Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №182/5732/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2445/26 Справа № 182/5732/26 Суддя у 1-й інстанції - Клименко І. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працює водієм ДТЕК, проживає у АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду, водій ОСОБА_1 17.07.2026 о 18-10 год. по вул. Г. Чорнобиля, 80 у м. Нікополь Дніпропетровської області, керував транспортним засобом мопедом «Мустанг» без номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода). Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився на боді-камеру поліцейського.

Даними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Постановою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

З таким судовим рішенням не погодився захисник, який діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує, що постанова суду є неправомірною та необґрунтованою, ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні докази й надати їм належну оцінку. Вважає, що суд першої інстанції цих вимог не дотримався, належним чином обставини справи не з`ясував, а висновки про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться у матеріалах справи, та не відповідають її фактичним обставинам. Вказує, що у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинен бути доведений факт керування особою транспортним засобом, наявність у неї ознак сп`яніння, законність пропозиції або вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, дотримання порядку проведення такого огляду із застосуванням спеціального технічного засобу, а також згода водія з його результатами чи, у разі незгоди, проведення огляду у закладі охорони здоров`я протягом установленого строку. Зазначає, що законодавством встановлена відповідна послідовність дій під час проведення огляду водія на стан сп`яніння, а обов`язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Посилаючись на ст. 62 Конституції України, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, вказує на необхідність дотримання презумпції невинуватості та стандарту доведення вини поза розумним сумнівом, а також зазначає, що висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Вказує, що з огляду на поширення гарантій ст. 6 Конвенції на провадження у справах про адміністративні правопорушення повинні дотримуватися належні вимоги до процедури збирання, подання та оцінки доказів, права особи на захист і вмотивованості судового рішення. Зазначає про неповне з`ясування обставин справи, наявність процесуальних порушень, порушення права ОСОБА_1 на захист та недоведеність його вини, у зв`язку з чим вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню. Також повідомляє про намір доповнити апеляційну скаргу після ознайомлення з усіма матеріалами справи. Просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

До початку апеляційного розгляду від захисника, який подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про припинення своїх повноважень у цьому провадженні.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З урахуванням належного повідомлення ОСОБА_1 , відсутності від нього будь-яких заяв чи клопотань, а також того, що участь особи та її захисника при апеляційному перегляді цієї категорії справ не є обов`язковою, суд апеляційної інстанції вважає можливим провести апеляційний розгляд за їх відсутності.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін, за таких підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами, як передбачено ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що зазначені вимоги закону при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 дотримані, а висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на сукупності взаємоузгоджених доказів.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 960669 від 17.07.2026, в якому викладені обставини вчинення правопорушення.

Відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, долученим до матеріалів справи. Згідно якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом «Мустанг». Після його зупинки працівниками поліції у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим поліцейським було висунуто законну вимогу пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився, що зафіксовано технічним засобом відеозапису.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з яким він відмовився від проходження огляду.

Направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані обставини узгоджуються з письмовими матеріалами справи та не містять істотних суперечностей.

Таким чином, досліджені докази є послідовними, взаємопов`язаними та у своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, наявність законної вимоги поліцейського пройти відповідний огляд та його відмову від проходження огляду.

Проаналізувавши докази по справі, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Захисник посилаючись у апеляційній скарзі на те, що висновки суду не ґрунтуються на доказах та не відповідають фактичним обставинам справи, не зазначає, яка саме встановлена обставина не відповідає дійсності, яким конкретним доказом вона спростовується та який із доказів, покладених в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 , є неналежним, недопустимим чи недостовірним.

Апеляційна скарга не містить конкретних заперечень щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, акта огляду, направлення на огляд, письмових пояснень ОСОБА_1 та відеозапису з нагрудної камери поліцейського.

При цьому відеозапис, як об`єктивний доказ події, безпосередньо підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, висунення працівником поліції законної вимоги пройти огляд на стан сп`яніння та відмову ОСОБА_1 від такого огляду.

Письмові докази по справі узгоджуються зі змістом відеозапису та доповнюють його, а будь-яких об`єктивних даних, які б спростовували зафіксовані обставини, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин загальне твердження про недоведеність вини без наведення конкретних суперечностей у доказах або обставин, які ставили б під сумнів їх достовірність, не спростовує встановлених у справі обставин.

Захисник, наводячи перелік обставин, які, на його переконання, повинні бути встановлені у провадженні за ч. 1 ст. 130 КУпАП, фактично ототожнює різні форми об`єктивної сторони цього адміністративного правопорушення керування транспортним засобом у стані сп`яніння та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння.

У даній справі ОСОБА_1 інкримінується саме відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тому для встановлення складу цього правопорушення не є необхідним попереднє встановлення стану алкогольного сп`яніння за результатами застосування спеціального технічного засобу або отримання відповідного медичного висновку, оскільки відсутність такого результату у даному випадку обумовлена саме відмовою водія від проходження запропонованого йому огляду.

Захисник не зазначає, яка саме конкретна дія працівників поліції під час проведення процедури огляду не відповідала вимогам закону, на якому її етапі було допущено порушення та яким доказом це підтверджується.

Отже, наведення в апеляційній скарзі загального порядку проведення огляду без зазначення конкретного порушення такого порядку у справі ОСОБА_1 не є підставою для висновку про недопустимість отриманих доказів або відсутність складу адміністративного правопорушення.

Доводи апелянта про порушення вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП є безпідставними. Апеляційним судом перевірено матеріали провадження та встановлено, що обставини, які мають значення для вирішення справи, з`ясовані у необхідному обсязі, наявні докази досліджені та оцінені в їх сукупності. В оскаржуваній постанові наведено фактичні обставини правопорушення та докази, на яких ґрунтується висновок про винуватість ОСОБА_1 . Саме по собі посилання в апеляційній скарзі на положення ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП без наведення конкретних порушень цих норм при розгляді даної справи не свідчить про незаконність постанови суду.

Посилання захисника на презумпцію невинуватості та необхідність доведення вини поза розумним сумнівом є правильним у загальному правовому аспекті, однак не спростовує висновків у цій конкретній справі.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 не ґрунтується на припущеннях, а підтверджується сукупністю конкретних доказів, у тому числі відеозаписом події, протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, направленням на огляд.

Сукупність цих доказів є достатньою, узгодженою та не залишає розумних сумнівів у тому, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом та маючи ознаки алкогольного сп`яніння, на законну вимогу працівника поліції відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку.

Будь-яких конкретних обставин, які б породжували обґрунтований сумнів щодо факту керування, законності вимоги пройти огляд або факту відмови від нього, апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги про порушення права на захист є безпідставними та мають загальний характер.

В апеляційній скарзі не зазначено, яке саме процесуальне право ОСОБА_1 було порушено, якими конкретними діями або рішеннями суду чи працівників поліції було обмежено його можливість реалізувати право на захист та яким чином таке порушення могло вплинути на правильність вирішення справи.

Матеріали справи не містять даних, які б свідчили про позбавлення ОСОБА_1 можливості надавати пояснення, докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою чи оскаржувати постанову суду. Таким чином, підстав для висновку про порушення його права на захист апеляційним судом не встановлено.

Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та встановленим законом межам стягнення.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, свого підтвердження не знайшли та зводяться переважно до загальних посилань на норми законодавства і принципи оцінки доказів без наведення конкретних обставин, які б спростовували докази винуватості ОСОБА_1 .

За результатами апеляційної перевірки не встановлено неправильного застосування норм матеріального права чи таких порушень норм процесуального права, які б ставили під сумнів правильність висновку про винуватість ОСОБА_1 або були підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя