Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №193/272/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1703/26 Справа № 193/272/26 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Кривий Ріг

06.10.2026р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., при секретарі судового засідання Шевченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника Губара А.Л. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14.05.2026р., якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Губаром А.Л., який в апеляційній скарзі:

- вказує, що відповідно вимог ст.ст. 254 , 255 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення це - офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, та у даній справі відбулося порушення з боку поліцейських, а саме недотримання норм чинного законодавства;

- зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_1 , пославшись на те, що права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, були роз`яснені під час складання протоколу 23.02.2026 року, проте такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи;

- наголошує, що всі ключові процесуальні дії, а саме відбір пояснень у ОСОБА_1 , встановлення обставин події, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, мали місце 17.02.2026р., тобто до моменту складання протоколу, водночас роз`яснення прав відбулося лише 23.02.2026 року, тобто через п`ять днів після події, тобто, на момент фактичного отримання доказів ОСОБА_1 не був повідомлений про своє право, передбачене ст. 63 Конституції України;

- зазначає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про доведеність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем у момент настання дорожньо-транспортної пригоди, жоден із відеозаписів не містить фіксації моменту керування транспортним засобом, з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 перебував біля автомобіля з боку пасажира та забирав речі з переднього пасажирського сидіння, момент дорожньо-транспортної пригоди взагалі не зафіксований;

- прохає постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14.05.2026р. щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Про дату, час та місце розгляд апеляційної скарги захисник Губар А.Л. та особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули, від захисника Губара А.Л. надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17.02.2026 о 20:16 год. в с-ще Софіївка по вул. Больнична, 64, керував автомобілем Хюндай Туксон д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, тест № 752, результат 2,08 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР - керування транспортними засобами в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або під впливом інших, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, що зафіксовано на БК 795555, 795521.

Крім того, ОСОБА_1 17.02.2026 о 20:16 год. в с-ще Софіївка по вул. Больнична,64, керував автомобілем Хюндай Туксон д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та здійснив наїзд на перешкоду (паркан) в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив п. 12.1 ПДР України - не врахував безпечність швидкості руху, п. 12.2 ПДР України - не врахував безпечність швидкості руху в умовах недостатньої видимості, п. 12.3 ПДР України - не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпеки руху для інших учасників дорожнього руху, об їзду перешкоди, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, що зафіксовано на БК 795555, 795521.

Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП адміністративні провадження за ст. 124 КУпАП та за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 були об`єднані в одне провадження.

Допитаний судом першої інстанції ОСОБА_1 не визнає своєї винуватості у правопорушеннях за ст. 124 КУпАП та за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та пояснив, що 17.02.2026р. в темну пору доби треба було їхати і, він разом із донькою ОСОБА_2 , яка знаходилася за кермом автомобіля Хюндай Туксон д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в с-ще Софіївка по вул. Спортивній. На дорозі була ожеледиця. На закругленні дороги, біля кільця, автомобіль занесло, сталося ДТП, донька злякалася, вибігла з автомобілю та втекла. ОСОБА_1 сильно вдарився головою об стійку. У доньки тілесних ушкоджень не було, після чого він вийшов з автомобіля, сів за кермо та виїхав з клумби на проїжджу частину дороги та зупинив автомобіль біля зупинки транспортного транспорту, ввімкнув аварійне світло. Також ОСОБА_1 пояснив, що у нього був дуже сильний головний біль. Через кілька хвилин під`їхав патрульний автомобіль, працівники викликали швидку, невдовзі приїхала карета швидкої допомоги та відвезли його до лікарні, оглянули його та відпустили додому. Хто викликав поліцію, йому невідомо. Очевидців події ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він не бачив, з ними не спілкувався. Протокол складався у нього вдома через п`ять днів. Перед тим, як поїхати до лікарні він пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння, чи проходив тестування у лікарні він не пам`ятає.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо заперечення своєї винуватості у вчиненні зазначених вище адміністративних правопорушень, також відкинув заперечення захисника Губара А.Л. щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 доведеною сукупністю досліджених та оцінених доказів.

Суд першої інстанції в обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 поклав за ч. 1 ст. 130 КУпАП:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 598760 від 23.02.2026р., в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 17.02.2026 о 20:16 год. в с-ще Софіївка по вул. Больнична, 64, керував автомобілем Хюндай Туксон д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, тест № 752, результат 2,08 проміле, чим порушив п. 2.9а. ПДР - керування транспортними засобами в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або під впливом інших, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, що зафіксовано на БК 795555, 795521 (а.с.1);

- тест № 752 від 17.02.2026р., згідно якого вміст алкогольних парів у подиху ОСОБА_1 складає 2,08 проміле (а.с.2);

- акт огляду, згідно якого зазначено ознаки: запах алкоголю з порожнини роту ОСОБА_1 (а.с.3);

- направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у зв`язку із виявленими ознаками: запах з порожнини роту, нестійка хода, почервоніння очей (а.с.4);

- письмові пояснення ОСОБА_3 , який пояснив, що 17.02.2026 року о 20:16 він став свідком ДТП за участю водія автомобіля Хюндай Туксон д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по вул. Больнична с-ще Софіївка та здійснив наїзд на паркан. Після ДТП він разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 підійшли до автомобіля. Окрім водія, в автомобілі нікого не було. Водій був в стані алкогольного сп`яніння. Вони спитали у нього, чи все гаразд, на що той попросив придбати йому в магазині поряд води і сигарет. Потім водій намагався виїхати на дорогу, прохав його та ОСОБА_4 нікому не розповідати про подію. Він відійшов у бік та зателефонував до поліції. В цей час водій виїхав на дорогу та зупинився біля автобусної зупинки, та сидів в автомобілі. Водія особисто він не знає (а.с.5);

- письмові пояснення ОСОБА_4 , який пояснив що 17.02.2026 року о 20:16 він став свідком ДТП за участю водія автомобіля Хюндай Туксон д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по вул. Больнична с-ще Софіївка у бік автовокзалу та біля магазину «Каріна» та здійснив наїзд на паркан. Після ДТП він разом зі своїм знайомим ОСОБА_3 підійшли до автомобіля. Окрім водія в автомобілі нікого не було. Водій був в стані алкогольного сп`яніння. Він запитав у нього, чи все з ним добре, а ОСОБА_3 зателефонував у поліцію та викликав їх на місце ДТП. Потім водій виїхав на проїздну частину, прохав його та ОСОБА_3 нікому не розповідати про подію. В цей час водій виїхав на дорогу та зупинився біля автобусної зупинки, оскільки його автомобіль мав механічні пошкодження, та далі сидів в автомобілі (а.с.6);

- рапорт працівника поліції, яким складено протокол з викладенням обставин складання протоколу від 23.02.2026 року за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.7);

- відеозапис від 17.02.2026 та 23.02.2026 року (а.с.8);

- довідку інспектора САП КРУП в Дніпропетровській області О.Бакун, відповідно до якої громадянин ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 12.06.2013 (а.с.9);

Та за ст. 124 КУпАП суд першої інстанції вважав винуватість ОСОБА_1 доведеною:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 598750 від 23.02.2026 , в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 17.02.2026 о 20:16 год. в с-ще Софіївка по вул. Больнична,64, керував автомобілем Хюндай Туксон д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та здійснив наїзд на перешкоду (паркан), в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив п. 12.1 ПДР України - не врахував безпечність швидкості руху, п. 12.2 ПДР України - не врахував безпечність швидкості руху в умовах недостатньої видимості, п. 12.3 ПДР України - не вжив заходів для зменшення швидкості руху, аж до зупинення транспортного засобу або безпечності руху для інших учасників дорожнього руху, об`їзду перешкоди, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАп, що зафіксовано на БК 795555, 795521 (а.с.13);

- письмовими поясненням ОСОБА_3 , який пояснив, що 17.02.2026 року о 20:16 він став свідком ДТП за участю водія автомобіля Хюндай Туксон д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по вул. Больнична с-ще Софіївка та здійснив наїзд на паркан. Після ДТП він разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 підійшли до автомобіля. Окрім водія в автомобілі нікого не було. Водій був в стані алкогольного сп`яніння. Вони спитали у нього, чи все гаразд, на що той попросив придбати йому в магазині поряд води і сигарет. Потім водій намагався виїхати на дорогу, прохав його та ОСОБА_4 нікому не розповідати про подію. Він відійшов у бік та зателефонував до поліцію. В цей час водій виїхав на дорогу та зупинився біля автобусної зупинки, та далі сидів в автомобілі. Водія особисто він не знає(а.с.14);

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 , який пояснив що 17.02.2026 року о 20:16 він став свідком ДТП за участю водія автомобіля Хюндай Туксон д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по вул. Больнична с-ще Софіївка у бік автовокзалу та біля магазину «Каріна» та здійснив наїзд на паркан. Після ДТП він разом зі своїм знайомим ОСОБА_3 підійшли до автомобіля. Окрім водія, в автомобілі нікого не було. Водій був в стані алкогольного сп`яніння. Він запитав у нього, чи все з ним добре, а ОСОБА_3 зателефонував у поліцію та викликав їх на місце ДТП. Потім водій виїхав на проїздну частину, прохав його та ОСОБА_3 нікому не розповідати про подію. В цей час водій виїхав на дорогу та зупинився біля автобусної зупинки, оскільки його автомобіль мав механічні пошкодження. Далі сидів в автомобілі (а.с.15);

- схемою місця ДТП, якою зафіксовано події від 17.02.2026р. (а.с.16);

- рапортом працівника поліції, яким складено протокол з викладенням обставин складання протоколів від 23.02.2026 року за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.17);

- рапортом про отримання повідомлення, згідно якого 17.02.2026р. о 20:16год. надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про вчинення ДТП водієм автомобіля НОМЕР_1 , водій у нетверезому стані(а.с.18);

- довідку інспектора САП КРУП в Дніпропетровській області О.Бакун, відповідно до якої громадянин ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с.20).

Суд першої інстанції дослідивши та оцінивши сукупність доказів у справі дійшов висновку, що не зважаючи на невизнання вини, своїми діями ОСОБА_1 , вчинив адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме порушив вимоги п. 2.9.а, 12.1, п. 12.2, п. 12.3 ПДР України.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не може погодитись із висновками суду першої інстанції про визнання його винуватості у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП неповно та необ`єктивно з`ясував обставини справи, що перешкодило суду першої інстанції вирішити їх в точній відповідності із законом.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до матеріалі справи про адміністративні правопорушення події адміністративних правопорушень мали місце 17.02.2026р.

Відповідно до матеріалів справи, та, зокрема, відеозапису встановлено, що 17.02.2026р. працівники поліції прибули на місце події, встановили особу ОСОБА_1 , виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події, та за допомогою газоаналізатора Драгер встановили стан його алкогольного сп`яніння.

Також, відповідно до матеріалів відеозапису, 23.02.2026р. працівники поліції прибули за місцем мешкання ОСОБА_1 та склади щодо нього протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП та за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З наведеного вище вбачається, що протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були складені після спливу п`яти днів від моменту події адміністративного правопорушення та встановлення особи ОСОБА_1 .

Слід наголосити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення встановив, що особа ОСОБА_1 була встановлена безпосередньо в день події, а саме 17.02.2026р., та всі необхідні процесуальні дії були проведені саме 17.02.2026р., проте з яких причин, уповноваженими працівниками поліції не було складено протоколи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не місьять.

Таким чином суд апеляційної інстанції встановив, що протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 та за ч. 1 ст. 130 КУпАП складені у порушення вимог ст. 254 КУпАП, а саме після спливу п`яти днів від події адміністративного правопорушення та виявлення його особи.

Суд апеляційної інстанції констатує, що уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, та складено протокол про адміністративне правопорушення з порушенням встановленого законом порядку, без поважних на те причин, відповідно, наведені протоколи щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та за ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку та не можуть прийматись до уваги, як докази.

Слід наголосити, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу(ч. 2ст. 251 КУпАП).

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку протоколам про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 серії ЕПР1 № 598760 від 23.02.2026р. за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ЕПР 1 № 598750 від 23.02.2026р. за ст. 124 КУпАП звертає увагу на наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, повязаного з правами та обовязками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Суд апеляційної інстанції розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Зокрема, в даному випадку Судом враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.

Так, в пояснювальній записці до проекту ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» (щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції), яким в подальшому було закріплено діючі санкції, як один із аргументів посилення відповідальності було зазначено,що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог правил дорожнього руху є розроблення системи їх ефективного покарання та посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розмір штрафу в декілька разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати по Україні, а проведений порівняльно-правовий аналіз із санкцією, яка передбачена за порушення правил дорожнього руху і міститься в Кримінальному кодексі України (частина перша статті 286 ) свідчить, що штраф за вказане адміністративне правопорушення перевищує розмір штрафу за кримінально каране діяння за національним законодавством України. На проблему співвідношення санкцій звертало увагу і Головне науково-експертне управління Верховної ради України надаючи свій висновок на зазначений проект закону.

Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Також Суд зауважує, що в деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (№ 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

З наведеного вище слідує, що розглядаючи протокол про адміністративне правопорушення, який за своєю правовою природою виконує роль, подібну до обвинувального акта в кримінальному процесі, оскільки є офіційним документом, яким уповноважена особа висуває обвинувачення та ініціює притягнення особи до відповідальності, слід наголосити, що складення обвинувального акту за межами строку досудового розслідування тягне до безумовного закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, про що наголошено у постанові Верховного Суду у справі № 752/3218/20 (провадження № 51-2066км21) та є сталою правовою позицією.

Тобто, з урахуванням викладеного вище можна вважати порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП аналогічними порушенням складання обвинувального акту.

Також суд апеляційної інстанції окремо звертає увагу, на роздруківку показника газоаналізатора, який має нечитатний вигляд, а саме у ньому відсутні обов`язкові друковані реквізити, які зазначаються спеціальним принтером до газоаналізатора Драгер.

Вказаний чек фактично є чистим листом паперу без номеру, тексту та дати, із зазначенням рукописним текстом «с-ще Софіївка, вул. Больничка, 64. ОСОБА_5 . ОСОБА_1 , 24.01.1980, підпис», а отже відсутня об`єктивна можливість встановити інформативність вказаного чеку, як доказу у справі.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 598760 щодо ОСОБА_1 вказаний результат тесту № 752, проте ідентифікувати такий результат не можливо з вказаних вище причин.

Суд апеляційної інстанції також висловлюється щодо адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, та наголошує, що в провину ОСОБА_1 ставиться порушення вимог п. 12.1 ПДР України - не врахував безпечність швидкості руху, п. 12.2 ПДР України - не врахував безпечність швидкості руху в умовах недостатньої видимості, п. 12.3 ПДР України - не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинення транспортного засобу або безпечності руху для інших учасників дорожнього руху, об`їзду перешкоди, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції досліджуючи схему місця ДТП встановив, що вона складена 17.02.2026р. о 20:17год. за участю ОСОБА_1 , місце зіткнення позначено цифрою «3» - паркан лікарні, проте відомості про завдання збитків чи характер пошкоджень вказаного паркану у схемі ДТП відсутні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 1.10 ПДР (Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення) - дорожньо-транспортна пригода це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Тобто визначальним чинником для кваліфікації ДТП є завдання матеріальних збитків, проте матеріали справи не містять відомостей про завдання матеріальних збитків при пошкодженні паркану, та суд першої інстанції також вказану обставину залишив поза увагою.

Матеріали справи не містять відомостей про потерпілу сторону у провадженні внаслідок пошкодження паркану, чи належить він будь-якій юридичній чи фізичній особі, який ступінь його пошкодження, чи взагалі існує будь яке пошкодження, чи висловила потерпіла сторона претензії майнового характеру.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що за змістом поняття: «дорожньо-транспортна пригода», визначеного постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху» - ДТП це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Тобто, є очевидним, що внаслідок завдання поранення людей чи завдання матеріальних збитків є потерпіла сторона, чиї права порушуються неправомірними діями винуватої особи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про потерпілу сторону, якій би діями ОСОБА_1 було завдано матеріальні збитки.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не може визнати схему ДТП належним та допустимим доказом у справі, яка б точно відображала зміст фактичних обставин полії ДТП.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що свідками події, яка мала місце 17.02.2026р. були ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , та ініціатором виклику працівників поліції був безпосередньо ОСОБА_6 (а.с. 18), проте письмові пояснення від ОСОБА_6 отримані 18.02.2026р. (а.с. 14).

Пояснення ОСОБА_4 отримані 20.02.2026р. тобто через три дні від моменту події ДТП (а.с. 15).

Вказані свідки судом першої інстанції до судового засідання не викликались, та відповідно до вимог ст. 277 КУпАП не допитувалися з метою встановлення обставини, що підлягають установленню по даній справі відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.

Щодо рапорту працівників поліції про фактичні обставини справи, то слід наголосити, що він складений поліцейським СРПП ВП № 9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Р.Я. Грицаєм, при цьому вказаний рапорт складено 23.02.2026р., тобто після спливу п`яти днів від дати події.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП 23.02.2026р., тобто після спливу п`яти днів від дня події, складання письмових пояснень свідка ОСОБА_3 18.02.2026р. тобто на наступний день від події, та свідка ОСОБА_4 20.02.2026р., тобто через три дні від події, не мають свого логічного пояснення, та такі докази суперечать вимогам ст. 254 КУпАП, та не можуть бути визнані належними та допустимими.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наведені вище відомості були залишені поза увагою суду першої інстанції, що не відповідає принципам повноти та всебічності розгляду справи, суперечить вимогам ст.ст. 245, 280 КУпАП та є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що наведені вище обставини, а саме порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення після спливу п`яти днів від дня події, невідповідність законодавчо встановленій термінології понять «Дорожньо-транспортна пригода» фактичним обставинам справи, відсутність відомостей про завдання шкоди діями ОСОБА_1 та відсутність у даному провадженні потерпілої сторони створюють обґрунтований сумнів у правильності встановлених фактичних обставин судом першої інстанції, що беззаперечно впливає на критерій «якості закону».

Загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад судочинства, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захистити права та інтереси особи; цей принцип відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою) означає "у вагомих сумнівах - на користь людини"; принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Винуватість особи встановлюється сукупністю належних та допустимих доказів. Належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, який містить інформацію, що має значення для справи.

Суд апеляційної інстанції досліджуючи сукупність доказів на підтвердження факту вчинення ДТП ОСОБА_1 та враховуючи викладене вище, має вагомий сумнів у його точності, який, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачиться на користь особи, яку притягнуто до відповідальності.

Таким чином доводи апеляційної скарги захисника, що відповідно вимог ст.ст. 254, 255 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення це - офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, та у даній справі, відбулося порушення з боку поліцейських, а саме не дотримання норм чинного законодавства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника Губара Антона Леонідовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14.05.2026р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік задовольнити.

Постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14.05.2026р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю його діях складу вказаних адміністративних правопорушень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя