Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №718/2063/26 — Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2063/26

Провадження №1-кп/718/111/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

представника потерпілих ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12026262110000121 від 18.05.2026 року, за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, одружений, з вищою освітою, працює водієм ПрАТ «КЗВВ», має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 року до Кіцманського районного суду Чернівецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні зареєстрованому в ЄРДР №12026262110000121 від 18.05.2026 року, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Згідно обвинувального акта встановлено, що 18.05.2026, приблизно о 17 год. 15 хв., водій ОСОБА_8 , перебуваючи за кермом технічно справного транспортного засобу марки «Ford Tourneo», номерний знак НОМЕР_1 , рухався автодорогою Н-10 сполученням «Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига» в межах населеного пункту с. Реваківці Чернівецького району Чернівецької області, зі сторони м. Снятин Коломийського району Івано-Франківського області в напрямку м. Чернівці.

Наближаючись до будинку №2 по вул. Центральній в с. Реваківці, не переконався, що це буде безпечно та не створить небезпеки (перешкоди) іншим учасникам дорожнього руху, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, не дотримуючись безпечної дистанції руху, допустив зіткнення із транспортним засобом марки «ТАТА LPT 613», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 , який рухався попереду у попутному напрямку та зупинився для здійснення маневру повороту ліворуч у дозволеному місці.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирам «Ford Tourneo», номерний знак НОМЕР_1 :

ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: перелому 3 та 6-го ребер справа без зміщення; саден м`яких тканин верхньої кінцівки справа, які відповідно до висновку експерта ЧОБ СМЕ №58-Мд від 17.06.2026, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я;

ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, множинних забійних ран м`яких тканин обличчя та голови, множинних переломів кісток лицевого черепа, які відповідно до висновку експерта ЧОБ СМЕ №63-Мд від 22.06.2026, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я.

ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: перелому тіла грудної клітини без зміщення, перелому 5-го ребра із зміщенням, мінімального травматичного гідоторакса справа, які відповідно до висновку експерта ЧОБ СМЕ №55-Мд від 16.06.2026, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_8 вчинив в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 13.1, встановлених «Правилами дорожнього руху», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10.10.2001 та введені в дію з 01.01.2002, при чому порушення п. 13.1 Правил безпосередньо перебуває у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, зокрема:

-п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

-п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

-п. 13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

13.10.2026 року під час судового провадження між обвинуваченим ОСОБА_8 , за участю захисника ОСОБА_10 , та потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в присутності їх представника адвоката ОСОБА_7 , на підставі статей 468, 469, 471, 473, 474 КПК України, укладено угоду про примирення між потерпілими та обвинуваченим у рамках кримінального провадження, внесеного 18.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026262110000121.

Згідно із змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні, щиро розкаявся, відсутність у потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 безпосередньо до обвинуваченого ОСОБА_8 вимог майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначення обвинуваченому покарання з урахуванням обставини, що пом`якшують покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України за ч.1 ст. 286 КК України - у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходу громадян, що становить 17000 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

При цьому, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, вказавши, що обставини вчинення ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У вчиненому - щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винуватим, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього в разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Також обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вказана угода про примирення укладена ним з потерпілими добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. У зв`язку з чим ОСОБА_8 просив суд затвердити угоду, призначивши узгоджене покарання та врахувати, що він щиро розкаюється в інкримінованому йому злочині.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти затвердження угоди укладеної між обвинуваченим ОСОБА_8 , за участю захисника ОСОБА_10 , та потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в присутності їх представника адвоката ОСОБА_7 , оскільки вона не суперечить вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх представник адвокат ОСОБА_7 , у судовому засіданні також просили затвердити угоду про примирення. Крім того, зазначили, що вони підтверджують, що примирилися з обвинуваченим добровільно, умови угоди відповідають їхній дійсній волі. На час укладання та розгляду угоди у потерпілих жодних претензій майнового чи морального характеру саме до обвинуваченого немає.

Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь - який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Отже, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного та потерпілих про повне розуміння ними їх процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили їх погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення.

Оскільки на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , а дії останнього органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, а отже, доведена поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_8 у порядку, передбаченому статтями 468-476 КПК України.

Угодою визначено, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність у потерпілих претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого. З такими пропозиціями сторін суд погоджується, та вважає їх доведеними, оскільки визнання обвинуваченим вини та відсутність у потерпілих будь-яких претензій внаслідок відшкодування шкоди обвинуваченим, судом встановлено в судовому засіданні.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст. 67 КК України, прокурором не заявлено та судом не встановлено.

Перевіркою угоди на дотримання порядку її укладання, а також вивченням наданих суду даних щодо особи обвинуваченого ОСОБА_8 судом не було знайдено підстав ставити під сумнів вказані обставини, а, отже, суд погоджується з ними.

При узгоджені виду та міри покарання сторони угоди, крім врахування сукупності пом`якшуючих покарання обставин та відсутності обтяжуючих покарання обставин, виходили з того, що таке покарання має відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченим у Розділі XI Загальної частини КК України (ст.ст. 65-73), а також з того, що відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Беручи до уваги вказані обставини у їхній сукупності, на які посилалися і сторони в угоді, суд в цьому конкретному випадку вважає за можливе призначити ОСОБА_8 узгоджену в угоді міру покарання за вчинений ним злочин із застосуванням правил ст. 69 КК України, а саме призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (одної тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян з призначенням в межах такої санкції додаткового покарання, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами нового кримінального правопорушення.

При цьому суд бере до уваги об`єктивну наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність у потерпілих претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого, посткримінальну поведінку обвинуваченого, яка наповнена дієвим жалем з приводу вчиненого. Також судом враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює на посаді водія «ФозіГруп».

Відтак, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України застереження у даному випадку відсутні, а тому суд дійшов висновку про те, що угода про примирення може бути затверджена.

Потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зрозумілі такі наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, як обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Вислухавши сторони угоди та прокурора, вивчивши обвинувальний акт та інші матеріали судового провадження, вивчивши та перевіривши на відповідність вимогам закону угоду про примирення, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального Кодексу України, в тому числі вимогам закону про кримінальну відповідальність відповідає узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.

Відповідно до ст.468 КПК у кримінальному провадженні можуть бути укладені угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини. Відповідно до ч.5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа.

За правилом ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони мають право узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК ). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК, узгоджувати: основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК; або інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин; або не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК.

Вислухавши сторони угоди та прокурора, вивчивши обвинувальний акт та інші матеріали судового провадження, перевіривши на відповідність вимогам закону угоду про примирення, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального Кодексу України, в тому числі вимогам закону про кримінальну відповідальність відповідає узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

У силу положень ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 13.10.2025 між обвинуваченим та потерпілими відповідає вимогам ст. 469, 471 КПК України.

Умови угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, з призначенням покарання за ч.1 ст. 286 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, відповідає вимогам закону, а, отже, слід відповідно до умов угоди призначити обвинуваченому ОСОБА_12 таке покарання.

Оскільки таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості злочину та особистості обвинуваченого з врахуванням обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, а також відсутність обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконався, що угода може бути затвердженою, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами виду та розміру покарання.

Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого наразі запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не знаходить підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.

Процесуальними витратами у даному кримінальному провадженні є витрати на проведення експертиз, які, відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Арешт, накладний ухвалою слідчого судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20.05.2026 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 368-371, 373, 374, 395, 474, 475 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 13 жовтня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_8 , за участю захисника адвоката ОСОБА_10 , та потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в присутності їх представника адвоката ОСОБА_7 , у рамках кримінального провадження, внесеного 18.05.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026262110000121 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 (одної тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходу громадян, що становить 17000 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дохід держави 15403 (п`ятнадцять тисяч чотириста три) гривні 52 копійки процесуальних витрат на залучення експерта.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20.05.2026 на транспортний засіб марки «Ford Tourneo», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Бест Лізинг», що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Ярославів вал, 13/25, та який перебував у користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішити його долю як речового доказу шляхом повернення законному власнику або уповноваженій ним особі.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, потерпілим в порядку, передбаченому ст. 376, 615 КПК України.

Суддя Кіцманського районного суду

Чернівецької області ОСОБА_1