Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №714/369/26 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 3/714/152/26

ЄУН: 714/369/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. м.Герца

Суддя Герцаївського районного суду Чернівецької області Козловська Л.Д., участі адміністративної справи які надійшли з відділення поліції № 4 (м. Герца) Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

мешканця по

АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 , у той самий день о 00 год. 01 хв. керував т/з марки «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка яка не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.

Такі дії ОСОБА_1 отримали правову кваліфікацію за ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засідання ОСОБА_1 був присутній, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Надав пояснення, що він в той день автомобілем ВАЗ не керував, а відповідно до закону звернувся до поліцейських звернувся з проханням пред`явити докази керування ним автомобілем ВАЗ, проте поліцейські які проводили відео фіксацію на місці подій, всіляко намагались схилити ОСОБА_1 до визнання ним того факту, що він дійсно був за кермом без надання належних доказів.

Також на адрес суду надійшло клопотання від захисника Тимофійчук Р.Р. в якому додатково надали пояснення та вказали що повністю заперечують скоєння цього правопорушення та просили провадження по справі закрити.

Дослідивши письмові докази, слід зазначити про наступне.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є : «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв`язку із цим при розгляді даної справи, надання оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 «а» Правил передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначені норми передбачають такі самостійні форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме стаття 130 КУпАП передбачає дві форми: керування особою транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення такого стану. Кожна з цих форм становить самостійне адміністративне правопорушення, яке тягне за собою відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

При цьому основною ознакою суб`єкта зазначених правопорушень є саме елемент керування особою транспортним засобом. Така обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення інкримінованої ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає необхідність обов`язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

На вказане також звернув увагу Пленум Верховного Суду України у п. 27 своєї постанови від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Таким чином, для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Наявний в матеріалах справи СD-диск не містить жодних відеозаписів щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем або його зупинки. Натомість з наявного СD-диску, ОСОБА_1 на початку відео, поліцейський починає розмову з громадянином ОСОБА_1 який рухався пішки по узбіччю дороги та починають його затримувати та всіляко схиляти до визнання факту того що він перебував за кермом без надання відповідних доказів.

Письмові докази зібрані працівниками поліції, як уповноважених осіб відповідно до ст. 251 КУпАП на зібрання доказів : протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 601642 від 27 лютого 2026 року складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проте CD-диск з відеозаписом який вівся на місці подій яке мало місце того дня, які дослідженні та оціненими судом з точки зору їх законності, допустимості та достовірності, не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

При наведених обставинах, при оцінці та співставленні комплексу доказів, які надані в підтвердження винуватості ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості однозначно оцінити його дії, як такі, що містять склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Виходячи з положень ст.ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, їх належність, допустимість та достатність для розгляду даної справи, виходячи з презумпції невинуватості, відповідно до якої усі суперечності слід застосовувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення, суддя приходить до висновку, що у судовому засіданні не здобуто беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На переконання судді, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності належних та допустимих доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, а доказів, які би поза розумним сумнівом доводили, те що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом не здобуто, що у свою чергу виключає його як суб`єкта адміністративного правопорушення, то провадження по даній адміністративній справі відносно останнього підлягає закриттю, через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 284 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі в 10-и денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя :