Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №727/12392/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12392/26

Провадження № 3/727/1808/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Танасійчук Н.М. розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.173-2 ч.2 КпАП України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 749496 від 24.08.2026року, ОСОБА_1 23.08.2026 о 21 год. 30 хв. вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображав його, не давав відпочивати, здійснював психологічний тиск, чим завдав психологічної шкоди здоров`ю потерпілого та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Підставою для складення протоколу стала заява ОСОБА_3 – матері неповнолітнього ОСОБА_2 та колишньої дружини ОСОБА_1 .

У письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначила, що 23.08.2026 о 21 год. 30 хв. вона прийшла додому після роботи, де колишній чоловік у її присутності принижував, ображав та дратував сина ОСОБА_4 . Надалі впродовж усієї ночі ОСОБА_1 заходив до кімнати сина, не давав йому спати, заводив незрозумілі розмови. ОСОБА_4 скаржився на батька, не міг розслабитися та просив захисту. Вранці вона викликала поліцію, оскільки син перебував у поганому емоційному стані та був роздратований після важкої ночі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. 11.09.2026року подав до суду письмові заперечення та пояснення, в яких зазначив, що ввечері 23.08.2026 року перебував удома за адресою: АДРЕСА_1 . Його син ОСОБА_4 перебував у складному емоційному та психологічному стані, поводився незвично і після приходу матері додому приблизно о 21 год. 00 хв. почав голосно сваритися з ним, братом ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_6 . Він поцікавився у сина, у чому справа, відповіді не отримав і пішов до своєї кімнати. З сином у конфлікти не вступає, спілкування з ним має переважно побутовий характер.

Також ОСОБА_1 вказав, що вранці 24.08.2026 року під час прибуття працівників поліції він надав пояснення, в яких заперечив вчинення щодо сина будь-якого психологічного тиску, та повідомив про осіб, які перебували в будинку і могли повідомити обставини події, – сина ОСОБА_7 та доньку ОСОБА_8 , однак працівники поліції відмовилися їх опитати, пославшись на те, що вони є зацікавленими особами.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що впродовж близько року спостерігає зміни в поведінці та психоемоційному стані сина, що викликає у нього занепокоєння, на підтвердження чого надав довідку (висновок) лікаря-психолога від 19.12.2025року, оптичний диск з відеозаписами та скріншоти листування з ОСОБА_3 у месенджері Viber від 25.12.2025, 12.05.2026, 24.06.2026, 29.06.2026, а також письмові пояснення ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Звертав увагу, що протокол не містить відомостей про те, які конкретно дії чи висловлювання йому інкримінуються, та не підтверджується належними і допустимими доказами. Просив викликати до суду неповнолітнього ОСОБА_2 для надання пояснень та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

У судовому засіданні неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 у присутності головного спеціаліста-юриста відділу соціального та правового захисту дітей служби у справах дітей Чернівецької міської ради ОСОБА_10 пояснив, що відомості, викладені його матір`ю у заяві до поліції про те, що батько його ображає, не відповідають дійсності. Зазначив, що наразі проживає разом із батьком і почувається при цьому комфортно, батько піклується про нього та про інших дітей. Повідомив, що навчається в училищі. На його думку, мати звертається з такими заявами, оскільки бажає позбутися батька та вважає, що все майно (будинок) має належати їй, а батькові – нічого. На запитання представника служби у справах дітей пояснив, що фактично не був свідком конфліктних ситуацій між батьками, а проживаючи з батьком, має значно менше конфліктів.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмові заперечення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та пояснення неповнолітнього потерпілого, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у формі психологічного насильства необхідно встановити конкретні умисні дії (бездіяльність) такої особи, що підпадають під ознаки психологічного насильства, а також настання або реальну можливість настання наслідків у вигляді шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Протокол є основним процесуальним документом, який визначає межі розгляду справи судом, а обов`язок доведення обставин, викладених у ньому, покладається на орган, уповноважений на його складення.

Як убачається з протоколу серії ВАВ № 749496 від 24.08.2026р, суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення викладено загальними формулюваннями («ображав, не давав відпочивати, здійснював психологічний тиск») без зазначення того, які саме висловлювання, образи чи інші дії були вчинені ним щодо сина, у чому полягав психологічний тиск та в який спосіб ОСОБА_1 перешкоджав відпочинку потерпілого.

Відомості про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому дій містяться лише в заяві та письмових поясненнях ОСОБА_3 . Інших доказів, які б підтверджували викладені нею обставини, зокрема пояснень незаінтересованих свідків, висновку спеціаліста щодо заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілого, матеріали справи не містять. Свідки події у протоколі не зазначені.

Водночас неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 , щодо якого, за версією протоколу, було вчинено домашнє насильство, у судовому засіданні в присутності представника служби у справах дітей категорично заперечив факт його образ чи вчинення щодо нього інших протиправних дій з боку батька, пояснив, що проживає з батьком і почувається комфортно, а батько піклується про нього. Підстав не довіряти поясненням потерпілого, наданим безпосередньо в судовому засіданні в присутності представника служби у справах дітей, суд не вбачає.

За таких обставин пояснення ОСОБА_3 суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджуються жодними іншими доказами та спростовуються поясненнями самого потерпілого. Крім того, суд враховує наявність між колишнім подружжям конфліктних відносин, про що ними було повідомлено в судовому засіданні.

Матеріали справи також не містять доказів того, що дії ОСОБА_1 викликали у потерпілого побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди його психічному здоров`ю, тобто доказів настання наслідків, з якими закон пов`язує наявність психологічного насильства.

Щодо долучених ОСОБА_1 письмових пояснень ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 суд зазначає, що вказані особи не зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення як свідки події, працівниками поліції пояснення у них не відбиралися. З огляду на це суд не бере зазначені письмові пояснення до уваги.

Надані ОСОБА_1 довідка (висновок) лікаря-психолога від 19.12.2025р., відеозаписи та скріншоти листування у месенджері Viber стосуються поведінки та стану неповнолітнього ОСОБА_2 в інші періоди часу і відомостей про обставини події, що мала місце 23.08.2026, не містять, а тому на висновки суду у цій справі не впливають.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З огляду на правову природу справ про адміністративні правопорушення зазначені засади підлягають застосуванню і під час їх розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978). Також у рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 (заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 (заява № 926/08) Європейський суд з прав людини наголосив, що суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, не може самостійно відшуковувати докази винуватості особи та перебирати на себе функцію сторони обвинувачення, оскільки це порушує принцип безсторонності суду.

Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_1 23.08.2026 року домашнього насильства психологічного характеру щодо неповнолітнього сина ОСОБА_2 , а отже, наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не доведена.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було оскаржено.

Суддя Н.М. Танасійчук