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення закінчився 26.08.2026.

Оскаржувану постанову, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, ухвалено 03.09.2026, тобто після закінчення передбаченого ч.4 ст.38 КУпАП шестимісячного строку.

Отже, станом на день ухвалення постанови суд першої інстанції вже не мав правових підстав для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

При цьому встановлення спливу строку накладення адміністративного стягнення у цій справі не спростовує правильності висновків щодо фактичних обставин вчиненого правопорушення та його правової кваліфікації. Апеляційний суд у межах перегляду оскаржуваної постанови перевірив докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, та підстав вважати цей висновок неправильним не встановив.

Таким чином, висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є правильним, однак адміністративне стягнення накладено після закінчення встановленого законом строку.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, а провадження у справі закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених ч.4 ст.38 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення сплачується особою у разі винесення судом постанови про накладення на неї адміністративного стягнення. Оскільки постанова в частині накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 665,60 грн також відсутні.

Отже, апеляційну скаргу захисника Козаренко С.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати в частині накладення адміністративного стягнення та стягнення судового збору, провадження у справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, а в іншій частині постанову залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.38, 40-1, 247, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Козаренко С.В. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Козаренко С.В. задовольнити частково.

Постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу та стягнення судового збору.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.4 ст.38 КУпАП.

В іншій частині постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя